18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 200/9086/21
адміністративне провадження № К/990/7240/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №200/9086/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дій Міністерства юстиції України, що виявилася у наданні неповної інформації на його запит на отримання публічної інформації № 22/01-12 від 22 січня 2021 року;
- зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути його запит на отримання публічної інформації № 22/01-12 від 22 січня 2021 року, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні;
- вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилася у наданні неповної інформації ОСОБА_1 на його запит на отримання публічної інформації № 22/01-12 від 22 січня 2021 року.
Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації №22/01-12 від 22 січня 2021 року, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Допущено негайне виконання рішення суду.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року заяву позивача про компенсацію судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року задоволено частково. Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 у справі № 200/9086/21 змінено. Абзац другий резолютивної частини додаткового рішення суду викладено наступним чином: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок».
В решті рішення і додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
22 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції на зазначені судові рішення у справі № 200/9086/21.
У зв'язку із запровадженням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану» вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі вирішується у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну «адміністративна справа незначної складності» як адміністративної справи, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи стосовно оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин та який зв'язок відповідних питань із конкретними висновками, викладеними в судових рішеннях Верховного Суду.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так само в касаційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає виняткове значення цієї справи для скаржника.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі Азюковська проти України (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянуту за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі №200/9086/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов О.А. Губська Л.О. Єресько