Справа № 461/1866/22
Провадження № 1-кс/461/1338/22
18.04.2022 року, слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 про зобов'язання уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури визнати її потерпілою у кримінальному провадженні, надати постанову про визнання потерпілою, призначити в кримінальному провадженні судово-економічну експертизу, продовжити строк досудового розслідування, визнання бездіяльності посадових осіб, та зобов'язання їх внести відомості до ЄРДР через невиконання рішень суду,-
Заявник звернувся до Галицького районного суду м. Львова з відповідною скаргою. Свої вимоги мотивувала тим, що неодноразово зверталась до Львівської обласної прокуратури, з проханням винести постанову про визнання її потерпілою, надати їй постанову про визнання потерпілою, призначити по справі необхідні експертизи. Однак, такі звернення були залишені посадовими особами без виконання. Крім того, вказала, що останні не звернулись до суду з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні. Повідомила, що ухвалами слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова та Личаківського районного суду м. Львова посадових осіб Львівської обласної ради вже було зобов'язано вирішити вказані питання, однак такі були залишені без виконання. Враховуючи вищевикладене, просить слідчого суддю:
-зобов'язати уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури визнати ОСОБА_3 потерпілою в кримінальному провадженні № 62020140000000434 від 23.04.2020 року;
-зобов'язати уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури надати ОСОБА_3 постанову про визнання її потерпілою;
-зобов'язати уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури подати клопотання, про призначення в кримінальному провадженні судово-економічної експертизи;
-зобов'язати уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури продовжити термін досудового розслідування в кримінальному провадженні терміном на 1 рік;
-визнати бездіяльність посадових осіб Львівської обласної прокуратури та зобов'язати останніх внести в ЄРДР відомості, за заявою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про невиконання рішень суду.
Заявник у судове засідання не з'явився, в поданій скарзі просив провести розгляд справи за його відсутності.
Львівська обласна прокуратура будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направила.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведених положень вважаю, за можливе провести розгляд скарги за відсутності скаржника.
Представники суб'єкта оскарження в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно ч. 3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, виходячи з наведеного, слідчий суддя не вбачає підстав для оцінки та вирішення питань наведених у мотивувальній та прохальній частинах скарги про:
-зобов'язання уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури подати клопотання, про призначення в кримінальному провадженні судово-економічної експертизи;
-зобов'язання уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури продовжити термін досудового розслідування в кримінальному провадженні терміном на 1 рік.
Крім того, враховуючи процесуальну самостійність слідчого, прокурора, що передбачена в ст.40 КПК України, слідчий суддя, приходить до переконання, про необхідність відмови в задоволенні цієї частини скарги.
Щодо скарги заявника щодо невиконання ухвал Галицького районного суду міста Львова, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Одним з напрямів ефективного функціонування державної влади в Україні є забезпечення законності діяльності органів досудового розслідування, які виходячи з принципу верховенства права, зобов'язані керуватись законом при здійсненні своїх повноважень. Саме тому об'єктивно необхідним є створення надійного і ефективного механізму судового контролю за діяльністю органів досудового розслідування, оскільки саме судовий контроль справедливо вважається найбільш дієвим інструментом забезпечення прав і свобод громадян.
У теоретичному аспекті «судовий контроль» покликаний: забезпечити законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод громадян під час досудового розслідування шляхом ухвалення рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права громадян та розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення слідчого чи прокурора.
Кримінальним процесуальним законом здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні віднесено до повноважень слідчого судді, який є суддею суду першої інстанції, а у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Також, як зазначено вище, статтею 26 КПК України встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Зокрема, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчим суддею було встановлено, що за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 до слідчих суддів Галицького районного суду міста Львова були постановлені відповідні ухвали щодо зобов'язання уповноважених службових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури вчинити певні процесуальні дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 532 КПК України, ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Зі змісту ст. 533 КПК України вбачається, що ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Виходячи з наведених норм закону, доводів та мотивів, а також зважаючи на те, що матеріали скарги не містять даних про виконання уповноваженими службовими особами Львівської обласної прокуратури ухвал слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова, слідчий суддя приходить до переконання, що в цій частині скаргу слід задовільнити.
Щодо прохання заявника внести відомості про кримінальне правопорушення, щодо невиконання ухвал Галицького районного суду м. Львова, слідчий суддя зазначає наступне.
Диспозиція ст. 382 Кримінального кодексу України (надалі - КК України), встановлює кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Відповідно до ст. 369 КПК України, Кримінально-процесуальний закон виділяє такі види судових рішень: 1) вирок - судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті; 2) ухвала - судове рішення, у якому суд вирішує інші питання та 3) постанова - судове рішення, яке у випадках, передбачених КПК України, приймає суд касаційної інстанції.
Виходячи з буквального тлумачення норм ст. 382 КК України, злочин, який передбачений цією статтею передбачає відповідальність за невиконання ухвали суду, а не ухвали слідчого судді як «окремого» процесуального документу, який виноситься внаслідок здійснення судового контролю. За таких обставин ухвала слідчого судді, не є судовим рішенням у розумінні доктрини права та конституційних приписів, а тому не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.303, 304,306,307 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважених службових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури (осіб уповноважених на розгляд та виконання ухвал слідчого судді) повідомити ОСОБА_3 про виконання ухвал слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.03.2021 року (справа №461/2310/21, провадження №1-кс/461/1785/21), від 06.09.2021 року (справа №461/7383/21, провадження №1-кс/461/4939/21), від 04 лютого 2022 року (справа №461/784/22, провадження №1-кс/461/540/22) у спосіб та строки визначені КПК України.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1