79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.04.2022 Справа № 914/80/22
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлобуд-Монтаж», м. Львів
про: стягнення штрафу в розмірі 134281,26 грн та 23295,30 грн. пені
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р.Волошин
За участю представників сторін:
від позивача: К.К.Пегза - адвокат;
від відповідача: Т.М.Романишин - адвокат.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлобуд-Монтаж» про стягнення штрафу в розмірі 134281,26 грн та 23295,30 грн. пені .
Ухвалою суду від 11.01.2022 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, засідання у справі №914/80/22 призначено на 07.02.2022 р. На задоволення клопотання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 24.02.2022 року.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, загрозою кібератак, судове засідання було відкладено на 17.03.2022 року. В подальшому, в зв'язку з неявкою 17.03.2022 року представників сторін, судове засідання було відкладено на 14.04.2022 року.
Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2022 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих поясненнях та долучених до позовної заяви доказах. В обґрунтування своїх вимог посилається на ті обставини, що відповідачем порушено строки поставки продукції, передбачені укладеним між сторонами договором, що відповідно до п.10.1 Договору є підставою застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 15 відсотків від вартості непоставленого товару та пені в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочки. З огляду на викладене, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 134281,26 грн та 23295,30 грн. пені.
В судовому засіданні 14.04.2022 року представник відповідача проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов, наданих поясненнях та долучених доказах. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що строки виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором були порушені через форс-мажорні обставини, а саме - через аварію на заводі, і виконання зобов'язання у встановлений в договорі строк виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Львівської торгово-промислової палати від № 4600-21-0288. З огляду на викладене, відповідач вважає нарахування штрафних санкцій необґрунтованими і просить відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 14.04.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
13.05.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Позивач) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлобуд-Монтаж» (далі - Відповідач) укладено договір поставки №ЦЗВ-02-02020-01, за умовами якого, відповідач (Постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність вироби з дроту ( електроди покриті металеві для ручного дугового зварювання сталей та наплавлення), а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію.
Згідно із п. 5.2 Договору сторони погодили, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції.
Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку ( Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).
Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Згідно умов п.5.1 Договору місце поставки товару: відділ матеріальних ресурсів м.Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Київська область, м.Фастів, вул. Шевченко,48.
Згідно із п. 5.3 Договору, датою поставки товару вважається дата приймання цієї продукції Замовником , що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2020 позивачем було надіслано відповідачу Рознарядку від 18.12.2020 №ЦЗВ-20/3944 на відвантаження електродів Протон Е 6012 діаметр 3 мм в кількості 28915 кг на суму 895208,40 грн., з ПДВ за адресою: відділ матеріальних ресурсів м.Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» Київська область, м.Фастів, вул. Шевченко,48.
Як стверджує позивач, виходячи із змісту п. 5.2. Договору, а також враховуючи дату Рознарядки, граничний термін поставки продукції був 17.01.2021 включно.
03.03.2021 року листом №03-02-01 від 02.03.2021 відповідач повідомив позивача, що рознарядка на поставку продукції отримана товариством 18.01.2021 року та передана виробнику продукції для її виконання, проте 19.01.2021 року відповідачем було отримано лист-повідомлення №01/19-01 від 19.01.21 про затримку у виробництві в зв'язку з аварією на підприємстві виробника. Станом на 02.03.2021 рознарядка була виконана в повному обсязі. Також відповідач повідомив, що у разі потреби , обставини непереборної сили будуть підтверджені належною установою.
08.02.2021 року та 01.03.2021 року відповідачем було здійснено поставку продукції на суму 895208,40 грн., що підтверджується видатковими накладними .
У зв'язку із порушенням строків поставки продукції 18.03.2021 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію №ЦЗВ-20/931, у якій на підставі п.10.1 Договору пропонував сплатити на його користь штраф в сумі 134281,26 грн. та пеню в розмірі 23295,30 грн.
23.03.2021 у відповідь на претензію відповідач супровідним листом вих № 03/23-03 направив позивачу Сертифікат №4600-21-0288 про форс - мажорні обставини, в якому зазначено, що у зв'язку з пошкодженням обладнання ( гідравлічного електрообмазувального преса) є неможливим виконання зобов'язання на поставку електродів Протон Е 6012 діаметр 3 мм в кількості 28915 кг за договором поставки №010301 від 03.01.2020 , укладеним з ТзОВ «Світлобуд-Монтаж» у встановлений договором термін. Період дії форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили) : дата настання 18.01.2021 року, дата закінчення : 08 лютого 2021 року. В зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин відповідач просив не застосовувати штрафних санкцій.
Наведені вище обставини стали підставою звернення з позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання договору в судовому порядку .
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №ЦЗВ 02-02020-01 від 13.05.2020 р.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки, правове регулювання яких здійснюється у відповідності до положень ст.712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно п.5.1 договору Постачальник здійснює поставку продукції на умовах СРТ за правилами «ІНКОТЕРМС-2010» , за реквізитами, зазначеними Договорі.
Як вже зазначалося раніше, згідно із п. 5.2 Договору сторони погодили, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції.
Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку ( Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).
Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору поставки передбачено, що поставці продукції повинна передувати Рознарядка, якою передбачено що саме і в якій кількості Постачальник повинен передати Замовнику.
Умовами договору також передбачено строк поставки продукції протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки, що є логічним, з врахуванням необхідності виготовлення зазначеної в рознарядці продукції та її поставки у м.Фастів Киівської області.
Проте, слід звернути увагу, що умовами укладеного між сторонами Договору також передбачено порядок направлення рознарядки , а саме: шляхом направлення засобами поштового зв'язку ( Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).
Як стверджує позивач, Рознарядку від 18.12.2020 року він направив відповідачу 22.12.2020 року, а відтак вважає кінцевою датою поставки продукції 17.01.2021.
Проте, слід звернути увагу, що позивачем не надано належних доказів направлення. В судовому засіданні представник позивача також зазначив, що докази направлення Рознарядки відповідачу електронною поштою у нього відсутні.
Як стверджує відповідач, рознарядку на поставку продукції він отримав лише 18.01.2020, що не спростовується позивачем, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи відсутнє. Враховуючи дату отримання Рознарядки 18.01.2021, доводи позивача про кінцевий термін поставки продукції 17.01.2021 є необґрунтованими.
У пункті 5.2. договору сторони погодили, що товар має бути поставлений на підставі письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до прийняття продукції впродовж 30 календарних днів.
Як вже зазначалося раніше, Рознарядка на поставку продукції отримана відповідачем 18.01.2021, доказів на спростування чого позивач не надав ( повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи відсутнє).
08.02.2021 року відповідачем було здійснено частину поставки продукції на суму 681120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 08.02.2021 . Решта продукції на суму 214088,40 грн. поставлено 01.03.2021 року , що підтверджується видатковою накладною №5 від 01.03.21.
У відповідності до п.10.1 Договору за порушення строків поставки продукції позивачем нараховано штрафні санкції, які він просить стягнути з відповідача. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач із запізненням повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин та із запізненням надав докази на їх підтвердження, що на думку позивача не звільняє постачальника від відповідальності.
Такі доводи позивача є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до п.8.2 Договору , сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили ( форс-мажор)..
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у цьому випадку строк виконання зобов'язань за Договором змінюється за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі виникнення форс-мажорних обставин сторони протягом 5 календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк до 30 робочих днів. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення і наявність форс мажорних обставин, то вони в подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання договору.
Як вже зазначалося раніше, відповідач повідомив позивача письмово про наявність форс мажорних обставин 02.03.2021, а 23.03.21 року позивач надіслав відповідачу сертифікат Львівської торгово-промислової палати від № 4600-21-0288 на підтвердження існування форс мажорних обставин в період з 18.01.21 по 08.02.21
Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України (далі ЦК) особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання встановлено у частині 1 статті 617 ЦК, за змістом якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Зазначені норми кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК), відповідно до яких підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 14-1_Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Зазначеною нормою також передбачено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Наведені в сертифікаті Львівської торгово - промислової палати від 12.03.2021 року №4600-21-0288 обставини є надзвичайними (тобто попри те, що факт настання таких обставин можливо припустити, але час, місце, тривалість, наслідки їх настання передбачити неможливо) та невідворотними (знаходяться поза контролем сторін і не пов'язані з їх діями), об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поставки, є обставинами непереборної сили у розумінні положень статті 218 ГК, статті 14-1_Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні", вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов'язку, а тому виключають відповідальність у вигляді штрафу за поставку продукції.
Умови укладеного між сторонами Договору поставки від 13.05.2020 та наявна інформація на час його укладання щодо об'єму та строків поставки дозволяла стверджувати про наявність можливості повного та своєчасного виконання відповідачем взятих на себе обов'язків за договором.
Тобто при визначенні об'ємів та строків поставки сторони мали достатні підстави розраховувати на стабільну роботу по виготовленню продукції, передбаченої договором та її поставки.
Проте, надання Рознарядки постачальнику без дотримання правил, передбачених умовами договору ( поштовою кореспонденцією цінним листом з повідомленням про вручення) , яка отримана відповідачем лише 18.01.2021 , наявність форс-мажорних обставин в період з 18.01.2021 по 08.02.2021 унеможливила своєчасне виконання договору відповідачем у встановлений строк .
Станом на 01.03.2021 року, вся продукція, визначена в рознарядці була поставлена і прийнята позивачем без жодних зауважень, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.
Що стосується доводів позивача про порушення строків повідомлення про існування форс - мажорних обставин, що на його думку не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, то слід зазначити наступне:
Відповідно до п.8.2 Договору , сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили ( форс-мажор)..
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі виникнення форс-мажорних обставин сторони протягом 5 календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк до 30 робочих днів. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення і наявність форс мажорних обставин, то вони в подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання договору.
Таким чином, порушення строків повідомлення про наявність форс-мажорних обставин не ставить в залежність звільнення чи не звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Окрім наведених вище обставин відповідач покликається на дію обставин непереборної сили, що виникли в період, коли постачальник зобов'язувався виконати свої зобов'язання за договором, що підтверджується Сертифікатом Львівської ТПП №4600-21-0288 про форс - мажорні обставини, в якому зазначено, що у зв'язку з пошкодженням обладнання (гідравлічного електрообмазувального преса) є неможливим виконання зобов'язання на поставку електродів Протон Е 6012 діаметр 3 мм в кількості 28915 кг за договором поставки №010301 від 03.01.2020 , укладеним з ТзОВ «Світлобуд-Монтаж» у встановлений договором термін. Період дії форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили) : дата настання 18.01.2021 року, дата закінчення : 08 лютого 2021 року.
У випадку незгоди із засвідченими у цьому Сертифікаті обставинами, позивач (як сторона договору) вправі був оскаржити цей Сертифікат. Відповідно до п.7.1 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України №40(3) від 15.07.2014р. - виданий Торгово-промисловою палатою України / регіональними торгово-промисловими палатами сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржений в Регламентний комітет ТПП України з питань сертифікації форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який призначається рішенням Президії ТПП України.
Відповідно до п.7.3 цього Регламенту - Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) може бути оскаржено стороною по договору, контракту, угоді протягом трьох місяців з дати, коли стороні стало відомо про його видачу.
Однак, позивач у встановленому порядку цього Сертифікату не оскаржував, а тому з урахуванням п.8.3 Договору, такий документ вважається належним та допустимим доказом на підтвердження форс-мажорних обставин.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України та інших підзаконних нормативно-правових актів, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, позивачем з допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду обставин пропуску строків поставки товару неналежної якості та наявності підстав застосування наслідків, зазначених ч. 2 ст. 678 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив у задоволенні позову відмовити повністю.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123,129,232,233,236, 237,238,240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.04.2022
Суддя Березяк Н.Є.