вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2022 р. Справа № 910/14991/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021
у справі №910/14991/21 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення збитків.
У вересні 2021 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення збитків у розмірі 14119,05 грн, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №2758/18-ТЕ-41 від 12.10.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем використано природний газ у березні та квітні 2019 року в обсязі, меншому від замовленого. Вказане є підставою для стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" збитків на підставі п. 3.13 договору постачання природного газу №2758/18-ТЕ-41 від 12.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14991/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14991/21 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги вцілому зводяться до того, що заявлені до стягнення з відповідача збитки фактично є штрафною санкцією за порушення умов договору та закону, а отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. ст. 22, 623 ЦК України та ст. ст. 224 і 225 ГК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14991/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук Г.А., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14991/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків.
До суду 28.01.2022 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/599/22 від 01.02.2022 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14991/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14991/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14991/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.
У встановлений процесуальний строк відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1558/22 від 18.04.2022 у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14991/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14991/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 12.10.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №2758/18-ТЕ-41.
В подальшому між сторонами укладено низку додаткових угод до вказаного договору.
Так, додатковою угодою №4 від 28.11.2018 сторони виклали розділи 1-12 договору в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.2 договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2018) природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору замовлений обсяг природного газу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 складає 2130,020 тис. куб. м.
Пунктом 11.1 договору визначено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2 договору п. п. 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2 пп. 3.9.2 п. 3.9, п. п. 3.13, 5.7, абз. 5 пп. 5 п. 6.2, пп. 8 п. 6.2, пп. 4 п. 6.3, абз. 3 пп. 2 п. 6.4 договору застосовуються з дня, зазначеного у повідомленні позивача, яке направляється на електронну адресу відповідача, зазначену у п. 12 договору, та розмішується на офіційному сайті постачальника.
Додатковою угодою №5 від 18.03.2019 сторони погодили, що:
- п. п. 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2 пп. 3.9.2 п. 3.9, п. п. 3.13, 5.7, абз. 5 пп. 5 п. 6.2, пп. 8 п. 6.2, пп. 4 п. 6.3, абз. 3 пп. 2 п. 6.4 договору застосовуються сторонами з 01.03.2019;
- п. п. 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1 пп. 3.9.2 п. 3.9, абзац 4 пп. 5 п. 6.2, абзац 2 пп. 2 п. 6.4 договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
Пунктом 3.13 договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у п. 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному п. 5.7 договору.
При цьому, відповідно до пп. 3.13.1 договору якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.
Пунктом 5.7 укладеного правочину передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до пп. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акта-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до пп. 8 п. 6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
Згідно з пп. 4 п. 6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв газ:
- у березні 2019 року в обсязі 332,85600 тис. куб. м, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019;
- у квітні 2019 року в обсязі 126,84000 тис. куб. м, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019.
Таким чином, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 42,14400 тис. куб. м (на 11,24%), а в квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 20,31600 тис. куб. м (на 13,82%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 договору.
21.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено акт-претензію №26-898-19 від 15.05.2019, якою Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вимагало сплатити збитки на підставі п. п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила №2496), у розмірі 113524,96 грн, що становить різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором.
Листом №28АУ/6/2/2404 від 19.06.2019 відповідач повідомив про залишення акту-претензії без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю претензійних вимог.
Також 19.06.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано акт-претензію №26-1978-19 від 11.06.2019, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил №2496 у розмірі 53205,85 грн, що становить різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітня 2019 року природного газу за договором.
Листом №28АУ/6/2/2863 від 23.07.2019 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повідомило про залишення акту-претензії без задоволення.
Листами №№26-4381 та 28-4383 від 28.11.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків за вищевказаними актами-претензіями. За наслідками перерахунку сума збитків склала 14119,05 грн, а саме: за березень 2019 року - 9641,85 грн, за квітень 2019 року - 4477,20 грн.
У свою чергу, відповідач листом №28Ау/02/1у/4963 від 27.12.2019 повторно відмовив у задоволенні відповідних вимог з підстав їх невідповідності приписам законодавства у сфері газопостачання.
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання відповідачем позивачу збитків.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, погодився з відповідними доводами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та вказав, що право постачальника вимагати на підставі Правил №2496 та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків. Судом зазначено, що п. 3.13 договору та пп. 2 п. 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому процесуальним законом.
З наведеними висновками Господарського суду міста Києва щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, крім зазначених норм чинного законодавства, також регулюються вже згаданими Правилами №2496 та Законом України "Про ринок природного газу".
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Згідно з розділом VІ Правил №2496 відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою.
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в пп. 3 п. 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
При вирішенні зазначеного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, та зазначає наступне.
Виходячи із змісту п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Умовами договору постачання природного газу сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному договорі, в розмірі до 5%.
Підпунктом 1 п. 1 розділу VI Правил №2496 передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до п. 2 розділу VI Правил №2496 у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Враховуючи положення пп. 1 п. 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому, визначальним є те, що пп. 1 п. 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Разом з цим, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними і допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пп. 1 п. 1 розділу VI Правил №2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для застосування до особи цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків є доведені позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст. ст. 76-80 ГПК України обставини заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
У той же час, як встановлено місцевим господарським судом, в обґрунтування понесення Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» збитків позивач лише посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу.
Однак, як встановлено судом вище, обставини щодо імовірного порушення споживачем умов вищевказаного договору не свідчать про доведення позивачем належними і допустимим доказами усіх елементів для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку стосовно недоведеності позивачем наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а тому підстави для покладення на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" обов'язку з відшкодування збитків та задоволення відповідної позовної вимоги відсутні.
У поданій апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що заявлені до стягнення з відповідача збитки фактично є штрафною санкцією за порушення умов договору та закону, а отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224 і 225 ГК України.
Однак, колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами договору постачання природного газу та приписи вищевказаних Правил №2496 визначають правову природу такого цивільного правопорушення, як споживання природного газу у обсязі меншому від підтвердженого обсягу природного газу, саме як збитки. Отже, у даному випадку позивачу необхідно довести правову природу таких збитків, причини їх виникнення та вину відповідача. Разом з цим, оскільки позивачем не доведено суду вказаних фактів, наведені доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не базуються на приписах закону.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14991/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/14991/21 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В.Андрієнко
С.І. Буравльов