Провадження № 22-ц/803/3599/22 Справа № 201/866/21 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
19 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кулініча Сергія Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання дій протиправними, довіреності та дублікатів документів недійсними, скасування запису в державному реєстрі речових прав, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який 12 квітня 2021 року було уточнено, до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кулініча С.А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання дій протиправними, довіреності та дублікатів документів недійсними, скасування запису в державному реєстрі речових прав, мотивуючи його тим, що вона є власницею житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:1374.
Вказувала, що 15 грудня 2020 році під час здійснення Індустріальним ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42020042630000014 від 13 січня 2020 року, їй стало відомо про наявність виданої 16 квітня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. довіреності серії №НОК №809996, відповідно до якої нею, начебто, уповноважено невідомого їй ОСОБА_2 на представлення її інтересів.
Крім того, зазначала, що з метою продажу будинку на підставі спірної довіреності були оформлені дублікати наступних документів: договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 грудня 2011 року, який нотаріус зареєстрував у реєстрі за №4885 від 04 травня 2020 року; свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за кадастровим номером 1221455400:02:008:1374, призначеної для ведення особистого селянського господарства; технічного паспорту БТІ на адресу: АДРЕСА_1 , інвентаризаційний номер 1015954, від 23 вересня 2011 року, її РНОКПП.
Посилаючись на те, що вона ОСОБА_3 на представництво своїх інтересів не уповноважувала, спірну довіреність не видавала, до нотаріуса з приводу її видачі не зверталася, тобто спірна довіреність була видана нотаріусом без її присутності та без підтвердження її наміру щодо представлення її інтересів щодо належного їй майна, в той же час враховуючи, що у скасуванні довіреності приватним нотаріусом їй було безпідставно відмовлено, з урахуванням уточненого позову, просила суд першої інстанції визнати дії приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу - Кулініча С.А. щодо видачі довіреності від 16 квітня 2020 року, серії НОК №809996, та щодо відмови у задоволенні її заяви від 06 січня 2021 року про її скасування протиправними; визнати довіреність від 16 квітня 2020 року, серії НОК №809996, складену та завірену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу - Кулінічем С.А., від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 , що зареєстрований у АДРЕСА_2 - недійсною; визнати недійсним дублікат договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 грудня 2011 року, який зареєстрував приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О.В. у реєстрі за №4885 від 04 травня 2020 року; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на власності на нерухоме майно. Земельна ділянка: АДРЕСА_3 та земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:02:008:1375, площа 0,15 га, відомості про право власності - приватна, розмір частки 1/1 власник: ОСОБА_1 ; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно земельну ділянку АДРЕСА_3 , кадастровий номер 221455400:02:008:1374, призначеної для ведення особистого селянського господарства площа 0,0951 га відомості про право власності - приватна, розмір частки 1/1 власник: ОСОБА_1 ; визнати недійсним дублікат технічного паспорту БТІ на адресу: Дніпропетровська область Дніпровський район смт.Кіровське. Інвентаризаційна справа №22314, реєстровий номер 1015954, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , власник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , розмір частки власності - 1. Паспорт виготовлено станом на 23 вересня 2011 року, виконав ОСОБА_4 ; визнати недійсним дублікат РНОКПП ОСОБА_1 та скасувати запис про право власності/довірчої власності 36399710 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, вчинений 04 травня 2020 року о 15:22:37.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необ'єктивність, невідповідність рішення суду першої інстанції фундаментальним засадам цивільного процесу, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції за наявності в нього права на призначення експертизи, таким правом не скористався та самостійно експертизу не призначив, в той час як у позивача необхідність у призначенні експертизи була відсутня, зважаючи на те, що відповідачем факт видачі довіреності іншій, ніж позивач, особі, не заперечувався, згідно відповіді ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 20 травня 2021 року, позивач за отримання тимчасового посвідчення громадянина України не зверталась, а бланк на якому зроблене таке посвідчення не відповідає встановленому зразку, структурний підрозділ, зазначений на печатці, в організаційній структурі ДМС України відсутній. Вказує, що призначення експертизи по справі призвело б до покладення на неї додаткових матеріальних витрат та затягування судового процесу. Наявна в матеріалах справи заява відповідача, в якій останній проти задоволення позову не заперечував, свідчить про визнання відповідачем позову, що є підставою для задоволення позову, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Окремо, апелянтом було подано заяву про витребування апеляційним судом доказів по справі.
Відповідач та треті особи правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині обґрунтування підстав відмови у задоволені позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, а саме, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:1374 та земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:02:008:1375 (а.с.6-7).
16 квітня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. від імені ОСОБА_1 було посвідчено довіреність, зареєстровану в реєстрі під №214, якою уповноважено ОСОБА_2 на представлення її інтересів у відповідних органах, установах, організаціях, незалежно від їх організаційно-правових форми (у тому числі, але не виключно у виконавчих органах, в органах технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, в органах житлово-комунального господарства, управлінні земельних ресурсів, внутрішніх справ, нотаріату тощо) з питань, пов'язаних з продажем, оформленням, укладанням та підписом належних договорів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_3 , також займатися питанням оформлення усіх необхідних документів, замовленням та отримання акта про оцінку нерухомості, нового технічного паспорту, отримати кадастровий номер. Витяг з державного земельного кадастру, реєстрацію та отриманням у відповідних органах права власності на майно, отриманням після реєстрації правовстановлюючих документів, на умовах які відомі представникові із усного договору доручення.
Строк дії довіреності до 16 квітня 2025 року (а.с.12-13).
06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кулініча С.А. із заявою, в якій просила скасувати вищевказану довіреність, посилаючись на наявність кримінального провадження за фактом підробки документів, в тому числі видачі довіреності на підставі підроблених документів (а.с.13).
19 січня 2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кулініча С.А. було надано відповідь на вищевказану заяву, відповідно до якої, в задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено, посилаючись на те, що з метою скасування довіреності, остання повинна звернутися до суду (а.с.14).
Згідно даних з реєстру для реєстрації нотаріальних дій, наданого приватним нотаріусом Кулінічем С.А., вбачається, що 16 квітня 2020 року на підставі звернення ОСОБА_1 було посвідчено довіреність серії НОК №809996, реєстровий номер 214, особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі тимчасового посвідчення №281/1119 АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області до 27 листопада 2020 року, вказаний реєстр містить підпис останньої (а.с.70-71).
Згідно листа Головного управління в Дніпропетровській області Амур-Нижньодніпровського районного відділу у місті Дніпрі вбачається, що в Державній міграційній службі України документу такого зразку, копію якого було надано до запиту, не існує, та в період з 2017 року по теперішній час не існувало. Підрозділ має іншу назву, ніж ту, що зазначено на у наданому документі. Відповідна назва підрозділу «АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області на теперішній час не існує. На документі, виданому МВС України проставлено печатку ДМС України. Відповідна печатка викликає сумніви в справжності. Працівник, яким нібито підписано спірний документ, в Амур-Нижньодніпровському РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не працював (а.с.73-74).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не додано жодного доказу щодо недійсності оспореної довіреності, який би вказував на ту обставину, що спірну довіреність видавала не позивач і в ній міститься не її підпис, за даним фактом позивач до поліції не зверталася. Клопотання про призначення судової експертизи та про витребування нотаріальної справи не заявлялося, у зв'язку з чим, посилаючись на відсутність належних доказів на доведення факту недійсності довіреності з тих підстав, що така довіреність позивачем не видавалась. Інші вимоги також задоволенню не підлягають як похідні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача, в той же час не погоджується з підставами їх відмови з огляду на наступне.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі №201/16327/16-ц (провадження №61-43384св18) вказано, що «правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі №227/5540/18 (провадження №61-3521св20) вказано, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір».
У цій справі за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а не нотаріус чи нотаріальна контора.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 по справі №200/15072/16-ц, провадження 61-3119св19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Отже, заявлені позивачем вимоги в частині визнання довіреності безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_2 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені в спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Проте, ОСОБА_2 до участі в справі в якості співвідповідача не залучений, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляла.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 пред'явила позов про визнання довіреності недійсною до неналежного відповідача, у задоволенні її позову слід відмовити.
Підстави для задоволення клопотання апелянта про витребування доказів відсутні, зважаючи на підстави відмови у задоволенні позову судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову внаслідок його недоведеності, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 квітня 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.