Справа № 161/21286/20 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/399/22 Категорія: 37 Доповідач: Бовчалюк З. А.
19 квітня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
за розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «НАСК Оранта» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2021 року,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 19.12.2019 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля позивача марки «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Оскільки потерпілих внаслідок ДТП не було, між учасниками ДТП було досягнуто згоди щодо обставин її скоєння шляхом укладення на спеціальному бланку повідомлення про ДТП «Європротокол» від 21.12.2019 у якому водій ОСОБА_2 свою у вчиненому визнав, а інший учасник ДТП, зокрема водій автомобіля марки «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , заперечив. Цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «НАСК Оранта» на підставі полісу АО/6305932 від 02.11.2019. 21.12.2019 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із повідомленням про страховий випадок, а вона відповідно з заявою про виплату страхового відшкодування.
05.02.2020 їй надійшло повідомлення про перерахунок страхового відшкодування на її ім'я. Відповідно до страхового відшкодування, ПАТ «НАСК Оранта» встановило суму страхового відшкодування у розмірі 2476,98 грн. та в п.13 розрахунку, зазначило про обопільну вину водіїв ДТП, яка мала місце 19.12.2019.
Зазначає, що 23.03.2020 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок розміру страхового відшкодування, на підставі звіту № 13 від 22.03.2020 про оцінку транспортного засобу марки «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в результаті ДТП в сумі 25188,32 та 2500,00 грн. вартість оцінки. Однак, 23.04.2020 їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь 20211,34 грн. завданої матеріальної шкоди та 2500,00 грн. витрат за проведення експертного дослідження.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2021 року позов в даній справі задоволено.
Ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАСК Оранта» на користь ОСОБА_3 відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 20211,34 грн та 2500 гривень витрат за проведення експертного автотоварозначного дослідження.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «НАСК Оранта» в дохід держави 908 гривень судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Судом першої інстанції було встановлено, що 19.11.2019 о 19 год. 00 хв. по вул. Гордіюк у м. Луцьку сталася ДТП за участю автомобіля марки «Audi Q5» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля марки «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Учасники ДТП скористалися правом на складання спільного повідомлення про ДТП «Європротокол».
При складанні вказаного повідомлення сторони керувалися приписами п.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-УІ), відповідно до якого у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «НАСК Оранта» на підставі полісу АО/6305932 від 02.11.2019, діючого на момент ДТП. Страховиком у правовідносинах страхування вказаної фізичної особи є ПАТ «НАСК Оранта».
21.12.2019 ОСОБА_2 звернувся в ПАТ «НАСК Оранта» із повідомленням про ДТП, яка мала місце 19.12.2019, де зазначив, що учасниками даної пригоди було складено спільне повідомлення «Європротокол».
Як вбачається із повідомлення про ДТП від 19.12.2019, воно заповнене обома учасниками ДТП у відповідних частинах, що стосується інформації про транспортні засоби учасників ДТП, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема, визначені обставини для пояснення цієї схеми.
28.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «НАСК Оранта» з заявою про перерахунок страхового відшкодування.
03.02.2020 ПАТ «НАСК Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 2476,98 грн. При цьому страховою компанією було зроблено висновок про спільну вину двох учасників ДТП та з врахуванням розрахунку страхового відшкодування за мінусом франшизи визначено до сплати позивачу 50 відсотків страхового відшкодування.
Не погоджуючись з розміром виплаченого страхового відшкодування, визначеного ПАТ «НАСК Оранта", за заявою ОСОБА_1 судовим експертом було проведено дослідження пошкодженого транспортного засобу з метою визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП.
Із висновку судового експерта № 13 від 22.03.2020 вбачається, що матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу «Audi Q5», в результаті його пошкодження при ДТП, яка мала місце 19.12.2019 складає 25188,32 грн.
23.03.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок розміру страхового відшкодування, у якому листом від 23.04.2020 № 09-02-16/3936 було відмовлено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) судом зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону№ 1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, саме на суд як на державний орган покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а також встановити суб'єктний склад спору.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час настання ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», та ОСОБА_2 своєчасно було подано відповідачу повідомлення про настання страхового випадку. Висновок суду першої інстанції про стягнення страхового відшкодування саме із відповідача є правильним та відповідає інституту та меті страхування.
Обґрунтовано судом зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали спільне повідомлення про ДТП (європротокол), з якого вбачається механізм ДТП, чим самим сторони підтвердили факт його настання. Крім того, встановивши, що цивільно -правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, суд не мав підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що європротокол не може вважатись належним доказом, який свідчить про винуватість у вчиненні ДТП саме ОСОБА_2 .. Такі твердження апелянта є безпідставними, спростовуються нормами права, які регулюють спірні правовідносини та судовою практикою.
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 466/6537/16-ц (провадження № 61-25840св18).
Таким чином суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що саме відповідач повинен відшкодувати шкоду спричиненою ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», а тому саме на відповідачу лежить обов'язок відшкодувати шкоду позивачу в межах ліміту.
Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України".
У пункті 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17 листопада 2011 року № 698 затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
Визначаючи розмір страхового відшкодування суд першої інстанції підставно взяв як доказ, висновок судового експерта № 13 від 22 березня 2020 року.
Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання.
Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Відповідно до висновку експерта № 13 складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q5 НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні становить 25188,32 гривень (а.с.24-27). Визначений експертом розмір шкоди відповідачем не заперечувався та належними доказами не спростовувався.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що стороною позивача було надано висновок експерта з приводу розміру збитків, судом висновок експерта не було визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Жодних аргументів про те, що висновок експерта викликає сумніви у його достовірності відповідач не подав.
Висновок експертного автотоварознавчого дослідження матеріальних збитків автомобіля позивача складений у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року та на підставі ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність Україні».
Висновок про оцінку майна ґрунтується на одержаних експертом відомостях, матеріали дослідження виконано повно, системно та логічно, в звіті відображенні всі пошкодження транспортного засобу, які були виявлені та зазначені в Протоколі огляду транспортного засобу.
Враховуючи зазначене суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки відповідач перерахував позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 2476,98 грн., а тому сума недоплаченого страхового відшкодування позивачу, з урахуванням розміру франшизи, складає 20211,34 грн., що й підлягає до стягнення з відповідача.
За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не містить інших доводів , окрім не можливості застосування складеного учасниками ДТП "Європротоколу" для визначення винуватості особи у винуватості в ДТП.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 19 квітня 2022 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: