Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2914/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
11 квітня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28.05.2022 року,
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Своє клопотання обґрунтував тим, що в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та невстановлена у ході досудового розслідування особа перелізли через паркан тим самим проникли на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де в подальшому виявили автомобіль марки «BMW XI» р.н. НОМЕР_1 .
В подальшому, у достовірно невстановлений у ході досудового розслідування день та час, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , маючи на меті спільний злочинний умисел направлений на придбання, зберігання та носіння боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, привласнили у невстановленому місці два металеві предмети ззовні схожі на гранату «Ф-1» з підривачами УЗРГМ, предмет схожий на гранату «РГ-42» з підривачем УЗРГМ та 81 предмет схожих на патрони, після чого вищевказані боєприпаси зберігали при собі.
В подальшому, 29.03.2022 року ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перенесли два металеві предмети ззовні схожі на гранату «Ф-1» з підривачами УЗРГМ, предмет схожий на гранату «РГ-42» з підривачем УЗРГМ та 80 предметів схожих на патрони до автомобіля марки «BMW XI» р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_12 , та поїхали у напрямку м. Житомира, де в цей же день близько 16:15 год. вищевказаний автомобіль, був зупинений на блок-пості 129 км. а/д Київ-Чоп поблизу с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області працівниками поліції.
Вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України сторона обвинувачення підтверджує, зокрема, рапортом-повідомленням по лінії 102 від 29.03.2022; протоколом огляду місця події за адресою від 29.03.2022; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_10 ; протоколом обшуку автомобіля від 30.03.2022.
Слідчий вказує про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Так, підозрюваний ОСОБА_13 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 , якого було затримано в порядку ст.208 КПК України поблизу с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі на вказаний строк та в подальшому перебування в місцях позбавлення волі, що в майбутньому негативно відобразиться на його стосунках в суспільстві, перебуваючи на волі буде переховуватись від органу досудового розслідування.
ОСОБА_7 ніде не працює та не має постійного джерела прибутку, вчинив злочини на території іншої області, тому є достатні підстави вважати, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення. Підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати незаконний вплив на інших підозрюваних, а тому існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконного пливу зі сторони ОСОБА_7 на інших підозрюваних з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2022 року клопотання слідчого задоволено та обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 28.05.2022 року.
Строк перебування під вартою рахувати з моменту фактичного затримання 16-15 год. 29.03.2022 року.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вказав про доведеність ризику переховування підозрюваного, вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому, вважав з огляду на відсутність доказів, малоймовірними ризик впливу на інших підозрюваних.
Слідчий суддя також зазначив про зухвалість дій ОСОБА_14 , який підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, на території населеного пункту де ведуться бойові дії, який скориставшись становищем власниці транспортного засобу, яка змушена була залишити житло та своє майно у зв'язку з воєнним станом. З чого слідує відсутність у підозрюваного стримуючих факторів до вчинення кримінальних правопорушень, а отже і до належного виконання покладених процесуальних обов'язків під час досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді - цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання - АДРЕСА_2 з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
Посилається на те, що ухвала слідчого судді є упередженою та незаконною через неповноту, однобічність та упередженість судового розгляду клопотання слідчого про застосування виключного запобіжного заходу, висновки слідчого судді не відповідають викладеним в ухвалі фактичним обставинам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, особі підозрюваного та порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що слідчий суддя прийшов до упередженого та незаконного висновку про наявність можливих, не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вказав, що у судовому засіданні слідчим та прокурором ніяким чином не наведено будь-яких переконливих доказів, не доведено в законний спосіб та не обґрунтовано вказані ними ризики.
Зазначає, що поданим клопотанням про застосування відносно ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий та прокурор не довели належними доказами обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, не обґрунтували неможливість запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, такого як цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання.
Посилається на те, що на даному етапі досудового розслідування взагалі відсутні достатні підстави вважати про наявність ризиків та про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК.
Вказав, що слідчий суддя не розглянув можливість застосування запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою.
Зазначив, що підзахисний ОСОБА_7 має можливість та усвідомлює необхідність дотримуватись запобіжного заходу, призначеного судом, і мати належну процесуальну поведінку, та вважає, що вищенаведені доводи та вимоги КПІК України дають підстави стверджувати, що цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання повною мірою забезпечить мету обрання запобіжного заходу і без застосування виключного запобіжного заходу як тримання під вартою. ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя виходив з того, що слідчим та прокурором у судовому засіданні доведено обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а саме те, що він може переховуватися від органу досудового розслідування, а також вчинити інші кримінальні правопорушення та вказав про малоймовірний ризик впливу на іншого підозрюваного, оскільки відсутні докази такого впливу.
Доводи апелянта стосовно неврахування слідчим суддею того, що підозра, повідомлена ОСОБА_7 , є необґрунтованою, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані неправильно, є неспроможними.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовуються виключно у разі, якщо прокурор чи слідчий доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання було перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України.
Обґрунтовуючи пред'явлену ОСОБА_7 підозру, слідчий у клопотанні послався на докази, зібрані у кримінальному провадженні, а саме зазначив, що підозра підтверджується: рапортом-повідомленням по лінії 102 від 29.03.2022; протоколом огляду місця події за адресою від 29.03.2022; протоколом затримання ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 ; протоколом затримання ОСОБА_15 , підозрюваного у вчиненні злочину; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_15 ; протоколом затримання ОСОБА_10 підозрюваного у вчиненні злочину; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_10 ; протоколом обшуку автомобіля від 30.03.2022; повідомленням про підозру у вчиненні злочинів; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 30.03.2022 року, довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст.178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість наявних в матеріалах кримінального провадження доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.289 КК України.
З журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи перевірялись судом під час судового розгляду клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника підозрюваного, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім того, це випливає також з практики Європейського Суду з прав людини, розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведені як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 п.1(с) наявність не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування підозрюваного під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не спростовують висновків суду й доводи апелянта стосовно не врахування слідчим суддею того, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні, є недоведеними.
Судом також було прийнято до уваги те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які в разі винесення обвинувального вироку суду, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, слідчим суддею враховано зухвалість дій ОСОБА_14 , який підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, на території населеного пункту де ведуться бойові дії, який скориставшись становищем власниці транспортного засобу, яка змушена була залишити житло та своє майно у зв'язку з воєнним станом, що свідчить про відсутність у підозрюваного стримуючих факторів до вчинення кримінальних правопорушень, а отже і до належного виконання покладених процесуальних обов'язків під час досудового розслідування.
На думку колегії суддів, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та реєстрації неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання та належного виконання покладених процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що з метою уникнення відповідальності та під тяжкістю покарання ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, на думку колегії суддів, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування не абстрактних, а конкретних ризиків можливості вчинення ним кримінальних правопорушень та переховування від суду, а відповідно неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні. Дослідивши та оцінивши усі обставини вказаного кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що кожен із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Посилання апелянта на невірність кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_7 з огляду на стадію досудового розслідування та повноваження слідчого судді, суду на даній стадії, є передчасними.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , даних про його особу, при відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального законодавства, які могли б стати підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 28.05.2022 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: