Провадження № 22-ц/803/3315/22 Справа № 174/930/21 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
19 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, мотивуючи тим, що з 28 вересня 2013 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на те, що шлюбні відносини між нею з відповідачем припинені, діти зареєстровані та проживають разом із нею та повністю перебувають на її утриманні, враховуючи наявність суперечок з відповідачем з приводу утримання сім'ї, просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як дружини, з якою проживає дитина у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду, до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність вказаного рішення, просив його скасувати та в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що право на утримання від чоловіка, має дружина, з якою проживає дитина, лише у разі наявності в останнього можливості її надавати. Вказує, що суд першої інстанції не витребував та не проаналізував інформацію щодо його доходів. Вважає, що незвернення позивача до суду з метою визначення розміру допомоги з моменту народження дитини свідчить про достатність надання ним матеріальної допомоги. Зазначає, що згідно довідки про його доходи, його середньомісячний дохід складає 6 738 грн. Зазначає про неможливість надання вказаної довідки до суду першої інстанції у зв'язку з її отриманням лише 21 січня 2022 року. Вважає, що вказаний дохід, з урахуванням наявності в нього трьох дітей на утримані, на яких згідно судового наказу з нього стягуються аліменти, не дозволяє йому матеріально підтримувати ще дружину. Вказує, що ним не складалися заяви про визнання позову, а тому висновок про визнання ним позову є безпідставним, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивач по справі не скористалася.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з п. 1ч. 4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що предметом дійсного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстрованим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №96 (а.с.3).
Від шлюбу мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №219, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №205, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого відділом держаної реєстрації актів цивільного стану по П'ятихатському району та місту Вільногірську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №67 (а.с.4-6).
Згідно витягу №3392 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що малолітні діти зареєстровані разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків державної податкової служби Головного управління у Дніпропетровській області вбачається, що щомісяця позивачем отримуються соціальні виплати з бюджету в розмірі 2 560 грн. (а.с.7).
В матеріалах справи наявна заява відповідача від 18 січня 2022 року, в якій останній позов визнав, проти стягнення аліментів на користь дружини 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доході) не заперечував, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неможливості позивача працювати, внаслідок проживання та догляду останньою за малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла трирічного віку, відсутності інших доходів, окрім соціальних виплат в розмірі 2 560 грн. на місяць, що свідчить про наявність у позивача потреби у матеріальній допомозі, що з урахуванням визнання відповідачем позову свідчить про наявність підстав для стягнення на її користь аліментів у визначеному розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Вирішуючи позов про стягнення аліментів на утримання дружини та визначаючи їх розмір, місцевий суд належним чином врахував матеріальне становище сторін та відсутність на час розгляду справи судами у позивача ОСОБА_2 доходів у зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним трирічного віку.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру аліментів на утримання дружини, присуджених до стягнення, зазначаючи лише про відсутність матеріальної можливості забезпечувати дружину. В той же час, колегія суддів зауважує, що відповідач є працездатним чоловіком, має постійне місце роботи та сталий дохід, що у свою чергу свідчить про наявність в нього матеріальної можливості забезпечувати дружину до досягнення їх спільної дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Сама по собі наявність судового наказу про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання дружини.
Відмова у стягненні аліментів на утримання позивача, зважаючи на те, що остання здійснює догляд малолітньої дитини, та у зв'язку з цим позбавлена можливості працювати та самостійно утримувати себе, порушувала б її права, як учасника сімейних правовідносин, зважаючи на те, що вік дитини свідчить про її підвищену потребу в піклуванні та догляді з боку одного з батьків, яким в даному випадку, є позивач, що у свою чергу ставить матір дитини в більш уразливий стан по відношенню до батька дитини, у зв'язку з чим з метою відновлення відповідного балансу, законодавець чітко встановив норму про забезпечення чоловіком матеріальною підтримкою дружини до досягнення їх спільної дитини трирічного віку, що відповідає принципу справедливості та рівності учасників сімейних правовідносин.
Крім того, колегія суддів враховує факт визнання відповідачем позову та відсутності з його боку заперечень щодо підстав, порядку та розміру стягуваних аліментів.
Так, відповідно до вимог статті 206 ЦПК України вбачається, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, цивільне процесуальне законодавство чітко визначає, що визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невитребування судом інформації про його матеріальне становище, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності досудового процесу, а також відсутності заперечень та визнання позову з боку відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 квітня 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.