79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.04.2022 Справа № 914/2839/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, Львівська область
про стягнення 1 167 697,91 грн
за участю представників:
від позивача: Бердар С. В. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
15.09.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, Львівська область про стягнення 1 167 697,91 грн.
Ухвалою від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2021.
Ухвалою від 18.10.2021 суд відклав підготовче засідання на 08.11.2021.
08.11.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26154/21 від 08.11.2021).
Ухвалою від 08.11.2021 суд відклав підготовче засідання на 29.11.2021.
16.11.2021 через канцелярію суду від Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області надійшла відповідь на відзив (вх. №27053/21 від 16.11.2021).
Ухвалою від 29.11.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголосив перерву в судовому засіданні до 20.12.2021.
10.12.2021 через канцелярію суду від Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області надійшли додаткові пояснення (вх. №29890/21 від 10.12.2021).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 20.12.2021 визнав поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновив позивачу процесуальний строк для подання доказів, та прийняв докази, долучені до додаткових пояснень позивача, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.01.2022.
В судовому засіданні 13.01.2022 було оголошено перерву до 24.01.2022.
Судове засідання, призначене на 24.01.2022 не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіти А. Б. Ухвалою суду від 07.02.2022 судове засідання призначено на 28.02.2022.
Ухвалою від 28.02.2022 суд відклав судове засідання на 04.04.2022.
04.04.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» клопотання про оголошення перерви для примирення сторін (вх. №7076/22 від 04.04.2021).
В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вказаного клопотання, зазначив, що відповідач не звертався до позивача із пропозиціями щодо врегулювання спору, а долучений до клопотання позивача проект мирової угоди позивачем не розглядався, викладені в ньому умови щодо строків сплати боргу є неприйнятними для позивача.
Зважаючи на заперечення представника позивача, з огляду на звершення строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. На виконання умов вказаного договору, позивач за період часу з 25.12.2020 по 25.01.2021 надав відповідачу відповідні послуги загальною вартістю 3 101 833,80 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становить 1 036 833,80 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано пеню в сумі 43 454,64 грн, 3% річних в сумі 21 553,05 грн, інфляційні в сумі 65 856,42 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 1 167 697,91 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що спір про стягнення заборгованості до 31.12.2021 врегульовано умовами мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/712/21. Таким чином, не врегульованим є розмір заборгованості, яка виникла за період часу з 01.01.2021 по 25.01.2021. З огляду на доводи позивача, у вказаному періоді заборгованість склала 2 427 003,00 грн, з яких відповідачем сплачено 2 065 000,00 грн. Отже, розмір заборгованості становить 362 003,00 грн. Також зазначив, що у період часу до 31.12.2020 правовідносини сторін були врегульовані договором від 30.03.2018. При цьому, сторонами не досягнуто згоди щодо порядку та строків сплати наявної заборгованості за попередні періоди. На думку представника відповідача, до спірних правовідносин за період часу з 01.01.2021 до 25.01.2021 слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України. Водночас, в матеріалах справи відсутня вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості за січень 2020 року, а тому строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати заборгованості за січень 2020 року не настав.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
30.03.2018 між Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №1306.
Вказаний вище договір, з урахуванням додаткового договору №1 від 31.03.2019, діяв до 31.12.2019.
28.11.2019 Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області листом за вих. №6910 від 28.11.2019 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» про припинення дії вказаного договору з 01.01.2020.
23.12.2019 Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області надіслало Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» два примірники проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.01.2020.
Договір №1306 було підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» з протоколом розбіжностей та подано на розгляд Комунальному підприємству «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області 30.12.2019.
03.01.2020 сторонами складено та підписано протокол узгодження розбіжностей до договору №1306, відповідно до якого погоджено п.п. 2.1.11, 2.2.3, 8.2, 8.5. Водночас, розбіжності щодо пунктів 2.1.3., 2.1.6., 3.1., 3.2.3., 6.4.9., 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 7.6., 7.7., 7.8., 8.1.3., 8.3. залишилися неврегульованими, у зв'язку з чим сторони передали спір на вирішення суду.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі №914/170/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду 15.04.2021, у задоволення позову Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання договору укладеним на умовах редакції Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області щодо спірних пунктів 2.1.3., 2.1.6., 3.1., 3.2.3., 6.4.9., 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 7.6., 7.7., 7.8., 8.1.3., 8.3. відмовлено.
Відповідно до п. 12.1. договору №1306 від 01.01.2020, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, а в частині невиконаних грошових зобов'язань - до повного виконання.
Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить письмово про намір розірвати цей договір, він вважається продовженим на той самий строк і діє на тих самих умовах.
Відповідно до п. 1.1 договору №1306, виробник (Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області - позивач) зобов'язується надавати суб'єкту (Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал») послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до межі балансової належності для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів міста Трускавця на умовах цього договору. Суб'єкт зобов'язується проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах передбачених цим договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 5.3. договору №1306 від 01.01.2020, суб'єкт зобов'язується проводити оплату за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням до 5 числа наступного місяця,
Суб'єкт отримує рахунок у виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водопостачання та водовідведення за юридичною адресою виробника. Остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5 числа наступного місяця, що йде за розрахунковим
Відповідно до п. 5.5 договору №1306 від 01.01.2020, величина плати за послуги з централізованого водопостачання обчислюється виробником, як добуток тарифу з централізованого водопостачання на обсяг наданої послуги.
Пунктом 5.6. договору 1306 від 01.01.2020 визначено, що величина плати за послуги з централізованого водовідведення розраховується виробником відповідно до Правил №3 (Правила приймання стічних вод до систем централізованого та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316).
За період часу з 25.12.2020 по 25.01.2021 Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області відповідно до Акта №44 від 25.01.2021 надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» послуги з централізованого водопостачанняобсягом 227 405 куб.м та з централізованого водовідведення обсягом 289 405 куб.м. Загальна вартість наданих послуг склала 3 101 833,80 грн, зокрема згідно з рахунком-фактурою № 1306 від 01.01.2021 - 674 830,80 грн, згідно з рахунком-фактурою № 1306 від 25.01.2021 - 2 427 003,00 грн.
Відповідач частково здійснив оплату вартості послуг:
21.01.2021 - 65 000,00 грн;
26.01.2021 - 300 000,00 грн;
26.01.2021 - 700 000,00 грн;
28.01.2021 - 500 000,00 грн;
30.03.2021 - 500 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 036 833,80 грн основного боргу, 43 454,64 грн пені, 65 856,42 грн інфляційних, 21 553,05 грн 3% річних.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з:
підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;
підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;
власниками будинків, що перебувають у приватній власності;
індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що:
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до п. 1 ч. 2. виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.
З огляду на викладене, надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах.
Як встановлено судом, 30.03.2018 сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №1306.
Вказаний вище договір, з урахуванням додаткового договору №1 від 31.03.2019, діяв до 31.12.2019.
28.11.2019 позивач повідомив листом відповідача про припинення дії вказаного договору з 01.01.2020. Таким чином, договір №1306 від 30.03.2018 припинив свою дію 01.01.2020.
Надалі сторонами було підписано договір №1306 від 01.01.2020 у відповідній редакції, за винятком пунктів, які сторонами не було узгоджено.
В силу положень п. 12.1. договору №1306 від 01.01.2020, з огляду на відсутність повідомлень сторін про його розірвання, він був продовжений до 31.12.2021.
З 25.12.2020 по 25.01.2021 позивачем було надало відповідачу послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення обсягом на загальну вартість 3 101 833,80 грн, з яких відповідачем сплачено 2 065 000,00 грн.
Зважаючи на наведене, позивачем протягом дії договору №1306 від 01.01.2020, який було підписано сторонами у відповідній редакцій, за винятком пунктів, які сторонами не було узгоджено, надавалися послуги, які охоплювалися предметом такого договору, відповідачем частково вартість таких послуг була сплачена, сторонами було узгоджено обсяг таких послуг та їх вартість.
З огляду на те, що в період часу з 25.12.2020 по 25.01.2021 правовідносини сторін щодо централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не були врегульовані іншими договорами, а також зважаючи на те, що такі послуги надаються виключно на договірних засадах, суд дійшов висновку, що умови договору №1306 від 01.01.2020, які були узгоджені сторонами, підлягають застосуванню до правовідносини сторін у вищевказаному періоді часу.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що у спірному періоді часу сторони дійшли згоди про припинення дії договору №1306 від 01.01.2020. Слід також зазначити, що предметом спору у справі №914/170/20 було визнання договору укладеним в частині пунктів, які залишилися сторонами не врегульованими.
Таким чином, зважаючи на те, що сторонами було узгоджено строк оплати (п. 5.3. договору №1306 від 01.01.2020), безпідставним є твердження відповідача про відсутність строку виконання зобов'язання відповідача щодо сплати вартості послуг та необхідності застосування ст. 530 ЦК України.
Безпідставним також є твердження представника відповідача про менший розмір заборгованості у зв'язку із тим, що частина боргу, яка заявлена позивачем у даній справі, врегульована умовами мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 у справі №914/712/21.
Як встановлено судом, у справі №914/712/21 позивачем було заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 6 903 339,48 грн, зокрема за грудень 2020 та січень 2021. У процесі розгляду справи №914/712/21 позивачем у відповіді на відзив було заявлено про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 1 736 833,83 грн до 5 166 505,65 грн, тобто зменшено в частині стягнення заборгованості за грудень 2020 в сумі 200 000,00 грн та стягнення заборгованості за січень 2021. Вказані заяви про зменшення позовних вимог були враховані судом під час затвердження мирової угоди. Таким чином, заборгованість яка виникла за період часу з 25.12.2020 по 25.01.2021, не була врегульована умовами мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 у справі №914/712/21.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно абз. 3 п. 5.3. договору за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань згідно з цим договором суб'єкт зобов'язується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано пеню в сумі 43 454,64 грн, 3% річних в сумі 21 553,05 грн, інфляційні в сумі 65 856,42 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1 036 833,80 грн основного боргу, 43 454,64 грн пені, 65 856,42 грн інфляційних, 21 553,05 грн 3% річних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець, вул. І.Франка, 59, Львівська область (ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, Львівська область (ідентифікаційний код 03348910) 1 036 833,80 грн основного боргу, 43 454,64 грн пені, 65 856,42 грн інфляційних, 21 553,05 грн 3% річних, 17 515,47 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 04.04.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.04.2022.
Суддя Мазовіта А.Б.