Справа № 758/2663/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3330 /2022
Головуючий у суді першої інстанції: Ковбасюк О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
13 квітня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У березні 2021 року позивач звернувся з даним позовом до відповідача, посилаючись в обгрунтування своїх вимог на те, що у січні місяці 2018 року оформив в АТ «ПУМБ» платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку отримав кредит на суму 30000,00 грн.
07 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. винесено постанову ВП № 64265218 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 39223 від 01 грудня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 40019,21 грн.
Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом з иорушенням ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та встановленого порядку, оскільки приватний виконавець не перевірив безспірність вимог стягувача та дотримання строку давності за вимогами.
Просив визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що він при подачі позову зіслався на докази, що є в наявності у відповідача та третіх осіб, крім того, ним було надано копію постанови приватного виконавця про взернення стягнення на його доходи, у якій є посилання на виконавчий напис № 39223 від 01 грудня 2020 року про стягнення з нього 40019 грн. 21 коп. на користь АТ ПУМБ, що, на його думку є достатнім для розгляду позову, враховуючи, що судом позовна заява була прийнята без зауважень.
Також зазначає, що про безспірність його вимоги свідчить і відсутність заперечень щодо позову з боку відповідача.
Наполягає на тому, що він будь-яких документів ані від відповідача, ані від нотаріуса щодо заборгованості по кредиту не отримував, кредитні зобов'язання погашав через термінал, суму заборгованості заперечує.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог через не надання жодного доказу ані стосовно існування заборгованості, ані щодо її розміру у разі дійсної її наявності на час вчинення виконавчого напису, взагалі наявності спору із стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також суд зазначив, що матеріали справи не містять документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, про який вказувалося позивачем у його позові, що позбавило суд можливості перевірити дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та безспірність заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що справу розглянуто в заочному порядку, сторони в судове засідання не з'явилися, позивач подав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення, відповідач відзиву на позов не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, треті особи письмових пояснень по суті спору не надали.
Судом встановлено, що 07 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. було винесено постанову ВП №64265218 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 39223 від 01 грудня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 40019,21 грн.
Позивач стверджує, що у січні місяці 2018 року отримав в АТ «ПУМБ» платіжну картку № НОМЕР_1 , з якої отримав кредит на суму 30000,00 грн. Факт видання АТ «ПУМБ» платіжної картки № НОМЕР_1 з терміном дії до січня 2022 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією картки.
Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору, отримання кредитних коштів, документів, що стосуються вчинення виконавчого напису, як і самого оскаржуваного виконавчого напису.
До апеляційної скарги позивачем надано копію виконавчого напису № 39223 від 01 грудня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 40019,21 грн. та копію заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з якої вбачається, що сторонами 18 березня 2019 року укладено кредитний договір з кредитним лімітом 30000 грн. строком на 12 місяців.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України Про нотаріат (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5. п. 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно , для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19) дійшов висновку, що: оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 обґрунтовував позовні вимоги тим, що виконавчий напис приватним нотаріусом вчинено з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом ОСОБА_2 копії укладеного між ним та АТ ПУМБ від 18 березня 2019 року, який був поданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не надав, як не надав і копію виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом зазначених процесуальних норм обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи покладається на сторін, а не на суд, який, виконуючи роль арбітра у вирішенні спору і дотримуючись принципу диспозитивності, розглядає справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, з клопотаннями про витребування доказів позивач до суду не звертався.
Відтак, суд першої інстанції позбавлений був можливості перевірити доводи позовної заяви щодо недотримання нотаріусом умов вчинення виконавчого напису.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач в судове засідання не з'явився.
ОСОБА_2 до суду першої інстанції подав заяву, в якій просив провести розгляд справи у його відсутність.
Вказаними діями позивач позбавив суд, зокрема, можливості виконати завдання підготовчого судового засідання (з'ясувати, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі, а також чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішити питання про витребування додаткових доказів тощо).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у їх задоволенні через недоведеність позивачем своїх вимог.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу недобросовісної поведінки відповідача через неподання останнім відзиву на позовну заяву та доказів щодо правомірності вчиненого виконавчого напису, оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд і надання відзиву учасником справи є його правом, а не обов'язком.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Підстав для скасування або зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді