Справа № 127/31729/13-к
Провадження №11-кп/801/9/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
15 квітня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
з участю: прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
та його захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , та апеляційною скаргою (з змінами та доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_13 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Бершадського району село Пятківка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 11.09.2012 р.), ч.3 ст.368 КК України (в редакції станом на 17.09.2012 р.) та призначено покарання:
- за ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 11.09.2012 р.) у виді обмеження волі строком 3 роки з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 1 рік;
- за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції станом на 17.09.2012 р.) у виді позбавлення волі строком 10 років з конфіскацією майна, що належить засудженому на праві власності, з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 10 років з конфіскацією майна, що належить засудженому на праві власності, з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 роки,
Згідно з Указом Президента України від 10.11.2009 р. за № 918/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_10 призначено у межах п'ятирічного строку на посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області, а відповідно до Указу Президента України від 21.09.2012 р. за № 557/2012 «Про переведення суддів» ОСОБА_10 переведено в межах п'ятирічного строку на роботу на посаду судді Вінницького районного суду Вінницької області.
На підставі ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону, що діяв на час вчинення інкримінованого злочину) ОСОБА_10 як суддя є посадовою особою судової влади і відповідно до ст. 124 Конституції України наділений повноваженнями на здійснення правосуддя.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону, що діяв на час вчинення інкримінованого злочину) суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу та здійснюють правосуддя на основі Конституції України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Згідно зі ст. 54 вказаного Закону ОСОБА_10 як суддя при здійсненні правосуддя повинен своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, виявляти повагу до учасників процесу, додержуватись присяги судді тощо.
27.11.2009 р. ОСОБА_10 урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним та справедливим.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про державну службу» державна служба ґрунтується на принципах служіння народу України, демократизму і законності, професіоналізму, компетентності, чесності, персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни, а основними обов'язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України, недопущення порушення прав і свобод людини та громадянина, постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.
Відповідно до п. 4 ст. 213 КУпАП суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення та приймати рішення за результатами їх розгляду.
31.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке було вчинене ОСОБА_14 04.08.2012 р.
Справа про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, заведена за вказаним протоколом, прийнята до свого провадження суддею Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 , яким судове засідання було призначене на 03.09.2012 р.
За наслідками розгляду зазначеної справи 03.09.2012 р. суддя ОСОБА_10 в судовому засіданні проголосив прийняте ним рішення про накладення на ОСОБА_14 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
ОСОБА_14 , не погодившись з таким рішенням, звернувся по юридичну допомогу до адвоката, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка запропонувала обговорити із суддею ОСОБА_10 можливість застосування до ОСОБА_14 стягнення, не пов'язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Цього ж дня адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась із суддею ОСОБА_10 в його службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області. Під час вказаної зустрічі адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не будучи обізнаною про наявність проголошеного судового рішення в справі про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, запропонувала ОСОБА_10 ухвалити рішення про накладення на ОСОБА_14 стягнення, не пов'язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом.
В подальшому суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 11.09.2012 р. біля 09.17 год., перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, діючи умисно, використовуючи надані йому владні повноваження всупереч інтересам служби, діючи на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_14 та в його інтересах, підписав завідомо неправдивий офіційний документ - підроблену постанову суду від 03.09.2012 р. у справі про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, у яку внесено завідомо неправдиві відомості про те, що на ОСОБА_14 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді 60 год. громадських робіт.
Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 17.09.2012 р. біля 12.50 год., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті у приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області одержав від ОСОБА_15 хабар (неправомірну вигоду) у значному розмірі в сумі 5 тис. грн. за призначення йому стягнення не пов'язаного з позбавленням спеціального права керувати транспортним засобом, у справі № 207/1960/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, 31.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке 09.08.2012 р. було вчинене ОСОБА_16 . Вказана справа про адміністративне правопорушення № 207/1880/2012 р. перебувала у провадженні судді ОСОБА_10 , який призначив її до розгляду.
ОСОБА_15 , усвідомлюючи, що за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддею може бути накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, 17.09.2012 р. звернувся по юридичну консультацію до адвоката, матеріали відносно якої були виділені в окреме провадження, яка запропонувала обговорити із суддею ОСОБА_10 можливість застосування до ОСОБА_15 стягнення не пов'язаного з позбавленням права керування транспортним засобом.
Цього ж дня адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась із суддею ОСОБА_10 у його службовому кабінеті в адміністративній будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, де запропонувала ОСОБА_10 одержати від ОСОБА_15 матеріальну винагороду в розмірі 5 тис. грн. за прийняття рішення, не пов'язаного з позбавленням ОСОБА_15 права керування транспортним засобом, тобто почала підбурювати ОСОБА_10 до вчинення злочину, після чого в нього виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_15 хабара (неправомірної вигоди).
В подальшому ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи можливість одержання грошових коштів в сумі 5 тис. грн. в якості хабара (неправомірної вигоди), повідомив адвокату, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що за умови передачі йому ОСОБА_15 обумовленої суми хабара (неправомірної вигоди), він винесе рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про накладення на нього стягнення не пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами.
Одразу після домовленості із суддею про одержання хабара (неправомірної вигоди) адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась з ОСОБА_15 у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_2 та повідомила ОСОБА_15 , що суддя ОСОБА_10 погодився винести постанову, якою накладе на нього адміністративне стягнення не пов'язане з позбавленням права керування транспортним засобом, за умови передачі судді хабара (неправомірної вигоди) в сумі 5 тис. грн.
Після цього адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання до одержання хабара (неправомірної вигоди) суддею ОСОБА_10 , привела ОСОБА_15 до службового кабінету судді та повідомила ОСОБА_10 про готовність ОСОБА_15 передати йому хабар (неправомірну вигоду).
ОСОБА_10 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання хабара (неправомірної вигоди), погодився одержати від ОСОБА_15 грошові кошти, якого в подальшому запросив до свого кабінету. В подальшому ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті у приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області біля 12.50 год. одержав від ОСОБА_15 хабар (неправомірну вигоду) в значному розмірі у сумі 5 тис. грн. за призначення йому стягнення не пов'язаного з позбавленням права керування транспортним засобом, у справі № 207/1960/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Органами досудового розслідування ОСОБА_10 також обвинувачується у тому, що він, тобто суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 , розглянувши справу № 207/1957/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, 03.09.2012 р. проголосив рішення про накладення на ОСОБА_14 адміністративного стягнення у виді позбавлення спеціального права керувати транспортними засобами строком 3 роки.
У подальшому 04.09.2012 р. суддя ОСОБА_10 , будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, біля 12-ї год. у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Віннцької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_14 хабар (неправомірну вигоду) в розмірі 3 тис. грн. за зміну проголошеної ним постанови суду від 03.09.2012 р. у вищезазначеній справі про накладення на ОСОБА_14 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, 31.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке було вчинене ОСОБА_14 04.08.2012 р.
Справа про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, заведена за вказаним протоколом, прийнята до свого провадження суддею Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 , яким судове засідання було призначене на 03.09.2012 р.
За наслідками розгляду зазначеної справи 03.09.2012 р. суддя ОСОБА_10 в судовому засіданні проголосив прийняте ним рішення про накладення на ОСОБА_14 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
ОСОБА_14 , не погодившись з таким рішенням, звернувся по юридичну допомогу до адвоката, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка запропонувала обговорити із суддею ОСОБА_10 можливість застосування до ОСОБА_14 стягнення, не пов'язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Цього ж дня адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась із суддею ОСОБА_10 в його службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області. Під час вказаної зустрічі адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не будучи обізнаною про наявність проголошеного судового рішення в справі про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, запропонувала ОСОБА_10 одержати винагороду від ОСОБА_14 за прийняття рішення, не пов'язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом, тобто почала підбурювати ОСОБА_10 до вчинення злочину. У цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на одержання хабара (неправомірної вигоди).
З цією метою суддя ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи можливість одержання хабара (неправомірної вигоди), повідомив адвокату, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що він не позбавить ОСОБА_14 права керування транспортним засобом за умови передачі йому хабара (неправомірної вигоди) в розмірі 500 доларів США. З цим адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, погодилась за умови одержання нею грошової винагороди від ОСОБА_14 у розмірі 500 грн., з чим ОСОБА_10 також погодився.
Одразу після досягнення домовленості із суддею ОСОБА_10 про одержання хабара (неправомірної вигоди) адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась з ОСОБА_14 у своєму офісі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де про вимоги судді ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_14 . Також адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомила ОСОБА_14 , що з визначеної суми хабара (неправомірної вигоди) він повинен передати їй особисто в якості винагороди 500 грн., а решту - передати судді ОСОБА_10 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання до одержання суддею ОСОБА_10 хабара (неправомірної вигоди), адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, привела ОСОБА_14 до службового кабінету судді ОСОБА_10 та повідомила ОСОБА_10 про готовність ОСОБА_14 передати йому хабар (неправомірну вигоду).
ОСОБА_10 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання хабара (неправомірної вигоди), погодився одержати від ОСОБА_14 хабар (неправомірну вигоду), запросивши його до свого службового кабінету, а адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вийшла зі службового кабінету судді ОСОБА_10 . В подальшому 04.09.2012 р. біля 12-ї год. ОСОБА_14 , перебуваючи у службовому кабінеті судді ОСОБА_10 за вказівкою останнього передав йому хабар (неправомірну вигоду) в сумі 3 тис. грн., які поклав до ящика робочого столу, який ОСОБА_10 відкрив особисто.
У подальшому 04.09.2012 р. суддя ОСОБА_10 , будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, біля 12-ї год. у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_14 хабар (неправомірну вигоду) у значному розмірі в сумі 3 тис. грн. за зміну проголошеної ним постанови суду від 03.09.2012 р. у справі про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_14 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 роки. Після одержання від ОСОБА_14 хабара (неправомірної вигоди) суддя ОСОБА_10 умисно змінив проголошене ним рішення у вказаній справі від 03.09.2012 р. та призначив ОСОБА_14 адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді 60 год. громадських робіт.
Також суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів, у своєму службовому кабінеті в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, 14.08.2012 р. біля 08.45 год. одержав від ОСОБА_17 хабар (неправомірну вигоду) у розмірі 2 тис. грн. за прискорення розгляду цивільної справи № 207/1591/2012 та винесення рішення на користь останнього про встановлення юридичного факту його участі у бойових діях в період з 01.02.1990 р. по 20.11.1991 р. під час проходження строкової військової служби.
Зокрема, 12.07.2012 р. ОСОБА_17 звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення юридичного факту його участі у бойових діях в період з 01.02.1990 р. по 20.11.1991 р. під час проходження ним строкової військової служби.
Цивільна справа № 207/1591/2012 р. про встановлення юридичного факту участі ОСОБА_17 у бойових діях перебувала у провадженні судді Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 , який 17.07.2012 р. постановив ухвалу про залишення вказаної заяви без руху, а після усунення її недоліків тривалий час не призначав вказану заяву до розгляду. Під час першого судового засідання у справі, яке відбулось приблизно 08.08.2012 р. суддя ОСОБА_10 переніс розгляд справи на 24.09.2012 р. у зв'язку з відсутністю усіх необхідних документів.
З метою прискорення розгляду цивільної справи та прийняття суддею позитивного рішення у справі ОСОБА_17 вирішив надати судді ОСОБА_10 хабар (неправомірну вигоду). З цією метою 14.08.2012 р. біля 08.45 год. ОСОБА_17 , перебуваючи у службовому кабінеті судді ОСОБА_10 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , передав, а суддя ОСОБА_10 , діючи умисно, обіймаючи посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, отримав хабар (неправомірну вигоду) в розмірі 2 тис. грн. за прискорення розгляду та прийняття рішення у цивільній справі № 207/1591/2012 про встановлення юридичного факту участі ОСОБА_17 у бойових діях в період з 01.02.1990 р. по 20.11.1991 р. під час проходження ним строкової військової служби.
Крім цього, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 10.09.2012 р., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області біля 14.30 год. одержав від ОСОБА_18 хабар (неправомірну вигоду) в значному розмірі в сумі 5 тис. грн. за призначення ОСОБА_19 стягнення, не пов'язаного з позбавленням спеціального права керувати транспортним засобом у справі № 207/1880/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, 22.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке 04.08.2012 р. було вчинене ОСОБА_19 . Вказана справа про адміністративне правопорушення № 207/1880/2012 р. перебувала у провадженні судді ОСОБА_10 , який призначив її до розгляду.
10.09.2012 р. ОСОБА_19 через знайомого ОСОБА_20 звернувся до ОСОБА_18 з проханням посприяти у прийнятті ОСОБА_10 рішення у справі про адміністративне правопорушення, не пов'язаного з призначенням адміністративного стягнення з позбавленням його права керування транспортним засобом, на що ОСОБА_18 погодився.
Цього ж дня ОСОБА_21 зустрівся із суддею ОСОБА_10 біля адміністративної будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області та запитав про можливість накладення на ОСОБА_19 стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не пов'язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. ОСОБА_10 погодився на таке рішення за умови передачі йому хабара (неправомірної вигоди) в розмірі 5 тис. грн., які ОСОБА_18 отримав від ОСОБА_19
10.09.2012 р. біля 14.30 год. ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресо: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області одержав від ОСОБА_18 хабар (неправомірну вигоду) в значному розмірі в сумі 5 тис. грн. за призначення ОСОБА_19 стягнення, не пов'язаного з позбавленням спеціального права керування транспортним засобом, у справі № 207/1880/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Cудом першої інстанції відповідно до ч.1 ст.373 КПК України ОСОБА_10 за фактом отримання від ОСОБА_14 грошових коштів, за фактом отримання 14.08.2012 р. від ОСОБА_17 хабар (неправомірну вигоду), а також 10.09.2012 р. - від ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_19 про ухвалення в інтересах останнього рішення у справі про адміністративне правопорушення про накладення стягнення, не пов'язаного з позбавленням права керування транспортним засобом - виправдано.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить скасувати обвинувальний вирок та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 за ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості та провести часткове дослідження обставин по даному кримінальному провадженню, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуваний вирок є незаконним внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також з огляду на істотні порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції не взяті до уваги вагомі доводи, які стверджують про провокаційні дії правоохоронних органів відносно ОСОБА_10 , які були розпочаті ще до звернення ОСОБА_14 .
В процесі судових дебатів прокурором підтримано обвинувачення ОСОБА_10 в частині підписання завідомо неправдивого офіційного документу - підробленої постанови суду від 03.09.2012 року у адміністративній справі №207/1057/2012, у яку внесено завідомо неправдиві відомості про те, що на ОСОБА_14 накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 60 годин.
Сторона захисту зауважила про неконкретність обвинувачення по даному епізоду. Крім того, захист наголошував, що ОСОБА_10 не ставилося у вину підроблення офіційного документа. При цьому як в обвинувальному акті, так і у промові прокурором не зазначалось, яка особа, коли, при яких обставинах підробила даний офіційний документ. Тобто, в обсязі обвинувачення взагалі відсутня подія стосовно підроблення офіційного документа, з огляду на що суд першої інстанції з власної ініціативи конкретизував пред'явлене ОСОБА_10 обвинувачення, чим вийшов за межі своїх повноважень, що суперечить положенням ч.1 ст.337 КПК України.
Сторона обвинувачення представила суду довідку від 12.09.2012 складену заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України за результатами вивчення оперативно-розшукової справи №108/11 (т.6 а.с.37), згідно якої не вбачається на проведення яких саме оперативно-технічних заходів надавалися дозволи Апеляційним судом Житомирської області.
Сторона захисту наголошує про незаконність заведення ОРС та проведення відповідних дій в її межах. В ході судового розгляду не встановлено, на які конкретно оперативно-технічні заходи були отримані дозволи суду, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями.
По епізоду отримання суддею ОСОБА_10 хабара від ОСОБА_15 не встановлено достатність доказів для доведення вини. Досудове слідство проводилось без порушення кримінальної справи, що є порушенням ст.ст.98,113 КПК України в ред. 1960 р. та виключає постановлення обвинувального вироку в цій частині. За наведених обставин ОСОБА_10 підлягає виправданню за даним фактом обвинувачення в зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості.
В апеляційній скарзі (зі змінами та доповненнями) прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_13 просить скасувати оскаржуваний вирок у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, мотивуючи тим, що при прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_10 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 суд першої інстанції не надав належну правову оцінку та безпідставно не врахував при винесенні вироку показання ОСОБА_22 , яка у судовому засіданні показала, що розмовляла з ОСОБА_23 з приводу надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_24 , а також той факт, що ОСОБА_10 погодився одержати неправомірну вигоду.
Факт одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди від ОСОБА_14 підтверджується також наданим суду протоколами ОТЗ №1 та №5 від 03.09.2012 року (розмова між ОСОБА_14 та ОСОБА_22 ) та ОТЗ №1 та №5 від 04.09.2012 року (розмова між ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 ) з додатками, на яких зафіксовано домовленість про надання неправомірної вигоди ОСОБА_10 за призначенням адміністративного стягнення у виді громадських робіт, сам факт обставини надання такої неправомірної вигоди у розмірі 3 000 грн.
При прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_10 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_17 судом першої інстанції безпідставно не враховано показання, надані останнім під час судового розгляду, якими ОСОБА_17 підтвердив факт надання ОСОБА_10 грошових коштів у розмірі 2 000 грн. за обставин, встановлених досудовим розслідуванням.
Факт вказаної розмови та передачі грошових коштів ОСОБА_17 також підтверджується наданими суду протоколом ОТЗ №1 та №5 від 14.08.2012 року (розмова між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 ) з додатками, на якому зафіксовано факт передачі ОСОБА_17 неправомірної вигоди ОСОБА_10 .
Стосовно обставин одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди від ОСОБА_18 , то вони підтверджуються наданими суду та дослідженими у ході судового розгляду протоколом ОТЗ №1 та №5 від 14.08.012 року (розмова між ОСОБА_10 , та ОСОБА_18 ) з додатками, на якому зафіксовано факт передачі ОСОБА_18 неправомірної вигоди ОСОБА_10 .
Крім того, згідно мотивувальної частини оскаржуваного вироку суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_10 за фактами одержання останнім неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , проте у порушення ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку судом про виправдання ОСОБА_10 за вказаними фактами не зазначено.
Адвокат ОСОБА_12 подала заперечення на апеляційну скаргу (зі змінами та доповненнями) прокурора та просила залишити її без задоволення, зазначаючи те, що сторона обвинувачення намагалась довести в суді про отримання суддею Іллінецького районного суду Вінницької області неправомірної вигоди від ОСОБА_14 в своєму службовому кабінеті (за адресою АДРЕСА_3 ), проте даний кабінет знаходиться за іншою адресою - АДРЕСА_3 , про що стороною захисту надана довідка за підписом Голови Іллінецького районного суду Вінницької області від 02.02.2015 року №236/вих.
Відсутній доказ на підтвердження доводу прокурора, що суддя ОСОБА_10 03.09.2012 року проголосив рішення про накладення на ОСОБА_14 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення спеціального права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Наведене стороною захисту обґрунтування свідчить про відсутність в діях ОСОБА_10 основної ознаки об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - виконання в інтересах ОСОБА_14 будь-якої дії з використанням наданої влади.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_25 та заперечили проти апеляційної скарги (зі змінами та доповненнями) прокурора; прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу (зі змінами та доповненнями) прокурора у кримінальному провадженні та заперечив проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 , перевіривши матеріали провадження, за клопотанням його сторін відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України повторно дослідивши у ньому письмові докази та допитавши свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , а також за клопотанням сторони захисту допитавши свідка ОСОБА_26 , яка не допитувалась у суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 по епізоду одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_15 та по епізоду складання, видачі завідомо неправдивого офіційного документа, до якого внесено завідомо неправдиві відомості у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_14 та про недоведеність вини ОСОБА_10 у інкримінованих йому органом досудового розслідування інших епізодах злочинної діяльності обґрунтований, базується на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких у вироку дана належна оцінка.
Доводи апеляційної сторони захисту в частині того, що ОСОБА_10 не обвинувачувався у підробленні офіційного документа є такими, що не відповідають дійсності, оскільки згідно обвинувального акту від 15.06.2016 року продовжуючи свої злочинні дії суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10 11.09.2012 року, приблизно о 09 год. 17 хв. перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області у м. Іллінці Вінницької області, вул. Карла Маркса, 28-А, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому владні повноваження всупереч інтересам служби, діючи на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_14 та в його інтересах підписав завідомо неправдивий офіційний документ - підроблену постанову суду від 03.09.2012 року у справі про адміністративне правопорушення №207/1957/2012, у яку внесено завідомо неправдиві відомості про те, що на ОСОБА_14 накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 60 годин.
Сторона захисту, оскаржуючи судове рішення про засудження ОСОБА_10 за ч.1 ст.366 КК України посилалась на ту обставину, що ОСОБА_14 фізично не міг вчинити правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, так як ОСОБА_14 не міг здійснювати керування транспортним засобом у зв'язку з його фізичним не існуванням, однак предметом злочину, у вчиненні якого ОСОБА_10 визнаний винним, є підроблення офіційного документу - судового рішення.
Згідно доказів ОСОБА_10 під час первинного розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ухвалено рішення про позбавлення останнього права керування транспортним засобом, а в подальшому виготовлено рішення (постанову), згідно якого на ОСОБА_14 накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт. При цьому, як слідує з наданих суду матеріалів, питання щодо здійснення керування ОСОБА_14 саме вищезазначеним автомобілем ОСОБА_10 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не досліджувалось.
Також суд вважає необґрунтованим твердження сторін про те, що судом першої інстанції безпідставно в якості доказу винуватості ОСОБА_10 у вчиненні зазначеного злочину взято до уваги докази, які судом визнано недопустимими за фактом одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди від ОСОБА_14 .
Так, судом першої інстанції обґрунтовано визнано недопустимим доказом протокол обшуку, разом з тим, доказами винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, є протоколи ОТЗ та висновок експерта №66к від 24.10.2012 р.
Сторона захисту при оскарженні вироку по епізоду одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди від ОСОБА_15 посилалась на ту обставину, що фактично мала місце провокація хабара, а також на те, що заява останнього не була зареєстрована в установленому законом порядку і першочергові слідчі дії проведені з порушенням встановленої процедури, проте, в ході розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та апеляційного перегляду судового рішення встановлено, що в провадженні обвинуваченого ОСОБА_10 перебувала справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_15 за ч.2 ст.130 КУпАП.
В матеріалах кримінального провадження також наявна заява ОСОБА_15 про вимагання від нього неправомірної вигоди, у зв'язку з чим було здійснено помітку та вручення останньому грошових коштів.
Дійсно дана процесуальна дія не передбачена КПК України 1960 року, за правилами якого здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, про що наголошує сторона захисту, проте ст. 97 КПК України 1960 року передбачала проведення перевірки заяви.
Згідно ст.10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, як приводи та підстави для початку досудового розслідування, а також для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні.
В ході санкціонованого обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_10 було виявлено та вилучено грошові кошти, які раніше були оглянуті, помічені та вручені ОСОБА_15 для перевірки відомостей, викладених у його заяві. За висновком експерта №136 від 22.10.2012 на вказаних грошових купюрах знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофор), що люмінесціює яскраво-зелено-жовтим кольором, нашарування зазначеної речовини з речовинами, вилученими в ході проведення змивів рук ОСОБА_10 та кишені його сорочки за фізико-хімічними властивостями, за однаковими спектрами поглинання в УФ області співпадають між собою та мають спільну родову належність.
Щодо особистого обшуку ОСОБА_10 , то його було проведено на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва, винесеної за результатами розгляду відповідного подання. Правила підсудності при цьому порушені не були. Вказана постанова була винесена в межах кримінальної справи, яка була порушена 13.09.2012 р. заступником Генерального прокурора України ОСОБА_27 .
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження за клопотанням сторони обвинувачення були досліджені подання органу досудового розслідування від 22.12.2011, 22.03.2012, 11.04.2012, 18.06.2012, 03.09.2012, 14.09.2012 щодо отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів та постанови голови і його заступника апеляційного суду Житомирської області від 23.12.2011, 26.03.2012, 12.04.2012, 20.06.2012, 04.09.2012, 14.09.2012 про задоволення вказаних подань, що свідчить про законність проведення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_10 з урахуванням того, що відповідно до п.8 Перехідних положень КПК України 2012 року допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 надав чіткі та послідовні показання стосовно обставин передачі грошових коштів ОСОБА_10 , які співпадають з показаннями свідка ОСОБА_22 , а також з відомостями, викладеними у протоколах ОТЗ та відеозаписами, зафіксованими на носіях інформації.
Судом першої інстанції враховано, що в протоколі ОТЗ від 17.09.2012 р. зафіксовано розмову ОСОБА_22 та ОСОБА_15 , в ході якої вони досягають згоди про суму коштів, які необхідно передати ОСОБА_10 , а згідно протоколу ОТЗ, ОСОБА_15 приніс грошові кошти до ОСОБА_22 , перерахував їх у її кабінеті, після чого вони разом пішли до суду.
Будучи допитаною в судовому засіданні апеляційного суду, свідок ОСОБА_28 підтвердила свої показання, дані нею в суді першої інстанції.
Будучи допитаним за клопотанням сторони захисту ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції пояснив, що працівники міліції пообіцяли йому допомогти в оформленні будинку, натомість запропонували дати хабара судді Іллінецького районного суду ОСОБА_10 , на що він погодився.
З цією метою його зареєстрували за місцем проживання в м. Іллінці та склали на нього протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, відібрали у нього заяву про ніби-то вимагання суддею ОСОБА_10 неправомірної вигоди, а далі все відбувалось , як зазначено у вироку.
Також допитана за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_29 пояснила, що на прохання свого знайомого вона зареєструвала в належному їй будинку , що в м. Іллінці, ОСОБА_15 , якого не бачила. Згодом, дізнавшись що ОСОБА_30 "підставив" суддю, вона його зняла з реєстрації.
Свідчення ОСОБА_15 та ОСОБА_29 не можна вважати, що з боку правоохоронних органів була провокація злочину, оскільки в його розпорядженні були наявні підстави для проведення оперативного заходу, а ОСОБА_10 , спокусившись на гроші, одержав неправомірну вигоду.
При оскарженні вироку суду першої інстанції сторона обвинувачення посилається на те, що судом при ухваленні рішення про виправдання ОСОБА_10 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_14 безпідставно не враховано протоколи ОТЗ № 1 та № 5 від 03.09.2012 р. (розмова між ОСОБА_14 та ОСОБА_22 ) та №1 і №5 від 04.09.2012 р. (розмова між ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 ) з додатками, на яких зафіксовано домовленість про надання неправомірної вигоди за призначення ОСОБА_10 адміністративного стягнення у виді громадських робіт.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення та досліджених в ході апеляційного перегляду доказів, наданих сторонами кримінального провадження, вбачається, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було порушено процедуру отримання доказів винуватості ОСОБА_10 у вчиненні даного злочину, про що судом обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку. Зокрема, посилання на відомості, зафіксовані в протоколі обшуку не можуть бути прийняті судом до уваги у зв'язку з недотриманням вимог ч.5 ст.177 КПК України (1960 р.) при отриманні дозволу на проведення обшуку. Крім того, стороною обвинувачення в якості мотивів для скасування судового рішення першої інстанції зазначено, що винуватість ОСОБА_10 підтверджується показаннями ОСОБА_14 та ОСОБА_22 .
Однак, склад злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 вимагає наявності предмету злочину, тобто неправомірної вигоди. За відсутності предмету злочину відсутні підстави для ствердження про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину. Тому, посилання сторони обвинувачення на зазначені протоколи ОТЗ, згідно з якими ОСОБА_14 передавав ОСОБА_10 предмети, схожі на грошові кошти та згідно з якими розмова між ОСОБА_10 та ОСОБА_31 йшла про домовленість передачі коштів саме в інтересах ОСОБА_14 судом обґрунтовано поставлено під сумнів.
Вирок суду про засудження ОСОБА_22 відповідно до ч. 1 ст. 90 КПК України не може бути преюдиційним актом у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_10 не був присутній під час розгляду даного кримінального провадження і, відповідно, був позбавлений можливості висловлювати свої заперечення щодо обставин, визнаних судом доведеними.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_10 за фактом одержання останнім неправомірної вигоди від ОСОБА_14 .
Судом першої інстанції при виправданні за фактами одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди від ОСОБА_17 та ОСОБА_19 обґрунтовано зазначено, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що обвинувачений ОСОБА_10 здійснював спілкування у службовому кабінеті саме з ОСОБА_17 та ОСОБА_19 .
З наданих стороною обвинувачення протоколів ОТЗ вбачається лише, що до ОСОБА_10 заходили особи чоловічої статі та передавали предмети, ззовні схожі на грошові кошти. Однак, відповідних даних, які б свідчили, що до кабінету ОСОБА_10 заходили саме зазначені особи та передавали саме грошові кошти суду надано не було.
Показання ОСОБА_19 та ОСОБА_17 щодо надання обвинуваченому ОСОБА_10 неправомірної вигоди оцінені у сукупності з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. При цьому, одержання неправомірної вигоди має підтверджуватись її предметом - тобто вилученням неправомірної вигоди.
Допитані в ході апеляційного перегляду свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_22 повністю підтвердили свої показання, надані ними в ході судового розгляду в суді першої інстанції, проте ці показання жодним чином не впливають на правильність судових висновків щодо необхідності виправдання обвинуваченого ОСОБА_10 за згаданими вище епізодами.
Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч.3 ст. 368 КК України (в редакції станом на 17.09.2012 р.) як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище в будь-якому вигляді хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції станом на 11.09.2012 р.), як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, є вірною.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання,воно узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та, на думку колегії суддів, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_25 та апеляційну скаргу (з змінами та доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_13 - залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року щодо ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4