справа №380/19747/21
13 квітня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
за участю:
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача Крючков В.О.,
від відповідача Твердохліб І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО ІМПОРТ" до Львівської митниці, про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО ІМПОРТ" (далі - позивач, ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ») із позовом до Львівської митниці (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/00009/2 від 30.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 29.09.2021 ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» через уповноваженого декларанта з метою декларування товару («М'ясо куряче, механічної обвалки, подрібнене (+/- 1 мм) перемелене (фарш), морожене. У вигляді однорідної маси рожевого кольору, отриманої з м'ясних каркасів свійських курей (100%), без теплової, кулінарної обробки, не консервоване, без харчових добавок та приправ, без домішок (не суміш) придатне для споживання людиною») подано митну декларацію відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України, що зареєстрована за №UА209160/2021/011209 від 29.09.2021. Однак вважаючи, що митна вартість за основним методом не підтверджена Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2021/00009/2 від 30.09.2021. З твердженнями митного органу викладеними у графі №33 рішення про коригування митної вартості позивач категорично не погоджується. Вважає, що Львівська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.
Вказує, що при ввезенні товару на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс - СРТ. Це означає, що відповідальність продавця за збереження товару поширюється аж до виконання ним своїх зобов'язань з транспортування вантажу в чітко визначений в договорі місце. Умови доставки чітко відображаються і в оформленій митній декларації, зокрема у графі № 20. Саме тому, сумніви митного органу з приводу того, що мало місце застосування інших умов поставки не знаходять свого підтвердження. З приводу страхових документів, то оскільки страхування не проводилось, надавати будь-які документи не було необхідності. ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» може нести відповідальність за ввезений товар виключно після отримання його у місті Луцьку. Зазначає також, що до митного оформлення митному органу надавався Komunikat ІЕ599 - Підтвердження вивозу.
Щодо надання висновків про вартісні характеристики товарів, зазначено, що вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджується і в рахунках-фактурах, і в платіжних документах, і в експортних деклараціях країни-відправлення, тобто ніяких невідповідностей не вбачається.
Додатково, як підставу коригування митної вартості Львівська митниця вказує що відомості вантажно-митної декларації, за якою раніше було проведено митне оформлення аналогічного товару за значно вищою вартістю, зокрема, наведено митну декларацію №ТІА205140/2021/61964 від 29.09.2021. Проте при використанні Львівською митницею відомостей з митної декларації варто звернути увагу, що митний орган не обґрунтував, чи ідентичні товари розмитнювались за значно вищою вартістю, чи точно з такими характеристиками, такою ж самою вагою ввозилися товари за митними деклараціями, такої ж якості на які посилається Львівська митниця. З приводу вимоги про надання прайс-листі,в позивач зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).
Вважає, що при визначенні митної вартості ввезеного товару ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» було дотримано усі встановлені митним законодавством вимоги, тому будь-які сумніви щодо неправильно визначеної та непідтвердженої митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими.
Ухвалою від 17.11.2021 суд залишив позовну заяву без руху.
Позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою від 06.12.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 29.09.2021 №UА209160/2021/011209 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах.
За результатами опрацювання було встановлено наступне:
- відповідно до п. 6. Контракту №01032021 від 01.03.2021 оплата товару здійснюється на умовах, що передбачені у проформі та/або рахунку-інвойсі однак у рахунку-проформі №РL/050606979/2021-015/0605 від 21/09/2021 та рахунку-фактурі №РL/050606979/2021-015/0600 від 27.09.2021, що подавалися до митного оформлення така інформація відсутня
- відповідно до п. 1. контракту №01032021 від 01.03.2021 відвантаження відбувається зі складу виробника або зі складу продавця. Якщо відвантаження відбувається із інших складів - це має бути зазначено у проформі, або рахунку- фактурі. Товар був завантажений зі складу Chlodnia Hersan, що не є ні складом виробника, ні складом відправника. Проте така інформація відсутня у проформі та рахунку-фактурі;
- платіжне доручення №206 від 23.09.2021 не містить відміток банку, тобто не може засвідчувати фактичний переказ коштів;
- наданий декларантом прайс-лист від 21.09.21 №б/н, заявлений у графі 44 митної декларації не відповідає визначенню документа за ходом 3014 "Прайс- лист виробника товару", оскільки виданий не виробником Animex Foods Sp. Z o.o. sp.k. Oddzial w Kutnie, а відправником "Pol-Export" Jaroslaw Roszczenko.
Відповідач зазначає, що вказав позивачу на необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до якого рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Однак жодних додаткових документів на вимогу митного органу декларантом надано не було.
У зв'язку з викладеним, для визначення митної вартості було обрано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Джерелом для коригування митної вартості слугувала інформація надана в рамках Меморандуму "Всеукраїнської асоціації імпортерів м'яса та м'ясо продукції" від 28.09.2021, та МД від 29.09.21 №UА205і40/2021/61964 де митна вартість такого товару становить 0,5 дол. США за кг.
Ухвалою від 29.12.2021 суд призначив для розгляду справи судове засідання.
Позивач надав відповідь на відзив. На спростування викладених у відзиві відповідачем доводів зазначає таке. Сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, однак, із зазначенням коду 3014, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару. Крім того, положення зовнішньоекономічного контракту дотримано у повному обсязі, товар завантажувався у місці розміщення холодильної камери, тому окремо прописувати у проформах-інвойс та/чи рахунках-фактурах про місце завантаження товару не було необхідності. Позивач також наголошує, що затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Львівська митниця взяла за основу дані про митне оформлення аналогічного товару за митною деклараціями №UA205140/2021//61964 від 29.09.2021, за якою митна вартість товару було визначено за ціною 0,5 доларів США за кілограм. Позивач звертає увагу суду, що сторонами таких правовідносин були зовсім інші компанії, відправником товару є компанія MIR-KAR SP.ZO.O.SK.K., а отримувачем - українська компанія ТОВ «МЕЛМІТ». Товар за такою митною декларацією ввозився за 6 (резервним методом), про що свідчить графа 43 «Митної декларації». Митний орган у свою чергу не долучає жодного документу, який би відображав основні положення зовнішньоекономічних відносин таких компаній.
Львівська митниця надала заперечення на відповідь на відзив. Наголошує, що необхідність зазначення умови оплати товару в рахунках-фактурі чи розрахунку-проформі передбачається зовнішньоекономічним договором. Крім того, відповідно до інформації наданої Асоціацією «Всеукраїнська асоціація імпортерів м'яса та м'ясопродукції» від 12.04.2021, встановлено рівень цін на м'ясну продукцію, що не відповідає рівню вартостей заявлених декларантом. Також вказує, що метод визначення митної вартості №5 не був застосований оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст. 63 Митного кодексу України.
Ухвалою від 11.04.2021 суд призначив для розгляду справи відеоконференцію.
В судовому засіданні з розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, а також долучених письмових доказів, -
ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» зареєстроване як юридична особа, є суб'єктом господарювання. Основний вид діяльності: КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (інші: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство).
Між ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» та експортером - компанією POL-EXPORT укладений зовнішньоекономічний контракт №01032021 від 01.03.2021.
За умовами зовнішньоекономічного контракту, зокрема, розділу №1 поставки товарів здійснюються на умовах погоджених сторонами у цьому контракті і проформах-інвойсах згідно з правилами Інкотермс 2010. У випадку якщо в проформах-інвойсах не узгоджені умови поставки товар може поставлятися на додатково погоджених умовах - EXW, FCA, СРТ, або CРТ згідно з правилами Інкотермс 2010. У контракті вказано, що найменування товару, загальну кількість та ціна товару обумовлюється в інвойсі, весь вказаний в інвойсі товар поставляється партіями. Розрахунки здійснюються на умовах визначених в проформах-інвойсах і можуть включати в себе передоплату, оплату по факту поставки товару та/або оплату з відстрочкою /арк. спр. 36-41/.
На виконання зовнішньоекономічного контракту ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» ввезений на митну територію України товар «М'ясо куряче, механічної обвалки, подрібнене (+/- 1 мм.) перемелене (фарш), морожене. У вигляді однорідної маси рожевого кольору, отриманої з м'ясних каркасів свійських курей (100%), без теплової, кулінарної обробки, не консервоване, без харчових добавок та приправ, без домішок (не суміш) придатне для споживання людиною».
29.09.2021 ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» через уповноваженого декларанта ОСОБА_1 з метою декларування вказаного товару до митного оформлення подано митну декларацію №UА209160/2021/011209. Країна-експортер - Польша; вага брутто (кг) - 21360; валюта - євро; загальна сума за рахунком 6301,80.
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UА209160/2021/011209 від 29.09.2021 та доданих до неї документів, прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/00009/2 від 30.09.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2021/00067.
Для випуску товару у вільний обіг декларантом оформлено нову митну декларацію №UA209160/2021/011264 та сплачено усі необхідні митні платежі з врахуванням скоригованої митної вартості товару.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 ст. 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Тобто митний орган має право відійти від викладених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Викладені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
На виконання вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, до вказаної декларації надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обрання методу її визначення: сертифікат якості від 27.09.2021, рахунок-проформу №PL/050606979/2021/031/0605 від 21.09.2021, рахунок-фактуру №PL/050606979/2021/031/0600 від 27.09.2021, автотранспортну накладну від 27.09.2021, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №1021/08209/21/18/UA від 27.09.2021, банківський платіжний документ про оплату від №206 від 23.09.2021 року, прейскурант (прайс-лист) виробника 21.09.2021, зовнішньоекономічний контракт №01032021 від 01.03.2021, доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 15.09.2021, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №7596235 від 29.09.20211, копію митної декларації країни-відправлення №21PL301010E1091018. Подача вказаного переліку документів підтверджується відповідачем.
Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положення вищевказаного контракту, положень відповідного інвойсу, платіжного документа. Також вартість товару відображена у митній декларації країни відправлення, що долучались при поданні декларації.
Відповідач у поданих позивачем разом із митною декларацією документами виявив суттєві розбіжності та відсутність документів, що підтверджують числові значення усіх складових митної вартості, зокрема рішення контролюючим органом прийняте за таких обставин.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне: до митного оформлення заявлено товар «М'ясо куряче, механічної обвалки, подрібнене, перемелене(фарш), морожене» за митною вартістю 0,3504 дол. США за кг. За умовами зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 №01032021 розділом 1. предмет контракту, передбачено що товар поставляється в асортименті зазначеному в інвойсі, який є невід'ємною часиною договору. Також у розділі 2 договору визначено що у такому Інвойсі повинно бути зазначено назву, загальну кількість та вартість товару. Дo митного оформлення такий документ не надавався, що не відповідає вимогам ст. 53 п. 2 МК України. Прайс-лист від 21.09.2021 №б/н заявлений у графі - 4 митної декларації не відповідає визначенню документа за кодом 3014 - Прайс-лист виробника товару, оскільки виданий не виробником Animex "Hods Sp. z o.o. sp.k. Oddzial w Kutnie, а відправником "Pol-Export" Jaroslaw Roszczenko. Відомості у даному документі не є систематизованим переліком товарів (послуг) із зазначенням цін та умов продажу, що передбачено визначенням поняття Прайс-лист (прейскурант). Документи подані до митного оформлення не містять відомостей що підтверджують числові значення митної вартості. Декларанту надано вимогу відповідно до частин 2-3 статті 53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товapy та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано, проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України.
Контролюючий орган дійшов висновку, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Джерелом для коригування митної вартості слугувала інформація надана в рамках Меморандуму «Всеукраїнської асоціації Імпортерів м'яса та м'ясопродукції» від 28.09.2021р., та МД К 29,09.21 №UA205140/2021/61964 де митна вартість такого товару становить 0,5 дол. США за кг.
Стосовно виявлених контролюючим органом розбіжностей суд зазначає наступне.
Щодо прайс-листа наданого позивачем.
Код документу 3014 передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару, однак наданий декларантом прайс-лист виданий експортером. Суд враховує вказані обставини, та водночас бере до уваги, що відображена у прайс-листі вартість товарів, відповідає вартості, що визначена у рахунках-фактурах щодо поставки.
Суд у даному випадку погоджується з доводами позивача, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Щодо тверджень відповідача, про те що відвантаження відбулося з інших складів і це має бути зазначено у проформі або рахунку-фактурі.
Пунктом 1 контракту від 01.01.2021 №01032021, визначено, що продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, вказаному в інвойсі, що є невід'ємною частиною контракту. Товар поставляється партіями на умовах, погоджених сторонами в даному контракті у проформах-інвойсах згідно з правилами Інкотермс 2010. У випадку, якщо у проформах-інвойсах не погоджено умови поставки товар може поставлятися на умовах FCA, EXW, CPT, СТР на умовах Інкотермс 2010. По замовленню продавець надає покупцю послуги по зберіганню, пошуку і додатковому транспортуванню товару в обсязі і на умовах, визначених контрактом. Продавець володіє та користується холодильною камерою (складом) або його частиною на законних підставах. Якщо інше не вказано в проформах-інвойс або рахунках-фактурах поставка товару здійснюється з наступних місць: з адреси холодильної камери складу (складів), з адреси виробника товару, з адреси продавця /арк.спр.36/.
Згідно з відомостей товаротранспортної накладної /арк.спр.27/ графа №22 містить штамп із відміткою холодильний склад (CHLODNIA SKLADOWA). Тобто товар завантажувався у місці розміщення холодильної камери, що відповідає умовам контракту.
Щодо відсутності відмітки установи банку на платіжному документі.
Рахунок-фактура та проформа-інвойс на ввезений на адресу ТОВ «ВЕСТ АГРО ІМПОРТ» товар датовані 21 та 27 вереснем 2021, а передоплата проведена 14.09.2021 /арк. спр. 176/. Банківські реквізити сторін відповідають відомостям, зазначеним у контракті та рахунку-фактурі, квитанція містить реквізити та відмітку банку, а порядок розрахунку по передоплаті передбачений п. 6 контракту. З огляду на викладене суд висновує, що платіжний документ цілком відповідає встановленим вимогам та повністю підтверджує заявлену митну вартість.
Щодо невідображення умов, на яких здійснюється оплата за ввезений товар у виданих експортерами рахунка-фактурах.
Суд критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, оскільки відсутність у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах умов оплати за товар не може свідчити про наявність сумнівів у реальності зовнішньоекономічної операції, адже у всіх інших поданих до митного оформлення документах, зокрема у контракті, відображається, на яких умовах може здійснюватися оплата за ввезений товар. Суд наголошує, що при прийнятті рішення контролюючий орган повинен сукупно оцінювати усі подані докази.
Таким чином, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.
Суд не заперечує права митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України). Однак при цьому, він повинен довести підстави застосування приписів ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно зі ст. 55 МК України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Судом встановлено, що ні в повідомленнях, у яких вказано про необхідність про надання додаткових документів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.
При цьому, з'ясувавши які документи витребовував контролюючий орган у позивача, суд констатує, що частина з них не спростовує чи підтверджує митну вартості товару, а радше стосується реальності самої господарської операції позивача з його контрагентом-нерезидентом.
Дослідивши подані письмові докази суд дійшов висновку, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за контрактом від 12.05.2020, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.
З огляду на викладене сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Водночас ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Отже, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.
Згідно з ч.ч. 3, 8 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Суд звертає увагу на те, що перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів ст.ст. 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
З огляду на викладене відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Покликаючись на проведення консультацій, відповідач не надав доказів того, що такі проведені у належний спосіб. Саме лише покликання на їх проведення не можна вважати такими, що відповідають нормам закону.
Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Своєю чергою оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 16.05.2020 містить лише вказівки про неможливість застосування методів 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Відповідач під час судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.
Судом з'ясовано що джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала інформація надана в рамках Меморандуму «Всеукраїнською асоціацією імпортерів м'яса та м'ясопродукції» від 29 вересня 2021 року та митна декларація №205140/2021/61964, де митна вартість товару становить 0,5 доларів США за кг.
Ба більше, можливість поставки товару іншим покупцям за іншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Суд звертає увагу, що сторонами правовідносин по митній декларації №205140/2021/61964 були зовсім інші компанії, відправником товару є компанія MIR-KAR SP.ZO.O.SK.K., а отримувачем - українська компанія ТОВ «МЕЛМІТ». Товар за такою митною декларацією ввозився за 6 (резервним методом), про що свідчить графа 43 «Митної декларації». тобто вартість товарів визначалася не з врахуванням договору/рахунку-фактури, а з врахуванням рекомендацій митного органу.
Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Оцінюючи викладене у сукупності з іншими обставинами справи, суд зазначає, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень.
Таким чином, суд висновує, що контролюючому органу позивачем надано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про його невідповідність цим критеріям. Тому, таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене позивачем у повному обсязі підтверджено долученими до матеріалів справи доказами вимоги позовної заяви, а тому суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Стороною позивача заявлено до стягнення у даній справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.
Відповідач заперечив проти стягнення вказаних витрат та вважає, що заявлена сума є неспівмірною.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом з'ясовано, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи: ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, рахунок-фактуру №1-00000279 від 25.10.2021, яким підтверджується оплата послуг за надання правової допомоги, щодо оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості у суді першої та апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Також, суд зважає на характер та предмет позову, а саме незначну складність.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/700009/2 від 30.09.2021.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО ІМПОРТ" (ЄДРПОУ 44126449) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ АГРО ІМПОРТ" (ЄДРПОУ 44126449) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2022.
Суддя Кравців О.Р.