18 квітня 2022 року
м. Київ
справа №380/1438/20
адміністративні провадження №К/9901/33481/20, №К/9901/5026/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Прокуратури Львівської області та прокурора Львівської області Діденко Ірини Вікторівни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення і наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Гавдика З.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Улицького В.З., суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому та березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовами, у яких, після їхнього об'єднання в одне провадження, просила:
- визнати протиправними дії прокурора Львівської області Діденко І.В. щодо скерування подання від 19 грудня 2019 року про звільнення позивача з адміністративної посади;
- визнати протиправним і скасувати рішення Ради прокурорів України від 16 січня 2020 року №10;
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо непроведення перевірки підстав звільнення позивача з адміністративної посади при прийнятті оскаржуваного наказу;
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII);
- поновити її на посаді заступника прокурора Львівської області з 20 січня 2020 року;
- зобов'язати прокуратуру Львівської області виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути на її користь із прокуратури Львівської області та Офісу Генерального прокурора моральну шкоду в розмірі 130000 грн солідарно;
- визнати протиправними дії прокурора Львівської області Діденко І.В. щодо нескерування мотивованого клопотання про призначення ОСОБА_1 на посаду керівника Червоноградської місцевої прокуратури і надання відмови щодо відсутності підстав для призначення позивача керівником Червоноградської місцевої прокуратури;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Львівської області від 20 лютого 2020 року №265к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Львівської області та органів прокуратури відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону №1697-VII з 20 лютого 2020 року;
- поновити її на посаді прокурора прокуратури Львівської області та в органах прокуратури з 20 лютого 2020 року;
- зобов'язати прокуратуру Львівської області виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути на її користь із прокуратури Львівської області моральну шкоду в розмірі 140000 грн.
2. Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що в день виходу ОСОБА_1 з відпустки 30 січня 2020 року її ознайомлено із наказом Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к про звільнення з посади заступника прокурора Львівської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII), на підставі рішення Ради прокурорів України від 16 січня 2020 року №10. За твердженнями позивача, звільнення її з посади заступника прокурора Львівської області проведено з порушенням гарантій, закріплених частиною третьою статті 41 Закону №1697-VII, її не було повідомлено про будь-які перевірки щодо організації виконання нею посадових обов'язків, не надано та не ознайомлено з копіями документів, які стали підставою для перевірок, не ознайомлено та не надано документів, які складені за результатами таких перевірок, позбавлено можливості надати пояснення, висловити заперечення, клопотання та отримати копії відповідних рішень. Зазначене, на думку ОСОБА_1 , підтверджує протиправність дій прокурора Львівської області Діденко І.В. , яка допустила порушення норм спеціального законодавства, яке безпосередньо стосується повноважень прокурора області за посадою. Протиправні дії прокурора Львівської області Діденко І.В. , як стверджує ОСОБА_1 , супроводжувались проявами дискримінації стосовно неї як заступника прокурора області та вчинялись з метою подальшого незаконного звільнення з адміністративної посади за те, що вона працювала на адміністративній посаді з попереднім керівником. Позивач переконана, що її звільнення з адміністративної посади відбувалося саме за ініціативою прокурора Львівської області Діденко І.В. , яка ґрунтувалася на суб'єктивних підставах. ОСОБА_1 уважає, що оскаржувані накази Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к і прокурора Львівської області від 20 лютого 2020 року №265к є протиправними, такими, що суперечать нормам чинного законодавства і грубо порушують її права.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII. Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Львівської області від 20 лютого 2020 року №265к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Львівської області та органів прокуратури відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону №1697-VII. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Львівської області з 21 січня 2020 року. Зобов'язано прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частинах поновлення позивача на посаді заступника прокурора Львівської області з 21 січня 2020 року та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 по 840,80 грн сплаченого судового збору.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, прокуратури Львівської області та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року - без змін.
5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про протиправність наказу Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII та рішення Ради прокурорів України від 16 січня 2020 року №10, а також наказу прокурора Львівської області від 20 лютого 2020 року №265к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Львівської області та органів прокуратури відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону №1697-VII.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. Офіс Генерального прокурора та Львівська обласна прокуратура подали касаційні скарги.
7. Офіс Генерального прокурора просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У частині відмови в задоволенні позовних вимог судові рішення залишити без змін.
8. Львівська обласна прокуратура просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року і прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
9. Як на підставу оскарження судових рішень скаржники послалися на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на неправильне застосування судами норм матеріального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: висновок щодо звільнення прокурора з адміністративної посади після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113-ІХ).
IV. Позиція інших учасників справи
10. ОСОБА_1 подала відзиви на касаційні скарги із проханням залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року - без змін.
11. Іншими учасниками справи відзивів на касаційні скарги не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. ухвалами від 25 січня 2021 року та від 23 лютого 2021 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 22 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 24 лютого 2022 року.
14. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1).
15. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
16. Наказом Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 відповідно до статті 3 Конституції України, статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 60-2 Кодексу законів про працю України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, враховуючи рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, прийнятих відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду установлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану з 02 березня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, щодо здійснення повноважень суддями Верховного Суду дистанційно, а також залучення суддів і працівників апарату Верховного Суду до роботи в приміщеннях Верховного Суду виключно в разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи.
17. У відповідній частині вказаний наказ Голови Верховного Суду скасований наказом від 29 березня 2022 року №33/0/8-22, який набрав чинності 01 квітня 2022 року.
18. Ураховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Верховного Суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату Верховного Суду, ця постанова прийнята колегією суддів за умови наявності відповідних умов, можливості доступу колегії суддів до приміщень Верховного Суду, а саме приміщень Касаційного адміністративного суду.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. Прокуратура Львівської області скерувала до Генерального прокурора подання від 19 грудня 2019 року №11-1484вих-19 про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади заступника прокурора Львівської області на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII у зв'язку з неналежним виконанням нею посадових обов'язків, установлених для вказаної адміністративної посади.
20. Генеральний прокурор 28 грудня 2019 року скерував указане подання до Ради прокурорів України з проханням визначити можливість звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
21. Наказом прокуратури Львівської області від 13 січня 2020 року №54к ОСОБА_1 надано частину невикористаної щорічної відпустки з 15 до 29 січня 2020 року.
22. 16 січня 2020 року Рада прокурорів України прийняла рішення №10 щодо визначення можливості звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області, яким вирішила, що звільнення можливе відповідно до вимог статті 41 Закону №1697-VII.
23. Наказом Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Львівської області у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII). Підстава: рішення Ради прокурорів України від 16 січня 2020 року.
24. По виходу ОСОБА_1 з відпустки 30 січня 2020 року її ознайомлено із наказом Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к і повідомлено про наявні вакантні посади в органах прокуратури Львівської області.
25. Заявою від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомила прокурора Львівської області про намір обійняти посаду керівника Червоноградської місцевої прокуратури.
26. Листом від 14 лютого 2020 року №11-3084-20 прокуратура Львівської області повідомила ОСОБА_1 , що ураховуючи, що наказом Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к її звільнено з адміністративної посади заступника прокурора області на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, установлених для вказаної адміністративної посади, підстав для внесення мотивованого клопотання щодо призначення її на вакантну адміністративну посаду керівника Червоноградської місцевої прокуратури на цей час немає.
27. Наказом прокурора Львівської області від 20 лютого 2020 року №265к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Львівської області та органів прокуратури відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону №1697-VII з 20 лютого 2020 року.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
28. Згідно із частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
31. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
32. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон №1697-VII, відповідно до статті 4 якого організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
33. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону №1697-VII Генеральний прокурор призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
34. Приписами частини другої статті 15 Закону №1697-VII закріплено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
35. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону №1697-VII були внесені відповідні зміни. Зокрема, змінами, внесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, зокрема, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ. У тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
36. Нормами пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їхні повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їхнього звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
37. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 39 Закону №1697-VII (у редакції Закону №113-ІХ) адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті) є посада заступника керівника обласної прокуратури.
38. Відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 71 Закону №1697-VII (у редакції, чинній, як до, так і після набрання чинності Законом №113-ІХ) Рада прокурорів України вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом.
39. Разом із тим, приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ зупинено до 01 вересня 2021 року дію, зокрема, пункту 1 частини дев'ятої статті 71 Закону №1697-VII.
40. Норми пункту 3 частини першої та частини третьої статті 41 Закону №1697-VII (у редакції, чинній до набрання чинності Законом №113-ІХ) визначали, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України з підстав неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
41. Відповідно до пункту 3 частини першої та частини третьої статті 41 Закону №1697-VII (у редакції Закону №113-ІХ) звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2-10 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором з підстав неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.
42. За правилами частин четвертої та п'ятої статті 41 Закону №1697-VII (у редакції, чинній, як до, так і після набрання чинності Законом №113-ІХ) звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора. Після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури. У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора. До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
43. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
45. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
46. Підставою відкриття касаційних проваджень у цій справі стало посилання Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судами норм матеріального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: висновок щодо звільнення прокурора з адміністративної посади після набрання чинності Законом №113-ІХ.
47. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
48. Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді врегульовано статтею 41 Закону №1697-VII, зі змісту якої слідує, що Генеральний прокурор звільняє прокурора з адміністративної посади, передбаченої, зокрема, пунктом 8 частини першої статті 39 Закону №1697-VII, у разі неналежного виконання таким прокурором посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади (пункт 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII).
49. Обов'язковою умовою для звільнення прокурора з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII є встановлення наявності відповідної підстави у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи, закріплених частиною третьою статті 41 Закону №1697-VII.
50. Разом із тим, звільнення прокурора з адміністративної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII не припиняє його повноважень прокурора і приписами частини п'ятої статті 41 Закону №1697-VII визначено чіткий алгоритм дій у випадку звільнення прокурора з адміністративної посади.
51. Як установлено судами попередніх інстанцій, Рада прокурорів України 16 січня 2020 року прийняла рішення №10 щодо визначення можливості звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області відповідно до вимог статті 41 Закону №1697-VII, на підставі якого Генеральний прокурор 20 січня 2020 року видав наказ №22к, яким звільнив ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII (неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади).
52. Питання порядку звільнення прокурора з адміністративної посади після набрання чинності Законом №113-ІХ досліджено Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2021 року в справі №200/1256/20-а, висновки, викладені у якій, Суд ураховує при розгляді цієї справи.
53. Так, Законом №113-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, частини першу і третю статті 41 Закону №1697-VII викладено у новій редакції, зі змісту яких слідує, що зі статті 41 Закону №1697-VII виключено норму, яка передбачала участь Ради прокурорів України у процедурі звільнення прокурора з адміністративної посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої вказаної статті, а саме: неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади.
54. Водночас дію пункту 1 частини дев'ятої статті 71 Закону №1697-VII, яким визначено, що Рада прокурорів України вносить рекомендації, зокрема, про звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ зупинено до 01 вересня 2021 року.
55. Відтак, на час прийняття рішення від 16 січня 2020 року №10, на підставі якого Генеральний прокурор 20 січня 2020 року видав наказ №22к, яким звільнив ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII, у Ради прокурорів України не було відповідних повноважень щодо встановлення підстав і можливості звільнення позивача з посади заступника прокурора області. Такий висновок узгоджується також із тим, що рішення від 16 січня 2020 року №10 прийняте Радою прокурорів України без розгляду матеріалів по суті.
56. Щодо аргументів касаційних скарг про наявність у Ради прокурорів України, як органу прокурорського самоврядування, відповідних повноважень із посиланням на пункт 23 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, необхідно зауважити, що цією нормою визначено, що повноваження членів Ради прокурорів України, обраних на посади до набрання чинності цим Законом, достроково припиняються на наступний день після дня початку роботи окружних прокуратур. Рекомендувати всеукраїнській конференції прокурорів вжити заходів щодо формування нового складу Ради прокурорів України після початку роботи окружних прокуратур. У цьому випадку рішення про скликання всеукраїнської конференції прокурорів приймається Генеральним прокурором.
57. Днем початку роботи окружних прокуратур наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року №40 визначено 15 березня 2021 року.
58. Отже, до 15 березня 2021 року члени Ради прокурорів України, обрані на посади до набрання чинності Законом №113-ІХ, здійснюють повноваження, визначені статтею 71 Закону №1697-VII, окрім пункту 1 частини дев'ятої цієї статті, дію якого пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ зупинено до 01 вересня 2021 року.
59. Наказ Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області не містить жодного обґрунтування допущення останньою неналежного виконання посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади, а зазначаючи підставою прийняття цього наказу рішення Ради прокурорів України від 16 січня 2020 року, Генеральний прокурор не врахував законодавчих змін, які полягали у відсутності участі Ради прокурорів України у процедурі звільнення прокурора з адміністративної посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII, а також, що Рада прокурорів України не встановлювала наявності підстави для звільнення позивача, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII, адже не розглядала матеріали по суті.
60. Окрім того, обов'язковою умовою для звільнення прокурора з адміністративної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII є, зокрема, дотримання гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення, а, як установлено судами попередніх інстанцій, відповідачами не надано доказів, які б свідчили про дотримання стосовно позивача таких гарантій. Безпідставними є доводи Офісу Генерального прокурора про непоширення відповідних гарантій на ОСОБА_1 .
61. Відтак, звільнення позивача з адміністративної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону №1697-VII та рішення Ради прокурорів України від 16 січня 2020 року №10 наказом Генерального прокурора від 20 січня 2020 року №22к є протиправним і оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, про що дійшли правильного висновку суди попередніх інстанцій у цій справі.
62. За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційних скарг, які були підставою відкриття касаційних проваджень, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
63. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
64. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, ухвалені з додержанням норм матеріального права, касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури необхідно залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року в переглянутій частині - без змін.
IХ. Судові витрати
66. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №380/1438/20 в переглянутій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. Е. Мацедонська
С. А. Уханенко