Постанова
іменем України
22 лютого 2022 року?
м. Київ
справа № 161/10323/20
провадження № 51-3952км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого ОСОБА_1 ,?
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:?
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030130000479 та №12020030010002257, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Любче Волинської області, жителя м. Луцька, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року ОСОБА_7 засуджено:
- за частиною 2 статті 185 КК (по епізоду 19 травня 2020 року) до покарання у виді арешту строком на 3 місяці
На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року, більш суворим, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді арешту строком на 3 місяці.
- за частиною 2 статті 185 КК (по епізоду 19 червня 2020 року) до покарання у виді арешту строком на 4 місяці.
На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного на підставі частини 4 статті 70 КК, за сукупністю покарань, призначених цим вироком за частиною 2 статті 185 КК та вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді арешту строком на 5 місяців 25 днів.
Строк відбуття покарання ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 , повторно, 19 травня 2020 року о 17:07, перебуваючи на території будівельного майданчика, що по АДРЕСА_1 , умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Apple Iphone7» моделі А1660, ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 6548,67 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Він же, повторно, 19 червня 2020 року о 03:34, перебуваючи в другому під'їзді будинку АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «GT Outpost» вартістю 6300 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 травня 2021 року скасовано вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185 КК, в частині призначеного йому покарання.
ОСОБА_7 призначено покарання за частиною 2 статті 185 КК у виді арешту строком на 3 місяці.
На підставі статей 71, 72 КК до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді арешту строком на 5 місяців 25 днів. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про зміну ухвали апеляційного суду. Просить вважати ОСОБА_7 засудженим за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді арешту строком на 3 місяці. На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, просить частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року у виді громадських робіт строком на 200 годин, що відповідно до статті 72 КК становить 25 днів арешту, та призначити ОСОБА_7 покарання у виді арешту строком на 3 місяці 25 днів. У іншій частині ухвалу суду прокурор просить залишити без зміни.
Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що на час ухвалення рішення суду невідбуте ОСОБА_7 покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 09 червня 2020 року складало 240 годин громадських робіт, яке відповідно до статті 72 КК становило 30 днів арешту із співвідношення, що одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
У зв'язку з цим, прокурор вважає, що апеляційним судом до покарання призначеного за частиною 2 статті 185 КК у виді арешту строком на 3 місяці, необґрунтовано, без точного встановлення невідбутої частини покарання, за сукупністю вироків, на підставі статей 71, 72 КК, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 09 червня 2020 року у виді арешту терміном 2 місяці 25 днів.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора,обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на наступних підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за частиною 2 статті 185 КК у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд не точно встановив невідбуту частину покарання за сукупністю вироків, а тому не дотримався вимог статей 71, 72 КК, є обґрунтованими.
Апеляційний суд, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, ствердив, що ОСОБА_7 двічі призначено покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених однією і тією ж частиною однієї і тієї ж статті Кримінального кодексу України, а саме: за частиною 2 статті 185 КК у виді арешту 3 місяців та за частиною 2 статті 185 КК у виді арешту строком на 4 місяці.
Апеляційний суд виходив з того, що злочини, передбачені частиною 2 статті 185 КК, ОСОБА_7 вчиняв як до, так і після ухвалення Луцьким міськрайонним судом Волинської області попереднього вироку від 09 червня 2020 року, а саме: 19 травня 2020 року (епізод вчинення крадіжки у ОСОБА_8 ), 19 червня 2020 року (епізод вчинення крадіжки у ОСОБА_9 ).
У зв'язку з цим, апеляційним судом ОСОБА_7 призначено покарання за частиною 2 статті 185 КК у виді арешту строком на 3 місяці.
На підставі статей 71, 72 КК до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді арешту строком на 5 місяців 25 днів. В інші частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Проте, як слушно зауважує прокурор, на час ухвалення рішення суду невідбуте ОСОБА_7 покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 09 червня 2020 року складало 240 годин громадських робіт, яке, відповідно до статті 72 КК, із співвідношення, що одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт, становило 30 днів арешту.
Таке твердження узгоджується з вимогами пункту 4 частини 1 статті 72 КК, згідно з якою при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Виходячи з вказаних вимог закону, ОСОБА_7 до покарання у виді арешту строком на 3 місяці підлягало частковому приєднанню лише 25 днів арешту, а не 2 місяці і 25 днів.
Відтак, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду підлягає зміні з підставнеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 травня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.
На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року у виді громадських робіт строком на 200 годин, що відповідно до статті 72 КК становить 25 днів арешту, та ОСОБА_7 остаточно призначити покарання у виді арешту строком на 3 місяці 25 днів.
У іншій частині ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3