Справа № 127/6158/22
Провадження № 3/127/1899/22
19.04.2022м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 09.03.2022 о 23.00 год. ОСОБА_1 керував автомобілем марки Nissan, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він автомобілем не керував, а також зауважив, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважає, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки надані суду докази не підтверджують відомостей, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
З диспозиції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 , складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 09.03.2022 о 23.00 год. ОСОБА_1 керував автомобілем марки Nissan, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився. Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував, як факт здійснення керування ним транспортним засобом, так і оспорював процедуру його направлення на огляд щодо перебування у стані сп'яніння.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення до матеріалів справи надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2022 (далі - Направлення), згідно з яким ОСОБА_1 направлений для проходження відповідного огляду до КП ВОНД «Соціотерапія», рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області Паянок В. (далі - Рапорт), у якому викладені відомості, аналогічні тим, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні посилались на те, що зазначений Рапорт не може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу, оскільки містить лише опис обставин від імені зацікавленої особи. На підтвердження своєї позиції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисник посилались на висновок, сформульований Верховним Судом (далі - ВС) у постанові від 29.04.2020 (справа № 161/5372/17).
У наведеній постанові ВС зробив висновок щодо показань працівника поліції в якості свідка. Зокрема, ВС зауважив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість, як зауважив ВС, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, як зауважив ВС, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Саме тому суд вважає, що ОСОБА_2 має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, які надані суду до протоколу про адміністративне правопорушення. Зі змісту ж протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що до нього додані рапорт, направлення та заява на отримання судових повісток.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного сп'яніння, якими є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Як суд зазначив вище, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 09.03.2022 о 23.00 год. керував автомобілем марки Nissan, д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився. У протоколі наведені ознаки виявленого у ОСОБА_1 сп'яніння, які відповідають ознакам, наведеним у пункті 3 розділу І Інструкції. Зі змісту згаданого протоколу також випливає, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився.
Як суд зазначив вище, склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП має місце у разі: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Надані суду матеріали свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений у зв'язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, тобто ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оцінюючи доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника щодо того, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до роз'яснень, що надані у абзаці третьому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі - Постанова № 14) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У абзаці четвертому пункту 27 Постанови № 14 Пленум ВСУ роз'яснив, що для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні заперечували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Однак, суд враховує, що відповідні заперечення зазначеної обставини, які ОСОБА_1 висловлював під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, надані суду матеріали справи не містять, тому суд такі твердження ОСОБА_1 та його захисника оцінює критично.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 та його захисника в частині того, що останній не може бути притягнутий до адміністратвиної відповідальності у зв'язку з порушенням процедури проведення його огляду суд вважає за доцільне зауважити, що процедура огляду на стан сп'яніння регламентована статтею 266 КпАП.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому реченням другим частини другої статті 266 КпАП регламентовано, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Зі змісту ж речення третього частини другої статті 266 КпАП випливає, що матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Також відповідно до частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Зі змісту частини п'ятої статті 266 КпАП випливає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вище суд вже зауважував, що на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду надані Рапорт, Направлення і заява на отримання судових повісток. При цьому матеріали справи не містять відеозапису проведення огляду на стан сп'яніння, або ж посилання на свідків у разі неможливості здійснення такого запису, як того вимагає речення друге частини другої статті 266 КпАП.
Згідно з твердженням захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, натомість наполягав на його проведенні відповідно до встановленої законом процедури.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що з метою з'ясування обставин справи 29.03.2022 суд звернувся до УПП у Вінницькій області з листом щодо забезпечення явки поліцейського взводу № 2 роти № 1 БУПП у Вінницькій області Паянка В.В. в судове засідання, а також щодо надання для огляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
31.03.2022 до суду надійшов лист за підписом заступника начальника УПП у Вінницькій області Самарухи В., згідно з яким у зв'язку зі службовою необхідністю поліцейський ОСОБА_3 не буде присутній під час розгляду справи. При цьому лист щодо надання запису з нагрудної камери поліцейського залишений без реагування. У зв'язку з цим 07.04.2022 направив відповідне нагадування, яке станом на 19.04.2022 також залишене без реагування.
Тому, оцінюючи доводи захисника, суд враховує, що відомості, які б свідчили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським на місці зупинки суду не надані. Суд вже вище наводив приписи статті 266 КпАП, яка є імперативною нормою, і якою встановлений порядок здійснення такого огляду, при цьому частиною п'ятою зазначеної статті регламентовано, що огляд, проведений з порушенням зазначеного порядку вважається недійсним. Саме тому суд вважає, що твердження у протоколі про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме у встановленому законом порядку не ґрунтуються на наданих суду матеріалах справи.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Як суд зазначив вище, відомості, які б свідчили про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленої процедури, зміст якої наведений вище, суду надані не були. Тому з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджений факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже і не підтверджена його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: