Постанова
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 607/16039/17
провадження № 51-8365ск18
Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року,
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу.
Проте наведених вимог процесуального закону скаржником не дотримано.
Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є зокрема істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року) та неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року).
В порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 рокув скарзі не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного судами першої та апеляційної інстанцій істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.
За частиною 2 ст. 384 КПК 1960 року передбачено виключний перелік осіб, яким надано право на касаційне оскарження судових рішень, зазначених в ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, а саме: 1) засуджений, його законний представник і захисник - у
частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 4) законний представник та захисник особи, щодо якої
вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи; 6) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову; 7) потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 8) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову; 9) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 10) особи, які в судовому порядку оскаржили постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, за винятком випадків, встановлених законом, - у частині мотивів і підстав відмови в порушенні кримінальної справи.
Однак ОСОБА_2 не вказує і не посилається на конкретну норму ч. 2 ст. 384 КПК1960 року, яка надає йому право на касаційне оскарження судових рішень зазначених у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу.
Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 рокуперевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання статей 350, 384 цього Кодексуперешкоджає вирішенню питання про витребування справи.
У зв'язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 383, 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя
Відмовити ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року для перевірки в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1