Справа № 755/19073/21
Провадження № 2/755/1656/22
"19" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні правом власності, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: усунути йому як власнику частки квартири АДРЕСА_1 перешкоди зі сторони відповідачів у користуванні правом власності шляхом вселення та зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей; судові витрати покласти на відповідачів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору дарування від 27.07.2017 він є власником 1/3 частки спірної квартири, а власниками інших її часток є відповідачі. Спроби позивача вирішити питання спільного користування майном за узгодженням сторін відповідачі ігнорують, у житлове приміщення його не допускають, екземпляр ключів від вхідних дверей не надають, чим чинять позивачу перешкоди у користуванні належною йому нерухомістю.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви з додатками відповідачами, що направлялись за місцем реєстрації відповідачів, останні не отримали, а конверт з відправленням повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Позивач копію ухвали суду отримав в електронному вигляді шляхом доставки на електронну пошту, вказану ним у позові.
Відповідачі не використали право на подання відзиву. Від позивача заяв, клопотань не надійшло.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування частини квартири, посвідченого 27.07.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Анцифєровою А.М., ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується інформаційною довідкою № 93049492 від 27.07.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 3, 6).
Відповідачі є співвласниками іншої частини спірної квартири, що підтверджується витягом № 34021864 від 04.05.2012 про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, та свідоцтвом про право власності, виданим 03.04.2012 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (а.с. 7, 8).
Позивач посилається на те, що відповідачі не допускають його у житлове приміщення квартири та не надають йому екземпляр ключів від вхідних дверей, отже позивач не має доступу до належного йому житла.
Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.
За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно зі ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Судом установлено, що позивач, володіючи на праві приватної власності 1/3 частиною спірної квартири, до вказаної квартири не має доступу, оскільки відповідачі не допускають його до житлового приміщення, що належить сторонам праві приватної спільної часткової власності, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про вселення до спірної квартири та надання позивачу екземпляру ключів від вхідних дверей є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд доходить висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав власника частини житлового приміщення, в даному випадку шляхом вселення до квартири АДРЕСА_1 та передачі позивачу відповідачем ключів від квартири.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні правом власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню порівну витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 9, 150 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) про усунення перешкод у користування правом власності - задовольнити.
Зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійснені права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири та передачі йому ключів від квартири.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: