м. Вінниця
19 квітня 2022 р. Справа № 120/17066/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (відповідач). За змістом позову позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу держаного контролю за безпекою на транспорті Вінницької області Прохоренка І.М. № 293616 від 09.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.10.2021, рухаючись автомобільною дорогою Київ-Одеса автомобілем MAN, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , позивач був зупинений старшим державним інспектором Матвійчук Є.С. Після зупинки, як зазначає позивач, у нього витребувано посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію автомобільного засобу та напівпричепа, товарно-транспортну накладну та виготовлено з них копії, проведено зважування автомобіля, після чого він (позивач) продовжив рух. Вказує, що жодних інших документів інспектором не вимагалося, жодних документів йому (позивачеві) під підпис не надавалося та не вручалося.
Позивач стверджує, що про акт перевірки, оскаржувану постанову про накладення штрафу за неоформлення щоденника реєстраційних листів обліку праці та відпочинку водія дізнався після отримання вказаних документів поштою. Вказує, що оскільки акт перевірки складався у його (позивача) відсутність, то він не міг своєчасно викласти у ньому свої заперечення.
У спростування виявленого порушення, за яке застосовано до нього адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що він надає послуги як фізична особа-підприємець нерегулярно, працює не щоденно, облік осіб, які працюють нерегулярно, законодавчо не визначений. Наголошує, що у нього під час перевірки ніхто не вимагав доступу до тахографа.
Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення порядку проведення перевірки та направлення оскаржуваної постанови.
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою від 28.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи.
26.01.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому, зокрема зазначено, що оскаржувана постанова № 293516 від 09.11.2021 прийнята за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення щоденних реєстраційних листів обліку праці та відпочинку водія за 01.10.2021.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час здійснення заходів державного контролю відносно транспортного засобу, що належить та використовується автомобільним перевізником ОСОБА_1 для надання послуг з перевезення вантажу, перевірялося наявність документів, передбачених ст. 48 закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385. При цьому, як зазначає відповідач, п. 1.3 Інструкції № 385 поширюється на суб'єкти господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезень пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами без будь-якого розмежування на види (міжнародні/внутрішні) перевезення. Вимоги Положення № 340 поширюються на автомобільних перевізників чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Відповідач наголошує, що жодні документи, що не передбачені чинним законодавством, у позивача не вимагалися.
Відтак, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи подано не було.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність, пов'язану з перевезенням вантажів.
Місцем проживання позивача та місцем його реєстрації як підприємця є адреса: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса зазначена у позовній заяві.
01.10.2021 на а/д М-05 "Київ-Одеса" (482 + 811м) посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу WTIGTLIFTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовується перевізником ОСОБА_1 під його керуванням.
Під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме без оформлення щоденних реєстраційних листів обліку праці та відпочинку водія за 01.10.2021.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 316766 від 01.10.2021.
Вказані матеріали передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника, тобто відповідачу.
09.11.2021 Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки розглянуло справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та винесло постанову № 293615 від 09.11.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
За змістом п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" від 03.03 2020 № 196-рутворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком. Так, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки утворено шляхом злиття управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.
Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За змістом пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 12 зазначено Порядку визначає, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Відповідно до п. 13, 14 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно п. 16 Порядку №1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
У підтвердження правомірності дій посадової особи Укртрансбезпеки, яка проводила перевірку транспортного засобу позивача до відзиву надано направлення на рейдову перевірку № 026515 від 27.09.2021 за підписом начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Шинкевича О.І. Таке направлення видано, зокрема старшому державному інспектор ВДК за безпекою на транспорті в Одеській області Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Матвійчуку Є.С. для проведення рейдової перевірки з 29.09.2021 по 05.10.2021, зокрема у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05 "Київ-Одеса" (482 + 811). З огляду на наявність направлення на проведення рейдової перевірки, доводи позивача про непред'явлення такого направлення під час перевірки суд вважає необґрунтованими.
Посилання позивача про те, що габаритно-ваговий контроль було здійснено однією особою, що є порушенням п. 16 Порядку №1567, суд до уваги не бере, оскільки оскаржувана постанова прийнята за результатами рейдової перевірки, дослідження порядку здійснення габаритно-вагового контролю не входить у предмет розгляду у цій справі. Проведення рейдової перевірка однією посадовою особою Укртрансбезпеки прямо передбачено п. 16 Порядку №1567.
Згідно з пунктом 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пунктів 21 та 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Із аналізу положень Порядку №1567 видно, що на відповідача не покладено обов'язок щодо складання акта проведення перевірки у двох примірниках та надання другого примірнику водію, а також надання водію інших документів, що підтверджують виявлене порушення. Крім того, лише у разі наявності дорожнього листа та надання його інспекторам у такому дорожньому листі посадова особа робить запис про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта). У разі відмови водія транспортного засобу від підписання акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис до такого акта перевірки.
Судом встановлено, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 316766 від 01.10.2021 міститься відмітка уповноваженої особи про ознайомлення водія транспортного засобу ОСОБА_1 із таким актом та про його відмову від надання пояснень, а відтак суд вважає безпідставним доводи позивача про те, що акт у присутності позивача як водія не складався та йому на підпис не надавався.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що під час проведення перевірки ним як водієм надавався дорожній лист для проставлення відповідної відмітки про результати перевірки транспортного засобу.
Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як видно із матеріалів справи, позивача запрошено на розгляд справи 09.11.2021 про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується відповідним повідомлення. Однак на розгляд такої справи позивач не прибув, документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, він не надав. Водночас позивач, скориставшись своїм правом звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, не позбавлений можливості у такому випадку доводити факт дотримання ним законодавства про автомобільний транспорт.
Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є зафіксований в акті перевірки факт надання послуг перевезення вантажу згідно з ТТН №176 від 01.10.2021 за відсутні щоденних реєстраційних листів обліку праці та відпочинку водія за 01.10.2021.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправною та скасування постанови № 293616 від 09.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн, суд виходить з такого.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 2 статті 49 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Аналіз положень Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Такий висновок відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 справі №820/4624/17.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення № 340 про робочий час і час відпочинку водіїв це положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пунктом 1.3 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 1.5 Положення № 340 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф контролюючий пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, який керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/1824.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 385 вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994 016).
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ (пункт сервісу тахографів) оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
За змістом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Пунктом 3.6 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994 016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР (994,016);
наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів вантажними автомобілями з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а на водія такого транспортного засобу покладено обов'язок зберігати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, окрім документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" , - реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти або особисту картку водія у разі використання цифрового тахографа, що передбачено Положенням № 340 та Інструкцією № 385.
Судом встановлено, що позивач згідно ТТН № 176 від 01.10.201 здійснював перевезення вантажу масою брутто 40050 кг, тобто для перевезення ним використовувався вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тон.
Суд звертає увагу позивача, що заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов'язком водія, коли він керував відповідним транспортним засобом, а тому посилання позивача на здійснення ним нерегулярних перевезень суд вважає безпідставними.
За таких обставин непред'явлення водієм уповноваженій особі Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку за 01.10.2021 є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, позивач до суду не надав.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову № 293615 від 09.11.2021 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Щодо доводів позивача про порушення строку надіслання оскаржуваної постанови, то суд зазначає, що такі недоліки є несуттєвими та жодним чином не впливають на правомірність застосовування адміністративно-господарського штрафу за виявлене порушення.
Позивач також зауважує, що отриманий ним примірник постанови не засвідчений належним чином, що вказує на його недійсність.
Проте такі доводи суд оцінює критично, оскільки зазначене жодним чином не впливає на законність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, навіть якби надіслана позивачу копія постанови дійсно не була завірена належним чином.
До того ж копія постанови № 293615 від 09.11.2021, що додана відповідачем до відзиву містить оригінальну печатку Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки та усі інші обов'язкові реквізити відповідно до затвердженої форми, а її зміст повністю відповідає змісту примірника постанови, що наданий позивачем разом із позовом.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Стосовно інших посилань позивача, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Також у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (21021, м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович