вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2022 р. Справа№ 910/10172/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи:
прокурор у справі: Гарванко І.М.;
від позивача: Дробчак Н.В., Діманова Т.А.,
від відповідача: Дворнікова А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 (повний текст рішення складено 29.11.2021)
у справі №910/10172/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом Прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/10172/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про надання послуг оренди обладнання від 10.02.2017 № 3/17, укладений між Національним агентством з питань запобігання корупції та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР". Стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Офісу Генерального прокурора витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн 00 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/10172/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що саме НАЗК звернулося до ТОВ «АЛТАЮР» з проханням продовжити договірні відносини на 2017 рік та надіслало запрошення для участі у переговорній процедурі закупівлі. Також відповідач зазначав, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що тільки з моменту внесення відомостей до ЄРДР НАЗК стало відомо про порушення прав внаслідок укладення Договору №3/17 від 10.02.2017. На думку відповідача, позивачем не було додано жодного доказу того, що до моменту внесення відомостей до ЄРДР НАЗК не могли знати про порушення прав унаслідок укладення Договору №3/17 від 10.02.2017.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" у справі №910/10172/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10172/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР". Розгляд справи призначено на 26.01.2022.
10.01.2022 на адресу суду від позивача (НАЗК) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
26.01.2022 у розгляді справи №910/10172/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 оголошено перерву до 02.02.2022.
02.02.2022 на електронну адресу суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, яке відбулось 02.02.2022 з'явився представник відповідача (апелянта), представники позивача та прокуратури не з'явилися.
Головуючий суддя ставив на обговорення подане клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 21.02.2022.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
З матеріалів господарської справи убачається наступне. Між програмою розвитку організації об'єднаних націй (далі - ПРООН) та відповідачем укладено інституційний договір № 2016/45, відповідно до розділу 1 якого: відповідач повинен надавати послуги з користування обчислювальних ресурсів віртуальної обчислювальної інфраструктури для розміщення програмного забезпечення електронної системи декларування та обладнання, яке необхідне для надання послуги та виконувати завдання , зазначені у додатку № 2, старанно, ефективно та у повній відповідності до цього договору; з дня набуття чинності цього договору, відповідач доставляє та розміщає обладнання за адресою: вул. Мельникова, 83б та оформлює його передачу із представником юридичної особи, яка надає ПРООН послуги з колокейшен програмного забезпечення системи електронного декларування; передача обладнання оформлюється актами прийому-передачі майна в присутності представника ПРООН із зазначенням переліку обладнання, з інформацією про моделі та серійні номери обладнання, його кількості та оціночної вартості з наданням представнику ПРООН відповідної копії акту; договір набуває чинності з 01.07.2016 та припиняється після задовільного виконання відповідачем послуг вказаних вище, але не пізніше ніж 31.12.2016; в якості повної оплати за послуги, надані відповідачем відповідно до умов цього договору ПРООН виплатить відповідачу 600.000,00 грн.
Угодою про передання прав за інституційним договором між ПРООН та державним підприємством "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" від 23.08.2016 № б/н, ПРООН передав свої права і зобов'язання позивачу, зокрема, за указаним вище інституційним договором (вказану обставину сторони спору та прокурор не заперечують).
Листом позивача від 13.01.2017 № 93-05/557/13 (підписаним головою позивача Корчак Н.М.) відповідач, зокрема, повідомлений про те, що укладення договору надання послуг з користування обчислювальними ресурсами віртуальної обчислювальної інфраструктури для розміщення програмного забезпечення електронної системи декларування на 2017 між позивачем та відповідачем можливе відповідно до пункту 2 частини 2 та частини 5 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами проведення переговорної процедури у найкоротший термін.
Листом позивача від 17.01.2017 № 94-05/741/17 (підписаним головою тендерного комітету позивача Ткаченко І.В.) уповноваженого представника відповідача запрошено взяти участь у переговорах щодо здійснення процедури закупівлі 70220000-9 Послуги з надання в оренду чи лізингу нежитлової нерухомості (послуги з оренди серверного обладнання).
Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про надання послуг оренди обладнання від 10.02.2017 № 3/17 (далі - Договір/оспорюваний правочин), відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується надати позивачу послуги з оренди обладнання (далі - послуги), що визначені в додатку № 1 до Договору (далі - обладнання), згідно з ДК 021:2015 - 702200-9 Послуги з надання в оренду чи лізинг нежитлової нерухомості (послуги з оренди серверного обладнання), а позивач, в межах видатків, передбачених кошторисом за КПКВК 6331010 КЕКВ 2240, прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 Договору).
Відповідно пунктом 1.2 Договору визначено, що сторони погоджуються, що обладнання яке надається у строкове платне користування згідно з цим Договором, установлюється на технічному майданчику, що належить юридичній особі, яка надає позивачу послуги з розміщення на такому майданчику обладнання згідно з договором від 10.02.2017 № 1136/17/КЛ укладеним між позивачем та державним підприємством "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ".
Балансова вартість обладнання, яке передається в оренду відповідно до Договору станом на 01.01.2017 становить 2.378.447,93 грн без ПДВ. (додаток № 1 до Договору).
Місце надання послуг: м. Київ, вул. Мельникова, 83-б.
Відповідно, положеннями пункту 4.1 Договору передбачено, що вартість послуг за цим Договором встановлюється на підставі розрахунку вартості послуг (додаток № 3) та відповідно до додатку № 4 (протокол погодження договірної ціни послуг), які є невід'ємною частиною Договору, та складає 216.000,00 грн з ПДВ за місяць.
Додатком № 3 до Договору "Розрахунок вартості послуг", визначені найменування статей витрат та суми таких витрат, а саме:
- послуга з оренди обладнання - 143.445,00 грн без ПДВ (п. 1.1);
- заробітна плата основних виконавців - 3.036,04 грн без ПДВ (п. 2);
- обов'язкові відрахування на соціальні заходи - 667,93 грн без ПДВ (п. 3);
- допоміжні (накладні) витрати - 16.487,33 грн без ПДВ (п. 4);
- прибуток - 16.363,70 грн без ПДВ (п. 5);
- ПДВ - 36.000,00 грн (п. 7);
- всього з ПДВ - 216.000,00 грн (п. 8).
Судом установлено, що відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 06.03.2020 до указаного реєстру національним антикорупційним бюро України внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого приписами частини 2 статті 364 Кримінального кодексу України за № 52020000000000171 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого приписами частини 2 статті 364 Кримінального кодексу України, а саме: "службові особи національного агентства з питань запобігання корупції під час організації функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи "ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ" вчинили дії, що містять ознаки зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у розмірі близько 9,4 млн. грн".
Як зазначав прокурор, що у ході досудового розслідування установлено, що відповідач листом від 28.09.2016 № 195-2016 повідомив позивача про власну зацікавленість у продовженні договірних відносин на аналогічних умовах на 2017, тобто, надання в оренду комп'ютерного обладнання, на якому розміщено інформаційно-телекомунікаційну систему "ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ" за 100.000,00 грн на місяць.
За твердженнями прокурора, переговорну процедуру закупівлі, яка передувала укладенню оспорюваного правочину, проведено на підставі пункту 5 частини 2 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі", у якості обґрунтування для застосування якої був використаний експертний висновок приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" від 23.12.2016 № 10292, який не може бути підставою для застосування такої (переговорної) процедури закупівлі.
Таким чином, прокурор зазначає, що оспорюваний правочин суперечить приписам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки закупівля проведена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: за переговорною процедурою замість проведення відкритих торгів, що враховуючи положення статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався наступним.
Приписами пункту 5 частини 2 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) установлено, що переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі - потреби здійснити додаткову закупівлю в того самого постачальника з метою уніфікації, стандартизації або забезпечення сумісності з наявними товарами, технологіями, роботами чи послугами, якщо заміна попереднього постачальника (виконавця робіт, надавача послуг) може призвести до несумісності або виникнення проблем технічного характеру, пов'язаних з експлуатацією та обслуговуванням.
Так, в якості обґрунтування застосування переговорної процедури при укладенні, зокрема, оспорюваного правочину, здійснено використання експертного висновку приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" від 23.12.2016 № 10292.
При цьому, листом приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ "ДІПРОЗВ'ЯЗОК" від 18.02.2020 № 74/19, зокрема, повідомлено, що: експертний висновок від 23.12.2016 № 10292 не є підґрунтям для вибору процедур закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі"; експертний висновок не забороняє оренду або закупівлю технічного обладнання для забезпечення роботи єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у інших постачальників і не може забороняти перенесення реєстру на інше обладнання.
Приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приймаючи до уваги те, що закупівлі проведена з порушенням вимог Закону, а саме: за переговорною процедурою замість проведення відкритих торгів в умовах відсутності підстав для її застосування, оспорюваний правочин, за висновками суду, суперечить положенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що на підставі приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Підсумовуючи викладені вище обставини, та в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки проведення переговорної процедури замість відкритих торгів, без наявності на те правових підстав, не забезпечує підтримки захисту економічної конкуренції, перешкоджає ефективному функціонуванню економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Посилання відповідача викладені у апеляційній скарзі судом відхиляються з огляду на наступне:
- з 2017 по 2019 тендерним комітетом в обґрунтування проведення переговорної процедури був застосований експертний висновок, датований 2016, без проведення щорічного дослідження питання можливості застосування одного і того ж експертного висновку до проведення переговорної процедури у різні роки. Більш того, як установлено вище, вказаний висновок не є підґрунтям для вибору процедур закупівлі відповідно до Закону та не забороняє оренду або закупівлю технічного обладнання для забезпечення роботи єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у інших постачальників і не може забороняти перенесення реєстру на інше обладнання;
- тендерним комітетом позивача не здійснено дослідження та оцінку ризиків, за результатом яких можливо було б стверджувати, що зміна постачальника призвела б до виникнення проблем технічного характеру, пов'язаних з експлуатацією та обслуговуванням реєстру;
- наслідком проведення переговорної процедури є вчинення оспорюваного правочину лише з одним постачальником (відповідачем), що є порушенням приписів Закону (здійснення закупівель, зокрема, за принципом максимальної економії та ефективності), оскільки оспорюваний правочин укладено без аналізу цін на аналогічному ринку та обрання більш вигідної економічної пропозиції;
- наявність у сторін оспорюванго правочину наміру порушення інтересів держави підтверджується кримінальним провадженням № 52020000000000171 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого приписами частини 2 статті 364 Кримінального кодексу України;
- наявність підстав для визначення прокурором органу уповноваженого на звернення до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, укладених в порядку, визначеному Законом, а також звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах такого органу встановлена судом при відкритті провадження у даній справі, а саме: лист прокурора від 25.02.2021 № 16/1/4-25857-20 (про вжиття заходів позовного характеру про визнання недійсними договорів, укладених з відповідачем), лист позивача від 01.03.2021 № 112-03/10900/21 (про неможливість забезпечення представництва з огляду на відсутність доступу до матеріалів кримінального провадження з метою використання останніх, як доказів) та лист прокурора від 01.03.2021 № 16-25857-20 (повідомлення позивача про заявлення прокурором в особі позивача - позову про визнання недійсним, зокрема, оспорюваного правочину).
Стосовно твердження скаржника у своїй апеляційній скарзі, щодо пропуску прокурором строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України установлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183 цс 18), позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Положеннями частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, та те, що про факт існування порушеного права прокурору стало відомо з моменту початку досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого приписами частини 2 статті 364 Кримінального кодексу України за № 52020000000000171, а саме: з 06.03.2020, а позивач не здійснював належного захисту тривалий час, строк позовної давності, за висновками суду, прокурором пропущений з поважних причин та підлягає поновленню, а порушене право інтересів держави підлягає захисту в судовому порядку.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.
Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/10172/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/10172/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/10172/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ "АЛТАЮР".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2022.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран