Справа №701/334/21
Провадження №4-с/701/1/22
"18" квітня 2022 р. Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Калієвського І. Д.
за участю секретаря - Байдужої Г. І.
розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за скаргою ОСОБА_1 , представника скаржника: ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «Сетам» та Служби у справах дітей Черкаської міської ради на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Скаржник звернувся до суду із скаргою до відповідача та третіх осіб на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На підставу своїх вимог спирається на те, що в рамках виконання рішення суду за виконавчим листом 2-543, виданого 11.09.2008 року Маньківським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №9235075. Також, в рамках виконання рішення суду за виконавчим листом №380/662/18, виданого 22.06.2018 року Тетіївським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №59629948. На письмовий запит адвоката була надана відповідь з якої вбачається, що вказані виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження №63166436. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження матеріалів які б підтверджували даний факт виявлено не було. На сьогоднішній день ОСОБА_1 , з постановою про об'єднання виконавчих проваджень не ознайомлений.
12 квітня 2021 року, з відкритих джерел - сайту ДП «Сетам» (https://setam.net.ua/auction/474121), скаржник виявив, що квартира, яка належить останньому на праві приватної власності (Договір купівлі-продажу квартири №4591, 11.11.2003 року, видав приватний нотаріус Фіщук В.Я.), за адресою: АДРЕСА_1 , 7 квітня 2021 року була передана для реалізації в рахунок погашення боргу.
Заперечуючи законність об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження скаржник зазначив, що у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 Наказу Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 року «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» система обліковує виконавчі документи за категорією стягнення (характером зобов'язання), суб'єктом стягувача та боржника, суб'єктом видачі виконавчого документа. Категорією стягнення: стягнення коштів; звернення стягнення на майно; стягнення аліментів; стягнення періодичних платежів (крім аліментів); стягнення заборгованості із заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами; стягнення соціальних виплат; стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг; стягнення штрафів у справах про адміністративні правопорушення; стягнення штрафів у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху; забезпечення позову; зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; поновлення на роботі; вселення стягувача; виселення; відібрання дитини; заборона вчиняти певні дії; конфіскація майна; конфіскація майна, вилученого митними органами; конфіскація майна засуджених; конфіскація коштів та майна за вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення; спеціальна конфіскація; стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні; оплатне вилучення; передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі; стягнення коштів на користь держави; рішення Європейського суду з прав людини; стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; стягнення штрафів, накладених державним, приватним виконавцем; стягнення основної винагороди приватного виконавця; усунення перешкод у побаченні з дитиною, встановлення побачення з дитиною. Відповідно до п. 14 Розділу 3 Наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У відповідності до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Скаржник зазначає, що об'єднання виконавчих проваджень можливе лише у разі виконання рішення у категорії про стягнення коштів. На його думку Закон не передбачає об'єднання виконавчих проваджень при стягненні аліментів, а тому таке об'єднання є незаконним та підлягає до скасування.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Окрім того, згідно п. 14 Розділу 3 Наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). За таких обставин, на думку скаржника, Центральним відділом ДВС м. Черкаси було зведено виконавчі провадження незаконно, а тому об'єднання є незаконними. Враховуючи, що з постановою про об'єднання виконавчих проваджень на момент подання скарги ОСОБА_1 , ознайомлений не був, тому строк оскарження такої постанови на ждумку скаржника не сплинув.
Факт того, що квартира передана на продаж згідно зведеного виконавчого провадження №63166436 підтверджується знімком з сайту ДП «Сетам» (вказано провадження №63166436).
Крім того скаржник обгрунтовуючи заявлені вимоги вказує, на те, що постанова про звернення стягнення на майно була прийнята у зведеному виконавчому провадженні, а тому вона є незаконною, те ж саме стосується акту опису та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання від 11.03.2021 року також на думку скаржника є незаконною у зв'язку з тим, що вона була прийнята у зведеному виконавчому провадженні.
Також скаржник зазначає, що 12 квітня 2021 року, з відкритих джерел - сайту ДП «Сетам» (https://setam.net.ua/auction/474121), останній виявив, що квартира, яка належить останньому на праві приватної власності (Договір купівлі - продажу квартири №4591, 11.11.2003 року, видав приватний нотаріус Фіщук В.Я.), за адресою: АДРЕСА_1 , 7 квітня 2021 року була виставлена для реалізації в рахунок погашення боргу.
Скаржник до 12 квітня 2021 року не отримував жодних повідомлень про призначення державним виконавцем суб'єкта оціночної діяльності, про визначення вартості майна та про складений ним висновок, тому у відповідності до чинного законодавства, оскільки скаржник не отримав від державної виконавчої служби повідомлень щодо проведення оцінки майна, а також не обізнаний про результати такої оцінки, державний виконавець не мав законних підстав передавати майно на реалізацію. Однак, 12 квітня 2021 року скаржником було отримано висновок про вартість, затверджений директором ПП «Ажіо». Враховуючи те, що оцінку квартири було проведено без ознайомлення з об'єктом оцінки, оскільки відповідного огляду квартири за вказаною адресою не проводились та доступу до квартири державним виконавцем не забезпечувалось вказана ціна квартири є заниженою порівняно з ринковою вартістю.
У відповідності до ч. ч. 5-6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-ти денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Окрім того, Центральним відділом ДВС м. Черкаси, на думку скаржника, було порушено вимоги, наведенні в пунктах 2-4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, зокрема, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Крім того, оскаржуваний звіт є недійсним з огляду на порушення державним виконавцем Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1442, якими визначено загальні засади оцінки майна. ОСОБА_1 , ознайомився з результатами визначення вартості та оцінки арештованого майна 12 квітня 2021 року, у той час як квартира виставлена на продаж 7 квітня 2021 року, тобто з порушенням встановленого порядку.
Також скаржник звертає увагу на те, що державним виконавцем не було враховано того факту, що в вказаній квартирі, з осені 2020 року, проживає неповнолітня дитина. Віднедавна, місце проживання неповнолітнього було зареєстровано у встановленому Законом порядку. Зазначений юридичний факт зумовлює порушення державним виконавцем Закону та унеможливлює продаж квартири з торгів. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення протоколу проведення електронних торгів - це є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочином. А відтак відчуження майна з електронних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу, і така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України. При цьому, необхідність звернення до органу опіки та піклування за попереднім дозволом у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, є обов'язком державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, який регламентується Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Відповідно до пункту 28 розділу VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 5 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції, забезпечують захист особистих і майнових прав та інтересів дітей. Згідно з частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» зазначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Для вчинення будь - яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Відповідно до частин 4, 5 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Якщо у продавця квартири є дитина, то для продажу потрібен дозвіл органу опіки (постанова ВП ВС від 21.08.2019 року справа №569/4373/16-ц). 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 , поштовим відправленням повідомив ДП «Сетам» про виставлення квартири на продаж в якій проживає та зареєстрована неповнолітня дитина. 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся з зазначеною інформацією до Центрального відділу ДВС м. Черкаси, але нажаль, ДВС переведена на режим карантину, тому державний виконавець прийому не веде, канцелярія прийом документів не здійснює. За таких обставин особисто повідомити державного виконавця про причини необхідності зупинити торги та зняти з торгів квартиру вдалося лише в телефонній розмові, а письмове звернення, з метою отримання відповідного підтверджуючого штампу, подавати до канцелярії під приводом написання скарг. Телефонна розмова з виконавцем дає підстави вважати, що ДВС не буде проводити дій щодо зняття квартири з публічних торгів. Станом на 18:00 год., 19 квітня 2021 року на сайті ДП «Сетам» інформація про зупинення торгів відсутня, що свідчить про бездіяльність державного виконавця та ДП «Сетам». Вищевикладене змусило скаржника звернутись з відповідною скаргою до суду.
Боржник - скаржник та представник боржника- скаржника: ОСОБА_2 , до суду не з'явилися, однак надали суду заяву, в якій скаргу підтримують в повному обсязі та просили її задовольнити і справу слухати в їх відсутності.
Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином. Представником Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був наданий письмовий відзив на скаргу згідно якого останній відповідно до викладеної позиції заперечував проти задоволення скарги, тому суд враховуючи письмову позицію викладену у відзиві на скаргу вважає за можливе провести розгляд скарги у відсутність представника.
Заінтересована особа: ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явилася, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність та заперечує проти задоволення скарги.
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явилася, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність та заперечує проти задоволення скарги.
Представник заінтересованої особи: Державного підприємства «Сетам» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги неодноразово повідомлений, проте його неявка не перешкоджає розгляду скарги у його відсутність на підставі зібраних доказів.
Представник заінтересованої особи: Служби у справах дітей Черкаської міської радив судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та у прийнятті рішення по скарзі покладається на думку суду.
Суд вивчивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.
За приписамистатті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України "Про виконавче провадження" передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом .
Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Ст. 451 ЦПК України визначає, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правом на звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення мають сторони виконавчого провадження у разі порушення такими рішеннями, діями чи бездіяльністю їхніх особистих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника є заходами примусового виконання рішень.
Як зазначено у п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника в установленому законом порядку.
В силу частин 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Як зазначено у частинах 1, 2 ст. 56 Закону України Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Судом встановлено, що на виконанні в Центральному відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження №63166436 з примусового виконання виконавчих документів: виконавчий лист №2-543 від 11.09.2008 року виданий, Маньківським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , аліментів па утримання дитини в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (ВИ №9235075) та виконавчий лист №380/662/18 від 22.06.2018 року виданий, Тетіївським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , щомісячно, аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 23.05.2018 року і до повноліття дитини ( НОМЕР_1 ).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості, на момент формування заявки на реалізацію нерухомого майна, заборгованість по виконавчому провадженню №9235075 станом на 01.03.2021 року становить 73423,00 грн., виконавчого збору в розмірі 7342,30 грн., по виконавчому провадженню №59629948 станом на 01.03.2021 року заборгованість становить 72898,59 грн., виконавчого збору в розмірі 7289,00 грн.
30.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень за №9235075 та №59629948 у зведене виконавче провадження №63166436.
У межах заходів примусового виконання вищезгаданих рішень судів 02.03.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника.
02.03.2021 року складено акт опису та арешту нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Згідно якого державним виконавцем описано та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с.95-96).
11.03.2021 року було винесено постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності (а.с.210)
25.03.2021 року отримано висновок експерта про оцінку майна (а.с.212-219).
31.03.2021 року складено та надіслано до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с.94).
Обгрунтовуючи вимоги скарги скаржник вказує на незаконність об"єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче проовадження, проте суд не може погодитись з даною позицією скаржника, оскільки ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Такий порядок визначений Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року.
За правилами п. 3.8. розділу III зазначеної Інструкції у разі, якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (пп.3.8.1.). Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання. За зведеним виконавчим провадженням арешт па майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням (пп.3.8.2.). Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного реєстру при відкритті виконавчого провадження (пп.3.8.4.). Якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі ДВС в межах регіону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, звертається до керівника органу ДВС вищого рівня щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного та визначення органу ДВС, який буде здійснювати виконання зведеного виконавчого провадження, (пп.3.8.6.).
Такі правові висновки відображені в постанові Верховного суду у справі №817/3267/15 від 23 липня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Згідно частини 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.
Суд звертає увагу на те, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 у справі №813/2897/16 та 07.03.2018 у справі №664/51/17.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який проводить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною держаним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
У межах заходів примусового виконання вищезгаданих рішень судів 02.03.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника.
02.03.2021 року державним виконавцем складено акт опису та арешту нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Смілянська, буд. 102, м. Черкаси.
11.03.2021 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. За змістом якої призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю ПП «Ажіо» для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) з питання ринкової вартості нерухомого майна, що знаходиться за адресою вул. Смілянська, буд. 102, м. Черкаси.
25.03.2021 року проведено оцінку майна боржника, за результатом якої складено звіт про експертну грошову оцінку майна, згідно якого вартість об'єкта оцінки становить 569500,00 грн. Даний висновок був направлений боржнику у встановленому законом порядку.
Оскарження звіту про оцінку майна, а саме те, що оскаржувана постанова не направлена боржнику; в даній постанові невірно зазначено адресу боржника; боржника не повідомлено про результати визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного дня після отримання звіту про експертну грошову оцінку майна; в постанові про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання відсутнє ознайомлення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, для оскарження звіту правового значення не мають, оскільки такі підстави на процес визначення вартості майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, що с результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, не впливають.
Підставою проведення оцінки майна є постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 11.03.2021 року. Відповідно до зазначеної постанови суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання призначено ПП «Ажіо», якому доручено провести експертну оцінку описаного майна боржника, а саме: квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що 22.03.2021 року представник боржника - адвокат Гнатюк А.І., ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження (за заявою представника яка була подана та датована 16.03.2021 р.0), а тому була ознайомлена із спірною постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності та як наслідок пропустила строк на оскарження визначений ст. 449 ЦПК України (10 днів).
Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовій формі): - копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі Інструкція з організації примусового виконання рішень) визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.
Проте суд звертає увагу на те, що відповідно до відповіді Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради станом на 31.03.2021 року та станом на 07.04.2021 року за адресою АДРЕСА_2 малолітні або неповнолітні особи не були зареєстровані. За вказаною адресою зареєстрований лише боржник ОСОБА_1 , Окрім того, інших доказів, що до наявності права власності або право користування яким мають діти, як представником боржника так і самим боржником надано не було.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що у державного виконавця не було підстав для отримання попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію спірної квартири, оскільки будь-яких доказів того, що право власності на цю квартиру або право користування цією квартирою мають неповнолітні діти скаржника матеріали справи не містили.
У відповідності до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Частиною 4 ст. 156 Житлового кодексу Української PCP визначено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Як убачається із долученого до матеріалів скарги свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 батьками малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Боржником ні в орган ДВС, ні безпосередньо до суду не надано жодних належних доказів того, що боржник є опікуном малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , не являються співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_2 та в розумінні ст. 156 Житлового кодексу Української PCP не відносяться до категорії членів сім'ї власника квартири, а тому не наділені правом володіння житлом та мають лише право на проживання у вказаній квартирі.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №206/4980/15, від 20.03.2019 року у справі №1612/2343/12, від 06.11.2019 року у справі №346/432/16-ц
Виходячи зі змісту ст.451 ЦГІК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб'єкта оскарження, і права чи свободи заявника були порушені.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки оскаржувана бездіяльність державного виконавця була вчинена відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, законні права заявника не були порушено, тому в силу вимог статті 451 ЦПК України у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 129-1 Конституції України, ст. ст. 10,18, 56, 59, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 4, 5, 76-81, 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «Сетам» та Служби у справах дітей Черкаської міської ради на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Д.Калієвський