СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/975/22
ун. № 759/3950/22
14 квітня 2022 року м. Київ
Слідча суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , та подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2022 за № 420221100330000008, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Суми, українцю, громадянину України, який здобув середню освіту, не одружений, має малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є командиром 1 розвідувального відділення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, та якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
До Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , та подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2022 за № 420221100330000008, про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2022 за № 420221100330000008, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 4261; ч. 2 ст. 289 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 о 5 год. 00 хв. Президент Російської Федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні. Того ж дня, приблизно о 05 год. 10 хв. Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та Збройних Сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської Федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України. У зв'язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 3 Закону визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно зі ст. 8 Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. Положеннями ч. 2 ст. 353 Цивільного кодексу України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон) правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України. Згідно зі ст. 4 Закону примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті. Статтею 7 Закону передбачено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються : назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення , відомості про власника (власників) майна , відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності), опис майна, достатній для його ідентифікації ; сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна) . Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику. Водночас, згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 №13-сч ОСОБА_4 призначено на посаду командира 1 розвідувального відділення. Відповідно до Вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, його дія поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Під час проходження військової служби ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 65, 68 Конституції України, ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1, 3, п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців. Однак, в супереч встановленого законами порядку, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння транспортним засобом вчинений групою осіб за наступних обставин. Так08.03.2022 о 16 год. 07 хв. військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у кількості не менше 2 осіб, прибув до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розташованого за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 39, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, VIN код НОМЕР_4 , який є службовим транспортним засобом Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У подальшому, ОСОБА_4 з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у кількості не менше 2 осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом за відсутності правових підстав, у період до 17 год. 10 хв. 08.03.2022 вживав активних дій щодо відшукання ключа від транспортного засобу «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_3 , у приміщеннях Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які знаходяться на 4 поверсі будівлі розташованої за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 39, та після його отримання у вказаний час сів на місце водія зазначеного транспортного засобу та привів у дію двигун шляхом повернення ключа запалення, після чого на автомобілі «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, VIN код НОМЕР_4 , з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у кількості не менше 2 осіб, здійснив переміщення транспортного засобу в просторі в невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
У вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_4 як особу яку він бачив; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»). Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 . Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю. Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_4 і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
У судому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав у ньому зазначених.
Підозрюваний пояснив, що він дійсно забрав автомобіль «RENAULT DUSTER», д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився біля Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), розташованого за адресою: м. Бровари, бульвар Незалежності, 39. Але забрав автомобіль за наказом командира - позивний « ОСОБА_14 ». Він разом з чоловіком - позивний « ОСОБА_15 » та ОСОБА_16 приїхали за адресою: АДРЕСА_3 , зайшли у приміщення, «Сван» взяв ключі від автомобіля в одному з кабінетів та на вулиці передав ключі йому. Він сів за кермо автомобіля, завів його та проїхав кілька метрів. Після цього він повернув ключі від автомобіля «Свану». Просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього додатки, слідча суддя дійшла такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП у Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2022 за № 420221100330000008, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 4261; ч. 2 ст. 289 КК України (а. 10-11, 13-15).
Відповідно до п. 3 постанови заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_17 про створення слідчої групи від 06.04.2022 місце проведення досудового розслідування визначено за місцем знаходження органу досудового розслідування, а саме за відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області, що за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Святошинська, 2А (а. 18-19). Відтак, клопотання подано з дотриманням правил підсудності.
14.04.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України (а. 57-64).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо оцінки слідчою суддею обґрунтованості підозри, то слід зазначити, що вимога обґрунтованої (розумної) підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування слідча суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду (рішення у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32; рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, на даний час повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме копіями: протоколів допиту свідка ОСОБА_9 від 28.03.2022, свідка ОСОБА_10 від 29.03.2022, протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2022, протоколів допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 17.03.2022, протоколів допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 29.03.2022 іншими матеріалами кримінального провадження (а. 22-25, 26-30, 31-33, 34-36, 37-40, 41-43, 44, 45-48, 49-52, 53-56).
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Враховуючи наведене, слідча суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій, належність та допустимість доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому, висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, слідча суддя враховує, що сама по собі тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваному не є виправданням застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, однак, суворість такого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення кримінальних правопорушень.
Так, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які мають враховуватися під час вирішення вказаного питання, зокрема, те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Водночас, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , а саме те, що він має міцні соціальні зв'язки, а саме проживає у цивільному шлюбі, має малолітню дитину, постійне місце проживання у Київській обл., а також з урахуванням того, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який продовжено Указом від 14.03.2022 № 133/2022, а ОСОБА_4 є командиром 1 розвідувального відділення військової частини НОМЕР_1 , слідча суддя вважає, що прокурором недоведені підстави щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також прокурором у судовому засіданні недоведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. За таких обставин, слідча суддя вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи вище наведене, на переконання слідчої судді, на даний час наявні всі підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Саме такий запобіжний захід є співрозмірним із тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти визначеним ризикам.
На підставі та керуючись ст. 176-178, 179, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого - відмовити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, який здобув середню освіту, не одружений, має малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є командиром 1 розвідувального відділення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, та якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 14 червня 2022 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 14 червня 2022 року включно, обов'язки, передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 14 червня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголосити о 12 год. 00 хв. 15.04.2022 року.
Слідча суддя ОСОБА_1