ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/20/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.,
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гамаюн"
вул. Північно-Сирецька, 3, м. Київ, 04136
до відповідача: Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради
вул. Кардинала Любомира Гузара, 15, м. Івано-Франківськ, 76019
про стягнення заборгованості в розмірі 442 567 грн 09 коп.
за участю представників:
від позивача: Кушнарьов Дмитро Віталійович;
від відповідача: представник не з"явився
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гамаюн" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 442 567 грн 09 коп., з яких: 154 577 грн 99 коп. - пеня, 86 412 грн 07 коп. - 3% річних, 201 574 грн 03 коп. - інфляційні збитки.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 07.02.2022, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на позов та заперечення.
24.01.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від представника позивача надійшла заява №02/909/20/22 від 19.01.2022 (вх.№1086/22) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2022, суд постановив провести підготовче засідання, призначене на 07.02.2022 об 11:00 год, з використанням системи відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
У зв"язку з перебуванням судді Рочняк О.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 07.02.2022 не відбулося.
08.02.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1997/22) та заява про поновлення строку на подання відзиву (вх.№1998/22).
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2022, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначив на 21.03.2022.
За наслідками підготовчого засідання 21.03.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.04.2022, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням.
Судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 11.04.2022, проводилося у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якому взяв участю представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки представника відповідач суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (ухвалу від 21.03.2022 вручено відповідачу 24.03.2022).
Клопотань про відкладення розгляду справи чи інших клопотань від сторін не надходило.
Позиція позивача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що у зв"язку з несплатою відповідачем заборгованості, яка підтверджена рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2020 у справі №909/289/20, яке набрало законної сили, позивачем нараховано відповідачу три відсотки річних за період з 09.04.2021 по 30.12.2021 в розмірі 86 412 грн 07 коп., інфляційні втрати за період з квітня 2021 по листопад 2021 року у розмірі 201574 грн 03 копійки а також пеню за період з 09.04.2021 по 09.10.2021 в розмірі 154577 грн 99 коп.
Позиція відповідача. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що прострочення виконання грошового зобов"язання відповідачем не залежало від його волі, оскільки він не може вплинути на своєчасність надходження бюджетних коштів. В задоволенні вимоги про стягнення пені заперечив посилаючись на те, що у рішенні суду за наслідками розгляду справи №909/289/20 стягнуто пеню за період з 25.01.2020 - 27.04.2020, а тому з врахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України немає правових підстав для нарахування та стягнення пені за період з 09.04.2021 до 09.10.2021 у розмірі 154577 грн 99 коп.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
16.10.2019 між Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Гамаюн" (учасник - переможець, позивач) укладено договір №55/19/919 про закупівлю товарів за бюджетні кошти (а.с. 12-17).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2020 у справі №909/289/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Гамаюн" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 4090335 грн 16 коп. заборгованості. Стягнуто з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" Гамаюн" 3 952 432 грн основного боргу, 107 450 грн пені, 30 453 грн 16 коп. 3% річних та 61355 грн судового збору.
При розгляді справи №909/289/20 суд встановив факт заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором №55/19/919 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 16.10.2019 товар у розмірі 3952432 грн. Також суд встановив, що вартість поставленого позивачем товару мала бути сплачена відповідачем не пізніше 24.01.2020. Прострочення платежу настало 25.01.2020. У зв"язку з простроченням грошового зобов"язання у відповідності до п.7.7 договору та ст.625 Цивільного кодексу України стягнуто 107450 грн пені та 3% річних у розмірі 30453 грн 16 коп. за період з 25.01.2020 по 27.04.2020.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Разом із тим відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
З аналізу вищевикладеного слідує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. І в розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2020 у справі №909/289/20 стягнуто з відповідача на користь позивача 3 952 432 грн основного боргу, 107450 грн пені, 30 453 грн 16 коп. 3% річних за період з 25.01.2020 по 27.04.2020 та 61355 грн судового збору.
Доказів виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2020 у справі №909/289/20 матеріали справи не містять.
Позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 09.04.2021 по 30.12.2021 в розмірі 86412 грн 07 коп. та інфляційні втрати за період з квітня 2021 по листопад 2021 року у розмірі 201574 грн 03 копійки.
За перерахунком суду розрахунок позивача 3% річних є арифметично правильним.
Інфляційні втрати, перераховані судом, становлять 201 581 грн 22 коп.
Однак, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому до стягнення належить 201 574 грн 03 коп. інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 86412 грн 07 коп. 3% річних та 201 581 грн 22 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та належать до задоволення.
При цьому, суд зазначає, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, та не є штрафними санкціями, відтак підстав для зменшення інфляційних витрат та трьох процентів річних на підставі ч.1 ст.233 ГК України, суд не вбачає.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних фінансувань для виконання рішення суду у справі №909/289/20 критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 916/1345/18.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16).
Відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов"язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси Другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, ст. 1 ЦК України визначено, що однією юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та ні заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов"язання, в т.ч. і рішення суду.
В задоволенні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 154 577 грн 99 коп. за період з 09.04.2021 по 09.10.2021 суд відмовив виходячи з такого.
За встановлених судом обставин у справі №909/289/20, прострочення грошового зобов"язання відповідача перед позивачем за договором №55/19/919 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 16.10.2019 настало 25.01.2020. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2020 у справі №909/289/20 стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за період з 25.01.2020 по 27.04.2020.
В ч.6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
З вказаного випливає, що право на нарахування пені за прострочення відповідачем зобов"язання виникло з дня прострочення виконання зобов"язань, а саме - з 25.01.2020 та припинилося 24.07.2020.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 09.04.2021 по 09.10.2021 у суду відсутні.
З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4319 грн 10 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 86, 129, 236-238, 240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради (вул. Кардинала Любомира Гузара, 15, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 40312499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гамаюн" (вул. Північно-Сирецька, 3, м. Київ, 04136, код ЄДРПОУ 37726414) 287 986 (двісті вісімдесят сім тисяч дев"ятсот вісімдесят шість) гривень 10 коп. заборгованості, з яких: 86 412 (вісімдесят шість тисяч чотириста дванадцять) гривень 07 коп. 3% річних, 201 574 (двісті одну тисячу п"ятсот сімдесят чотири) гривні 03 коп. інфляційних втрат та 4319 (чотири тисячі триста дев"ятнадцять) гривень 10 коп. судового збору.
Наказ видати після набранням рішення законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.04.2022
Суддя О.В. Рочняк