Справа №2605/17679/12
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1340/2022
15 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року (суддя Луценко О.М.) за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська Ірина Анатоліївна про визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити дії; об'єднаним з позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними та припинення зобов'язання,
встановив:
у липні 2021р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу №2605/17679/12 (провадження 2/756/513/13), виданого 20 травня 2014 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в розмірі 1 127 274грн 84коп. таким, що не підлягає виконанню на підставі ст. 432 ЦПК України.
Представник боржника зазначав, що 20 травня 2014 року Оболонським районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист №2605/17679/12 (провадження 2/756/513/13) про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в розмірі 1 127 274грн 84коп.
Представник боржника стверджував, що 22 грудня 2018 року ПАТ «Універсал Банк» спільно зОСОБА_1 та ОСОБА_3 була проведена реструктуризація за кредитними договорами, на підставі яких проводилось стягнення. В рамках проведеної реструктуризації договір поруки з ОСОБА_1 ,що був підставою для стягнення з неї заборгованості, було розірвано, заборгованість ОСОБА_3 щодо сплати прострочених відсотків була анульована (прощена), частина основної суми боргу була погашена
ОСОБА_3 та встановлений новий графік платежів.
Представник боржника зазначав, що внаслідок проведеної реструктуризації, ОСОБА_1 вже не є фінансовим поручителем за кредитним договором та у зв'язку з чим не має жодної заборгованості перед стягувачем. Також відсутня прострочена заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Універсал Банк» у зв'язку з належним виконанням умов проведеної реструктуризації, а строк виконання зобов'язань в повному обсязі ще не настав.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Представник боржника посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки боржником у заяві було зазначено, що на момент подачі заяви відсутня прострочена заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Універсал Банк» у зв'язку з належним виконанням умов проведеної реструктуризації, а строк виконання зобов'язань в повному обсязі ще не настав (настає лише 10 грудня 2023 року), що в свою чергу підтверджувалось відповідною довідкою ПАТ «Універсал Банк». Однак суд першої інстанції ці обставини проігнорував.
Представник боржника вважає, що зазначені обставини мають вирішальне значення для справи, оскільки вони свідчать про той факт, що строк виконання зобов'язань за відповідними договорами взагалі не настав, що прострочена заборгованість відсутня, а ПАТ «Універсал Банк» за даних обставин не має права вимагати повернення грошових коштів, так як не має боргу, який можна стягнути за виконавчим документом, що оскаржувався. Таким чином, наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за чинним виконавчим документом.
Також представник боржника стверджує, що висновок суду, що розірвання договору поруки з поручителем не є достатньою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не відповідає обставинам справи та є необґрунтованим, оскільки у зв'язку з припиненням договору поруки припинився обов'язок поручителя щодо повернення грошових коштів у разі прострочення або невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків за кредитними договорами, виконання яких було забезпечено порукою. Також у зв'язку з цим ПАТ «Універсал Банк» втратило право вимоги від ОСОБА_1 виконання зобов'язань за кредитними договорами, виконання яких було забезпечено порукою.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
ПАТ «Універсал Банк», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.165), свого представника у судове засідання двічі не направив.
ОСОБА_3 про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся на місцем реєстрації, однак згідно відмітки листоноші, відсутній за вказаною адресою (с.с.167).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не
повідомила суду іншої адреси.
Виходячи з вищевикладених обставин та зазначених норм процесуального права, вважається, що ОСОБА_3 належним чином повідомлений про день та час розгляду апеляційної скарги.
Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві направив листа про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відділу (с.с.168).
За таких обставин і відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність вищезазначених учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З наданих матеріалів справи встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 4 грудня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором №001-2008-352 від 21 лютого 2008 року в сумі 77 245,76 швейцарських франків, що еквівалентно 663 270,72грн та заборгованість по додатковій угоді від 14 серпня 2008 року до кредитного договору № 001-2008-352 від 21 лютого 2008 року в розмірі 53 638,05 швейцарських франків, що еквівалентно 460 563,12грн та судовий збір у розмірі 3 441грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 березня 2014 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 4 грудня 2013 року у вищезазначеній частині залишено без змін.
На виконання рішення суду 20 травня 2014 року Оболонським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист, на підставі якого 19 травня 2016 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Абаріновим О.О. було відкрито виконавче провадження № 51166908 стосовно боржника ОСОБА_1
22 грудня 2018 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про розірвання договору поруки № 001-2008-352-Р/2 від 14 серпня 2008 року.
Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойчуком М.О. від 8 лютого 2021 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі заяви стягувача від 12 січня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та ґрунтуються на нормах процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 368 ЦПК України, яка діяла на час видачі виконавчого листа, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Згідно вимог частини четвертої статті 369 ЦПК України, редакція якої діяла на час видачі виконавчого листа, у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Указані положення кореспондуються з відповідними положеннями частини другої статті 432 ЦПК України, редакція якої діє на час подання заяви, згідно з якими суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у
зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Такі висновки викладені в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц.
На час видачі виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_1 був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції 1999 року, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що виконавчий документ визнається таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі добровільного виконання боржником свого обов'язку до видачі виконавчого листа або до відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів даної справи вбачається, що зобов'язання ОСОБА_1 за договором поруки припинилося у результаті укладення 22 грудня 2018 року договору зі стягувачем про розірвання договору поруки, а не виконанням рішення суду у розумінні положень ст. 432 ЦПК України.
Отже, припинення зобов'язання ОСОБА_1 за договором поруки відбулося після відкриття виконавчого провадження, а відтак відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню.
Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», який виданий на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 4 грудня 2013 року, не перебуває на виконанні у Державній виконавчій службі, а повернутий
стягувачу на підставі заяви останнього 8 лютого 2021 року, тобто до подання до суду заяви ОСОБА_1 ,, яка є предметом даного розгляду.
Аналіз доводів заявника та її представника свідчить, що подання заяви про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, має на меті звільнення боржника від сплати виконавчого збору, що суперечить положенням ст. 432 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк