Справа № 127/28012/20
Провадження № 22-ц/801/393/2022
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Рибчинський В. П.
20 квітня 2022 рокуСправа № 127/28012/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача: Рибчинського В.П.,
суддів: Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Француза М.Г., представника ОСОБА_1 - адвоката Цепляєва С.В., представника ОСОБА_2 - адвоката Вересюка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цепляєва Сергія Вікторовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи тим, що з 1970 року він товаришував з ОСОБА_3 та між ними склались дружні відносини. В серпні 2014 року ОСОБА_3 вирішив придбати квартиру та в зв'язку із відсутністю у нього необхідної суми коштів для придбання квартири ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з проханням дати йому в борг частину грошових коштів. 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 у позику грошові кошти в сумі 8000,00 доларів США, про що ОСОБА_3 була складена розписка, згідно якої позика була надана строком на один рік до 26.08.2015 року. В травні 2018 року ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 частину позики в сумі 100,00 доларів США, а у червні 2019 року ще 200,00 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, з заявою про прийняття якого звернувся син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Оскільки борг в сумі 7700,00 доларів США ОСОБА_3 не повернув на користь ОСОБА_1 , останній звернувся з претензією про обов'язок спадкодавця до Першої Вінницької державної нотаріальної контори. Але в зв'язку із тим, що боргові зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 не були погашені спадкоємцем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26.08.2014 року в розмірі 241 954,00 гривень, з яких 7 700,00 доларів США, що в еквіваленті складає 221 976,00 гривень та відсотки за користування позикою - 19 978,00 гривень.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Цепляєв С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Вересюк М.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що 26 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 доларів США строком на один рік до 26 серпня 2015 року. На підтвердження укладення вказаного договору позики ОСОБА_3 була складена розписка від 26.08.2014 року.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на усі права та обов'язки, що належали йому на момент смерті і не припинились внаслідок його смерті.
Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було надано спадкову справу № 344/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Згідно матеріалів даної спадкової справи вона була заведена на підставі заяви ОСОБА_2 від 30.06.2020 року за № 61, в якій він зазначає, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 на підставі заповіту останнього від 15.02.2019 року.
Також в матеріалах спадкової справи № 344/2020 міститься претензія /вимога/ ОСОБА_1 про обов'язок спадкодавця, відповідно до якої він повідомляє про наявність у спадкодавця ОСОБА_3 боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 в сумі 239 201,00 гривень та просить включити їх до спадкової маси відповідної спадкової справи.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно статті 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно статі 1281 ЦК України - спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Враховуючи, що ОСОБА_3 за життя мав непогашені боргові зобов'язання перед ОСОБА_1 , відповідно після його смерті дані зобов'язання не припинились та ОСОБА_2 , як спадкоємець, прийнявши у спадок права ОСОБА_3 , успадкував і його зобов'язання, в тому числі і обов'язок ОСОБА_3 сплатити борг в сумі 221 976,00 гривень на користь ОСОБА_1 за договором позики від 26.08.2014 року.
Разом з тим, суд першої інстанції, визнаючи позов обґрунтованим, дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).
Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З розписки від 26.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав в позику грошові кошти в сумі 8000 доларів США строком на один рік, тобто до 26.08.2015 року, та відповідно з 26.08.2015 року почався перебіг трирічного строку позовної давності, протягом якого ОСОБА_1 мав можливість звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
З вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 11.12.2020 року, тобто поза межами трирічного строку, встановлено для звернення до суду
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, критично оцінює надані позивачем копії розписок ОСОБА_1 від 18.05.2018 року та від 25.06.2019 року, оскільки вказані розписки написані власноручно позивачем, будь-яких відомостей, що вказані грошові кошти були дійсно передані ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає, що переривання строку позовної давності не відбувалось.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цепляєва Сергія Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2022 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
Т.О. Денишенко