18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 160/5104/21
адміністративне провадження № К/990/6292/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №160/5104/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі ДВС) про зобов'язання визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Огібеніна Леоніда Ігоровича та виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві у виконавчому провадженні № 64766374 щодо винесення повідомлення від 29 березня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме виконавчого листа № 804/4396/18 від 30 жовтня 2020 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, та постанови від 29 березня 2021 року про скасування процесуального документу постанови від 17 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 804/4396/18 від 30 грудня 2020 року; зобов'язання скасувати повідомлення відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (від 29 березня 2021 року) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме виконавчого листа №804/4396/18 від 30 грудня 2020 року, що був виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом, та постанову (від 29 березня 2021 року) про скасування процесуального документу, а саме постанови (від 17 березня 2021 року) про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №804/4396/18 від 30 грудня 2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі № 160/5104/21 залишено без задоволення. Змінено мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі № 160/5104/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У зв'язку із запровадженням Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі вирішується у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судове рішення ухвалене у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 287, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №160/5104/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська О.В. Калашнікова