23 лютого 2022 року місто Київ
справа №369/16398/19
провадження №22-ц/824/3055/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
Сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - приватний нотаріус КМНО Кобелєва Алла Михайлівна
відповідач - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ»
на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М., ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27015085 від 11 грудня 2015 року 19:10:58 щодо реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222481201:01:006:0069.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27015448 від 11 грудня 2015 року 19:28:53 щодо реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» на житловий будинок загальною площею 290,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
22 червня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Чередніченко М.М. направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. У заяві просив стягнути з приватного нотаріуса КМНО Кобелєва А.М., ТОВ «Кей-Колект» судові витрати понесені у зв'язку із розглядом справи в сумі 31200 грн. Свою заяву обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, насамперед про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31200 грн. Такі витрати пов'язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на добросовісну поведінку позивача у справі під час розгляду справи, а також на виконану за договором про надання юридичних послуг роботу ( надані послуги), час, витрачений адвокатом за договором на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суттєве значення справи для позивача, є всі підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат у розмірі 31200 грн.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Чередніченком М.М., задоволено. Стягнуто солідарно з приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М., ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 31200 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» подало апеляційну скаргу, в який просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Апелянт вважає, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі досліджено всі обставини справи.
Зокрема, посилається на те, що вирішуючи спір та стягуючи з відповідачів грошові кошти в розмірі 31200 грн. як гонорар за здійснення адвокатом правової допомоги, суд першої інстанції не взяв до уваги, що договір про надання юридичних послуг від 13 квітня 2016 року не визначає порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо. Зміст цього договору (форма його викладу) не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати, враховуючи, що відповідач заперечує визначений розмір гонорару.
Крім того, посилається на те, що з наявних матеріалів справи та доданих до заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення документів вбачається, що представником позивача не зроблено відповідну заяву до судових дебатів. Детальний розрахунок був лише наданий у заяві про ухвалення додаткового рішення. Представник позивача не надав будь-якого розрахунку на підтвердження обсягу виконаної роботи.
Всупереч позиції Верховного Суду суд першої інстанції відповідного правового аналізу розумності розміру винагороди та їх дійсності не зробив, обмежившись лише посиланням на додаткові угоди та платіжні доручення.
ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» вважає, що представником позивача у порушення вимог ст.141 ЦПК України не заявлено про свій намір стягувати витрати на правову допомогу, не наведено достатніх і переконливих доказів розумного та дійсного розміру адвокатських послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко М.М. просить апеляційну скаргу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, просить стягнути з ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. Спростовуючи доводи ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», представник позивача зазначає про те, що: по-перше, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено рішення, є однією із основних засад цивільного судочинства; по - друге, доводи ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ» щодо того, що договір про надання юридичних послуг від 13 квітня 2016 року не визначає порядок обчислення гонорару не відповідають дійсності. Оскільки сторонами у договорі узгоджено фіксований розмір гонорару, тому є необов'язковим подання детального опису робіт. До судових дебатів позивач не мав можливості подати детальний опис, оскільки остаточний перелік наданих послуг став відомий позивачу лише після ухвалення рішення. З боку ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» будь-яких заперечень з приводу розміру судових витрат на правничу допомогу не було заявлено, ні у відзиві на позов, ні у запереченнях щодо розміру витрат на правничу допомогу.
В судове засідання представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», приватний нотаріус КМНО Кобелєва А.М., третя особа ОСОБА_2 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, що підтверджується розпискою, яка містить підпис представника ТОВ - Перегудова О.В., поштовим повідомленням про місце, день та час розгляду справи, направленим на адресу: приватного нотаріуса Кобелєвої А.М., яке повернуто до суду з відміткою поштового відділення « адресат відсутній за вказаною адресою». Зважаючи на вимоги ч.8 ст.128, ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явились в судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Літвінов Є.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив додаткове рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 29 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АО «КПД Консалтинг» укладено заявку на надання послуг № 9, відповідно до якої АО «КПД Консалтинг» зобов'язується надати ОСОБА_1 комплексний юридичний супровід позивача у суді першої інстанції по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М., ТОВ «Кей-Колект» про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію рахунку на оплату № 160413-9 від 29 листопада 2019 року на суму 31200 грн.; копію платіжного доручення № ПНМ26803 від 3 грудня 2019 року на суму 13000 грн., копію платіжного доручення № 29178619-3 від 4 грудня 2019 року на суму 4200 грн.; копію платіжного доручення № @2PL489084 від 4 грудня 2019 року на суму 14000 грн.
Судом установлено, що позивачем під час розгляду справи були понесені і документально підтверджені витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 31200 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М., ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.
Вказаним судовим рішенням не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із обставин справи, укладеного договору про надання правової допомоги, з співмірності винагороди за надані юридичні послуги, зі складністю справи, часу, витраченого адвокатом за договором на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суттєве значення справи для позивача. Врахувавши зазначені критерії, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача та стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача понесені позивачем судові витрати - витрати на правову допомогу у розмірі 31200 грн.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст.137 ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі «East/ West Allianc Limited проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене суд першої інстанції при визначенні розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягав стягненню з відповідачів, правильно врахував критерії, що визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, а саме реальність та розумність розміру витрат на правничу професійну допомогу, та зважаючи на доведеність наданих адвокатом послуг, вартість яких визначена сторонами у договорі, який укладено у формі заявки на надання послуг, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі заявленому до стягнення.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що заявлений позивачкою ОСОБА_1 та її представником розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, відповідно мав би бути зменшений, є безпідставним, оскільки стороною відповідача ні під час розгляду справи, ні в судовому засіданні не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Визначена судом сума витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі висновки суперечать нормам матеріального права, якими передбачено можливість покладення солідарної відповідальності лише у випадках, передбачених законом. Ні Законом України «Про судовий збір», ні нормами цивільного процесуального законодавства не передбачені випадки солідарного стягнення судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу по 15600 грн. з кожного.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Чередніченко М.М. просив стягнути з ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь позивача судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
На підтвердження таких витрат позивачем надана копія заявки на надання послуг № 12 до договору про надання юридичних послуг від 13 квітня 2016 року, що була укладена 20 січня 2022 року, відповідно до умов якого вартість послуг, які полягають у комплексному юридичному супроводі (надання професійної правничої допомоги) щодо представництва інтересів клієнта в Київському апеляційному суді, складає 10000 грн. Крім того, позивачем надано акт про надані послуги, що був складений 20 січня 2022 року (а.с.53, 54 т.2).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України Проте, у ч.3 ст.141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирних шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.3 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч.4,5 ст.141 ЦПК України.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами ( ч.5 ст.137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 873/137/21).
З огляду на викладене, та враховуючи критерії, що визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, а саме реальність та розумність розміру витрат на правничу професійну допомогу, зважаючи на пропорційність задоволення апеляційної скарги, з відповідача ТОВ «КЕЙ -КОЛЕКТ» підлягають стягненню витрати на професійну, правничу допомогу, які мають бути понесені позивачем при розгляді апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, в сумі 5000 грн..
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити частково.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року в частині солідарного стягнення з приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_1 по 15600 грн. з кожного.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус