18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
19 квітня 2022 року Справа № 910/16264/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від першого відповідача - представник не з'явився,
від другого відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім
“Альфатех”, с. Слобожанське, Дніпровського району,
Дніпропетровської області
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс”,
м. Черкаси,
2. товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче
торгівельне об'єднання “Український національний продукт”,
м. Київ
про стягнення 1 945 704 грн. 49 коп.,
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт” про:
- стягнення солідарно з відповідачів 448 485 грн. 93 коп., а саме: 130 270 грн. 03 коп. пені, 244 463 грн. 57 коп. 25% річних, 73 752 грн. 33 коп. інфляційних втрат за договором поставки 108/1К від 01 березня 2019 року;
- стягнення солідарно з відповідачів 1 497 218 грн. 56 коп., а саме: 434 891 грн. 46 коп. пені, 816 113 грн. 38 коп. 25% річних, 246 213 грн. 72 коп. інфляційних втрат за договором поставки 108 К від 01 березня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року було відкрито провадження у справі №910/16264/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2021 року матеріали справи №910/16264/21 передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31 січня 2022 року справу №910/16264/21 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 01 березня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 березня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 05 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 05 квітня 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 19 квітня 2022 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, відповідачі про причини неявки суд не повідомили, у визначені судом строки відзивів на позов суду не надали, своїм правом на захист не скористалися.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки відповідачі не були позбавлені права надати суду відзиви на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс” (покупець) було укладено договір №108/1К (далі - договір-1), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити колісний одноковшовий фронтальний навантажувач Hyundai HL660 (далі - товар).
На виконання умов договору-1 позивачем було поставлено першому відповідачу колісний одноковшовий фронтальний навантажувач Hyundai HL660 за ціною 1 933 859,88 грн., що підтверджується видатковою накладною №13220 від 19 березня 2019 року та актом приймання-передачі від 19 березня 2019 року.
З метою забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс” своїх зобов'язань за договором №108/1К від 01 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт” (поручитель) було укладено договір поруки № 01-03/1 від 01 березня 2019 року (далі - договір поруки №01-03/1), згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання зобов'язання боржника (першого відповідача) щодо сплати платежів згідно з договором поставки №108К/1 від 01 березня 2019 року (основний договір).
У разі порушення боржником зобов'язань за основним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники як за основним договором (п. 1.2. договору поруки № 01-03/1).
Також 01 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс” (покупець) було укладено договір поставки №180К (далі - договір-2), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити фронтальний навантажувач Hyundai HL770-9S XTD (далі - товар).
На виконання умов договору-2 позивачем було поставлено першому відповідачу фронтальний навантажувач Hyundai HL770-9S XTD за ціною 5 694 142,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №13222 від 19 березня 2019 року та актом приймання-передачі від 19 березня 2019 року.
З метою забезпечення належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс” своїх зобов'язань за договором №108К від 01 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт” (поручитель) було укладено договір поруки № 01-03 від 01 березня 2019 року (далі - договір поруки № 01-03), згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання зобов'язання боржника (першого відповідача) щодо сплати платежів згідно з договором поставки №108К від 01 березня 2019 року (основний договір).
У разі порушення боржником зобов'язань за основним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники як за основним договором (п. 1.2. договору поруки №01-03).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року зі справи №910/9890/20 позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з товариства з обмежено відповідальністю “ВТО “Укрресурс” та товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт” на користь товариства з обмежено відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” заборгованість в сумі 2 516 666 грн. 04 коп., пеню в сумі 270 651 грн. 37 коп., 25% річних у сумі 400 673 грн. 62 коп., інфляційні втрати в сумі 42 831 грн. 20 коп.
Стягнуто з товариства з обмежено відповідальністю “ВТО “Укрресурс” на користь товариства з обмежено відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” 24 224 грн. 09 коп. судового збору.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт” на користь товариства з обмежено відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех” 24 224 грн. 09 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду зі справи №910/9890/20 набрало законної сили в установленому законом порядку.
Після ухвалення судом рішення зі справи №910/9890/20 позивач звернувся до суду з новим позовом про стягнення солідарно з відповідачів неустойки та 25% річних нарахованих за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року, а також інфляційних втрат нарахованих за період з липня 2020 року по серпень 2021 року.
Дані вимоги не були предметом позову зі справи №910/9890/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду справи №910/9890/20 судом було також встановлено, що пунктом 3.5 Договору-1 передбачено, що оплата товару здійснюється (частинами або повністю) в національній валюті України - гривні. При підвищенні міжбанківського курсу долару по відношенню до гривні з моменту підписання даного Договору до моменту здійснення фактичної оплати (незалежно від наявності прострочення покупця по оплаті), загальна сума Договору належить до перерахунку відповідно до наведеної у цьому пункті Договору формулою за вирахуванням раніше здійснених платежів.
При розрахунку суми платежу приймається курс продажу доларів США, встановлений НБУ на день фактичної сплати, визначеної додатку №1 до цього договору, або на дату фактичної оплати у разі прострочення (п. 3.6 Договору-1).
Пунктом 5.1 Договору -1 передбачено умови оплати - розстрочка платежу.
Згідно з п. 5.2 Договору-1, оплата за товар здійснюється відповідно до графіка, наведеного у Додатку № 1 (таблиця 2) до даного Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у п. 11 даного Договору.
У Додатку № 1 (таблиця 2) до Договору-1 вказано наступний графік оплати за поставлений товар: 1-й платіж 25 200,00 доларів США до 15.03.2019, 2-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.04.2019, 3-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.05.2019, 4-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.06.2019, 5-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.07.2019, 6-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.08.2019, 7-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.09.2019, 8-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.10.2019, 9-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.11.2019, 10-й платіж 5 200,00 доларів США до 15.12.2019.
Згідно п. 6.4. Договору-1 у разі, якщо прострочення платежу становить більше 5 робочих днів, покупець додатково сплачує 25% річних від суми заборгованості.
Згідно з п. 10.3 Договору-1, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за даним Договором.
Відповідач здійснив часткову оплату за Договором-1 на суму 1 319 547,27 грн, а саме: 673 255,50 грн сплачено 15.03.2019 платіжним дорученням № 669; 139 179,19 грн сплачено 11.04.2019 платіжним дорученням № 689; 135 788,72 грн сплачено 14.05.2019 платіжним дорученням № 714; 137 368,82 грн сплачено 14.06.2019 платіжним дорученням № 744; 133 955,04 грн сплачено 15.07.2019 платіжним дорученням № 774, 100 000,00 грн. сплачено 23.08.2019 платіжним дорученням № 818.
Також пунктом 3.5 Договору-2 передбачено, що оплата товару здійснюється (частинами або повністю) в національній валюті України - гривні. При підвищенні міжбанківського курсу долару по відношенню до гривні з моменту підписання даного Договору до моменту здійснення фактичної оплати (незалежно від наявності прострочення покупця по оплаті), загальна сума Договору належить до перерахунку відповідно до наведеної у цьому пункті Договору формулою за вирахуванням раніше здійснених платежів.
При розрахунку суми платежу приймається курс продажу доларів США, встановлений НБУ на день фактичної сплати, визначеної додатку №1 до цього договору, або на дату фактичної оплати у разі прострочення (п. 3.6 Договору-2).
Пунктом 5.1 Договору-2 передбачено умови оплати - розстрочка платежу.
Згідно з п. 5.2 Договору-2, оплата за товар здійснюється відповідно до графіка, наведеного у Додатку № 1 (таблиця 2) до даного Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у п. 11 даного Договору.
У Додатку № 1 (таблиця 2) до Договору-2 вказано наступний графік оплати за поставлений товар: 1-й платіж 74 200,00 доларів США до 15.03.2019, 2-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.04.2019, 3-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.05.2019, 4-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.06.2019, 5-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.07.2019, 6-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.08.2019, 7-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.09.2019, 8-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.10.2019, 9-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.11.2019, 10-й платіж 15 311,12 доларів США до 15.12.2019.
Згідно п. 6.4. Договору-2 у разі,якщо прострочення платежу становить більше 5 робочих днів, покупець додатково сплачує 25% річних від суми заборгованості.
Відповідач здійснив часткову оплату за Договором-2 на суму 3 690 889,31 грн, а саме:1 982 363,41 грн сплачено 15.03.2019 платіжним дорученням № 668; 409 805,62 грн сплачено 11.04.2019 платіжним дорученням № 688; 399 822,32 грн сплачено 14.05.2019 платіжним дорученням № 713; 404 474,82 грн сплачено 14.06.2019 платіжним дорученням № 745; 394 423,14 грн сплачено 15.07.2019 платіжним дорученням № 773; 100 000,00 грн. сплачено 20.11.2019 платіжним дорученням № 867.
Стосовно вимог про стягнення солідарно з відповідачів 130 270 грн. 03 коп. пені за неналежне виконання умов договору поставки 108/1К від 01 березня 2019 року нарахованої за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року на суму боргу 788 795 грн. 00 коп., а також стягнення солідарно з відповідачів 434 891 грн. 46 коп. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки 108 К від 01 березня 2019 року нарахованої за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року на суму боргу 2 633 301 грн. 00 коп. судом враховано наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
У пункті 6.1 договорів поставки визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 5.2 договору поставки, останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочення платежу.
Останній платіж згідно умов договору поставки №108К повинен був здійснений до 15 грудня 2019 року, аналогічний строк оплати встановлено і в договорі поставки №108/1К.
Судом враховано, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже зазначалося вище, строк оплати товару поставленого згідно договорів поставки настав 15 грудня 2019 року.
Тобто, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України кінцевий термін нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару на підставі вищевказаних договорів закінчився ще 15 червня 2020 року.
Однак пеню позивачем нараховано за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року, тобто поза межами строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, що є самостійною підставою для відмови у позові в частині вимог про стягнення пені в розмірі 130 270 грн. 03 коп. за договором поставки 108/1К від 01 березня 2019 року та 434 891 грн. 46 коп. пені за договором поставки 108 К від 01 березня 2019 року.
Слід також вказати, що пеню позивачем нараховано на суму 788 795 грн. 00 коп. за договором поставки №108/1К від 01 березня 2019 року та на суму 2 633 301 грн. 00 коп. за договором поставки №108К від 01 березня 2019 року.
Проте, зі змісту рішення зі справи №910/9890/20 вбачається, що сума основного боргу по договору 108/1К від 01 березня 2019 року становила 586 501 грн. 56 коп., а за договором 108 К від 01 березня 2019 року - 1 930 164 грн. 48 коп.
Тобто до суми основного боргу, на який здійснювалося нарахування пені позивач включив також раніше стягнуті суми неустойки, річних, інфляційних втрат, а також стягнутий рішенням суду судовий збір.
З цього приводу судом враховано наступне:
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання.
Отже, нарахування пені, на суму боргу до якої також включено і розмір неустойки, що раніше був стягнутий рішенням Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року зі справи №910/9890/20 є неправомірним.
Також слід вказати, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 244 463 грн. 57 коп. 25% річних нарахованих за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року та 73 752 грн. 33 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з липня 2020 року по серпень 2021 року на суму боргу 788 795 грн. 00 коп. за договором поставки 108/1К від 01 березня 2019 року;
та 816 113 грн. 38 коп. 25% річних нарахованих за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року, 246 213 грн. 72 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з липня 2020 року по серпень 2021 року на суму боргу 2 633 301 грн. 82 коп. за договором поставки 108 К від 01 березня 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку “інфляційних втрат” у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27 липня 2007 року №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Також об'єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 викладений правовий висновок про те, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та відсотків річних виходячи з суми основного боргу за допомогою калькулятора Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН судом встановлено, що розмір 25% річних нарахованих за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року на борг по Договору 1 складає 181 768 грн. 73 коп., розмір інфляційних втрат нарахованих за період з липня 2020 року по серпень 2021 року складає 54 851 грн. 50 коп.
Розмір 25% річних нарахованих за період з 26 червня 2020 року по 21 вересня 2021 року на борг по Договору 2 складає 598 197 грн. 11 коп., розмір інфляційних нарахованих за період з липня 2020 року по серпень 2021 року складає 180 515 грн. 16 коп.
Отже, з урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідачів підлягає стягненню 779 965 грн. 84 коп. 25% річних та 235 366 грн. 66 коп. інфляційних втрат, а в решті вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачами всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було спростовано доводи позивача стосовно порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Судом враховано, що чинним законодавством не передбачено солідарного відшкодування судових витрат на користь іншої сторони, а тому враховуючи, що позов було заявлено до двох відповідачів, то суд покладає витрати зі сплати судового збору на відповідачів порівну.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно платіжного доручення №13960 від 28 вересня 2021 року позивачем було сплачено 35 912 грн. 87 коп. судового збору.
Слід зазначити, що 1,5% від ціни позову (1 945 704 грн. 49 коп.) складає 29 185 грн. 57 коп., а тому позивачем надмірно сплачено 6 727 грн. 30 коп. судового збору.
Водночас статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано, що внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення судового збору за відповідним клопотанням сторони.
Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс”, вул. Сергія Амброса, 173, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41525387 та із товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт”, вул. Академіка Богомольця, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 39988450 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех”, вул. Василя Сухомлинського, 48Б, смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 37383046 - 779 965 грн. 84 коп. 25% річних та 235 366 грн. 66 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВТО “Укрресурс”, вул. Сергія Амброса, 173, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41525387 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех”, вул. Василя Сухомлинського, 48Б, смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 37383046 - 7 614 грн. 52 коп. судового збору.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче торгівельне об'єднання “Український національний продукт”, вул. Академіка Богомольця, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 39988450 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Альфатех”, вул. Василя Сухомлинського, 48Б, смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 37383046 - 7 614 грн. 52 коп. судового збору.
5. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 20 квітня 2022 року.
Суддя А.В.Васянович