"14" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/280/22
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Лопушана Владислава Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" про стягнення 13162,21 грн.
Встановив:
03.02.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Лопушана Владислава Сергійовича (далі - ФОП Лопушан В.С., позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (далі - ПРАТ "ІЦКК", відповідач) 9181,10 грн заборгованості, з яких 7000,00 грн основного боргу, 665,19 грн пені, 430,37 грн 3% річних та 1085,54 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 02.12.2019 р. № 75 на надання транспортно-експедиційних послуг в частині оплати їх вартості. Крім того, ФОП Лопушан В.С просить стягнути з ПРАТ "ІЦКК" 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із складанням позовної заяви, та 2481,00 грн сплаченого судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022 р. позовній заяві ФОП Лопушана В.С. присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - № 916/280/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу № 916/280/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.03.2022 р.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З огляду на вище викладене, головуючим суддею усвідомлюючи необхідність збереження найвищої соціальної цінності, якою в Україні є безпека, охорона життя та здоров'я громадян, які, в т.ч. представляють інтереси сторін у справі, під час впровадженого в Україні воєнного стану, 03.03.2022 р. знято справу № 916/288/22 з розгляду.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Частиною 2 статті 2 ГПК України встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Господарський суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р. призначено розгляд справи № 916/288/22 на 14.04.2022 р.
В судове засідання 14.04.2022 р. представники сторін не з'явились. 12.04.2022 р. позивач звернувся із заявою про розгляд справи без його участі. Залишені на наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (вищеперелічених ухвал суду) розписки, свідчать про отримання ПРАТ "ІЦКК" поштової кореспонденції суду, надісланої на адресу підприємства, зазначену в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань.
Письмового відзиву від ПРАТ "ІЦКК" до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв'язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
15.04.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
02.12.2019 р. між ФОП Лопушаном В.С. (Експедитор) та ПРАТ "ІЦКК" (Замовник) укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 75 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника надавати та/або організовувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами.
Експедитор зобов'язаний прийняти від вантажовідправника вантаж, поставити його в пункт призначення і здати вантажоодержувачу. Вантажовідправниками і вантажоодержувачами є особи, уповноважені Замовником (пункт 2.1 Договору).
Підставою для виконання Експедитором зобов'язання з організації перевезення вантажу є замовлення Замовника на перевезення вантажів автомобільним транспортом, яке оформлене у вигляді Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.2 Договору).
Належне виконання умов перевезень, передбачених цим Договором, оформлюється Актом виконаних робіт (надання послуг), що підписується представниками Експедитора і Замовника. Підписання Замовником Акту є доказом відсутності претензій до якості наданих послуг з перевезення та експедирування вантажу (пункт 2.5 Договору).
Експедитор зобов'язаний доставити довірений йому вантаж до пункту призначення і видати його вантажоодержувачу або уповноваженій ним особі з належним заповненням товаросупровідних документів (пункт 3.1.4 Договору).
Замовник зобов'язаний провести розрахунки за надані послуги з транспортного експедирування вантажу і оплату послуг третіх осіб (перевізника) відповідно до умов, передбачених цим Договором і відповідною Заявкою (пункт 3.2.6 Договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати надані Експедитором послуги (пункт 3.2.12 Договору).
Ціна Договору складається із сукупності цін на кожну надану послугу з транспортного експедирування вантажу, зазначену у Заявках (пункт 4.1 Договору).
Ціна кожної послуги з транспортного експедирування та перевезення вантажу визначається і узгоджується Сторонами у відповідній Заявці. Витрати Експедитора на оплату послуг (робіт) третіх осіб, залучених Експедитором до виконання цього Договору, а також вартість послуг Експедитора зазначаються в рахунку Експедитора. Підтвердження витрат Експедитора на оплату послуг (робіт) третіх особі є товарно-транспортна накладна (пункт 4.2 Договору).
Розрахунок за надані послуги проводиться Замовником на підставі Акту виконаних робіт (наданих послуг), підписаних обома сторонами. Термін підписання Акту становить 1 (один) банківський день з моменту належного виконання зобов'язання з перевезення (пункт 4.3 Договору).
Оплата наданих послуг здійснюється протягом 3-5 (трьох-п'яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (надання послуг) обома Сторонами (пункт 4.4 Договору).
Порядок розрахунків: безготівковий - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора (пункт 4.5 Договору).
При недотриманні Замовником умов оплати за цим Договором, Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі 2 облікових станок НБУ за кожен день прострочки (пункт 4.7 Договору).
У всіх відносинах, що не врегульовані цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2019 року (включно) (пункт 9.1 Договору).
Закінчення терміну дії Договору (або його розірвання) не звільняє Сторони від проведення взаєморозрахунків по заборгованості, що виникли під час виконання цього Договору (пункт 9.2 Договору).
У разі, якщо за 14 (чотирнадцять) календарних днів до моменту закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін у письмовій формі не заявить про свій намір його розірвати, цей Договір автоматично пролонгується до кінця наступного календарного року (пункт 9.3 Договору).
Кількість автоматичних пролонгацій цього Договору є необмеженою (пункт 9.4 Договору).
04.12.2019 р. між ФОП Лопушаном В.С. як Експедитором та ПРАТ "ІЦКК" як Замовником складено та підписано заявку про надання послуг з організації перевезення вантажів № 75 про завантаження у період з 10.12.2019 р. по 12.12.2019 р. (місце завантаження Німеччина) вантажу та його подальше розвантаження у період з 17.12.2019 р. по 20.12.2019 р. (місце розвантаження Україна, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 300).
28.12.2019 р. між ФОП Лопушаном В.С. як Експедитором та ПРАТ "ІЦКК" як Замовником складено та підписано акт приймання-здачі послуг з організації перевезення вантажів № 75 на суму 89224,00 грн без ПДВ.
Відповідно до платіжного доручення від 24.02.2020 р. № 499 ПРАТ "ІЦКК" перераховано на рахунок ФОП Лопушана В.С. 82224,00 грн із призначенням платежу «за послуги з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом зг.рах.№75 від 131219 без ПДВ».
Відповідно до підписаного між ФОП Лопушаном В.С. та ПРАТ "ІЦКК" Акту звірки взаєморозрахунків за договором поставки від 02.12.2019 р. № 75, заборгованість останнього перед позивачем становить 7000,00 грн.
05.04.2021 р. ФОП Лопушаном В.С. складено та надіслано на ім'я ПРАТ "ІЦКК" претензію, в якій наголошує на наявності у ПРАТ "ІЦКК" заборгованості з оплати вартості наданих за договором на надання транспортно-експедиційних послуг від 02.12.2019 р. № 75 у розмірі 7000,00 грн, пропонує, окрім 7000,00 грн оплатити 665,19 грн пені, 260,63 грн 3% річних та 519,46 грн інфляційних нарахувань та повідомляє, що у випадку не отримання відповіді на претензію буде вимушений звернутись до господарського суду для захисту порушених прав.
24.01.2022 р. між ФОП Лопушаном В.С. (Клієнт) та Мироновим Тарасом Миколайовичем (Адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ради адвокатів Черкаської області від 15.11.2019 р. № 001127 та посвідчення адвоката України від 15.11.2019 р. № 1209) укладено договір про надання правової допомоги № 24/01 (Договір про надання правової допомоги), відповідно до пункту 1.1 якого Адвокат бере на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо складання позовної заяви із додатками про стягнення заборгованості з ПРАТ "ІЦКК" (ідентифікацій код 00278818) на користь Клієнта за договором від 02.12.2019 р. № 75 «Про надання транспортно-експедиційних послуг» та акту приймання-здачі послуг з організації перевезення вантажів від 28.12.2019 р.
Адвокат зобов'язується надавати Клієнту необхідну правову допомогу, відповідно до вимог законодавства України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 2.1.1 Договору про надання правової допомоги).
Адвокат приступає до виконання своїх обов'язків, визначених цим Договором з дня підписання цього Договору (пункт 2.4 Договору про надання правової допомоги).
Розмір гонорару за надання правової допомоги визначеної п.1.1 даного Договору складає фіксовану суму, що становить 1500,00 грн, який виплачується Клієнтом на користь Адвоката в національній валюті (гривні). Розмір гонорару визначений у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу наданої адвокатом правової допомоги та витраченого ним часу, тобто являється визначеним та кінцевим (пункт 4.1 Договору про надання правової допомоги).
Клієнт зобов'язується сплатити гонорар протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області за позовною заявою Позивача до Відповідача у даній справі (пункт 4.2 Договору про надання правової допомоги).
Приймання-передача наданих послуг (правової допомоги) оформлюється актом наданих послуг (пункт 4.4 Договору про надання правової допомоги).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Даний договір укладений на строк до 31.12.2022 р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункти 5.1,5.2 Договору про надання правової допомоги).
Відповідно до складено та підписаного 26.01.2022 р. між Адвокатом та Клієнтом Акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до Договору про надання правової допомоги, Мироновим Т.М. як Адвокатом надано, а ФОП Лопушаном В.С. як Клієнтом прийнято правову допомогу (послуги, роботи) в обсязі на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги, зокрема, складено позовну заяву із додатками про стягнення заборгованості з ПРАТ "ІЦКК" (ідентифікацій код 00278818) на користь Клієнта за договором від 02.12.2019 р. № 75 «Про надання транспортно-експедиційних послуг» та акту приймання-здачі послуг з організації перевезення вантажів від 28.12.2019 р.; гонорар Адвоката становить 1500,00 грн без податку на додану вартість; Клієнт не має жодних претензій до якості наданих Адвокатом послуг (правової допомоги) та виконання Адвокатом завдань Клієнта.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 02.12.2019 р. № 75.
При цьому ФОП Лопушаном В.С. як Експедитором виконано належим чином взяті на себе обов'язки за Договором та надано послуги на суму 89224,00 грн, що підтверджується дослідженим в описовій частині рішення актом приймання-здачі послуг з організації вантажів.
В свою чергу ПРАТ "ІЦКК" як Замовником в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,901,903 ЦК України, статей 67,193 ГК України та умов Договору вартість отриманих послуг повністю не оплатило не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530, статті 901, статті 903 ЦК України та умов пункту 4.4 Договору строк виконання зобов'язання на суму 7000,00 грн (89224,00 грн - 82224,00 грн сплачених 24.02.2020 р. = 7000,00 грн) настав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з ПРАТ "ІЦКК" на користь ФОП Лопушана В.С. 7000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному об'ємі.
З огляду на неналежне виконання ПРАТ "ІЦКК" умов Договору ФОП Лопушаном В.С., окрім 7000,00 грн основного боргу, заявлено до стягнення 665,19 грн пені (нарахованих на суму 7000,00 грн за період з 09.01.2020 р. по 09.07.2020 р.), 430,37 грн 3% річних (нарахованих на суму 7000,00 грн за період щ 09.01.2020 р. по 26.01.2022 р.) та 1085,54 грн інфляційних нарахувань (нарахованих на суму 7000,00 грн за період з 09.01.2020 р. по 26.01.2022 р.).
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В свою чергу, пунктом 4.7 Договору встановлено, що при недотриманні Замовником умов оплати за цим Договором, Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі 2 облікових станок НБУ за кожен день прострочки.
Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані ФОП Лопушаном В.С. розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд встановив, що вказані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, здійснені належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі, а стягненню з ПРАТ "ІЦКК" підлягає 665,19 грн пені (нарахованих на суму 7000,00 грн за період з 09.01.2020 р. по 09.07.2020 р.), 430,37 грн 3% річних (нарахованих на суму 7000,00 грн за період щ 09.01.2020 р. по 26.01.2022 р.) та 1085,54 грн інфляційних нарахувань (нарахованих на суму 7000,00 грн за період з 09.01.2020 р. по 26.01.2022 р.).
Частиною 1 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу, пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як встановлено частиною 1 та пунктами 1,2 частини 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому частиною 4 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 2 та 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Аналогічне викладене у пункті 2 частини 2 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI - одним із видів адвокатської діяльності є складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначено в описові частині рішення 24.01.2022 р. між ФОП Лопушаном В.С. (Клієнт) та Мироновим Тарасом Миколайовичем (Адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ради адвокатів Черкаської області від 15.11.2019 р. № 001127 та посвідчення адвоката України від 15.11.2019 р. № 1209) укладено договір про надання правової допомоги № 24/01 (Договір про надання правової допомоги), відповідно до пункту 1.1 якого Адвокат бере на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо складання позовної заяви із додатками про стягнення заборгованості з ПРАТ "ІЦКК" (ідентифікацій код 00278818) на користь Клієнта за договором від 02.12.2019 р. № 75 «Про надання транспортно-експедиційних послуг» та акту приймання-здачі послуг з організації перевезення вантажів від 28.12.2019 р.
Розмір гонорару за надання правової допомоги визначеної п.1.1 даного Договору складає фіксовану суму, що становить 1500,00 грн, який виплачується Клієнтом на користь Адвоката в національній валюті (гривні). Розмір гонорару визначений у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу наданої адвокатом правової допомоги та витраченого ним часу, тобто являється визначеним та кінцевим (пункт 4.1 Договору про надання правової допомоги).
Клієнт зобов'язується сплатити гонорар протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення Господарського суду Одеської області за позовною заявою Позивача до Відповідача у даній справі (пункт 4.2 Договору про надання правової допомоги).
Приймання-передача наданих послуг (правової допомоги) оформлюється актом наданих послуг (пункт 4.4 Договору про надання правової допомоги).
В свою чергу, відповідно до складено та підписано 26.01.2022 р. між Адвокатом та Клієнтом Акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до Договору про надання правової допомоги, Мироновим Т.М. як Адвокатом надано, а ФОП Лопушаном В.С. як Клієнтом прийнято правову допомогу (послуги, роботи) в обсязі на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги, зокрема, складено позовну заяву із додатками про стягнення заборгованості з ПРАТ "ІЦКК" (ідентифікацій код 00278818) на користь Клієнта за договором від 02.12.2019 р. № 75 «Про надання транспортно-експедиційних послуг» та акту приймання-здачі послуг з організації перевезення вантажів від 28.12.2019 р.; гонорар Адвоката становить 1500,00 грн без податку на додану вартість; Клієнт не має жодних претензій до якості наданих Адвокатом послуг (правової допомоги) та виконання Адвокатом завдань Клієнта.
При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 р у справі № 925/1137/19 зазначив, що за висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Абзацом 1 частини 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи вищевикладене, наявність в матеріалах справи як укладеного між ФОП Лопушаном В.С. (Клієнт) та Мироновим Тарасом Миколайовичем (Адвокатом) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ради адвокатів Черкаської області від 15.11.2019 р. № 001127 та посвідчення адвоката України від 15.11.2019 р. № 1209) договору про надання правової допомоги № 24/01, так і складеного та підписаного 26.01.2022 р. між Адвокатом та Клієнтом Акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги), відповідно до якого останнім прийнято складену позовну заяву про стягнення заборгованості з ПРАТ "ІЦКК" (ідентифікацій код 00278818) на користь Клієнта за договором від 02.12.2019 р. № 75 «Про надання транспортно-експедиційних послуг» та акту приймання-здачі послуг з організації перевезення вантажів від 28.12.2019 р., пункт 4.1 Договору про надання правової допомоги, яким визначено розмір гонорару Адвоката, господарський суд доходить висновку, що стягненню з ПРАТ "ІЦКК", окрім 2481,00 грн судового збору, підлягає 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із складанням позовної заяви.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Пунктом 2 частини 1 та пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця Лопушана Владислава Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" про стягнення 13162,21 грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, Код ЄДРПОУ 00278818) на користь фізичної особи-підприємця Лопушана Владислава Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7000/сім тисяч/грн 00 коп. основного боргу, 665/шістсот шістдесят п'ять/грн 19 коп. пені, 430/чотириста тридцять/грн 37 коп. 3% річних, 1085/одну тисячу вісімдесят п'ять/грн 54 коп. інфляційних нарахувань, 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп. судового збору та 1500/одну тисячу п'ятсот/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із складанням позовної заяви.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 19 квітня 2022 р.
Суддя С.Ф. Гут