Справа № 127/6667/22
Провадження № 3/127/2110/22
19.04.20219.04.2022м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився до МКП «УК «Замостя» та не приступив до відпрацювання, призначеного йому судом покарання у виді суспільно корисних робіт.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про поважність причин своєї неявки, суд не повідомив. При цьому суд враховує, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку СМС-повідомлення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 278 КпАП регламентовано перелік питань, які орган (посадова особа) вирішує при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Зі змісту частини першої статті 183-1 КпАП слідує, що адміністративна відповідальність настає у разі несплати аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 не з'явився до МКП «УК «Замостя» та не приступив до відпрацювання, призначеного йому судом покарання у виді суспільно корисних робіт за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КпАП. Тобто зазначений протокол складений за фактом ухилення ОСОБА_1 від виконання покарання у виді суспільно корисних робіт.
Проте частиною першою статті 183-1 КпАП, за якою складений протокол про адміністративне правопорушення, не визначена відповідальність за ухилення від виконання покарання у виді суспільно корисних робіт. Натомість наслідки такого ухилення регламентовані статтею 325-4 КпАП.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Враховуючи викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності доказів, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтею 283 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: