вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" квітня 2022 р. Cправа № 10/189-09(902/167/22)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (код ЄДРПОУ 39343120)
до: Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459186)
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: арбітражний керуючий (розпорядник майна) Томашук Микола Савелійович
про застосування наслідків недійсності правочину
у межах справи № 10/189-09
за заявою: Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459186)
про визнання банкрутом
за участю :
від Позивача: Люлик Р.І., за ордером
від Відповідача: Шмаркатюк Я.В., за довіреністю
третя особа - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Томашук М.С.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".
Провадження у цій справі перебуває на стадії розпорядження майном.
Так, ухвалою суду від 25.10.2021 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 19.01.2022 року) продовжено строк процедури розпорядження майном ДП "Юрковецький спиртовий завод" та повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна) Томашука М.С. у справі № 10/189-09 до 27.04.2022 року; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2022 року.
Водночас, 22.02.2022 року до суду від ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" надійшла позовна заява б/н від 16.02.2022 року (вх. № 01-36/161/22) до ДП "Юрковецький спиртовий завод" про застосування наслідків недійсності правочину.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 10/189-09(902/167/22), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 01.03.2022 року призначено підготовче засідання з розгляду вказаної вище позовної заяви у справі № 10/189-09(902/167/22), в межах справи № 10/189-09 на 30.03.2022 року та залучено арбітражного керуючого (розпорядника майна) Томашука М.С. третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у справі № 10/189-09(902/167/22), в межах справи № 10/189-09.
25.03.2022 року до суду від третьої особи надійшло письмове пояснення № 02-09/57 від 25.03.2022 року на позовну заяву по справі № 10/189-09(902/167/22).
В подальшому, ухвалою суду від 30.03.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу № 10/189-09(902/167/22) за позовом ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" до ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: арбітражний керуючий (розпорядник майна) Томашук М.С. про застосування наслідків недійсності правочину, в межах справи №10/189-09 - до судового розгляду по суті на 12.04.2022 року.
На визначену дату в судове засідання з'явились представники сторін та третя особа - розпорядник майна боржника.
При цьому, судом встановлено, що 30.03.2022 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив б/н від 30.03.2022 року на позовну заяву, який судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні представники сторін та третя особа вказали про можливість розгляду справи по суті.
В ході розгляду справи по суті представник Позивача надав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги і просив суд їх задоволити, а також повідомив, що пеня була нарахована згідно договору купівлі-продажу, який був визнаний недійсним.
Представник Відповідача визнала борг, суму інфляції та нараховані 3% річних, а щодо пені - поклалася на розсуд суду.
Розпорядник майна боржника підтримав позицію представника Відповідача.
Суд, заслухавши представників сторін і третю особу, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
За змістом позову та наданих доказів, 31.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крізант" (Продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) було укладено договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) на таких умовах :
В порядку та на умовах, визначених договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю мелясу бурякову (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Товар (п. 1.1.).
Кількість Товару, що поставляється за договором, визначається заявками Покупця на поставку. Одиниця виміру товару - метрична тонна. Товар поставляється окремими партіями. Поставка кожної партії товару узгоджується сторонами (п. 1.2.).
Вартість договору розраховується, виходячи з фактичної кількості відвантаженого Товару за цим договором та ціни Товару за одну метричну тону з доставкою - 3 300,00 грн із урахуванням ПДВ 20 % (п. 2.1.).
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п. 3.1.).
Оплата вартості товару здійснюється Покупцем згідно виставленого Продавцем рахунки-фактури та/або видаткової накладної - на розрахунковий рахунок Продавця, вказані у даному договорі, або у рахунку-фактурі на оплату, шляхом безготівкового переказу грошових коштів протягом доби з моменту поставки партії товару, або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України (п. 3.2.).
Постачання товару Покупцю здійснюється з пункту завантаження на умовах FCA згідно "ІНКОТЕРМС-2010" - за кінцевим пунктом розвантаження : село Юрківці, Могилів-Подільського району, Вінницької області (п. 4.1.).
Партія Товару вважається переданою Продавцем та прийнятою Покупцем : за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості тоннажу, вказаного в транспортних та супровідних документах на партію Товару; за кількістю - відповідно до сертифікатів якості (п. 4.3.).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України (5.1.).
У випадку порушення строку оплати товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від невиплаченої суми за кожний день прострочки (п. 5.3.).
Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п. 8.1.).
На виконання вищевказаного договору, ТОВ "Крізант" поставлено ДП "Юрковецький спиртовий завод" мелясу бурякову на загальну суму 7 141 992,00 грн із ПДВ грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи у завірених копіях видатковими накладеними, а саме :
- від 04.06.2019 № РН-0000001 на суму 300 036,00 грн;
- від 05.06.2019 № РН-0000002 на суму 380 556,00 грн;
- від 06.06.2019 № РН-0000003 на суму 176 814,00 грн;
- від 07.06.2019 № РН-0000004 на суму 177 012,00 грн;
- від 10.06.2019 № РН-0000005 на суму 176 154,00 грн;
- від 11.06.2019 № РН-0000006 на суму 362 208,00 грн;
- від 12.06.2019 № РН-0000007 на суму 76 362,00 грн;
- від 13.06.2019 № РН-0000008 на суму 858,00 грн;
- від 13.06.2019 № РН-0000009 на суму 254 892,00 грн;
- від 14.06.2019 № РН-0000010 на суму 243 606,00 грн;
- від 27.06.2019 № РН-0000011 на суму 161 502,00 грн;
- від 27.06.2019 № РН-0000012 на суму 14 190,00 грн;
- від 01.07.2019 № РН-0000013 на суму 162 954,00 грн;
- від 02.07.2019 № РН-0000014 на суму 79 860,00 грн;
- від 03.07.2019 № РН-0000015 на суму 6 996,00 грн;
- від 03.07.2019 № РН-0000016 на суму 237 369,00 грн;
- від 04.07.2019 № РН-0000017 на суму 238 392,00 грн;
- від 23.07.2019 № РН-0000018 на суму 80 058,00 грн;
- від 24.07.2019 № РН-0000019 на суму 81 642,00 грн;
- від 25.07.2019 № РН-0000020 на суму 302 412,00 грн;
- від 26.07.2019 № РН-0000021 на суму 277 200,00 грн;
- від 27.07.2019 № РН-0000022 на суму 324 456,00 грн;
- від 28.07.2019 № РН-0000023 на суму 136 488,00 грн;
- від 30.07.2019 № РН-0000026 на суму 59 994,00 грн;
- від 31.07.2019 № РН-0000024 на суму 154 987,80 грн;
- від 01.08.2019 № РН-0000039 на суму 353 641,20 грн;
- від 02.08.2019 № РН-0000025 на суму 293 106,00 грн;
- від 03.08.2019 № РН-0000027 на суму 66 462,00 грн;
- від 04.08.2019 № РН-0000028 на суму 67 320,00 грн;
- від 05.08.2019 № РН-0000029 на суму 65 472,00 грн;
- від 08.08.2019 № РН-0000030 на суму 67 848,00 грн;
- від 09.08.2019 № РН-0000031 на суму 231 264,00 грн;
- від 10.08.2019 № РН-0000032 на суму 66 594,00 грн;
- від 11.08.2019 № РН-0000033 на суму 58 872,00 грн;
- від 13.08.2019 № РН-0000034 на суму 306 240,00 грн;
- від 15.08.2019 № РН-0000035 на суму 90 222,00 грн;
- від 16.08.2019 № РН-0000036 на суму 232 122,00 грн;
- від 19.08.2019 № РН-0000037 на суму 333 498,00 грн;
- від 20.08.2019 № РН-0000038 на суму 120 252,00 грн;
- від 29.10.2019 № РН-0000040 на суму 164 340,00 грн;
- від 30.10.2019 № РН-0000041 на суму 157 740,00 грн (а.с. 24-64).
Також, поставка товару за відповідним договором підтверджується долученими до позову у завірених копіях товарно-транспортними накладними (а.с. 65-141).
Разом з тим, за поставлений вище товар Покупець розрахувався, що підтверджується долученими до позову у завірених копіях платіжними дорученнями.
Поряд з цим, у позові Позивач вказав, що розмір заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" становить 1 814 992,00 грн.
Крім того, на сьогоднішній день товар, а саме меляса бурякова, що поставлена за вищезгаданим договором повністю спожита та перероблена ДП "Юрковецький спиртовий завод" в спирт, що підтверджується звіреною копією журналу обліку меляси бурякової.
Водночас, 11.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крізант" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (Новий кредитор) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий комбінат" (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги №1/11-19, умовами якого передбачено наступне :
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, шо існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459186) (п. 1.1).
Усього за Основним договором Первісним кредитором на користь Нового кредитора відступлено право вимоги до Боржника на суму 1 814 992,00 гривень (один мільйон вісімсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 00 копійок) (п. 1.2).
За умов цього договору - Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.3).
Копії документів та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає Первісний кредитор за цим договором, передаються Первісним кредитором Новому кредиторові в момент підписання Сторонами цього договору і оформляється Актом приймання-передачі первинних документів, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.4).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1).
Також, 11.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крізант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" підписано акт приймання-передачі первинних документів (Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1/11-19 від 11.11.2019 року).
Крім того, у позові повідомляється, що Відповідачем заборгованість у розмірі 1814992,00 грн не оплачена.
Так, згідно довідки АБ "Укргазбанк" № 102 від 16.02.2022 року, за період з 07.06.2019 року по 15.02.2022 року надходжень оплати від контрагента - ДП "Юрковецький спиртовий завод", зокрема, згідно договору про відступлення права вимоги № 1/11-19 від 11.11.2019 року на рахунок ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А", відкритого у АБ "Укргазбанк" не було.
На момент розгляду цієї справи, Відповідачем доказів щодо погашення заборгованості перед Позивачем до суду не подано.
Разом з тим, згідно матеріалів справи, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", третя особа Міністерство економіки України про стягнення 1 895 274,30 грн, та за зустрічним позовом: Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" до: Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", третя особа арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Тарас Володимирович про визнання недійсним договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, у межах справи № 10/189-09 за заявою: Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" про визнання банкрутом, серед іншого постановлено :
"Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вх. 2356/21 від 31.05.2021р.) на рішення господарського суду Вінницької області від 28.04.2021р. у справі № 10/189-09 задоволити.
Рішення господарського суду Вінницької області від 28.04.2021 р. у справі № 10/189-09 скасувати. Прийняти нове рішення:
"1. Зустрічний позов Міністерства економіки України № 2431-05/239 від 12.03.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та до ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2 - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В. про визнання недійсним договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, в межах справи №10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", задоволити.
Визнати недійсним договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, укладений між ТОВ "Крізант" та ДП "Юрковецький спиртовий завод".
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (проспект Ю.Гагаріна, 14, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 39343120) на користь Міністерства економіки України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову.
3. В задоволенні первісного позову ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 24.12.2019р. (вх. № 02.1-34/38/20) про стягнення 1 895 274,30 грн, в межах справи №10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", відмовити".
Водночас, у позові Позивач звертає увагу на те, що за наведених вище обставин, питання про застосування наслідків недійсності правочину не порушувалось, у зв'язку з цим, виникає необхідність застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу меляси бурякової № 3/05 від 31.05.2019 року, укладеного між ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та ДП "Юрковецький спиртовий завод".
З огляду на викладене, Позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину в порядку реституції та стягнути з ДП "Юрковецький спиртовий завод" на користь ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" грошову суму в розмірі 1 814 992,00 грн основного боргу, 223 381,24 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, інфляційні втрати в розмірі 279 362,17 грн, 3 % річних в розмірі 124 861,50 грн та судові витрати.
Згідно до письмового пояснення арбітражного керуючого Томашука М.С. №02-09/57 від 25.03.2022 року на позовну заяву по справі № 10/189-09(902/167/22), відповідно до даних боржника розмір заборгованості ДП "Юрковецький спиртовий завод" перед ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" становить 1 814 992,00 грн, яка на даний час не погашена.
Поряд з цим, наявність договору купівлі-продажу меляси бурякової № 3/05 від 31.05.2019 року та відсутність проведених розрахунків за поставлений товар в розмірі 1814992,00 грн досліджувався Північно-західним апеляційним господарським судом у справі про банкрутство № 10/189-09.
Водночас, питання про застосування наслідків недійсності правочину постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі №10/189-09 не порушувалось.
Відтак, станом на дату звернення Позивача до суду у Відповідача наявна сума боргу в розмірі 1 814 992,00 грн за поставлений товар перед Позивачем.
За змістом відзиву представника Відповідача б/н від 30.03.2022 року на позовну заяву, ДП "Юрковецький спиртовий завод" визнає факт отримання меляси бурякової та існування заборгованості за договором; щодо нарахування 3 % річних та індексу інфляції, Відповідач покладається на розсуд суду.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про застосування наслідків недійсності правочину в порядку реституції та стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Підставами позовних вимог зазначено те, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 визнано недійсним договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, укладеного між ТОВ "Крізант" та ДП "Юрковецький спиртовий завод", на підставі якого виникла зазначена вище заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка на наразі не погашена та між ТОВ "Крізант" (Первісний кредитор) і ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" (Новий кредитор) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий комбінат" (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1/11-19 від 11.11.2019 року, згідно якого Первісний кредитор передав Новому кредиторові право вимоги за договором № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року.
Отже, з огляду на зміст предмету поданого позову та аргументів Позивача, на переконання суду, необхідним є вирішення питання правомірності застосування наслідків недійсності правочину у цій справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).
Як підтверджено матеріалами справи № 10/189-09 та встановлено судом, ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" зверталось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою б/н від 24.12.2019 року (вх. № 02.1-34/38/20) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 1 895 274,30 грн згідно договором № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, яку було прийнято до розгляду в межах справи №10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".
При цьому, ухвалою суду від 16.03.2020 року було прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/239 від 12.03.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та до ДП "Юрковецький спиртовий завод" про визнання недійсним договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 24.12.2019 року (вх. № 02.1-34/38/20) до ДП "Юрковецький спиртовий завод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення 1 895 274,30 грн, в межах справи №10/189-09.
В подальшому, за результатами розгляду поданих позовів рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.04.2021 р. у справі № 10/189-09, первісний позов ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 24.12.2019 року (вх. № 02.1-34/38/20) про стягнення 1 895 274,30 грн, в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" 1814992,00 грн - основного боргу, 71 455,98 грн - пені, 7 011,33 грн - 3% річних, 1 814,99 грн - інфляційних нарахувань та 28 440,00 грн - витрат на сплату судового збору.
В задоволенні зустрічного позову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/239 від 12.03.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та до ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2 - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В. про визнання недійсним договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", відмовлено повністю.
Разом з тим, відповідне рішення суду було оскаржене Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в апеляційному порядку.
Так, як вказувалося вище та встановлено судом, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09, апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вх. 2356/21 від 31.05.2021р.) на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2021 р. у справі № 10/189-09 задоволено.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2021 р. у справі №10/189-09 скасовано та прийнято нове рішення, яким : зустрічний позов Міністерства економіки України № 2431-05/239 від 12.03.2020 року до ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та до ДП "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2 - арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В. про визнання недійсним договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, в межах справи №10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", задоволено. Визнано недійсним договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, укладений між ТОВ "Крізант" та ДП "Юрковецький спиртовий завод". В задоволенні первісного позову ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 24.12.2019р. (вх. № 02.1-34/38/20) про стягнення 1895274,30 грн, в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", відмовлено.
Згідно ст. 284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Поряд цим, як вбачається з матеріалів справи № 10/189-09, зазначена вище постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі №10/189-09, в касаційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що вищевказаною постановою суду апеляційної інстанції від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 були встановлені, серед іншого, такі обставини.
31.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крізант" (Продавець) та Державним підприємством "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) було укладено договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової).
На виконання вищевказаного договору, ТОВ "Крізант" поставлено ДП "Юрковецький спиртовий завод" мелясу бурякову на загальну суму 7 141 992,00 грн із ПДВ грн, що підтверджується видатковими накладеними.
Судом встановлено, що згідно підписаного 11.11.2019 р. між ТОВ "Крізант" та ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" акту звірки взаємних розрахунків станом на 11.11.2019 року, заборгованість становить 1 814 992,00 грн.
Колегія суддів зауважила, що згідно наявного в матеріалах справи балансу (звіт про фінансовий стан) ДП "Юрковецький спиртовий завод" станом на 31.12.2018 р. загальна сума активів підприємства станом на початок звітного періоду становить 3 731 000,00 грн, на кінець звітного періоду - 3 063 000,00 грн.
Як зазначалося вище, кількість Товару, що поставляється за договором, визначається заявками Покупця на поставку. Одиниця виміру товару - метрична тонна. Товар поставляється окремими партіями. Поставка кожної партії товару узгоджується сторонами (п. 1.2).
Вартість договору розраховується, виходячи з фактичної кількості відвантаженого Товару за цим договором та ціни Товару за одну метричну тону з доставкою - 3 300,00 грн із урахуванням ПДВ 20 % (п. 2.1).
Відповідно до видаткових накладних ТОВ "Крізант" поставлено ДП "Юрковецький спиртовий завод" мелясу бурякову на загальну суму 7 141 992,00 грн. За поставлений вище товар покупець розрахувався частково в розмірі 5 327 000,00 грн.
Отже, договір договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 р. укладено на загальну суму 7 141 992,00 грн, що є предметом господарського зобов'язання.
Таким чином, ДП "Юрковецький спиртовий завод" укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 3/05 від 31.05.2019р. на загальну суму 7 141 992,00 грн з ПДВ, що складає 191,42 % балансової вартості активів боржника на початок звітного періоду та 233,17% балансової вартості активів боржника на кінець звітного періоду. Крім того, слід зазначити, що 10% від загальної суми активів підприємства станом на 01.01.2018р. становить 373 100,00 грн, станом на 31.12.2018р. - 306 300,00 грн.
Отже, укладений договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019р. на загальну суму 7 141 992,00 грн з ПДВ є значним правочином, укладання якого має здійснюватися відповідно до чинного законодавства України, за обов'язковою згодою органу, до сфери управління якого належить ДП "Юрковецький спиртовий завод".
Станом на день укладання договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019р. органом управління ДП "Юрковецький спиртовий завод" було Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Матеріали справи не містять відповідного рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України про надання згоди на вчинення зазначеного правочину або подальшого його схвалення.
А отже, дозвіл уповноваженого органу управління ДП "Юрковецький спиртовий завод" на укладення договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019р. отримано не було, чим, порушено приписи статті 73-2 ГК України та спеціального законодавства, а саме Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Враховуючи, що на момент вчинення правочину шляхом укладення договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 р. юридична особа - відповідач за первісним позовом не мав відповідного погодження уповноваженого органу управління на вчинення значного правочину, колегія суддів прийшла до висновку, що спірний договір суперечить положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв'язку з чим договір № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019р. слід визнати недійсним.
Також, враховуючи визнання судом недійсним договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 р., який в силу ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення 1 895 274,30 грн заборгованості задоволенню не підлягають, оскільки право вимоги позивача ґрунтувалось саме на підставі зазначеного договору.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 року по справі №904/2604/14, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Така позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 917/1345/17 від 03.07.2018 року.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 року по справі № 5004/1694/11, преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16 та від 29.04.2020 у справі № 906/557/19.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).
Таким чином, у розумінні положень ч. 4 ст. 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Отже, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 обставини щодо недійсності укладеного між ТОВ "Крізант" та ДП "Юрковецький спиртовий завод" договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" у справі №10/189-09(902/167/22).
Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Аналогічні положення містяться у статті 208 ГК України, якою передбачено наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним. Зокрема, згідно з частиною другою вказаної норми, у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно п. 5, п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2022 року по справі № 914/1962/19, тлумачення статті 216 Цивільного кодексу України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 Цивільного кодексу України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом так би мовити абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Отже, такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до укладання правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто має місце двостороння реституція.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.01.2022 року по справі № 924/637/20, у постановах Верховного Суду від 26.06.29018 у справі № 916/1952/17 від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17, дійсно міститься висновок про те, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. Втім, цей висновок не можна застосовувати у відриві від контексту та обставин справи. У цих постановах Верховний Суд звертав увагу на те, що правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору. У тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК, зокрема ст. 1212 ЦК.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вказувалося вище та підтверджено матеріалами справи, на виконання договору купівлі-продажу меляси бурякової № 3/05 від 31.05.2019 року, ТОВ "Крізант", правонаступником якого є ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" було постановлено ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" мелясу бурякову на загальну суму 7 141 992,00 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 підтверджено, що за поставлений вище товар Відповідач розрахувався частково в розмірі 5 327 000,00 грн, в зв'язку з чим, розмір заборгованості склав 1 814 992,00 грн.
Також, сума заборгованості в розмірі 1 814 992,00 грн за вказаним вище договором купівлі-продажу меляси бурякової погоджена сторонами в укладеному між ТОВ "Крізант" (Первісний кредитор), ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" (Новий кредитор) та ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" (Боржник) договорі про відступлення права вимоги №1/11-19 від 11.11.2019 року.
При цьому, факт отримання меляси бурякової та наявності заборгованості за договором купівлі-продажу меляси бурякової № 3/05 від 31.05.2019 року, яка заявлена до стягнення Позивачем у цій справі підтверджена також Відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що обидві сторони здійснили виконання за визнаним у судовому порядку недійсним договором купівлі-продажу меляси бурякової №3/05 від 31.05.2019 року, а саме : Продавець - ТОВ "Крізант" (правонаступником якого є ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А") передав товар Покупцеві - ДП "Юрковецький спиртовий комбінат", а останній за отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим, утворилась сума основного боргу в розмірі 1 814 992,00 грн, яка заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача в порядку реституції.
Водночас, судом встановлено, що згідно позовної заяви, наразі отримана Відповідачем за згаданим вище недійсним договором меляса бурякова, повністю спожита та перероблена ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" в спирт, на підтвердження чого надано завірену копію журналу обліку меляси бурякової.
Відтак, повернути отриману ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" мелясу бурякову за недійсним договором купівлі-продажу меляси бурякової № 3/05 від 31.05.2019 року наразі неможливо.
Згідно п. 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.
З огляду на викладене та беручи до уваги визнання постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року недійсним, позовна вимога Позивача про застосування наслідків недійсності правочину в порядку реституції є правомірною та підлягає задоволенню.
Відтак, з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків недійсності вказаного вище договору купівлі-продажу меляси бурякової та задоволення позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 814 992,00 грн основного боргу, який утворився внаслідок несплати у повному обсязі отриманої Відповідачем меляси бурякової за відповідним договором.
Крім того, що у позові Позивач вказав, що оскільки Відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання щодо повернення Товариству грошових коштів, сплачених ним за недійсним правочином, у Товариства виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України.
При цьому, Позивач вказав, що початком прострочення грошового зобов'язання Відповідачем є 01.11.2019 року. Оскільки на дату подання цієї заяви грошове зобов'язання Відповідачем не виконане, інфляційні втрати та 3% річних обраховуються включно до 15.02.2022 року.
Так, згідно долученого до позову розрахунку заборгованості, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача, серед іншого, 124 861,50 грн - 3% річних за період з 01.11.2019 року по 15.02.2022 року та 279 362,17 грн - інфляційних втрат за період листопад 2019 року - грудень 2021 року.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи № 10/189-09, ухвалою суду від 27.11.2009 року було порушено провадження у справі № 10/189-09 про банкрутство Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод"
За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
В силу ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Отже, щодо конкурсних вимог боржника законодавцем обмежено можливість нарахування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних, законність стягнення яких є предметом спору в даній справі.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 року по справі № 925/197/19, встановивши, що провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 14.05.2004, перебуває в процедурі розпорядження майном боржника, заявлені до стягнення кошти є поточною заборгованістю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірне звернення позивача з даним позовом в позовному провадженні щодо стягнення поточної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з порушення його охоронюваних законом прав та інтересів з метою їх ефективного захисту.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019 року по справі № 921/212/18, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу (грошового зобов'язання), помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за весь період прострочення, тобто за кожен місяць прострочення наростаючим підсумком незалежно від значення індексу інфляції - більше одиниці (інфляція) чи менше одиниці (дефляція).
Такий порядок обрахунку відповідає позиції, викладеній об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Оскільки, згідно матеріалів справи заявлена до стягнення Позивачем із Відповідача сума основної заборгованості 1 814 992,00 грн є поточною грошовою вимогою, відтак правомірним є нарахування на відповідну заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, на які дія мораторію не поширюється в силу наведених вище приписів Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення Позивачу грошових коштів, а саме суми вартості отриманого та в подальшому неоплаченого ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" товару за недійсним правочином, а тому суд дійшов висновку, що Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування.
Отже, дослідивши доданий до позову розрахунок заборгованості, та перевіривши правильність нарахування Позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказаний в розрахунку період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 124 861,50 грн - 3% річних за період з 01.11.2019 року по 15.02.2022 року та 279 362,17 грн - інфляційних втрат за період листопад 2019 року - грудень 2021 року, нарахованих на суму не сплаченої заборгованості 1 814 992,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що відповідають законодавству та обставинам справи.
Також, судом розглянуто позовну вимогу щодо стягнення з Відповідача 223 381,24 грн пені за період з 01.11.2019 року по 30.04.2020 року.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1, ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно підпункту 1.3 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що нарахування пені можливе у разі порушення боржником свого зобов'язання та погодження відповідного розміру неустойки сторонами в укладеному між ними договорі або акті цивільного законодавства.
Так, згідно п. 5.3 договору № 3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року, у випадку порушення строку оплати товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки.
При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача пеню в сумі 223 381,24 грн відповідно до згаданого вище пункту договору.
Разом з тим, судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 10/189-09 визнано недійсним договір №3/05 (купівлі-продажу меляси бурякової) від 31.05.2019 року.
Як вказувалося вище, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, зважаючи на викладене та беручи до уваги недійсність вищевказаного договору, яким передбачалась сплата пені у випадку порушення строку оплати товару, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 223 381,24 грн пені.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які судом задоволенні, підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, за правилами п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до матеріалів справи, Позивачем за подання вищевказаного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 39 032,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 15.02.2022 року.
Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог у цій справі, а також враховуючи наведені положення ст. 129 ГПК України, сплачений Позивачем судовий збір при поданні до суду позовної заяви, підлягає розподілу між сторонами розміру задоволених позовних вимог, таким чином.
Так, Позивачем у цій справі заявлено до стягнення суму 2 442 596,91 грн, а судом задоволено 2 219 215,67 грн (1 814 992,00 грн + 124 861,50 грн + 279 362,17 грн), в зв'язку з чим, з Відповідача належить стягнути на користь Позивача 35 441,06 грн судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (задоволено 90,8 % (2 219 215,67 грн : 2 442 596,91 грн * 100) заявлених позовних вимог; 39 032,00 грн * 90,8 % = 35 441,06 грн).
Подібний розрахунок пропорційного розподілу між сторонами сплаченого судового збору наведено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 920/715/17.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 16.02.2022 року (вх. № 01-36/161/22) до ДП "Юрковецький спиртовий завод" про застосування наслідків недійсності правочину у справі № 10/189-09(902/167/22), в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (вул. Миру, 259, с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24040; код ЄДРПОУ 05459186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (проспект Юрія Гагаріна, 14, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 39343120) 1 814 992,00 грн - основного боргу, 279 362,17 грн - інфляційних нарахувань, 124 861,50 грн - 3% річних та 35 441,06 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 223 381,24 грн - пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати на електронні поштові адреси: представнику ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" - адвокату Люлику Р.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - Podolesintez@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ДП "Юрковецький спиртовий завод" - yurk_spirt@ukr.net; Spirt@mogpod.com; Фонду державного майна України - press@spfu.gov.ua, info@spfu.gov.ua.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 19 квітня 2022 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.