18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 440/6887/20
адміністративне провадження № К/9901/27422/21
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/6887/20
за адміністративним позовом Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного (суддя О. О. Кукоба) від 18 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: А. М. Григоров, Н. С. Бартош, З. Г. Подобайло) від 22 червня 2021 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Державне підприємство «Жовтневий спиртовий завод» (далі - позивач, ДП «Жовтневий спиртзавод» або підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, скаржник, контролюючий/податковий орган), у якому просило:
визнати протиправним та скасувати наказ від 19 листопада 2020 року про проведення фактичної перевірки;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оспорюваних індивідуальних актів податкового органу, з огляду на їх невідповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та Податкового кодексу України. На переконання позивача, ДП «Жовтневий спиртзавод» правомірно недопущено посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення фактичної перевірки підприємства, оскільки наказ про призначення такої перевірки не містив посилань на конкретні та достатні підстави для її проведення. Звертав увагу на те, що контролюючим органом попередньо уже проводилась фактична перевірка ДП «Жовтневий спиртзавод» з питань провадження діяльності за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року, за результатами якої складений акт від 22 жовтня 2020 року № 681/16-31-09-01/00374829. До того ж, на дату виходу посадових осіб контролюючого органу на підприємство для проведення перевірки усі первинні документи щодо ведення ДП «Жовтневий спиртзавод» господарської діяльності вилучені слідчими Державного бюро розслідувань на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2020 року у справі № 757/46242/20-к.
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 липня 2021 року до Верховного Суду від відповідача надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
7. Письмового відзиву на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Жовтневий спиртзавод» зареєстроване Карлівською РДА Полтавської області 29 липня 1994 року, номер державної реєстрації 15651200000000129, взяте на податковий облік 24 квітня 1997 року за № 13, зареєстроване платником акцизного податку з реалізації спирту етилового 16 березня 2020 року за № 4320. Підприємство зареєстроване як платник податків за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області (Карлівська ДПІ). Основним зареєстрованим видом діяльності підприємства є виробництво інших органічних хімічних речовин, в рамках якого здійснюється виробництво спирту етилового денатурованого для виготовлення продукції хімічного і технічного призначення (дезінфекційних засобів, розріджувачів багатофункціональних).
9. 19 листопада 2020 року начальником Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» видано наказ № 2194 «Про проведення фактичної перевірки», яким наказано провести з 23 листопада 2020 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП «Жовтневий спиртзавод» за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (а. с. 107).
10. На підставі наказу від 19 листопада 2020 року № 2194 та відповідно до направлень на перевірку від 19 листопада 2020 року № 559, № 560, № 561 (а. с. 108-110) посадові особи Головного управління ДПС у Полтавській області 23 листопада 2020 року прибули для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням ДП «Жовтневий спиртзавод».
11. Однак, ОСОБА_1 , в.о. директора ДП «Жовтневий спиртзавод», повідомив про недопуск до фактичної перевірки, що підтверджено його поясненнями від 23 листопада 2020 року № 197 (а.с. 38).
12. На цій підставі посадовими особами контролюючого органу складено:
акт відмови від підписання (ознайомлення) направлень на проведення фактичної перевірки від 23 листопада 2020 року (а.с. 112),
акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 23 листопада 2020 року (а.с. 113-114),
акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 23 листопада 2020 року (а. с. 115).
13. З огляду на факт недопуску до проведення фактичної перевірки начальником Головного управління ДПС у Полтавській області 24 листопада 2020 року прийнято рішення № 2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника, ДП «Жовтневий спиртзавод» (а.с. 111).
14. Не погоджуючись з наказом про проведення фактичної перевірки та рішенням про застосування адміністративного арешту майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність спірного наказу. Натомість, у ході судового розгляду справи встановлено, що контролюючий орган суто формально підійшов до оформлення цього наказу, не зазначивши у ньому предмет та мету проведення фактичної перевірки платника податків, що надавало право позивачу на недопуск посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення такої перевірки.
16. У зв'язку з викладеним, спірний наказ не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є підставою для висновку про його необґрунтованість та протиправність.
17. Отже, оскільки правомірність дій платника податків щодо недопуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду справи, а тому спірний наказ та рішення суди визнали протиправними та скасували.
18. Разом з тим, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови послався на правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постановах від 15 травня 2020 року у справі № 816/3238/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
21. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає норму права, щодо застосування якої у подібних відносинах слід здійснити відступлення від висновку - підпункт 80.2.5 пункт 80.2 стаття 80 ПК України. Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування вказаної норм права, яка на думку відповідача у межах спірних правовідносин помилково сформована, оскільки посилання на правові позиції Верховного Суду, які зазначені у постанові апеляційного суду, є безпідставними, з огляду на те, що спір у справах не є тотожними та не відповідають предмету спірних правовідносин.
22. Контролюючим органом також зазначає, що відповідно до правової позиції, щодо застосування приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, викладеної в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 140/391/19 норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Посилається на рішення Верховного суду від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 820/5481/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 819/844/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 21 жовтня 2019 року у справі № 804/4143/18, наводячи їх окремі тези та цитує норми права.
23. Наголошує на правомірність та обґрунтованість спірних актів індивідуальної дії, зазначивши, що за результатами опрацювання податкової інформації контролюючим органом отримано інформацію, яка потребувала відповідної перевірки та не відображена у матеріалах попередніх фактичних перевірок. На цій підставі, начальником Головного управління ДПС у Полтавській області 19 листопада 2020 року виданий наказ № 2194 «Про проведення фактичної перевірки», яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести з 23 листопада 2020 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП «Жовтневий спиртзавод» за місцем фактичного ведення діяльності за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Оскільки платник податків недопустив посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, начальником Головного управління ДПС у Полтавській області 24 листопада 2020 року прийнято рішення № 2 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
24. Зазначає, що враховуючи правомірність спірного наказу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків також відповідає вимогам чинного законодавства.
25. Надалі, відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на адміністративний позов, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
28. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
29. За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
30. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
31. Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
32. Згідно з пунктом 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
33. Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
34. Підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
35. У відповідності до пункту 86.5 статті 86 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.
36. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом (пункту 81.3 статті 81 ПК України).
37. Разом із цим, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
38. Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
39. Суди попередніх інстанцій зі змісту наказу від 19 листопада 2020 року № 2194 «Про проведення фактичної перевірки» встановили, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», наказано провести з 23 листопада 2020 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ДП «Жовтневий спиртзавод» за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (а.с. 107).
40. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме право на проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
41. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення підприємством вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.
42. Окрім того, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
43. Разом з тим, у ході розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач звертав увагу на те, що передумовою для призначення фактичної перевірки ДП «Жовтневий спиртзавод» на підставі спірного наказу слугувало надходження до Головного управління ДПС у Полтавській області листа ДПС України від 03 листопада 2020 року вих. № 19774/7/99-00-09-01-02-07, яким повідомлялось про класифікацію товару «Засоби дезінфікуючі» згідно УКТ ЗЕД, виробником яких є позивач (а.с. 116).
44. Зважаючи на ті обставини, що позивач веде діяльність з виробництва дезінфекційних засобів, основою для виробництва яких є спирт етиловий денатурований, підставою для призначення фактичної перевірки ДП «Жовтневий спиртзавод» могли бути вищезгадані положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
45. Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, про наявність цих обставин не зазначено у спірному наказі, що спростовує доводи відповідача про правомірність призначення фактичної перевірки.
46. На підставі викладеного судами вірно встановлено, що контролюючий орган суто формально підійшов до оформлення цього наказу, не зазначивши у ньому предмет та мету проведення фактичної перевірки платника податків, що надавало право позивачу на недопуск посадових осіб Головного управління ДПС у Полтавській області до проведення такої перевірки.
47. При вирішенні справи суд апеляційної інстанції врахував правову позиція Верховного Суду, викладену у постановах від 15 травня 2020 року у справі № 816/3238/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18.
48. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/10214/2020.
49. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що Головне управління ДПС у Полтавській області не довело наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ДП «Жовтневий спиртзавод», що обумовлює скасування наказу від 19 листопада 2020 року № 2194 «Про проведення фактичної перевірки», а також рішення податкового органу від 24 листопада 2020 року № 2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
50. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 816/3238/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18, оскільки обґрунтування касаційної скарги зводиться лише до незгоди скаржника з ухваленими судами попередніх інстанцій рішеннями.
51. Суд уважає, що позиція Верховного Суду, викладена у вказаних постановах, обґрунтовано взята до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень у справі. Цитування відповідачем висновків постанов Верховного Суду на підтвердження передбачених КАС України підстав касаційного оскарження не свідчить про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням вимог законодавства. Висновки перелічених постанов у касаційній скарзі не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій.
52. Крім того, Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
53. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
54. За таких підстав, Суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
55. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
56. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
57. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.
58. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
59. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без змін, а рішення Полтавського окружного адміністративного від 18 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 440/6887/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов