79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" квітня 2022 р. Справа №11/б-1203 (921/666/20)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємство “Зарубинський спиртовий завод” б/н від 28.01.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/406/22 від 02.02.2022)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 про забезпечення позову (суддя Сидорук А.М.)
у справі №11/б-1203(921/666/20)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Саванді”, 46020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33
до відповідача: Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065
третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/19, м.Київ, ідентифікаційний код 00032945
про стягнення 4 382 132,26 грн.
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/19, м.Київ, ідентифікаційний код 00032945
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Саванді”, 6020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33;
2. Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці;
про визнання недійсним договору поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 року, укладеного між ТОВ “Саванді” та ДП “Зарубинський спиртовий завод”
в межах справи №11/Б-1203 про визнання банкрутом Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, 47373, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Зарубинці, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 00375065
за участю представників:
від апелянта: Денис А.І. - адвокат
від інших учасників: не з'явились
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» до Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення 4 382 132,26 грн. та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» та Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про визнання недійсним договору поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017.
Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2020 прийнято позовну заяву ТзОВ «Саванді» до ДП «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення 3 076 206,75 грн - до розгляду в межах провадження у справі №11/Б-1203 про банкрутство ДП «Зарубинський спиртовий завод».
Позовні вимоги (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору договір поставки сільськогосподарської продукції №27/01/17/1 від 27.01.2017 в частині несплати вартості поставленого товару на 2 881 286,90 грн., а також нарахуванням пені в розмірі 1 500 846,26 грн. за період з 17.03.2017 по 12.06.2020.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що єдиним доказом на підтвердження визначеної позивачем суми боргу є акт звірки розрахунків, що не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати самостійним доказом існування заборгованості та просив застосувати строк позовної давності як щодо суми основного боргу так і щодо пені.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі №921/666/20; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ТзОВ «Саванді».
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги у справі - орган, уповноважений управляти майном відповідача, просить суд визнати недійсним договір поставки сільського господарської продукції №27/01/17/1, укладений 27.01.2017 між ДП «Зарубинський спиртовий завод» і ТзОВ «Саванді». Позовні вимоги третьої особи обґрунтовано тим, що у спірному договорі та специфікаціях до нього не погоджено предмет договору, його якісні характеристики, що є істотною умовою договору та унеможливлює визначення товару, який мав бути поставлений. Окрім того, договір було укладено всупереч вимогам ч.13 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без погодження з розпорядником майна ДП «Зарубинський спиртовий завод».
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2021 закрито підготовче провадження, справу №11/Б-1203(921/666/20) призначено до судового розгляду по суті на 16.07.2021. Розгляд справи неодноразово відкладався.
21.01.2022 позивач у справі - ТзОВ «Саванді» звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», у межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним:
- відповідно до наказу Фонду державного майна України № 1128 від 02.07.2021 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Зарубинський спиртовий завод», пунктом 2 даного наказу зобов'язано управління малої приватизації Департаменту приватизації протягом десяти робочих днів з дня видання цього наказу забезпечити утворення аукціонної комісії для продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод»;
- інформація про об'єкт малої приватизації Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» опублікована на майданчику prozorro за номером UA-AR-P-2021-10-13-000002-2;
- відповідач не сплачує заборгованість позивачу протягом чотирьох років, пропозицій щодо врегулювання спору мирним шляхом не вносить та будучи обізнаним про те, що єдиний майновий комплекс державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» включено до переліку майна об'єктів малої приватизації, відповідач не повертає заборгованість за поставлений товар та намагається затягнути час до реалізації майна на аукціоні, щоб уникнути повернення заборгованості за укладеним договором;
- у разі реалізації єдиного майнового комплексу на аукціоні ТОВ «Саванді» не зможе стягнути борг у розмірі, заявленому в даній справі, що негативно відобразиться на господарській діяльності позивача;
- невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;
- заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не позбавляють Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» майна, конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, в ухвалі від 24.01.2022 місцевий господарський суд встановив, що наказом Фонду Державного майна України від 02.07.2021 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» шляхом продажу на аукціоні з умовами, та дійшов висновків про те, що з урахуванням характеру правовідносин, які склалися між сторонами, майнового характеру спору, суттєвого розміру позовних вимог, наявності безпосереднього зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову, того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, належні відповідачу.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками з спеціальним режимом, на які виконавча служба відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 задоволено заяву від 21.01.2022 б/н /вх. №402 від 21.01.22/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Саванді” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, у межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили у справі №11/Б-1203 (921/666/20), накладено арешт на грошові кошти, що належать Державному підприємству “Зарубинський спиртовий завод”, на його рахунках в усіх банківських установах в межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 у справі №11/б-1203(921/666/20) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ДП “Зарубинський спиртовий завод” у межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн. та постановити нову - якою відмовити у задоволенні заяви позивача ТзОВ “Саванді” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ДП “Зарубинський спиртовий завод” у межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано наступним:
- мотивуючи порушення своїх інтересів заявник зазначає про підтвердження факту заборгованості в сумі 2 881 286, 90 грн. актом звірки розрахунків станом на 2017 рік, однак, на вимогу відповідача та ухвали суду про витребування оригіналів доказів, позивач такого доказу не надав, повідомив про його втрату, причин втрати доказу та обставин суду не повідомив;
- саме лише посилання на потенційну можливість ухилення ДП «Зарубинський спиртовий завод» від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а посилання позивача на прийняте Фондом державного майна України рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Зарубинський спиртовий завод» не є достатньою підставою утруднення виконання чи неможливість виконання судового рішення, таке рішення не є волевиявленням чи дією відповідача, яка свідчить про ухиляння останнього від виконання взятих на себе зобов'язань;
- посилання позивача на затягування часу відповідачем до реалізації майна на аукціоні для уникнення заборгованості необґрунтовані, адже саме за клопотаннями позивача неодноразово відкладався розгляд справи, позивач при зверненні до суду щодо спірної заборгованості обирав неналежний спосіб захисту порушених прав;
- при укладенні спірного договору і в процесі його виконання позивач був обізнаний про факт відкриття провадження про визнання банкрутом ДП «Зарубинський спиртовий завод» з 2009 року та усвідомлював потенційні ризики щодо настання негативних фінансово-економічних наслідків співпраці;
- накладення арешту на грошові кошти боржника, розміщені на його банківських рахунках, неминуче призведе до повної зупинки господарської діяльності підприємства, неможливості провести закупівлю сировини для виробництва продукції з метою подальшої реалізації та отримання доходів, які в тому числі будуть направлені на погашення поточних зобов'язань перед кредиторами, що спричинить заборгованість по заробітній платі та перед місцевим і державним бюджетами;
- завод є єдиним з об'єктів промисловості в селі Зарубинці, що забезпечує роботою місцевих мешканців з числа понад 100 родин і є чи не єдиним джерелом доходу для їхніх сімей;
- позивач не навів обґрунтування необхідності та доцільності вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів ухилення відповідача від виконання рішень у справі в разі задоволення позову чи доказів того, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі;
- в господарському суді перебувають на розгляді справи за позовом ДП «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення з ТзОВ «ТНТ Груп» 2 509 881, 93 грн (921/485/21), з ТзОВ «Західна марка» 420 017,97 грн. (921/252/21), з ТзОВ «Перформс» 1 425 119, 23 грн (921/34/22), з ТзОВ «МТСК» 702 798,77 грн (921/314/21), про зобов'язання ТзОВ «Нафтотрейд-2015» повернути майно з відповідального зберігання (921/614/21);
- позивач не надав суду доказів відсутності суми коштів у розмірі заявленої до стягнення суми чи витрачання коштів з метою ухилення від сплати;
- вжиття заявленого заходу забезпечення призведе до фактичного припинення господарської діяльності відповідача, що навряд чи сприятиме спроможності виконати рішення суду у випадку задоволення вимог позивача.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2022 справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Галушко Н.А., Матущак О.І.
У зв'язку з перебуванням судді Матущака О.І. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та введено до складу колегії суддю Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подання обґрунтованого відзиву протягом 15 днів з дня отримання ухвали, розгляд справи призначено на 02.03.2022.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, розгляд судової справи №11/Б-1203, призначений на 02 березня 2022 року, не відбувся. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 розгляд справи призначено на 06.04.2022.
04.04.2022 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
В судове засідання 06.04.2022 з'явився представник апелянта в режимі відеоконференції, інші учасники явки не забезпечили.
Представник апелянта заперечив проти задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, враховує наступне.
Позивач, а також його представник знаходяться у місті Тернополі, поза межами ведення активних бойових дій, були завчасно повідомлені про дату судового засідання, а відтак не були позбавлені можливості звернутись до суду з клопотанням про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів чи в приміщенні одного з судів, що знаходяться у місті Тернополі. Клопотання, окрім покликання на режим воєнного стану, не містить жодного обґрунтування поважності причин неможливості забезпечити явку представника в судове засідання, в тому числі таких, що обумовлені введенням воєнного стану на території України.
Представник позивача також покликається на рекомендацію Ради суддів України про розгляд справ, які не є невідкладними, лише за наявності письмової згоди усіх учасників судового провадження, проте, у цьому випадку предметом апеляційного провадження є перегляд ухвали про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арештів на рахунки відповідача, при цьому відповідач стверджує, що арешт рахунків перешкоджає здійсненню господарської діяльності та виплати заробітної плати працівникам заводу, яка є матеріальним забезпеченням для більш, ніж ста сімей у селі Зарубинці, що має суттєве значення в умовах воєнного стану.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, і оскільки, вказаний строк сплив 03.03.2022, слід також враховувати принцип розумності строків розгляду справи.
З огляду на наведене, зважаючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» перебуває в процедурі банкрутства з 2009 року. Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2021 продовжено строк процедури розпорядження майном боржника Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» строком на 170 діб.
Відповідно до ч.14 ст.39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Проте, суд першої інстанції не врахував вказаної норми Кодексу України з процедур банкрутства та вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника у позовному провадженні щодо стягнення коштів з підприємства боржника.
Згідно із частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Положення статті 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про обов'язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову зазначено у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Позивач обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 1128 від 02.07.2021 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Зарубинський спиртовий завод», пунктом 2 даного наказу зобов'язано управління малої приватизації Департаменту приватизації протягом десяти робочих днів з дня видання цього наказу забезпечити утворення аукціонної комісії для продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», а інформація про об'єкт малої приватизації Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» опублікована на майданчику prozorro за номером UA-AR-P-2021-10-13-000002-2.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» єдиним майновим комплексом державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу є усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.28 вказаного Закону особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. За змістом ч.1, ч.2 ст. 26 Закону до договору купівлі-продажу в тому числі включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов'язання сторін щодо погашення боргів простроченої кредиторської заборгованості підприємства.
Таким чином, процес приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства не є безумовним свідченням про намір відповідача ухилитись від виконання рішення в разі задоволення позовних вимог, а також безпідставними є доводи позивача про те, що у разі реалізації єдиного майнового комплексу на аукціоні ТзОВ «Саванді» не зможе стягнути борг у розмірі, заявленому в даній справі.
Навпаки, у ч.4 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» передбачено ряд обмежень щодо підприємства, яке приватизується, спрямованих на запобігання зменшення активів.
Відтак, на переконання колегії суддів позивач не довів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Позивач також зазначав, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не позбавляють Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» майна, конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
В оскарженій ухвалі суд першої інстанції вказав, що виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, а накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Також суд зазначив, що рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками з спеціальним режимом, на які виконавча служба відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Проте, в резолютивній частині ухвали постановлено накласти арешт на рахунки відповідача в усіх банківських установах в межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн., тобто, арешт накладено на усі рахунки боржника.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19, чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Тобто, боржник має звертатися до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просити не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.
Разом з цим, як стверджує відповідач, що накладення арештів на грошові кошти утруднює господарську діяльність підприємства, і відповідно ставить під загрозу отримання прибутку, який в першу чергу використовується для виплати заробітної плати.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, оскаржену ухвалу скасувати та прийняти в нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Саванді” від 21.01.2022 б/н /вх. №402 від 21.01.22 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, у межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн. - відмовити.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
В порядку статті 129 ГПК України за результатами вирішення спору судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову та подання апеляційної скарги, покласти на позивача
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод” б/н від 28.01.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/406/22 від 02.02.2022) - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2022 у справі №11/б-1203(921/666/20) - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Саванді” від 21.01.2022 б/н /вх. №402 від 21.01.22 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках Державного підприємства “Зарубинський спиртовий завод”, у межах заявлених позовних вимог в сумі 4 382 132,26 грн. - відмовити.
4. Судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову та подання апеляційної скарги, покласти на позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.04.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.