Справа № 388/1215/16-к
Номер провадження 1-кп/383/8/22
14 квітня 2022 року року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження №12014120150000674 від 23.10.2014 року по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Осикувате Кіровоградського району Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12014120150000674 від 23.10.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 пред'явлене обвинувачення у невиконанні чи неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому хворому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, який скоєно при наступних обставинах.
ОСОБА_3 у 2002 році закінчив Дніпропетровську державну медичну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію лікаря.
Згідно до наказу головного лікаря Долинської центральної районної лікарні Кіровоградської області за №106-ОС від 13 грудня 2012 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до медичного закладу лікар-акушером гінекологом жіночої консультації поліклініки.
16 травня 2014 року ОСОБА_3 переведено на посаду лікаря акушер-гінеколога поліклініки згідно наказу головного лікаря Долинської центральної районної лікарні №111 від 16.05.2014 року.
Згідно кваліфікаційним вимогам «Довідник кваліфікаційних професій працівників». Випуск 78. Охорона здоров'я. (зі змінами, внесеними згідно наказам МОЗ України № 131-0 від 18.06.2003 року; №277 від25.05.2007 року; №153 від21.03.2011 року; №121 від14.02.2012 року), що затверджений наказом МОЗ України за №117 від 29 березня 2002 року, погоджений Міністерством праці та соціальної політики України, лікар-гінеколог І кваліфікаційної категорії зобов'язаний забезпечити раннє виявлення ускладнення вагітності і пологів, лікування та нагляд за породіллями, застосовувати сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації в межах своєї спеціальності; володіти всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, надавати швидку і невідкладну медичну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю, а також повинен знати організацію акушерсько-гінекологічної допомоги; права, обов'язки та відповідальність лікаря-акушера гінеколога; загальні і спеціальні методи обстеження, які застосовуються в акушерстві і гінекології; сучасні методи проведення пологів; виявлення, спостереження, лікування ускладнень вагітності та післяпологову реабілітацію; правила оформлення медичної документації.
Таким чином, займаючи посаду акушер-гінеколога поліклініки ОСОБА_3 є медичним працівником, що наділений професійними обов'язками.
Згідно графіку роботи лікарів під час чергувань вдома на вересень 2014 року, затвердженого в.о. головного лікаря Долинської центральної районної лікарні Кіровоградської області, ОСОБА_3 30 вересня 2014 року перебував на чергуванні.
Так, 30 вересня 2014 року о 16 год. 40 хв. до пологового відділення Долинської центральної районної лікарні надійшла неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та під час попереднього огляду лікарем ОСОБА_3 неповнолітньої ОСОБА_5 встановлено діагноз: вагітність 28 тижнів, загроза передчасних пологів, який відповідно до висновку експерта КЗ «Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи» за №40 від 04 серпня 2016 року був необґрунтованим. Разом з тим, відповідно до встановленого діагнозу ОСОБА_5 не було визначено групу крові та резус належності, не призначено проведення коагулограми та вмісту тромбоцитів в крові, проте призначено внутрішньовенне введення лікарського засобу гінепралу.
Згідно висновку експерта КЗ «Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи» за №78 від 25 грудня 2016 року, при застосуванні лікарського засобу «Гінепрал» при токолітичній терапії необхідно контролювати стан фетоплацентарного комплексу, пересвідчитися у відсутності відшарування плаценти. Клінічні симптоми передчасного відшарування плаценти можуть бути злагоджені на тлі токолітичної терапії, а призначене ОСОБА_5 внутрішньовенне введення гінепралу, терапевтична доза якого була удвічі завищена, могла призвести до прогресування відшарування плаценти.
30.09.2014 року о 19 год. 00 хв. стан хворої ОСОБА_5 різко погіршився та лікарем ОСОБА_3 було прийнято рішення про транспортування ОСОБА_5 до обласного перинатального центру, при цьому стан вагітної ОСОБА_3 не контролювався, структурні зміни шийки матки на тлі лікування гінепралом, які повинні бути оцінені через дві години після початку його введення не оцінювались, діагноз перед транспортуванням не уточнювався, а транспортування ОСОБА_5 до обласного перинатального центру здійснювався медичною сестрою дитячого відділення, а не акушером чи лікарем.
О 22 годині 10 хвилин 30.09.2014 року при поступленні в перинатальний центр Кіровоградської обласної лікарні вагітна ОСОБА_5 була оглянута лікарями центру та встановлено діагноз: вагітність 28 тижнів, тотальне відшарування нормально розташованої плаценти, матка Кювелера, антенатальна загибель плоду, геморагічний шок ІІІ-ІV, ДВС - синдром. З метою надання невідкладної медичної допомоги, по життєвим показанням з боку жінки проведено ургентне оперативне втручання - кесаревий розтин, екстирпація матки з лівими придатками, прив'язка внутрішніх здухвинних артерій. Даний стан згідно висновку експерта КЗ «Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи» №10 від 25 березня 2016 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критеріями небезпеки для життя та втрати репродуктивної здатності.
Відповідно до висновку експерта КЗ «Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи» за №40 від 04 серпня 2016 року, указані наслідки стали можливими внаслідок неналежного виконання лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого до них ставлення, а саме порушення вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Передчасні пологи», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України за №624 від 03.11.2008 року, а саме: не призначення та не проведення ультразвукового дослідження ОСОБА_5 , призначення внутрішньовенного введення гінепралу, терапевтична доза якого була удвічі завищена, відсутність контролю за структурними змінами шийки матки на тлі лікування гінепралом та станом плоду під час проведення токолітиної терапії, не скликання консиліуму та не уточнення діагнозу перед транспортуванням ОСОБА_5 до обласного перинатального центру.
Відповідно до висновку експерта Головного Бюро судово-медичної експертизи за №40 від 04.08.2016 року при своєчасному діагностуванні передчасного відшарування нормально розташованої плаценти та вирішенні питання про проведення термінового кесарева розтину в умовах полового відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 з одночасним викликом реанімаційної неонатологічної бригади з м.Кіровограда можливо було запобігти антенатинальної загибелі плоду та втрати дітородної функції. Таким чином, враховуючи викладене, між неналежним виконанням лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків та погіршенням стану ОСОБА_5 , антенатальною загибеллю плоду та втратою дітородної функції існує прямий причинно-наслідний зв'язок.
Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді лікаря акушер-гінеколога поліклініки Долинської центральної районної лікарні несумлінно поставився до виконання своїх професійних обов'язків та неналежно їх виконав, порушивши вимоги Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Передчасні пологи», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.11.2008 року №624, вказаними діями ОСОБА_3 вчинив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому хворому.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого подав до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив закрити кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні не заперечив щодо клопотання захисника обвинуваченого та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Так, у відповідності до п.3 ч.1 ст.49 КК України (у редакції станом на 30.09.2014 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України (у редакції на час ухвалення судового рішення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Санкцією частини 2 ст.140 КК України визначено покарання за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до ч.3 ст.12 КК України (в редакції на 30.09.2014 року) зазначене діяння класифікувалося як злочин середньої тяжкості.
Відповідно до ч.4 ст.12 КК України (в чинній редакції на час ухвалення судового рішення) вказане кримінальне правопорушення класифікується як нетяжкий злочин.
Таким чином, станом на 14.04.2022 року минув п'ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України, встановлений ч.1 ст.49 КК України.
Частинами 2,3 ст.49 КК України визначені обставини зупинення та переривання строку давності. Зокрема, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 не ухилявся від досудового розслідування чи суду, нового злочину не вчиняв, відтак визначений п.3 ч.1 ст.49 КК України строк не зупинявся та не переривався.
Згідно з правилами ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_3 та впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, встановивши наявність визначених законодавством підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання захисника обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.
Стосовно заявленого потерпілою цивільного позову суд зазначає наступне.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним нормам закону.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє права потерпілого звернутися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі ст.49 КК України, керуючись ст. ст.284, 285-286, 288, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12014120150000674 від 23.10.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.140 КК України закрити.
Речові докази: медична документація - історія пологів № 18006 ОСОБА_5 та гістеропрепарати повернути до Кіровоградської обласної лікарні, карту розвитку новонародженого № 18006 від 01.10.2014 року та протокол паталого-анатомічного дослідження №46 від 01.10.2014 року, які приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1