18 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2618/21 пров. № А/857/21968/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (суддя - Григорук О.Б., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не вказана),
в адміністративній справі №300/2618/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплат за понаднормативний стаж позивачу, особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України «Про статус та соціальну захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов'язати відповідача відновити позивачу виплату за 24 роки понаднормативного стажу із 01 жовтня 2017 року відповідно до другої частини статті 56 Закону України «Про статус і соціальну захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити заборгованість, що виникла з 01 жовтня 2017 року.
Відповідач позовну не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за їх безпідставністю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 24 роки відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 24 роки відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи і не в повній мірі дослідив здобуті в процесу судового розгляду справи докази, що стало причиною порушення норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінку всім суттєвим обставинам справи і не в повній мірі дослідив здобуті в процесі судового розгляду справи докази, що у свою чергу стало причиною порушення судом першої інстанції норм матеріального права, і як наслідок тягне за собою неправильне вирішення даної справи. Так, Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VІІ), який набрав чинності з 10.10.2017, доповнено частину другу статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), а саме: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як чоловіки-20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком №1 чоловіки - 10 і більше, жінки - 7р. 6 міс і більше-не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція ч.2 ст.56 Закону №796-XII, а позивачу пенсія призначена на умовах ч.1 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому немає підстав для проведення спірного перерахунку пенсії. Так, як позивачем не було подано до управління заяву про обчислення пенсії за ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», його пенсія обчислена на загальних підставах за ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Твердить апелянт, що у разі відсутності довідки про середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії Пенсійний фонд фактично позбавлений можливості обчислити розмір пенсійної виплати на нормами п.2 ст.27 Закону №1058, відтак правомірно відмовив у такому перерахунку. Вказує скаржник, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Також наголошує апелянт на пропуску позивачем строку звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України, оскільки пенсія є щомісячним платежем та про порушення своїх прав позивач мав дізнатися у наступному місяці після отримання пенсії в неналежному розмірі та своєчасно звернутися до суду за їх захистом. Таким чином, судом не застосовано строк звернення до суду, передбачений частиною 2 ст.122 КАС України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 21.10.2021 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.04.1993 (а.с. 4).
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку обчислено за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно рішення ПФУ за пенсійною справою ОСОБА_1 його страховий стаж (повний) становить 44 років 7 місяці 22 дня (а.с. 7).
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.09.2016 у справі №343/1615/16-а, яка набрала законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням її на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стаж роботи. Зобов'язано Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії із збільшенням її на один процент заробітку понад встановлений частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стаж роботи, починаючи з 01 березня 2016 року, та провести її виплату. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити йому перерахунок пенсії за період з 05.12.2015 по 01.03.2016 залишено без розгляду (вебсайт: http://reуestr.court.gov.ua/Review/61401656).
На виконання вказаної постанови суду від 20.09.2016 у справі №343/1615/16-а відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача із 01.03.2016 року відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та встановлено позивачу доплату за 19 років понаднормативного стажу.
У подальшому, рішеннями відповідача проведено перерахунок пенсії позивачу по особовому рахунку № НОМЕР_2 із 01.10.2017 року та із 01.05.2020 року, де обчислено пенсію без врахування частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами, внесеними згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017, та встановлено позивачу доплату за 9 років понаднормативного стажу (а.с. 7).
За результатом розгляду заяви позивача від 01.10.2021 про приведення пенсійного забезпечення позивача до норм чинного законодавства та рішення суду з нарахуванням позивачу доплати за 24 роки понаднормативного стажу (а.с. 8, 9), відповідач листом №3405-3214/В-03/8-0900/20 від 21.10.2020 повідомив позивача, що відповідь на звернення позивача було надано листом №0900-0305-8/10786 від 09.06.2020 (а.с. 10).
Так, на звернення позивача, відповідач відповіддю №0900-0305-8/10786 від 09.06.2020 повідомив, що рішення суду від 20.09.2016 у справі №343/1615/16-а виконано в межах покладених судом зобов'язань, а починаючи з 01.10.2017 розрахунок пенсії здійснено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (а.с. 11-12).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому суд вважав, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не порушено шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як видно з матеріалів справи, звертаючись 01.10.2020 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період із 01 жовтня 2017 року його пенсія обчислювалася та виплачувався відповідачем без врахування положень п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ.
Проте з адміністративним позовом про здійснення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.10.2017 року позивач звернувся лише 03 червня 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 27.10.2020 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплат пенсії за понаднормовий стаж та зобов'язання відповідача відновити позивачу виплату пенсії та виплатити заборгованість - за період з 01.10.2017 року по 02.12.2020 року включно.
Вказана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України є підставними і обґрунтованими, а тому позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача відновити позивачу спірну виплату пенсії за період з 01 жовтня 2017 року по 02 грудня 2020 року включно необхідно залишити без розгляду.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права в частині позовних вимог до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за період з 01 жовтня 2017 року по 02 грудня 2020 року, відтак оскаржуване рішення суду у наведеній частині відповідно до вимог статті 319 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення позову в цій частині без розгляду, з наведених вище підстав.
Відносно решта позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача відновити позивачу спірну виплату пенсії за період із 03 грудня 2020 року, тобто в межах 6-ти місячного строку звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, чинній до 11.10.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Згідно з пунктом 3 частини 2 розділу І Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, який набрав чинності 11.10.2017, частину 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доповнено словами і цифрами: “у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Положеннями частини 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Отже, особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або спеціальним Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.
Таким чином, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цією частиною стаж роботи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.09.2018 у справі №565/1062/17 та від 10.10.2018 у справі №679/952/17, яка з урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
З приводу доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до позивача положень частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” разом з частиною 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає, що зміст частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме “призначення пенсії”, а не інших випадків. При цьому таке обмеження пов'язане з призначенням особі пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з положеннями частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017, чим неправомірно звузив існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.
Суд зауважує, що у Законі України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.
Отже, зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Враховуючи встановленні фактичні обставини справи та їхнє правове регулювання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача з 03.12.2020 (в межах строку звернення до суду із вказаним позовом) із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 24 роки відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання відповідача провести із цієї дати (03.12.2020) перерахунок та виплату пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 24 роки відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Доводи апеляційної скарги у вказаній частині висновки суду першої інстанції не спростовують.
Отже, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи у вказаній частині прийнято рішення із всебічним і об'єктивним встановлення обставин справи, оскаржене рішення суду у вказаній частині винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому у вказаній частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в адміністративній справі №300/2618/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 - за період з 01 жовтня 2017 року по 02 грудня 2020 року включно, - і в цій частині позовних вимог позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
У решті частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в адміністративній справі №300/2618/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль