майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"07" квітня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/560/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача/відповідача: Невисевич М. В., керівник, витяг з ЄДР від 18.01.22р. ( в судовому засіданні 04.04.22р.),
від відповідача/позивача: Раєцький А.О., адвокат, ордер серії ЖТ №055432 від 10.07.2020,
від третьої особи на стороні позивача: Невисевич М. В., керівник, витяг з ЄДР від 16.07.20р. (в судовому засіданні 04.04.22р.),
від третьої особи на стороні відповідача-1: Папірник О.Л., витяг з ЄДР №418797341171 від 22.12.2021,
від третьої особи на стороні відповідача-2:не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (м. Коростишів)
за участю третьої особи на стороні позивача:
1. Коростишівської районної спілки споживчих товариств (м. Коростишів)
до Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни (м. Коростишів)
за участю третіх осіб на стороні відповідача:
1. Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради (м. Коростишів);
2. Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області (м. Коростишів)
про звільнення торговельних майданчиків, стягнення 52807,50грн неустойки
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни (м. Коростишів) до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (м. Коростишів) про визнання договору оренди №26 від 01.01.2015 року недійсним.
Процесуальні дії по справі.
Господарським судом Житомирської області за правилами загального позовного провадження з 16.07.2020 розглядалися в одному провадженні первісний позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до відповідача ФОП Тютріної Олени Анатоліївни про звільнення торговельних майданчиків, стягнення 52 807,50 грн неустойки та зустрічний позов ФОП Тютріної Олени Анатоліївни до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання договору оренди №26 від 01.01.2015 недійсним (надалі у тексті - Кооперативний ринок та ФОП Тютріна О. А.).
Ухвалою суду від 16.07.2020 до участі у справі третіми особами залучені Коростишівська районна спілка споживчих товариств, Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради та Коростишівська міська рада (надалі у тексті - Райспоживспілка, Міський ринок та Міська рада).
Ухвалою суду від 09.11.2020 зупинено провадження у справі №906/560/20 до набрання законної сили судовим рішенням суду у справі №906/1060/18.
02.09.2021 у справі № 906/1060/18 винесено постанову Північно-західним апеляційним господарським судом з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Ухвалою суду від 14.12.2021 провадження у справі № 906/560/20 поновлено та призначено підготовче засідання на 12:00 год. 18 січня 2022.
На виконання вимог ухвали суду від 09.11.2020 позивачем за первісним позовом подано відповіді на запитання Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни, поставлені у зустрічній позовній заяві, у формі письмової заяви за вих. №108 від 22.12.21 (вх. г/с №26811 від 28.12.21).
У підготовчому засіданні 18.01.2022 представники сторін в усній формі підтвердили, що скористались процесуальними правами у підготовчому провадженні, тому є всі підстави перейти до стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 18.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/560/20 до судового розгляду по суті на 14:30 год. 14.02. 2022.
Ухвалою суду від 14.02.2022 залишено без розгляду клопотання представника Коростишівської міської ради, адвоката Слівінського А.О., від 14.02.22р. (вх. г/с №3294/22 від 14.02.22) про приєднання до матеріалів справи доказів та оголошено перерву в судовому засіданні до 21 лютого 2022 о 14:30 год.
Ухвалою суду від 21.02.2022 повернуто без розгляду клопотання представника Коростишівської міської ради, адвоката Слівінського А.О., від 21.02.22р. ( вх.г/с № 3896/22) про винесення відносно керівника Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Коростишівської райспоживспілки - Невисевича Миколи Володимировича окремої ухвали у зв'язку з невиконанням ним судового рішення у справі № 906/1060/18.
Ухвалою суду від 21.02.2022 на стадії безпосереднього дослідження доказів оголошено перерву в судовому засіданні до 14:30год. 28.02.22р.
Ухвалою суду від 28.02.2022 судове засідання відкладено на 12:00год. 28.03.2022 у зв'язку із введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02. 2022, затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У судовому засіданні 28.03.2022р. оголошено перерву до 14:30год. 04.04.2022 та до 12:00год. 07.04.2022 відповідно.
Заслухавши у судових засіданнях 14.02.22р., 21.02.22р., 04.04.22р. та 07.04.22р. вступне слово представників учасників справи, безпосередньо дослідивши докази, якими учасники справи обґрунтовують обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень у заявах по суті , заслухавши виступ представників відповідача та третьої особи на його стороні у судових дебатах, після виходу суду з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у зустрічному позові та часткове задоволення первісного позову.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ( надалі за текстом - Позивач) доводить, що відповідно до статутної діяльності (п.2.3.2, п. 2.3.3.,п.2.3 Статуту) надає в оренду торгові місця на ринку для здійснення торгівлі. Керуючись п. 19 Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затверджених сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014р. укладає з продавцями строкові угоди про оренду торгівельних місць, у яких зазначається асортимент товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови його оренди та розмір та порядок оплати за оренду.
Позивач доводить, що відповідно до укладеного 01.01.2015року договору №26 передав Фізичній особі-підприємцю Тютріній Олені Анатоліївні (надалі за текстом - Відповідач) в оренду торгівельні місця (майданчики ) за 177/1А, площею 4,62кв.м; № 187, площею 6кв.м; № 224, площею 4кв.м. (надалі за текстом - торговельні майданчики), місцезнаходження яких визначено на карті-схемі розміщення торгівельних місць на ринку, затвердженій рішенням Коростишівської міської ради № 762 від 03.04.2014р. Оскільки строк дії договору №26 від 01.01.2015року закінчився 31.12.2015року, а Відповідач не повернула торговельні майданчики з оренди, рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.10.2017р. у справі №906/322/17 з Відповідача було стягнуто неустойку за період прострочення до 20.09.2017р. Оскільки Відповідач продовжила використовувати торговельні майданчики для здійснення торгівлі без договору оренди на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, до неї було застосовано неустойку за новий період прострочення з 20.09.2017р. по 01.04.19р. на загальну суму стягнення 30974,18 грн. Однак рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.05.2019р. у справі №906/132/19 Позивачу у позові відмовлено повністю з тих підстав, що Позивач, повторно вимагаючи стягнення з Відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками за новий період прострочення з 20.09.2017 по 01.04.2019, допускає бездіяльність з виконання договірної умови п.4.2.5 Договору №26 щодо переміщення кіосків Відповідача на штрафмайданчик ринку. Позивач до звернення з цим позовом до суду 21.01.2020 намагався самостійно звільнити торговельні майданчики шляхом переміщення належних Відповідачу кіосків на штрафмайданчик ринку, однак через вчинені останньою перешкоди та наявністю товару у цих кіосках, торговельні майданчики в договірний спосіб звільнені не були. Позивач листом № 26 від 29.01.2020 повідомив Відповідача про необхідність звільнення кіосків від товару для можливості їх переміщення Позивачем на штрафмайданчик ринку, а також запропонував укласти новий договір на 2020 рік. Оскільки отримавши лист Позивача 30.01.2020 Відповідач кіоски від товару не звільнила, продовжила проводити господарську діяльність на ринку в межах не звільнених торговельних майданчиків, Позивач користуючись правом, передбаченим ч.2 ст. 785 ЦК України, просить стягнути з Відповідача неустойку за час прострочення з 21.09.2017 по 01.05.2020 на загальну суму 52807,50грн, а також зобов'язати Відповідача звільнити торговельні майданчики від кіосків шляхом вивезення їх за межі території ПР "Кооперативний ринок".
Відповідач у відзиві на позов вимоги останнього заперечує, оскільки неустойка за період з 20.09.2017 по 01.04.2019 була предметом судового розгляду. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.05.2019р. у справі №906/132/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2019, Позивачу у позові відмовлено повністю. Чинна редакція ГПК України регламентує правило розподілу обов'язків із доказування (тягаря доказування) між сторонами. Існуючий у господарському процесі принцип змагальності виключає застосування концепції негативного доказування ( усталена судова практика Верховного суду , викладена у постановах від 14.08.2018 у справі №905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 тощо). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, роз'яснюючи зміст принципу змагальності , вказала, що певна обставина не може вважатися доведеною , допоки інша сторона її не спростує , оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Отже, для правильного вирішення спору, важливе значення має розподіл між сторону обов'язку доказування, тобто визначення , які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Позивач не подав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тим обставинам, що торгові майданчики не звільнені і на їх площі розміщено тимчасові споруди Відповідача. Зокрема не є таким доказом акт від 01.04.2020, оскільки останній є одностороннім документом, підписаним зацікавленими особами, про можливість складання якого інша сторона не була повідомлена. У справі відсутній паспорт прив'язки, який би підтверджував наявність на торговельному майданчику (об'єкті оренди) тимчасової споруди Відповідача за спірний період. Позивачем не доведено стверджувальної ним обставини - факту використання об'єкта оренди за спірний період . Як Договір № 26 від 01.01.2015, так і Цивільний кодекс України не вимагають оформляти відповідним документом (актом) факт передання речі з визначеними індивідуальними ознаками в найм (оренду) та її повернення з найму (оренди). Позивач стверджує , що 21.01.2020 вживав заходи з переміщення кіосків Відповідача. Але це були кіоски, які знаходяться на об'єкті благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200кв.м на території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради. Відповідач 28.11.2019 уклала договір № 524 надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності, тому отримавши повідомлення Позивача від 21.01.2020 ніяким чином не чинили перешкод, а захищала свою власність від протиправного посягання ( а. с. 37-39, т.1).
У зустрічному позові Відповідач просить визнати Договір № 26 від 01.01.2015 недійсним , оскільки Позивач ввів орендаря в оману про свій титул власника об'єкта оренди, тоді як не мав останнього , а також розпорядився таким об'єктом без згоди його власника - територіальної громади м.Коростишева. Зазначені обставини встановлені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 12.03.19р. у справі № 906/41/19 та не підлягають доказуванню при вирішенні цього спору.
Водночас Цивільний кодекс України виходить з того, що право передання об'єкта оренди у найм має суб'єкт господарювання, який є або його власником, або особою, якій належать майнові права на об'єкт оренди, або особою, уповноваженою на укладення договору найму власником об'єкта оренди ( ст. 761 ЦК України, ст. 135 ГК України). Однак Позивач за оспорюваним Договором № 26 від 01.01.2015 не має жодного із трьох наведених титулів, а умова п.1.2 договору про те, що об'єкт оренди належить Позивачеві на праві власності прямо суперечила п.п. 4.3.1 та 4.5 Статуту 2011р. Позивача та була для нього очевидною на відміну від Відповідача.
Зміст наведених пунктів Статуту 2011р. в контексті наведених правових норм доводить, що на території ринку розміщується майновий комплекс, власником якого є засновник Позивача - Коростишівська районна спілка споживчих товариств. Водночас для того, щоб передати Позивачу в оперативне управління торговельні місця та торговельні майданчики на ринку в якості внеску до статутного капіталу, засновник мав мати їх на праві власності так само, як і майновий комплекс ринку. Однак доказів наявності в Коростишівської районної спілки споживчих товариств титулу їх власника станом на 31.12.2003 немає. Станом на дату вчинення оспорюваного Договору № 26 від 01.01.2015 не було дотримано також вимоги п. 6 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 року № 868, що вказує на абсолютну недійсність його умов.
Як доводить у зустрічному позові Відповідач, визнання недійсною господарської угоди є одним із способів захисту майнового права і законного інтересу суб'єкта господарювання ( ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України), і який є ефективним. Так, юридичним наслідком, пов'язаним з недійсністю договору оренди, є правило ч. 2 ст. 236 ЦК України: у сторін недійсного правочину припиняється настання у майбутньому прав та обов'язків щодо об'єкта оренди, в тому числі, визначених у статті 785 Кодексу. Оскільки у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право-обов'язковість договору, невиконання сторонами встановлених у ньому обов'язків може відбуватися при визнанні його недійсним на підставі рішення суду ( постанова ОП КЦС у складі ВС від 23.01.2019р.). Таким чином, після визнання договору оренди недійсним всі можливі спірні відносини між колишніми орендарем та орендодавцем із зобов'язальних переходять у позадоговірні та залежно від конкретних обставин регулюються речово-правовими способами захисту (гл. 29 та 30 ЦК України) або способами, притаманними для кондикційних зобов'язань (гл. 83 ЦК України). Єдиною нормою, яка визначає момент недійсності правочину є ч.1 ст. 236 ЦК України і це момент його вчинення. Інших правил, які б встановлювати інший момент недійсності правочину, у тому числі договору оренди, жодний законодавчий акт не містить. Наявність підстав для визнання правочину недійсним також визначається судом виключно на момент його вчинення (п.53 постанови ВПВС від 27.11.18р. у справі № 905/1227/17). З огляду на це, договір оренди № 26 від 01.01.2015 має бути визнаний недійсним з моменту вчинення.
Оскільки об'єкти оренди, є нічим іншим як частина асфальтового замощення території ринку у місті Коростишеві по вул. Шевченка, 40, балансоутримувачем якого на даний час є територіальна громада міста в особі Коростишівської міської ради та власником земельної ділянки під ним, Відповідач обґрунтовував підстави залучення до участі у справі третіми особами на своїй стороні Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради та Коростишівську міську раду.
Ухвалою суду від 16 липня 2020 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача залучені орган місцевого самоврядування та засноване ним комунальне підприємство, а також на стороні Позивача - його засновник Коростишівська районна спілка споживчих товариств.
У письмових поясненнях щодо предмету спору Коростишівська міська рада доводить, що рішенням 66 сесії міської ради 7 скликання від 18.12.2018 № 602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів" - прийнято на баланс міської ради об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200кв.м, який розташований за адресою вул. Шевченка,40 м. Коростишева з ринковою вартістю 214672,00грн. Рішенням суду від 12.03.2019р. у справі № 906/41/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.19р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 24.09.2019, підтверджено, що рішення міської ради № 602 від 18.12.18р. прийнято в межах її компетенції, відповідно до компетенції та не порушує права Коростишівської районної спілки споживчих товариств.
В подальшому, доводить у письмових поясненнях Коростишівська міська рада, на підставі рішення 82 сесії міської ради 7 скликання від 15.10.2019 № 852 "Про затвердження Положення про порядок надання в оренду окремих елементів благоустрою комунальної власності на території ринків Коростишівської міської ради", рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 15.11.2019 № 179 "Про надання в оренду окремого об'єкту благоустрою комунальної власності" зі змінами, внесеними рішенням № 193 від 26.11.2019 між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Тютриною О.А. 28.11.2019 укладено договір надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності за № 524. З врахуванням викладеного, міська рада просить у первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов.
У письмових поясненнях щодо предмету спору Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради доводить, що відповідно до п.п. 3.2 п.3 Статуту , затвердженого рішенням 28 сесії Коростишівської міської ради 7 скликання № 38 від 31.01.2017, предметом його діяльності визначено - надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов торгівлі на спеціально відведеній для цієї мети території , здійснення іншої господарської діяльності , передбаченої цим Статутом. Основним видом діяльності КП "Міський ринок" за класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) є - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. 18.04.2018 інвентаризаційною комісією, створеною розпорядженням Коростишівського міського голови № 32 від 12.04.2018р., в ході інвентаризації майна, що знаходиться в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40 виявлено необлікований об'єкт благоустрою у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м. Об'єкт благоустрою рішенням 66 сесії Коростишівської міської ради 7 скликання від 18.12.2018 № 602 прийнятий на баланс міської ради та наступним рішенням 73 сесії міської ради 7 скликання № 721 від 23.04.2019 переданий в оперативне управління КП "Міський ринок" , про що складено акт приймання-передачі від 10.05.2019. Таки чином, КП "Міський ринок" отримало в оперативне управління спеціально облаштовану площу для здійснення статутної діяльності та наразі забезпечує належне обслуговування та отримання об'єкту комунального майна.
Окрім того, доводить КП "Міський ринок", рішенням Коростишівської міської ради № 129 від 16.05.2017р. внесено зміни до планувальної документації території ринку, а рішенням виконавчого комітету № 116 від 29.08.2019 затверджено комплексну схему розташування тимчасових споруд і благоустрою на території ринку за адресою: Шевченка, 40 в Коростишеві. Даною схемою було переплановано розміщення тимчасових споруд на території ринку з метою покращення умов надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов торгівлі з врахуванням санітарних, пожежних та рядку інших вимог чинного законодавства. Фактично на сьогодні єдиним спеціально створеним господарюючим суб'єктом, який законно здійснює статутну діяльність на території ринку за вищезазначеною адресою є КП "Міський ринок". Водночас Позивач в незаконний спосіб, за відсутністю права власності чи інших майнових прав на земельну ділянку та її поліпшення у вигляді благоустрою асфальтобетонним покриттям використовує їх у своїй господарській діяльності та отримує прибуток від передання їх в користування. Натомість КП "Міський ринок" позбавлений можливості використовувати переданий в оперативне управління об'єкт благоустрою на території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві через такі дії Позивача у справі. На підставі викладених доводів, КП "Міський ринок" просить відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічний позов.
Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву доводи останньої спростовує наступним. Насамперед сторона спору вважає, що оспорюючи дійсність договору № 26 від 01.01.2015 після закінчення строку його дії , Відповідач діє недобросовісно з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України. Посилання у зустрічному позові на рішення суду від 12.03.2019р. у справі № 906/41/19 про відмову визнати неправомірним та скасувати рішення міської ради № 602 від 18.12.18р. як на підставу недійсності оспорюваного договору на момент його вчинення є безпідставним, оскільки в судовому порядку не встановлено власника асфальтобетонного покриття, загальною площею 10200кв.м., розташованого по вул. Шевченка, 40 у місті Коростишеві. Висновок про те, що перебування спірного майна на балансі не є безспірною ознакою права власності на нього викладено також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.19р. та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 24.09.2019, ухвалених у справі №906/41/19.
Натомість, доводить у відзиві на зустрічний позов Позивач, предметом договору № 26 є торгівельні майданчики № 177/1А; 187;224, які є торговими місцями, зазначеними на карті-схемі плану ринку згідно Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", які затверджені рішенням № 762 від 01.04.2014. Згідно Правил № 762 торгове місце - площа відведена для розміщення необхідної для торгівлі та здійснення продажу продукції з прилавків, столів, контейнерів , кіосків. Торговельний майданчик та торгове місце не є тотожним поняттям з асфальтобетонним покриттям. Орендарем послуга надання торгового місця спожита та безповоротна. Позивач за зустрічним позовом не доводить ні своїх майнових прав на об'єкт оренди, ні своїх прав на земельну ділянку та асфальтобетонне покриття , більш того, стверджує, що відповідні права належать Коростишівській міській раді. Здійснення Відповідачем за зустрічним позовом діяльності з управління ринком без належного оформлення майнового права на об'єкт оренди чи права на земельну ділянку не є обставинами, з яких в межах даного спору може бути пов'язано порушення права орендаря торговельного місця. Використання торгівельного місця не є тотожним використанню асфальтобетонного покриття та земельної ділянки, на якій він розташований і, хоч передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо даного майна не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору. Таким чином, правові підстави для визнання договору № 26 від 01.01.2015 недійсним згідно ЦК України відсутні. Окрім того, в ході розгляду справи № 906/1060/18 проведено судові експертизи. Згідно висновку експертів № 8249/8250/19-41/29398-29401/19-41 від 07.11.2019 визначити чи розташовані об'єкти нерухомого майна та тимчасові споруди по вул. Шевченко,40 в м. Коростишів, які перебувають у власності чи користуванні Коростишівської районної спілки споживчих товариств і підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" , в межах земельної ділянки відведеної для улаштування та утримання ринку, не вбачається можливим , оскільки документація із землеустрою, за якою на час проведення експертизи визначені межі земельної ділянки за вказаною адресою та на підставі якої сформовано земельну ділянку відсутня, і земельна ділянка за вказаною адресою, як об'єкт цивільних правовідносин , відсутня. Водночас, у рішенні суду у справі №906/609/15 від 22.03.2016 встановлено обставини чинності рішення Коростишівської міської ради № 1145, яким визнано право Райспоживспілки як власника цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Шевченко,40 в м. Коростишів, отримати земельну ділянку орієнтовною площею 1,2га, на якій він розташовується для обслуговування за проектом відведення. Аналогічних висновків дійшов суд у справі № 906/1060/18. Оскільки у засновника Позивача , як власника цілісного майнового комплексу, зберігаються правомірні очікування отримати земельну ділянку комунальної власності на речовому праві оренди, доводи зустрічного позову про абсолютну недійсність договору № 26 від 01.01.2015 не заслуговують на увагу та спрямовані на уникнення відповідальності Відповідача за невиконання обов'язку з повернення об'єкта з оренди.
Відповідач у додаткових поясненнях щодо окремих питань звертає увагу суду на те, що ні договір №26 від 01.01.2015, ні ЦК України не вимагають оформляти відповідним документом (актом) факт передання речі з визначеними індивідуальними ознаками в найм (оренду) та її повернення з найму (оренди). В свою чергу, Позивач не надав доказів за якими можна чітко ідентифікувати місцезнаходження об'єкта оренди. Окрім того, у 2017 році , коли розглядалась справа № 906/322/17, Відповідач оцінювала договір №26 від 01.01.2015 як нікчемний та вважала, що правові насліди не настають , а згодом, після розгляду справи №906/41/19, дізналася про відсутність у Позивача прав на асфальтобетонне покриття, яке було перетворене на об'єкт оренди. Відповідач вважає, що не можуть в одному місці існувати одночасно частина земельної ділянки, асфальтобетонне покриття та торгівельне місце. Рішенням суду у справі № 906/132/19 встановлено за змістом акту № 282 від 12.02.2019р., що тимчасові споруди Відповідача (три металеві кіоски) були розміщені за задньою стінкою м'ясного павільйону по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві; що торговельні майданчики, на яких вони були розміщені, являють собою асфальтобетонне покриття; що Позивач не довів, що дотепер ( 30.05.2019 - дата ухвалення рішення суду) торговельні майданчики не звільнені і на їх площі розміщені тимчасові споруди Відповідача , які нею використовуються для торгівлі на ринку. Водночас, доводить у цій справі Відповідач, ідентифікувати торгівельні місця неможливо. Переміщення по території ринку в будь-якому випадку є звільненням попереднього місця. Позивач заявив вимогу щодо стягнення з відповідача суми неустойки за неповернення майна з найму. Тому, насамперед потрібно з'ясувати обставини наявності у Відповідача відповідного обов'язку, форму його виконання та факт виконання. Доводи Позивача про те, що майно з найму не повернуто до уваги не слід брати , оскільки факт передачі у найм не фіксувався, а порядок фіксації повернення речі з найму договором та законом не встановлений. Позивач не довів факт використання об'єкта оренди у спірний період.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01 січня 2015року між Позивачем та Відповідачем у простій письмовій формі укладено договір оренди (надалі за текстом - Орендодавець , Орендар та Договір №26) на таких основних умовах:
- об'єктом оренди є торгівельний майданчик №177/1А;187;224, загальною площею 4,62кв.м, 6кв.м, 4кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку;
- об'єкт оренди надається у тимчасове платне користування для провадження торговельної діяльності;
- орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п.6;
- орендодавець зобов'язується передати у тимчасове користування орендарю об'єкт оренди на умовах і в строк , передбачені цим Договором;
- орендодавець має право у разі якщо орендар після припинення дії Договору в семиденний термін не звільнить об'єкт оренди , перемістити тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торговельному місці, на штраф майданчик ринку;
- орендар зобов'язується у визначений цим Договором термін прийняти об'єкт оренди у тимчасове платне користування ;
- у разі припинення або розірвання Договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому , ніж на момент передачі його в оренду;
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України ;
- договір укладено на 1 рік, і діє з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. включно;
- якщо орендар має намір укласти Договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору подати Орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів ; за умови відсутності в орендодавця заперечень Договір може бути пролонгований на такий же термін; в іншому випадку Договір припиняє дію відповідно до п.6.1;
- взаємовідносини, що не врегульовані Договором, регулюються законодавством України ( а.с.12, т.1).
Основним видом економічної діяльності Орендодавця за КВЕД -2010 - є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (клас 68.20) ( а. с. 6, т.1). Основним видом економічної діяльності Орендаря за КВЕД -2010 - є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами ( клас 47.89).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.10.17р. у справі №906/322/17 на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України стягнуто з Орендаря на користь Орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 01.01.2016 по 20.09.2017 на загальну суму 34867,60грн ( надалі за текстом - Рішення суду у справі № 906/322/17 (набрало законної сили 31.10.17р.).
Рішення суду у справі № 906/322/17 в частині задоволення позовної вимоги заявленої за нормою ч.2 ст. 785 ЦК України мотивовано наступним чином: "орендар не виконав умови п.6.3 Договору №26, не подав заяв про намір його пролонгувати, отже, згідно п.6.1 вказаний договір припинив свою дію. Тобто, договір оренди №26 діяв до 31.12.2015. Оскільки, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого торгівельного майданчику, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 на загальну суму 34867,60грн. З договору оренди №26 від 01.01.2015 вбачається, що у разі припинення або розірвання договору орендар несе обов'язок у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (п.4.3.8 договору). Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідач не повернув позивачу об'єкт оренди, який визначений як предмет Договору №26 від 01.01.2015" ( а.с.13 -16, т.1).
Оскільки Рішенням суду у справі № 906/322/17 на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України стягнуто з Орендаря на користь Орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 01.01.2016 по 20.09.2017 на загальну суму 34867,60грн, і Орендар не скористався правом апеляційного оскарження судового рішення в цій частині, суд застосовує правило ч.4 ст. 75 ГПК України, і виходить з того, що обставина неповернення Орендарем об'єкта оренди вважається встановленою судом у господарській справі № 906/322/17 станом на дату набрання рішенням суду законної сили - 09.10.17р., і для господарського суду у цій справі має преюдиціальне значення.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.05.2019р. у справі №906/132/19 у задоволенні позову Орендодавця до Орендаря про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за новий період прострочення з 21.09.2017 по 01.04.2019 на загальну суму 30974,18грн відмовлено повністю ( надалі за текстом - Рішення суду у справі № 906/132/19 (набрало законної сили 16.08.19р.).
Рішення суду у справі № 906/132/19 про відмову у задоволенні позовної вимоги повторно заявленої за нормою ч.2 ст. 785 ЦК України мотивовано наступним чином: "Позивач повторно просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками за новий період прострочення з 20.09.2017року по 01.04.2019року, тим самим допускає бездіяльність з виконання договірної умови п. 4.2.5 Договору №26. Однак , як достовірно встановлено судом, Позивач і не намагався вживати заходи щодо переміщення тимчасових споруд Відповідача (трьох металевих кіосків) за межі площ торговельних майданчиків за весь час , що минув після 08.01.2016року. Подання нового позову на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за період з 20.09.2017року по 01.04.2019року на загальну суму 30974,18грн після винесення Господарським судом Житомирської області рішення суду від 09.10.17р. у справі №906/322/17 про стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 на загальну суму 34867,60грн на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, суд розцінює як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України)" ( а. с. 16-20, т.1).
Оскільки Рішенням суду у справі № 906/132/19 відмовлено Орендодавцю у стягненні з Орендаря неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 21.09.2017 по 01.04.2019 на загальну суму 30974,18грн, заявленої за нормою ч.2 ст. 785 ЦК України, з підстав зловживання правом на такий спосіб захисту порушеного права після ухваленого Рішення суду у справі № 906/322/17, і Орендар не скористався правом апеляційного оскарження судового рішення в цій частині, суд застосовує правило ч.4 ст. 75 ГПК України, і виходить з того, що обставина неповернення Орендарем об'єкта оренди вважається встановленою судом у господарській справі № 906/132/19 станом на дату набрання рішенням суду законної сили - 16.08.19р., і для господарського суду у цій справі має преюдиціальне значення.
У травні 2020 Орендодавець втретє звернувся до суду про стягнення з Орендаря неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 21.09.2017 по 01.05.2020 на загальну суму 52807,50грн, заявленої за нормою ч.2 ст. 785 ЦК України, а також про зобов'язання Орендаря звільнити торгівельні майданчики №177/1А;187;224 від трьох кіосків шляхом їх вивезення за межі території Позивача.
При вирішенні спору у цій справі, Орендодавець доводив, що попри наявність судових рішень у справах №№ 906/322/17 та 906/132/19, Орендар так і не повернула об'єкт оренди - торгівельні майданчики №177/1А;187;224, загальною площею 4,62кв.м, 6кв.м, 4кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку, шляхом його звільнення від кіосків Орендаря.
Зазначені обставини Орендодавець підтверджував листом № 26 від 29.01.2020, отриманим Орендарем 30.01.2020 та актом від 01.04.2020, складеним комісією в складі зам. директора ПР "Кооперативний ринок" Княжик О.М., охоронника Кучера І.М., контролера ринку Докукіної О.В. та депутата Коростишівської міської ради Станчика С.М., про те, що станом на 01.04.2020 на торгівельних майданчиках №177/1А;187;224 розміщений кіоск Орендаря та оскільки останній від товару не звільнений, перемістити кіоск на штрафмайданчик ринку неможливо (а. с. 21,22, 24 т.1).
В свою чергу, Орендар при вирішенні цього спору, доводила, що оскільки Рішенням суду у справі № 906/132/19 Орендодавцю відмовлено у стягненні неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 21.09.2017 по 01.04.2019 на загальну суму 30974,18грн, заявленої за нормою ч.2 ст. 785 ЦК України, повторне звернення з цією вимогою до суду є безпідставним.
Окрім того, Орендар вважає, що тягар доказування обставин не звільнення (не повернення з оренди) торговельних майданчиків за номерами 177/1А, 187 та 224, як станом на 21.01.2020, так і станом на 01.04.2020, покладено саме на Орендодавця.
Інша процесуальна позиція Орендаря зводиться до того, що ні Договором № 26, ні нормами Цивільного кодексу України, не встановлено обов'язок Орендаря оформляти відповідним документом (актом) повернення об'єкта оренди, оскільки подібний обов'язок з передання об'єкта оренди у найм також не було виконано Орендодавцем. Ба більше, останнім не подано доказів за якими можна чітко ідентифікувати місцезнаходження об'єкта оренди. Під час вирішення цього спору Орендар доводила, що мав місце факт "переміщення по території ринку", який засвідчує "звільнення попереднього місця". Іншими словами, ідентифікувати торгівельні місця - неможливо.
У Рішенні суду у справі № 906/132/19 встановлено, як сторони Договору № 26 ідентифікували місцезнаходження об'єкта оренди: "Суд також звертає увагу, що торговельні майданчики ідентифіковані в Договорі №26 за номером №177/1А, 187 та 224 та площею 4,62кв.м, 6кв.м, та 4 кв.м відповідно. Місцезнаходження торговельних майданчиків у Договорі №26 ідентифіковано в наступний спосіб: зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку. У цій справі план розміщення торгівельних місць на ринку ( або карта-схема розміщення торгівельних місць на ринку), як засіб доказування відсутній, так само як і рішення Коростишівської міської ради № 762 від 03.04.2014р., яким ця карта-схема затверджена. В акті № 282 про встановлення факту від 12.02.2019р. зафіксовано, що тимчасові споруди Відповідача ( три металеві кіоски) були розміщені за задньою стінкою м'ясного павільйону по вул. Шевченка,40 в м. Коростишеві, та що торговельні майданчики, на яких вони були розміщені, являють собою асфальтобетонне покриття".
При вирішенні спору у цій справі Орендодавець подав карту-схему розміщення торгівельних місць на Кооперативному ринку в масштабі М6:500 та рішення Коростишівської міської ради № 762 від 03.04.2014р. "Про затвердження Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", як засоби доказування.
На карті-схемі розміщення торгівельних місць на Кооперативному ринку позначено будівлю м'ясного павільйону загальною площею 532 кв.м, навколо якої позначені торговельні майданчики за номерами, в тому числі, за номером 224, а напроти - торговельні майданчики за номерами №177/1А та 187, які розміщені біля іншої будівлі - павільйон для торгівлі запчастинами ( а.с. 17, т.2).
Таким чином, встановлені Рішенням суду у справі №906/132/19 обставини дозволяють у цій справі ідентифікувати об'єкт оренди за Договором № 26 та його місцезнаходження на ринку по вул. Шевченка,40 в м. Коростишеві у наступний спосіб:
- торговельний майданчик №177/1А, площею 4,62кв.м, розміщений на твердому замощенні земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за задньою стінкою будівлі м'ясного павільйону;
- торговельний майданчик № 187, площею 6кв.м, розміщений на твердому замощенні земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за задньою стінкою будівлі м'ясного павільйону;
- торговельний майданчик № 224, площею 4кв.м, розміщений на твердому замощенні земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за задньою стінкою будівлі м'ясного павільйону.
Зазначена ідентифікація об'єкта оренди за Договором №26 дозволяє виокремити у самостійні об'єкти речових прав "земельну ділянку /її частину", "асфальтобетонне покриття/об'єкт благоустрою", "торговельне місце (майданчик) - площа, відведена для розміщення... кіоску".
Як встановлено судом, 28.11.2019 року між Коростишівською міською радою (у цій справі - Міська рада/Третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Тютріною О.А. (у цій справі - Орендар/Відповідач) укладено договір № 524 надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності для здійснення господарської діяльності (надалі у тексті - Договір № 524 від 28.11.2019) (а. с. 52-53, т.1).
Об'єктом оренди є окремий елемент благоустрою - асфальтобетонне покриття, площею 13,075 кв. м згідно викопіювання, за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 ( п.п.1.1 Договору № 524 від 28.11.2019).
Орендар доводила, що оскільки з 28.11.2019 орендує на території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві об'єкт благоустрою площею 13,075кв.м, яким є асфальтобетонне покриття, вона не займає (не використовує) об'єкт оренди за Договором № 26.
Ідентифікувати розташування окремого елементу благоустрою - асфальтобетонного покриття, площею 13,075 кв.м на території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві з прив'язкою до будівлі, споруди, тощо можна було б за викопіюванням з карти-схеми (іншої планувальної документації), однак такі засоби доказування Орендарем не подано.
Орендар при вирішенні цього спору доводила, що з врахуванням встановлених у Рішенні суду у справі № 906/41/19 обставин, в одному місці не можуть існувати одночасно частина земельної ділянки, асфальтобетонне покриття та торгівельне місце. Оскільки в Орендодавця відсутні речові права на земельну ділянку (її частину) та асфальтобетонне покриття як її поліпшення, слід вважати, що відсутнє також речове право на об'єкт оренди, яким є торговельні майданчики №№ 177/1А, 187 та 224.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі № 906/1060/18 на підставі рішень Господарського суду Житомирської області у справах № 8/33"НА", № 906/609/15, № 906/207/17 та № 906/41/19 встановлені обставини, які за правилом ч.4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування , однак є такими , що мають значення для вирішення спору у цій справі ( надалі - Рішення суду у справі № 906/1060/18).
Рішення суду у справі № 906/1060/18 встановлено наступне:
- під час розгляду справи №906/609/15 з дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №8557 від 10.02.2016р., (далі - висновок експерта №8557) встановлено, серед іншого, такі обставини:
1) на території земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 розташовано будівлі загальною площею 1730,1 кв.м відповідно до інвентаризаційної справи №5481, власником яких є Райспоживспілка ( тут і надалі по тексту - засновник Орендодавця/ Третя особа на його стороні);
2) загальна площа земельних ділянок, яку займають в натурі (на місцевості) об'єкти нерухомого майна кооперативного ринку, власником яких є Райспоживспілка, становить 2012 кв.м. або 0,2012 га; конфігурація земельних ділянок відповідає плямі забудови вказаних будівель та позначена на горизонтальній зйомці земельної ділянки по вул. Шевченка, 40;
3) у об'єктів нерухомого майна кооперативного ринку, власником яких є Райспоживспілка, є допоміжні будинки в частині літ. "В", "З", "Ж", площа забудови яких становить 53 кв.м., 116 кв.м. та 277 кв.м, відповідно; загальна площа земельних ділянок, яку займають в натурі (на місцевості) об'єкти нерухомого майна з допоміжними будівлями, становить 2458 кв. м або 0,2458 га;
4) у об'єктів нерухомого майна кооперативного ринку, власником яких є Райспоживспілка, наявні зовнішні інженерні мережі водопроводу та каналізації, газопроводу та електропостачання, асфальтобетонне покриття, майданчик з контейнерами для збирання відходів, обладнання зовнішнього освітлення; наявність зовнішніх інженерних мереж радіофікації та теплопроводу зазначених об'єктів нерухомого майна не встановлено, зокрема, через відсутність на них проектної документації;
5) кафетерій "Шинок" "Д" з прибудовою "Д1", площею забудови 354,3 кв.м., загальною площею 298,0 кв.м не входить до складу будівель, власником яких є Райспоживспілка, однак входить до загальної площі 2028,1 кв.м будівель відповідно до інвентаризаційної справи № 5481;
6) на території земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 відповідно до даних візуально-інструментального обстеження кооперативного ринку, розташовано також: торгові ряди, огорожа у вигляді металевих воріт, хвірток, металевих листів без суцільно замкненого контуру, магазин КН, хліб КН, кафе КН, вино, тютюн КН, кафе "Лена" КН, гастроном КН, насіння КН, м'ясний павільйон КН (зблокований з шинком КН), будівельні інструменти КН, сад, город КН, хоз. товари КН, аптека КН, туалет, будівлі без назв з позначками "2КН", "КН", "МН", "КЖ", "Н";
7) на підставі дослідницької та заключної частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №8557 суд встановив обґрунтованість доводів Райспоживспілки про те, що належний їй на праві власності майновий комплекс кооперативного ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві має ознаки цілісного майнового комплексу, визначені у ст. 191 ЦК України, а тому право Райспоживспілки отримати земельну ділянку в оренду для його обслуговування виключно за проектом відведення існує, щонайменше, з 28.12.2003;
- під час розгляду справи №906/41/19 встановлено:
1) згідно розпорядження міського голови від 12.04.2018 №32 проведено інвентаризацію майна в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40 та перебуває в комунальній власності м. Коростишева (а.с.120), в результаті якої встановлено об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, рік будівництва - 1985;
2) за результатами розгляду протоколу інвентаризаційної комісії від 18.04.2018, врахувавши колективне звернення та рекомендації постійної комісії міської ради з питань бюджету та комунальної власності, міською радою 18.12.2018 прийнято рішення №602;
3) на підставі рішення Коростишівської міської ради від 18.12.2018 №602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів" прийнято на баланс міської ради об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві з ринковою вартістю 214672,00 грн;
4) Райспоживспілкою не надані докази на підтвердження будівництва асфальтобетонного покриття за вказаною адресою;
- під час розгляду справи №906/1060/19 встановлено:
1) згідно рішення від 23.04.2019 №721 сімдесят третьої сесії VII скликання Коростишівської міської ради, про передачу в оперативне управління КП "Міський ринок" комунального майна, вирішено передати в оперативне управління КП "Міський ринок" об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, вартістю 214672,00 грн, що розташований за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів;
2) за даними акту приймання-передачі об'єкта благоустрою, затвердженого міським головою м. Коростишева 10 травня 2019 року, Коростишівська міська рада передає, а КП "Міський ринок" приймає об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям (інвентарний номер 101300044) загальною площею 10200 кв.м первинною та залишковою вартістю 214672 грн, 1985 року випуску (побудови);
3) у висновку експерта №285/07-2021 від 05.07.2021 зазначено, що на досліджуваній території за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 на дату проведення дослідження влаштовані металеві кіоски (ятки), контейнери, павільйони, навіси, об'єкти нерухомого майна, тощо. Територія не має окремо влаштованої по периметру огорожі, яка утворює замкнутий контур, натомість по периметру території розташовуються будівлі між якими влаштована огорожа та ворота, які утворюють замкнутий контур території;
4) у висновку експерта №285/07-2021 від 05.07.2021 зазначено, що:
- за результатами проведення візуально-інструментального обстеження території за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 площа асфальтобетонного покриття становить 7641 кв.м, що графічно зображено в додатку № 1 до даного висновку (зображена діагональним штрихуванням рожевого кольору Е-3), зовнішній контур якої проходить по зазначених точках, без урахування площ вкраплених земельних ділянок на яких розташовуються: - металеві кіоски під якими визначити тип покриття не вбачається за можливе, площею 364,5 кв.м (ділянки №№ 1-21); - будівлі капітального типу та цегляні прибудови (кіоски) під якими за технологічними особливостями не повинно бути асфальтобетонного покриття та металеві кіоски під якими відсутнє асфальтобетонне покриття, площа яких становить: 1584,8 кв.м (ділянки №№ 25-27); - на якій відсутнє асфальтобетонне покриття та на якій відсутні торгівельні об'єкти, що становить 7,7 кв.м (ділянки №№ 22, 24);
- відповідно до наданих на дослідження матеріалів, а саме договорів оренди торговельних майданчиків Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 здає в оренду торгівельні майданчики №№ 15,180,18, 25, 147, 148, 149, 150, 151,178, 186, 189,181,182, 92, 93, 103, 92/1, 177/1А, 187 загальною площею 173,42 кв.м та криті столи №№ 69, 60, 61 загальною площею 19,5 кв.м. Визначити де саме розташовані вказані торгівельні майданчики та криті столи за результатами проведення натурного обстеження не вбачається за можливе, у зв'язку з відсутністю нумерації торгівельних об'єктів на території ринку;
- відсутня фактична схема влаштованого асфальтобетонного покриття із геодезичними координатами його зовнішніх меж.
Рішення суду у справі № 906/1060/18 містить також наступні мотиви , які суд вважає такими, що мають бути враховані при вирішенні цього спору , і зокрема:" Позивачем (йдеться про Коростишівську міську раду) визначено вказані дії відповідачів ( йдеться про Райспожиспілку та Орендодавця), як самовільне зайняття земельної ділянки, однак колегія суддів не погоджується з такою кваліфікацією з урахуванням наступного. [ ...] Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №31/55). В даному випадку має місце користування відповідачами земельною ділянкою без належним чином оформлених документів на спірну земельну ділянку. Колегією суддів не заперечується правомірне очікування відповідачів та право Райспоживспілки отримати земельну ділянку в оренду для обслуговування цілісного майнового комплексу за проектом відведення, однак правомірні очікування не надають права користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Оскільки відповідачі в силу закону мають право на отримання земельної ділянки у користування під належним їм цілісним майновим комплексом, проте реалізація цього права відбувається за умови належного звернення до органу місцевого самоврядування та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Щодо зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" визнати договір оренди №26 від 01.01.2015 недійсним з моменту вчинення - 01.01.2015 ( у тексті - Договір оренди № 26, Орендар та Орендодавець).
1.1. Орендар доводила, що за змістом Статуту Орендодавця в редакції 2011 року, останній станом на 01.01.2015 мав право здавати в оренду за плату орендарям лише ті торговельні місця та торговельні майданчики, які були передані йому засновником Коростишівською райспоживспілкою в оперативне управління як внесок до статутного капіталу. Оскільки Орендодавцем не доведено статусу власника на об'єкт оренди за спірним договором, у тому числі не доведено і відповідну власність його засновника Райспоживспілки, слід вважати, що під час укладення Договору оренди № 26 порушено положення статті 761 ЦК України, що у свою чергу є безумовною підставою для визнання його недійсним у відповідності до положень статей 203, 215 ЦК України.
Крім цього, Орендар, посилаючись на обставини встановлені судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 906/41/19, доводила, що об'єкт оренди за Договором оренди № 26 - торговельні майданчики за номерами 177/1А, 187 та 224, являють собою асфальтобетонне покриття земельної ділянки запасу, належної територіальній громаді цього міста в особі Коростишівської міської ради. Окрім того, Орендодавець не довів, які конкретно індивідуальні властивості мали три торговельні майданчики, що відрізняють їх від інших на території ринку, а отже не спростовував доводи Орендаря про неможливість ідентифікації об'єкта оренди (торговельних майданчиків), щоб вимагати їх звільнення та застосування правових наслідків припинення Договору оренди № 26 за нормою ч.2 ст. 785 ЦК України після ухвалених судових рішень у справах №№ 906/322/17 та 906/132/19.
1.2. За вимогами, встановленими ч.5 статті 203 Кодексу, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Це загальне правило конкретизоване у статті 234 ЦК України, вказуючи на недійсність правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (п.4.9 постанова ВПВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Оцінюючи спрямованість Договору оренди № 26 на реальне настання правових наслідків для його сторін Орендодавця та Орендаря станом на дату його вчинення (укладення) - 01.01.2015, суд звертається до Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на визначену дату.
Відповідно до частини першої статті 759 Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору найму у наймодавця та наймача виникають взаємні зобов'язання, зокрема: обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Кодексу) ( п.2.3 мотивувальної частини Рішення КСУ № 14-рп/2012 від 03.07.2012).
Відповідно до статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором вимагати від наймодавця передання майна ( п.1 ч.1 ст. 766 ЦК України). У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі ( ч. 1 статті 785 ЦК України).
За загальним правилом, Цивільний кодекс України не вимагає оформляти відповідним документом (актом) факт передання речі з визначеними індивідуальними ознаками в найм (оренду) та її повернення з найму (оренди). Виняток складають договори найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (ст. 795 ЦК України) та земельної ділянки ( ст. 792 ЦК України).
Оскільки обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування може бути виконаний або негайно, або у строк , встановлений договором найму ( ст. 765 ЦК України), суд враховує, що сторони спору погодили у п. 2.1 Договору оренди № 26 наступну договірну умову: орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п. 6, тобто з 01.01.2015р., і не домовлялися про необхідність додаткового оформлення передання торговельних майданчиків відповідним документом (актом).
Так, Рішенням суду у справі № 906/322/17 встановлені обставини сплати Орендарем орендної плати за березень-червень, серпень, жовтень, листопад 2015 року, квітень, червень 2016року в загальній сумі 8435,70грн та стягнуто борг з орендної плати в сумі 1687,14грн. Таким чином, виконання Орендодавцем обов'язку передати об'єкт оренди в користування Орендареві судом встановлено. Та оскільки в судовому порядку з Орендаря було стягнуто також неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.01.2016 по 20.09.2017 на загальну суму 34867,60грн на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, суд встановив, що наймач не виконав обов'язок з повернення наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана після припинення договору найму, як це вимагає ч.1 ст. 785 ЦК України, у спосіб, прийнятний для двох сторін Договору оренди № 26. Рішенням суду у справі № 906/132/19 відмовлено Орендодавцеві у позові про стягнення з Орендаря неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 20.09.2017 по 01.04.2019 на загальну суму 30974,18грн за правилом ч.2 ст.785 ЦК України, оскільки суд дійшов висновку, що після ухвалення Рішення суду у справі №906/322/17, Орендодавець зловживає правом на такий спосіб захисту порушеного права та не звертається з позовом про примусове виконання обов'язку в натурі у разі неможливості реалізувати умову п. 4.2.5 Договору №26 в досудовому порядку.
Таким чином , Договір оренди № 26 після його вчинення (укладення) 01.01.2015 створив для Орендодавця та Орендаря правові наслідки, що ним обумовлені.
1.3. Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим ( постанови ОП КЦС у складі ВС від 05.09.19р. у справі № 638/2304/17 та від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 ).
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено ( постанови ОП КГС у складі ВС від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
Дійсність Договору оренди № 26 заперечує Орендар з тих підстав, що станом на дату його вчинення (укладення) 01.01.2015 не будучи власником майна у вигляді асфальтобетонного покриття та не маючи на нього жодних майнових прав, оскільки таких не мав його засновник, Орендодавець незаконно виступив в якості його власника, чим порушив вимоги ст.ст. 760, 761 ЦК України та ст. 283 ГК України.
Зважаючи на те, що вимоги Орендаря у даній справі обґрунтовано обставинами, встановленими Рішенням суду у справі №906/41/19, і саме цими обставинами мотивовано правові підстави позову, суд зазначає наступне.
Так, предметом розгляду вищевказаної справи була законність рішення Коростишівської міської ради №602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів", яким прийнято на баланс міської ради об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві з ринковою вартістю 214672,00 грн.
Тобто, вищевказане рішення стосується саме асфальтобетонного покриття, загальною площею 10200 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві. До того ж, як зазначено вище, у справі №906/41/19 власника асфальтобетонного покриття судом не встановлено, при цьому наголошено, що перебування спірного майна на балансі не є безспірною ознакою права власності на нього.
Та оскільки предметом оспорюваного Договору оренди № 26 від 01.01.2015 є торговельні майданчики за номерами 177/1А, 187 та 224, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (п.1.1. договору), твердження Орендаря про те, що предметом Договору оренди № 26 є асфальтобетонне покриття, суд відхиляє. До викладеного суд доповнює, що аргументи Орендаря про самостійність таких об'єктів цивільного права як "земельна ділянка /її частина", "асфальтобетонне покриття/об'єкт благоустрою" та "торгівельне місце/площа, відведена на ринку для торгівлі та викладки товару тощо" заслуговують на увагу. Так, такий об'єкт як "торгівельне місце/площа, відведена на ринку для торгівлі та викладки товару тощо", може бути утворений як в межах площі асфальтобетонного покриття, так і поза його площею.
Так, у Рішенні суду у справі № 906/1060/18 наявність твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів підтверджується висновком експерта №285/07-2021 від 05.07.2021, де зазначено, що площа асфальтобетонного покриття, яку можливо визначити за результатами натурного обстеження становить 7641 кв.м. Дана площа включає ділянки під проїздами та проходами, а також асфальтобетонне покриття на якому влаштовані металеві кіоски (ятки), контейнери, павільйони та навіси. У дослідницькій частині висновку експерта №285/07-2021 від 05.07.2021 зазначено, що на досліджуваній території наявні металеві кіоски (ятки), контейнери та павільйони під якими технічно неможливо встановити наявність/відсутність асфальтобетонного покриття. На території між влаштованими металевими кіосками (ятками), контейнерами, павільйонами, навісами, об'єктами нерухомого майна, тощо влаштовано асфальтобетонне покриття, також наявне влаштування бетонних сходів та вимощення із тротуарної плитки. Разом з тим, клопотання експертів в частині забезпечення натурного обстеження території під влаштованими металевими кіосками (ятками), контейнерами та павільйонами, тощо, які розташовані за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 не було забезпечено.
В ході вирішення цього спору Орендар, визнаючи факт встановлення та використання за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів належних їй на праві власності трьох металевих кіосків, не подала доказів на підтвердження доводів про те, що такі кіоски влаштовані (розміщені) на асфальтобетонному покриттю площею 13,075 кв.м., яка є частиною площі асфальтобетонного покриття 7641кв.м., яку вдалося визначити експертним шляхом за результатами натурного обстеження.
Однак незалежно від недоведеності Орендарем цих обставин, судом достовірно встановлено, що власника асфальтобетонного покриття, загальною площею 10200 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві у справі №906/41/19 не встановлено.
Крім того, зважаючи на наведені Орендарем підстави зустрічного позову, суд дійшов висновку, що встановлені у справі №906/41/19 обставини взагалі не стосуються її прав та інтересів, як орендаря у договірних відносинах за спірним Договором оренди № 26, оскільки не вплинули на характер та зміст цих договірних відносин, не впливають на предмет доказування та не мають правового значення для даного спору.
Окрім того, не мають правового значення для вирішення спору по суті, що виник між Орендодавцем та Орендарем з Договору оренди № 26 обставини, встановлені Рішенням суду у справі №906/1060/18, яким зобов'язано як Орендодавця, так і його засновника - Коростишівську районну спілку споживчих товариств звільнити земельну ділянку на якій знаходиться асфальтобетонне покриття площею 10 200 кв.м. за адресою Житомирська область м. Коростишів, вул. Шевченко, 40, що використовується ними для організації ведення торгівельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю.
Так, суд вкотре наголошує, що використання Орендарем торгівельного місця /торговельного майданчика на ринку для здійснення торгівлі не є тотожним використанню земельної ділянки, хоч і передбачає таке використання, оскільки продавці товарів на ринку не зобов'язані оформляти право на торгівлю у певному місці договором оренди земельної ділянки тощо.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним Договору оренди №26, Орендар мала довести не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене її цивільне право або інтерес , за захистом якого вона звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Як встановлено судом, порушення свого права Орендар не пов'язує з майновими правами на об'єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а також на асфальтобетонне покриття чи на земельну ділянку. Більше того, стверджує, що відповідні права на землю та об'єкт благоустрою належать Коростишівській міській раді.
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України метою правосуддя є захист порушених, оспорюваних прав, свобод, які належать безпосередньо особі, що звертається до суду щодо їх захисту (перше речення абзацу другого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020).
Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (усталена правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 09.02. 2022 у cправа № 910/6640/21).
2. Щодо вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни про стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 після закінчення строку дії Договору оренди № 26 за період з 21 вересня 2017 до 01 травня 2020 в сумі 52807,50грн за правилом ч.2 ст. 785 ЦК України ( у тексті - Орендодавець та Орендар).
2.1. Спори, що виникають між учасниками договірних правовідносин, підлягають вирішенню судом на підставі статті 55 Конституції України, загальних та спеціальних норм закону (п.2.2 мотивувальної частини Рішення КСУ № 14-рп/2012 від 03.07.2012).
2.2. Визначення предмета спору є правом позивача (постанова ВПВС від 17.04.18 р. у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні, є джерелами права для національного суду ( надалі у тексті - Суд).
Прецедентна практика Суду ґрунтується на тому, що терміну "спір" необхідно надавати основного, а не формального значення. Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи.
"Справжній" спір є там, де результат судових проваджень є значущим для цивільних прав та обов'язків його сторін (Ulyanov v. Ukraine, ухвала від 5 жовтня 2010 р., заява № 16472/04 ).
Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанови ВПВС від 17.04.18р. у справі № 523/9076/16-ц, від 13.03.19р. у справі № 916/3245/17).
Предметом спору за первісним позовом є неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення з 21.09.2017 до 01.05.2020 в сумі 52807,50грн.
Фактична підстава первісного позову: невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення Орендодавцеві торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 після закінчення строку дії Договору оренди № 26.
Правова підстава первісного позову: ч.2 ст. 785 ЦК України.
2.3 Рішенням суду у справі №906/132/19 ( набрало законної сили -16.08.2019) відмовлено у задоволенні позову Орендодавця до Орендаря про стягнення 30974,18грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 після закінчення строку дії Договору № 26 за період прострочення з 20.09.2017 по 01.04.2019.
Рішення суду у справі №906/132/19 мотивоване тим, що з укладенням Договору оренди №26 у сторін виник інтерес щодо належного виконання своїх обов'язків, який ґрунтується на легітимному очікуванні добросовісної та розумної поведінки сторін зобов'язання, що у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо звільнення торговельних майданчиків гарантував би наймодавцю можливість відновлення своїх прав за рахунок переміщення тимчасових споруд на штрафмайданчик ринку і компенсації збитків, пов'язаних з таким переміщенням.
З посиланням на ч. 2 статті 16 ЦК України, що передбачає такий спосіб захисту права як примусове виконання обов'язку в натурі і який є ефективним у разі неможливості Орендодавцеві реалізувати умову п. 4.2.5 Договору оренди №26 в досудовому порядку, встановивши бездіяльність Орендодавця із вжиття заходів щодо переміщення тимчасових споруд Орендаря (трьох металевих кіосків) за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08.01.2016року, суд відмовив у позові , заявленому Орендодавцем повторно на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.
Правові підстави для стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 20.09.2017 по 01.04.2019 на загальну суму 30974,18грн за правилом ч.2 ст.785 ЦК України, після ухваленого Рішення суду у справі № 906/132/19 - відсутні.
2.4. Первісний позов Орендодавця про стягнення 21833,32грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 за період з 01 квітня 2019 до 30 квітня 2020року включно підлягає задоволенню з таких мотивів.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві ( п. 9.10 постанови ОП КГС у складі ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди) ( п.9.18 постанови ОП КГС у складі ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном (п.9.19 постанови ОП КГС у складі ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
За змістом статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. У зв'язку з чим, у предмет доказування входить встановлення обставин, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав ( усталена правова позиція ОП КГС у складі ВС , викладена у п. 24 постанови у справі № 910/20370/17 та у п. 9.16 постанови від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
Доводи Орендаря про те, що оскільки об'єкт оренди не був переданий Орендодавцем за актом приймання-передачі (іншим документом), тому і в Орендаря не виник обов'язок повертати об'єкт оренди з найму, в тому числі, шляхом оформлення відповідного документу (акту), суд оцінює критично. Як встановив суд, Договір оренди №26 не вимагає оформляти повернення торговельних майданчиків з оренди відповідним документом (актом), та що саме на Орендаря покладено обов'язок скласти проект такого акту, підписати його в двох примірниках та надіслати Орендодавцеві рекомендованою кореспонденцією. За змістом п.7.4 Договору оренди №26 сторони домовились повідомляти один одного рекомендованою поштою , вказавши свої поштові реквізити.
Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Подібною за змістом є норма ч. 8 ст. 193 ГК України про те, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Таким чином, Орендар мала право вимагати в Орендодавця письмового підтвердження отримання з оренди торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди № 26.
Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України в разі відмови кредитора видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання; у цьому разі настає прострочення кредитора. Орендар не довела, що Орендодавець відмовився прийняти торгівельні майданчики № 177/1А, №187 та № 224 з оренди після закінчення строку дії Договору оренди № 26 - 31.12.2015 впродовж пільгового 7-денного строку для їх звільнення від металевих кіосків Орендаря, засвідчивши цей факт письмово.
Доводи Орендаря про відсутність обов'язку повернути Орендодавцеві торгівельні майданчики № 177/1А, №187 та № 224 після закінчення строку дії Договору оренди № 26 на підставі фактів, встановлених у рішеннях судів у справах № 906/41/18 та № 906/1060/18, судом відхилено з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення. До викладеного , суд доповнює, що обов'язок Орендаря повернути об'єкт оренди виник ще станом на 01.01.2016 року, тому факти, що встановлювались судами після цієї дати не впливають на зміст такого обов'язку, який так і не виконано станом на дату ухвалення рішення суду у цій справі.
Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна ( правова позиція, викладена Верховним Судом в постановах від 10.04.2018 у справі №910/9328/17 та від 28.08.2018 у справі №913/155/17).
3. Щодо вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" зобов'язати Фізичну особу-підприємця Тютріну Олену Анатоліївну звільнити торгівельні майданчики № 177/1А, №187 та № 224, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць на ринку, шляхом вивезення трьох металевих кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ( у тексті - Орендодавець та Орендар).
3.1 При вирішенні цього спору суд надає оцінку тій обставині, що Орендодавець просить звільнити від майна Орендаря саме той предмет оренди, який він їй передав і який вона мала повернути саме Орендодавцеві.
Суд встановив, що Орендар свідомо уникала повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 Орендодавцю ( обставини встановлені у Рішенні суду у справі № 906/132/19).
Під час розгляду цього спору судом встановлено факт невжиття Орендарем належних заходів щодо повернення Орендодавцю об'єкта оренди у зв'язку з припиненням орендних правовідносин за Договором оренди № 26. Наявність поважних причин або обставин, які б перешкоджали Орендарю за весь час, що минув з 01.01.2016 повернути предмет найму Орендодавцеві - не встановлено.
Під час вирішення спору у цій справі суд дотримується правової позиції, викладеної у Рішенні суду у справі № 906/132/19.
Так, з укладенням Договору оренди №26 у сторін договору виник інтерес щодо належного виконання своїх обов'язків, який ґрунтується на легітимному очікуванні добросовісної та розумної поведінки сторін зобов'язання , що у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо звільнення торговельних майданчиків гарантував б наймодавцю можливість відновлення своїх прав за рахунок переміщення тимчасових споруд на штрафмайданчик ринку і компенсації збитків, пов'язаних з таким переміщенням.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб захисту є ефективним у разі неможливості реалізувати умову п. 4.2.5 Договору оренди №26 в досудовому порядку.
Як достовірно встановлено судом, Орендодавець намагався вживати заходи щодо переміщення трьох металевих кіосків Орендаря за межі площ торговельних майданчиків у 2020 році за умовою п.4.2.5 Договору оренди № 26.
Оскільки договірну умову не вдалося реалізувати в досудовому порядку, вимога Орендодавця зобов'язати Орендаря звільнити торгівельні майданчики № 177/1А; 187 та № 224, шляхом вивезення кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" підлягають задоволенню в повному обсязі.
4. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Застосовуючи норми процесуального права щодо розподілу обов'язку доказування, суд приймає до уваги встановлені ним обставини, за яких Орендар мала можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконала. Покладати тягар доказування на Орендодавця обставин не повернення предмету оренди є помилковою процесуальною позицією.
Щодо розподілу судового збору
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
При зверненні із зустрічним позовом Фізична особа-підприємець Тютріна О.А. сплатила судовий збір в розмірі 2270,00грн (платіжне доручення № від).
У зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, судовий збір стороні не відшкодовується.
При зверненні із первісним позовом Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за позовну вимогу майнового характеру (стягнення неустойки в сумі 52807,20грн) сплатило судовий збір в розмірі 2102, 00грн (платіжне доручення № 2258 від 21.05.2020).
Позовну вимогу задоволено частково на суму 21 833,32грн. Позивачу відшкодовується судовий збір пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги на суму 869,07грн, визначений за формулою: 21 833,32грн х 2102, ,00грн: 52807,20грн.
При зверненні із первісним позовом Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" за позовну вимогу немайнового характеру (звільнення торговельних майданчиків) сплатило судовий збір в розмірі 2102, 00грн (платіжне доручення № 2259 від 21.05.2020).
Позовну вимогу задоволено у повному обсязі. Позивачу судовий збір відшкодовується повністю.
Загалом позивачу за первісним позовом відшкодовується судовий збір в загальній сумі 2971,07грн ( 869,07грн + 2102, 00грн).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни (м. Коростишів) до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання договору оренди №26 від 01.01.2015 року недійсним.
2. Позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (м.Коростишів) до відповідача Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни (м.Коростишів) про звільнення торговельних майданчиків, стягнення 52807,50грн неустойки задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40; ідентифікаційний код 31843604):
- 21833,32грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 за період з 01 квітня 2019року до 30 квітня 2020року включно,
- 2971,07грн судового збору.
Видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
5. Фізичній особі-підприємцю Тютріній Олені Анатоліївні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звільнити торгівельні майданчики № 177/1А, №187 та № 224, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць на ринку, шляхом вивезення трьох металевих кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40; ідентифікаційний код 31843604).
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.04.22
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - Підприємству Корост. РСС "Кооперативний ринок" (рек.) та на ел. пошту : runokkor@ukr.net ,
3 - відповідачу (рек.) та на адресу адвоката Раєцького А.О. : ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
4- третій особі Коростишівській районній спілці споживчих товариств на ел. пошту : korsst8@ukr.net ,
5- третій особі КП "Міський ринок" Коростишівської міської ради (рек.)
6- третій особі Коростишівській міській раді (рек.) та на ел. пошту : kor_miskrada@korostyshiv-rada.gov.ua