19 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/976/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
на рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022
за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
Міністерства розвитку громад та територій України;
Міністерства фінансів України;
Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області
до: комунального некомерційного підприємства "Гадяцька міська центральна лікарня" Гадяцької міської ради;
товариства з обмеженою відповідальністю "КВА"
про визнання недійсними результатів закупівлі та договорів підряду,
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор, позивач, скаржник) звернувся 31.03.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 (повний текст постанови виготовлено 14.02.2022) зі справи № 917/976/21; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Крім того, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження спірної постанови апеляційного господарського суду.
Касаційна скарга прокурора не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Предметом касаційної скарги є рішення місцевого суду від 23.09.2021 та постанова апеляційного господарського суду від 09.02.2022. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що єдиною підставою касаційного оскарження прокурор зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Однак скаржником не наводиться відповідної норми (норм) права, щодо якої відсутній висновок її застосування, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 917/976/21.
До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення стороною обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270 грн.
Зі змісту спірної постанови апеляційного господарського суду та матеріалів касаційної скарги вбачається, що позов у справі № 917/976/21 подано у 2021 році про: 1) визнання недійсними (незаконними) результатів закупівлі UA-2020-07-02-007127-а; 2) визнання недійсними (незаконними) результатів переговорної процедури закупівлі UA-2020-12-01-010798-b; 3) визнання недійсним договору про закупівлю від 19.08.2020 № 312; 4) визнання недійсним договору про закупівлю від 14.12.2020 № 573.
Рішенням місцевого суду від 23.09.2021, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 09.02.2022, у позові відмовлено повністю.
У касаційній скарзі прокурор оскаржує судові акти попередніх інстанцій в повному обсязі. Отже, предметом касаційного розгляду є чотири немайнові вимоги.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги, мав бути сплачений судовий збір за чотири немайнові вимоги, що складає 18 160 грн [2 270 грн (за 1 немайнову вимогу) х4 х200%].
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, на підтвердження зазначеного наявний акт Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2022 № 29.1-11/116.
Суд касаційної інстанції зазначає, що прокурору, необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 18 160 грн, за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження спірної постанови, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на те, що касаційна скарга зі справи № 917/976/21 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірної постанови буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 зі справи № 917/976/21 залишити без руху.
2. Надати Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк