номер провадження справи 32/191/21
23.02.2022 Справа № 908/3686/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Новасардовій І.В., розглянувши матеріали,
За позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7),
в інтересах позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзик Україна" (01024, місто Київ, вул. Лютеранська, 15, буд. А, прим. 18)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Алієва Каміла Вагіфовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення компенсації в розмірі 68100,00 грн
за участю представників сторін:
від заявника: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Карпенко Ю.П., ордер серії АІ № 1215916 від 08.02.2022
16.12.2021 Громадська спілка "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі за тестом ГС УЛАСП), що виступає в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Алієва Каміла Вапфовича, в якій просить суд стягнути з відповідача на рахунок ГС "Українська ліга авторських і суміжних прав" в інтересах та на користь ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" 68100,00 грн. в якості компенсації за незаконне використання фонограми "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_2).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2021 справу № 908/3686/21 передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021 вищевказану позовну заяву прийнято судом, відкрито провадження у справі № 908/3686/21 (номер провадження 32/191/21), справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.01.2022.
Ухвалою суду від 17.01.2022 розгляд справи відкладено на 09.02.2022.
09.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків для подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Клопотання судом розглянуто та задоволено.
Ухвалою суду від 09.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/3686/21 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.02.2022
Позивач в судове засідання 16.02.2022 не з'явився. Суддею, в порядку ст. 201 ГПК України, оголошено про відкриття судового засідання та розгляд справи по суті. Представнику відповідача надано вступне слово, для викладення змісту та підстав своїх заперечень та оцінки доказів, на яких вони ґрунтуються.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.02.2022.
В судове засідання 23.02.2022 представник позивача не з'явився. 23.02.2022 від представника Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" про відкладення судового засідання. Клопотання заявника судом залишено без задоволення.
23.02.2022 справу розглянуто за участю представника відповідача. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що майнові права щодо спірного музичного твору належать ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна». В підтвердження зазначених заявник посилається на наявність Угоди № М-01112014/01-д від 01 листопада 2014 року, укладеної між ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (позивачем) та ТОВ «Ворнер Мьюзік». ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» передало ГС «Українська ліга авторських і суміжних прав» повноваження на управління своїми майновими правами щодо вказаного твору на підставі договору про управління майновими правами № 05/11/2018 від 05 листопада 2018 року. Підставою позову зазначається порушення авторських прав, зокрема те, що відповідач без укладання договору та без виплати винагороди здійснив використання об'єкта суміжних прав, який належить позивачу і знаходиться в управлінні ГС УЛАСП.
Відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним, свої заперечення виклав у відзив та письмових поясненнях, вказуючи на те, що представник позивача не довів належними і допустимими доказами: - передбачену чинним законодавством можливість стягнення саме на користь органі зацій колективного управління збитків, завданих правовласникам музичних творів; - достовірність доказів, які отримані за допомогою застосунку «Shazam» та сам факт використання застосунку «Shazam»; - день та час здійснення відеозйомки; -джерело походження звучання спірного музичного твору; - здійснення відеозйомки повноваженою Громадською спілкою особою. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Також, заявником надано письмову відповідь на відзив, а відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, які долучені до матеріалів справи і прийняті судом до уваги.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд
26.07.2021 представником Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" Пономар З.А. (копія довіреності додається) була проведена фіксація використання об'єктів суміжних прав в публічному закладі Кафе «СІТІ», що розташовано м.Мелітополь, вул. Героїв України, 34, в якому здійснює господарську діяльність відповідач.
Позивач вказує, що фіксація була проведена як шляхом складання відповідного акту фіксації, так і проведенням відеозапису використання відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань. Акт підписаний представником , що здійснював фіксацію.
В результаті проведення перевірки було встановлено, що позивачу належать (і належали під час фіксації) майнові суміжні права на фонограму музичного твору (надалі -«Фонограма»): "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_2). Зазначене позивач підтверджує наявністю Угоди №М-0012014/01-д від 01.11.2014, укладений між позивачем та ТОВ «Ворнер Мьюзік» (Росія) разом з Додатком №4 від 01.01.2020 (надалі разом - «Правопідтверджуючі документи»).
Громадська спілка "Українська ліга авторських і суміжних прав" направляла відповідачу лист з вимогою (копія додається), в якому проінформувала відповідача про дію частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та про те, що легалізацію використання фонограм та зафіксованих у них виконань необхідно здійснювати через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері, а саме через ГС «УЛАСП».
Посилаючись на те, що виключні майнові авторські права на вищевказані музичні твори належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач у справі), яке в свою чергу передало право на управління цими правами заявнику - Приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", остання звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця Алієва Каміла Вагіфовича, компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» компенсації за незаконне використання музичного твору. При розрахунку компенсації заявник видав із потрійної суми її базової величини (десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 22700,00). Потрійний розмір від цієї суми складає - 68100 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги заявник вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права" № 3792-ХІІ від 23.12.1993, далі Закон, визначено, що законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України, "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.
Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.
Як передбачено статтею 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Статтею 35 Закону визначено, що об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:
а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
б) фонограми, відеограми;
в) передачі (програми) організацій мовлення.
Відповідно до пунктів "а" і "б" ч. 1 ст. 36 Закону суб'єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 40 Закону визначено, що до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.
Згідно із пунктами "а" - "в" ч. 1 ст. 42 Закону допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21-25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:
а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Закону допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.
Частинами 3, 4 ст. 426 Цивільного кодексу України передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
В ст. 452 Цивільного кодексу України зазначено, що майновими правами Інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:
1) право на використання об'єкта суміжних прав;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;
3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.
У якості доказів права на пред'явлення позову Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" додала до позовної заяви: Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Витяг з реєстру організацій колективного управління; Договір № 05/11/2018 від 05 листопада 2018 року про управління майновими правами, укладений між ГС «Українська ліга авторських і суміжних прав» (Заявник позову) та ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (Позивач) та Доручення на реалізацію повноважень за договором управління від 04 січня 2020 року.
Відповідно до договору № 05/11/2018 від 05 листопада 2018 року позивачем в управління ГС УЛАСП передані майнові права на об'єкти суміжних прав. Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору правовласник (позивач) надає Організації (ГС УЛАСП) повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на об'єкти суміжних прав (фонограми та зафіксовані в них виконання), які належать Правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах Правовласника використання таких об'єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії передбачені цим договором та законом. Згідно з абз. 2 п. 2.1 договору Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на території та в термін, передбачений цим договором, на об'єкти суміжних прав, які використовуються шляхом публічного виконання, Ретрансляції об'єктів майнових прав (повторне публічне сповіщення) та публічного сповіщення, за винятком публічного сповіщення через Інтернет.
На підтвердження того, що позивач володіє виключним правом на використання спірної фонограми і виключним правом дозволяти чи забороняти іншим особам використання спірної фонограми заявник додав до позовної заяви Угоду № М-01112014/01-д від 01 листопада 2014 року, укладену між ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (Позивачем) та ТОВ «Ворнер Мьюзік» (Росія) разом з Додатком № 4 від 01.01.2020.
Оцінивши доводи позивача і цій частині , суд враховує наступне: за приписами ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Права на фонограму музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець -ОСОБА_2), як вказує заявник, передані позивачу на підставі Угоди № М-01112014/01-д від 01 листопада 2014року та Додатку № 4 (Роздруківка з каталогу Мастерів WMG (фонограм)) від 01.01.2020 ТОВ «Ворнер Мьюзік».
Відповідно до п. 1 Угоди № М-01112014/01-д від 01 листопада 2014 року ТОВ «Ворнер Мьюзік» надає ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (Позивачу) право використання результатів Інтелектуальної діяльності - музичних творів, фонограм, відеоматеріалів і образотворчіх об'єктів, зазначених в додатках - як підписаних в день підпису Угоди, так і тих, що можуть бути підписані у майбутньому.
Заявником до позовної заяви додано Декларацію об'єктів суміжних прав (фонограм), якою Позивач, як правовласник, з посиланням на Угоду № М-01112014/01-д від 01 листопада 2014 року з ТОВ «Ворнер Мьюзік», підтверджує наявність в його каталазі (серед об'єктів, на які в нього є права) станом на 01.09.2020, об'єкту суміжних прав - Фонограми музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_2), щодо якого отримані майнові суміжні права із способом використання: Публічне виконання 100%.
Проаналізувавши надані матеріали, встановлено, що ані з Угоди № М-01112014/01-д від 01 листопада 2014 року, ані з Додатків до неї, доданих до позову суду не надано доказів, відповідно до яких ТОВ «Ворнер Мьюзік» (Росія) наділяє ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (позивача) виключним правом дозволяти та/або забороняти (на умовах виключної ліцензії) в своїх інтересах використання об'єктів суміжних прав, зазначених в додатках, третіми особами.
Беручи до уваги роз'яснення, що містяться в абз. 3 п. 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» суди при вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.
Наданими заявником доказами не доведено факт того, що ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (Позивач) має виключне майнове права дозволяти та/або забороняти використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема Фонограми музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ОСОБА_2), яке позивач надав заявнику в колективне управління за договором № 05/11/2018 від 05 листопада 2018 року.
Також в предмет доказування по даній справі входить встановлення первісного правовласника спірного твору, фактів передачі цього права іншим користувачам, а звідси - правомірність використання твору кінцевим користувачем (в даному випадку позивачем).
Крім того, як було зазначено вище, позивач повинен довести не тільки факт належності йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем.
На підтвердження факту використання відповідачем в його приміщенні фонограми заявником у якості доказів до позовної заяви додані: Доручення ГС УЛАСП від 17 травня 2021 року видане на ім'я Пономар З.А. для виконання останнім представницьких функцій; Акт фіксації № 07/20/21 від 26.07.2021 року з додатком до нього; Фіскальний чек; Диск із відео-звукозаписом.
Відповідач факт використання спірного твору не визнає з підстав викладених в відзиві на позовну заяв та запереченнях, вказуючи на те, що наданими заявником до позову доказами не встановлено та не доведено вини відповідача.
Судом встановлено, що акт фіксації порушення складений заявником в односторонньому порядку, підписаний одним тільки представником заявника, тобто заінтересованою стороною. Представником відповідача даний акт не підписаний. В акті фіксації також не зазначено, за допомогою якого саме пристрою відбувалось поширення звуку, кому належить джерело походження звуку. Отже, надані докази не дають змоги з'ясувати конкретний спосіб використання спірного твору, а також встановити, чи використовувався спірний твір відповідачем або іншими особами. Тому, вказаний акт не може бути беззаперечним доказом вини відповідача.
Дослідивши відеоматеріали надані заявником, судом дійшов наступних висновків, як вбачається із наданого відео - фіксація проводилась у прихований спосіб. На відео не відображено, який саме пристрій був джерелом звучання музики і за допомогою якого відбувалося публічне виконання спірного твору; характер звучання музики на відео може свідчити про те, що пісня могла лунати з будь-якого боку, а не з колонок відповідача, в тому числі, з телефону чи плеєру самого представника заявника (перевіряючого).
Тобто із акту фіксації та відео неможливо встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалось публічне виконання спірного твору, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення майнових суміжних прав саме з боку відповідача, а також взагалі, причетності відповідача до цього порушення.
Крім того, з доданого відеозапису неможливо встановити, що він здійснений саме представником Громадської спілки Пономарем З.А. і саме 26.07.2021, оскільки на відеозаписі зафіксовано лише « 26 липня» без року знімання відео.
Також, дата і час зйомки, що фіксується на смартфоні, не може бути беззаперечним доказом дійсного часу та дати, оскільки час на смартфоні є апаратним налаштуванням даного смартфону та може бути встановлений у ручному режимі.
Таким чином, за відсутності можливості встановлення точної дати відеозйомки та того що її зробив саме Пономар З.А. , як вбачається з акту фіксації та довіреності, даний відеозапис не може бути достовірним доказом у цій справі.
В даному випадку, подані Заявником докази на підтвердження факту використання твору відповідачем не є належними, допустимими та достовірними на підтвердження факту неправомірного комерційного використання саме відповідачем музичного твору.
Наданий заявником фіскальний чек, на підтвердження здійснення покупки у кафе «СІТІ», не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він не стосується предмета доказування та не фіксує факт використання спірного твору. Фіскальний чек є розрахунковим документом, надрукованим реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари або надані послуги, тобто він є лише підтвердженням здійснення операції купівлі-продажу у вказаному закладі та не відображає час та місце виконання спірного твору.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень пунктів 3, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 №71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, належать суб'єкти господарювання, що є власниками, а також володіють, користають та розпоряджаються на праві господарського відання або оренди барами, кафе, ресторанами та інших підприємств громадського харчування. Суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Враховуючи специфіку виявлення та доказування обставин, на підставі яких встановлюється наявність фактів, що мають суттєве значення при розгляді даної категорії справ щодо порушення авторських прав і (або) суміжних прав на об'єкти інтелектуальної власності, до яких відносяться музичні твори, та необхідності їх відновлення, докази, що надаються, повинні бути беззаперечними у взаємному зв'язку. Кожен з доводів, на які посилається заявник, повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Так, в даному випадку заявник зобов'язаний забезпечити таку якість відео та аудіозапису фіксації зазначеного виду правопорушення, що надає змогу чітко встановити та співпоставити наявність певних реальних подій та не повинен викликати жодних сумнівів щодо монтажу зображення та звуку.
Також, слід зазначити, що у позовній заяві заявник вказує, що ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» ви ступає в інтересах позивача - ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна».
Між тим, у п. 2 прохальної частини позовної заяви зазначено: «Стягнути з Відповідача на рахунок Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», код ЄДР-ПОУ 42502769, р/р НОМЕР_1 в Печерська філія ПАТ КБ «Приват-Банк», м. Київ, МФО 300711 в інтересах та на користь позивача 68 100 грн. (шістдесят вісім тисяч сто гривень) в якості компенсації за незаконне використання Фонограми музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ОСОБА_2).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організація колективного уп равління - громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав.
Крім того, абзацом 2 статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» встановлено, що організація колективного управління є неприбутковою організацією.
У п. 2.1 Статуту Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» зазначено, що метою діяльності Організації є управління на колективній основі майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без отримання прибутку, що включає в себе, в тому числі, здійснення захисту прав і інтересів правовласників.
Метою даного позову, є відшкодування збитків, завданих внаслідок «порушення» сумі жних прав.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що «відшкодування збитків та стяг нення компенсації є альтернативними видами відповідальності порушника».
Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 ЦК України).
В свою чергу статтею 47 Господарського кодексу України встановлено, що збитки, за вдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодову ються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/19036/19, у якій, зокрема, зазначено: «Позивач звернувся до суду з позовом про відшко дування збитків у своїх інтересах та на захист своїх прав. Однак, враховуючи, що винаго роду повинні отримувати власники виключних майнових прав на обпекти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не органі зації колективного управління.
Верховний Суд у розгляді касаційної скарги Товариства враховує близьку за змістом правову позицію щодо застосування наведених норм права, яка викладена у постановах Верхо вного Суду від 26.01.2021 у справі №904/951/20 та від 22.02.2021 у справі №910/18772/19».
Отже, законодавчо визначена можливість стягнення збитків лише суб'єктом майнових суміжних прав, а організація колективного управління майновими правами таких суб'єктів має право на таке стягнення лише на їх користь, тобто на рахунки таких суб'єктів. Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» також не містить будь-яких положень щодо можливості стягнення збит ків на банківські рахунки організацій колективного управління (Громадської спілки).
Виходячи із того, що винагорода (роялті) не є доходом Громадської спілки то, відпо відно, не може бути недоотриманим прибутком організації, а отже не є збитками, понесеними Громадською спілкою. Разом з тим, Законом України «Про авторське право і суміжні права» визначено можливість стягнення збитків лише на користь суб'єкта майнових суміжних прав, а організація колективного управління майновими правами таких суб'єктів має право на звер нення до суду з позовом про захист такого порушеного права в інтересах такого суб'єкта та на його користь лише на підставі довіреності та статутних повноважень.
Таким чином, збитки, про стягнення яких просить представник позивача, є дохо дом саме правовласників та повинні стягуватись на їх користь та їх рахунки, а не на користь організації колективного управління.
Оцінивши в сукупності, надані позивачем докази, суд, з урахуванням вищевикладеного, дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом як належні, оскільки не дають змогу достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані.
Суд дійшов висновку щодо недоведеності заявником належними та допустимими доказами наявності факту вчинення відповідачем правопорушення щодо заявлених майнових авторських прав, що тягне за собою відповідальність у вигляді сплати компенсації, тому у задоволенні позову відмовляється.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника, який його сплатив.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення оформлено і підписано «19» квітня 2022.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій