11.04.2022 Справа № 914/1355/21
м.Львів
За скаргою: Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича
на дії старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові
у справі № 914/1355/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м. Харків
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бадьора Дмитра Геннадійовича, м. Львів
про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання за договором від 21.07.2016 №2583ТХ на загальну суму 44342,92 грн
Суддя Щигельська О.І.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представників сторін:
від скаржника (позивача): не з'явився;
від боржника (відповідача): не з'явився;
від Сихівського ВДВС: не з'явився.
Суть спору: 10.03.2022 року до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича (вх. № 808/22 від 10.03.2022) на дії старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові, в якій скаржник просить визнати постанову від 28.01.2022 про закінчення виконавчого провадження №67014498 неправомірною та скасувати її, а також зобов'язати державного виконавця усунути вказане порушення (поновити порушене право заявника). Також скаржник просить розглянути дану заяву без участі стягувача.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2022 скарга передана на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 11.03.2022 скарга прийнята судом та призначена до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2022.
17.03.2022 (вх.№6342/22) в системі документообігу суду зареєстровано поданий Сихівським ВДВС відзив на скаргу.
Ухвалою суду від 21.03.2022 розгляд скарги відкладено на 11.04.2022. Крім того ухвалою суду від 21.03.2022 витребувано у Львівської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» інформацію про причини невручення ухвали суду по справі №914/1355/21 (ідентифікатор поштового відправлення: №7901414475380).
23.02.2022 в системі документообігу суду за вх.№4934/22 зареєстровано супровідний лист Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові з додатками.
05.04.2022 до суду надійшла відповідь АТ «Укрпошта» (вх.№7262/22) на ухвалу суду від 21.03.2022, з якої вбачається, що відповідно до наданих пояснень начальника відділення поштового зв'язку 79034 м. Львів, поштове відправлення №7901414475380 надійшло до відділення поштового зв'язку 79034 м. Львів - 17.03.2022 року. Цього ж дня, поштове відправлення передане у доставку листоноші. Адресата не виявилося в дома, тому листоношею було залишене повідомлення про надходження поштового відправлення до відділення поштового зв'язку ф. 22 за вказною відправником адресою. 20.03.2022 року, листоношею було залишене повторне повідомлення про надходження поштового відправлення до відділення поштового зв'язку ф. 22. Станом на 29.03.2022 року, адресат не звернувся до відділення поштового зв'язку 79034 м. Львів для одержання поштового відправлення №7901414475380.
08.04.2022 в системі документообігу суду за вх.№7509/22 зареєстроване клопотання Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд" не здійснювалося.
Представники скаржника, боржника та Сихівського ВДВС в судове засідання 11.04.2022 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.
Щодо клопотання Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Суд не вбачає підстав повторно відкладати розгляд скарги на дії ДВС, відтак клопотання про відкладення задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали скарги Фізичної особи - підприємця Василевського Віктора Яковича на дії старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові у справі № 914/1355/21 та дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.08.2021 позов Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Бадьору Дмитра Геннадійовича повернути Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу майно, яке було передане на відповідальне зберігання за договором №2583ТХ від 21.07.2016, на загальну суму 44 342,92 грн. згідно переліку. Також вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадьори Дмитра Геннадійовича на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича 1723,91 грн пені та стягнути з Фізичної особи-підприємця Бадьори Дмитра Геннадійовича в дохід Державного бюджету України 2270,00 грн судового збору.
09.09.2021 на примусове виконання рішення судом видано відповідні накази.
Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 05.10.2021 відкрито виконавче провадження №67014498, про зобов'язання Фізичної особи-піднриємця Бадьори Дмитра Геннадійовича повернути Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу майно, яке було передане на відповідальне зберігання за договором №2583ТХ від 21.07.2016, на загальну суму 44 342,92 грн, згідно переліку. Зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
05.10.2021 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові винесено Постанову про стягнення виконавчого збору.
Актом державного виконавця від 22.10.2021 встановлено, що боржником Бадьорою Д.Г. рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме не передано майно яке було передано йому на відповідальне зберігання за договором №2583ТХ від 21.07.2016, на загальну суму 44 342,92 грн.
25.10.2021 року державним виконавцем винесено Постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Актом державного виконавця від 10.11.2021 встановлено, що боржником Бадьорою Д.Г. рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме не передано майно яке було передано йому на відповідальне зберігання за договором №2583ТХ від 21.07.2016, на загальну суму 44 342,92 грн.
11.11.2021 року державним виконавцем винесено Постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 3400 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Постановою від 15.12.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику Бадьора Дмитро Геннадійович у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 17433,2 грн.
24.01.2022 року державним виконавцем у Відділ поліції №2-ЛРУП №2 ГУНП у Л/о скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2022 державним виконавцем встановлено, що Рішення суду боржником не виконано, постановами від 25.10.2021 та від 11.11.2021 на боржника накладено штрафи у порядку ст. 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» та скеровано 24.01.2022 р. у Відділ поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Л/о подання про вчинення кримінального правопорушення. Виходячи з вищенаведеного, оскільки виконати виконавчий документ без участі боржника неможливо - виконавче провадження слід завершити. Керуючись вимогами п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено виконавче провадження закінчити.
Скаржник з постановою державного виконавця Про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2022 року №67014498 на підставі п.11 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» не погоджується, вважає її передчасною з наступних підстав.
Всупереч вимогам ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» під час виконавчих дій, виконавець не встановлював наявність або відсутність майна, не виходив на місце зберігання майна, не виходив до оселі боржника, і за результатами не складав відповідні акт, а лише обмежився тим, що виконати виконавчий документ без участі боржника неможливо.
Крім того скаржник вказує, що виконання виконавчого документа може бути здійснено як за особистою участю боржника або представника так і без такої, оскільки рішенням суду не зобов'язано боржника особисто виконати його. Особиста участь боржника у виконанні рішення суду можлива лише у певних категоріях справ. У даному випадку виконання рішення немайнового характеру ніяким чином не зобов'язує боржника особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
У скарзі також зазначено, що завершення виконавчого провадження №67014498 повинно відбуватися згідно ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі п.6 ч.1 ст.37 закону «у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі», а не на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону як зазначив виконавець у постанові від 28.01.2022 про закінчення виконавчого провадження.
Зазначене вище, на переконання скаржника порушує його права як сторони виконавчого провадження. Відтак ФОП Василевський Віктор Якович просить визнати постанову від 28.01.2022 про закінчення виконавчого провадження №67014498 неправомірною та скасувати її, а також зобов'язати державного виконавця усунути вказане порушення (поновити порушене право заявника).
Заперечуючи проти поданої скарги Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові, зазначає, що на виконанні знаходився виконавчий документ в якому боржника зобов'язувалось вчинити певну дію, тому державним виконавцем вживаються виконавчі дії відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак державний виконавець стверджує, що ним вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду зобов'язального характеру відповідно до вимог ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2022, а подана скарга є необґрунтованою та безпідставною, дії державної виконавчої служби законними та правомірними.
Розглянувши матеріали скарги суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин 1 - 3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до рішення у цій справі Боржника зобов'язано вчинити певні дії, а саме повернути Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу майно, яке було передане на відповідальне зберігання за договором №2583ТХ від 21.07.2016, на загальну суму 44 342,92 грн. згідно переліку.
Встановивши, що боржник не виконує в добровільному порядку судове рішення, у зв'язку з чим державним виконавцем на нього неодноразово накладався штраф, державний виконавець виніс постанову про закриття виконавчого провадження, однак не навів мотивів, за яких вказане рішення не може бути виконане без участі боржника.
Так у Постанові ВС від 30 серпня 2018р. по справі №916/4106/14 зазначає, що та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання.
Суд звертає увагу, що ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (рішення у справі "Філіс проти Греції" від 27 серпня 1991 року). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1975 року ). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (рішення у справах "Ді Педе проти Італії" та "Заппія проти Італії" від 26 вересня 1996 року).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ("Бурдов проти Росії"; "Ясіуньєне проти Латвії" від 6 березня 2003 року).
У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" ). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" ; рішення у справі "Бурдов проти Росії" та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви"). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України")
Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Також суд зазначає, що обов'язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю не зрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про роз'яснення рішення суду та встановлення порядку виконання рішення. З метою його виконання державний і приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Варто також зазначити, що виходячи з положень частини третьої статті 63 та пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку, якщо рішення без участі боржника не може бути виконане, то виконавчий документ повертається не стягувачу, а суду, який його видав, і повторному пред'явленню не підлягає. Такі дії (бездіяльність) приватного виконавця порушують право стягувача на справедливий судовий захист, невід'ємною складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення.
Згідно вимог статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як вбачається з п. 2 прохальної частини скарги, стягувач (скаржник) просить суд визнати постанову від 28.01.2022 про закінчення виконавчого провадження №67014498 неправомірною та скасувати її, а також зобов'язати державного виконавця усунути вказане порушення (поновити порушене право заявника). Тобто, вказані вимоги скаржника узгоджуються з встановленим у статті 343 ГПК України способом захисту.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги, у зв'язку з чим остання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Фізичної особи - підприємця (вх. №808/22 від 10.03.2022) на дії (бездіяльність) державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №914/1355/21 - задовольнити.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 28.01.2022 про закінчення виконавчого провадження №67014498 та зобов'язати державного виконавця усунути вказане порушення (поновити порушене право заявника).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Щигельська О.І.