15 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 360/4210/21
адміністративне провадження № К/990/7167/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 360/4210/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, від 05.07.2021 №909190812430 в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 01.01.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 позов задоволено.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 - залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надіслання до суду надання оригіналу документа про сплату судового збору та доказів, що підтверджують дату отримання оскаржуваного рішення.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 відмовлено у задоволені клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2021.
22.02.2022 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вимоги своєї касаційної скарги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а в статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що підстави, наведені заявником апеляційної скарги для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними, а також те, що інші зазначені відповідачем обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не підтверджено доказами та не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а отже, недоліки, зазначені в ухвалі апеляційної інстанції, апелянтом повністю не усунуті.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі з дотримання норм процесуального права.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в ухвалі від 27.01.2022 у справі №360/3109/21.
Отже, подана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини 1, частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 360/4210/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз Т.Г. Стрелець А.Ю. Бучик