Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/3028/21
Провадження № 2/553/216/2022
Іменем України
13.04.2022 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Парахіної Є.В.,
при секретарі - Мотріченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У листопаді 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якій позивач вказує, що з 2016 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.03.2021 року, вони є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Ленінського районного суду м. Полтави від 15.03.2021 року з ОСОБА_4 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх виді заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття, але до цього часу вона не отримує аліменти у повному обсязі, визначеному судом у зв'язку зі злісним ухиленням останнього від їх сплати. Згідно розрахунку заборгованості із сплати аліментів, здійсненого державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), станом на 01.11.2021 рок заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів за період з 22.02.2021 року по 01.11.2021 року становить 26459 грн. 35 коп. Розмір неустойки (пені) за несплату боржником аліментів у відповідності до положень ст. 196 СК України, розрахований згідно з правовим висновком Великої палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року в справі № 572/1762/15-ц, складає 78780 грн. 00 коп. Разом з тим, оскільки стягувач має право на відшкодування пені у розмірі, що не перевищує 100 відсотків заборгованості, стягненню з відповідача підлягають кошти в сумі 26000 грн. 00 коп.
Просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 26000 грн. 00 коп. та понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 23.11.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_4 надав суду відзив на позов, в якому вказав, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх недоведеними та необґрунтованими, а розмір неустойки в сумі 26000 грн. нарахованим не правильно не у відповідності з вимогам Закону, а витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн. - безпідставними. Зазначив, що у період часу з 22.02.2021 року по жовтень 2021 року був безробітнім, не мав можливості сплачувати аліменти відповідно до судового наказу Ленінського районного суду м. Полтави. З листопада 2021 року офіційно працевлаштувався до ТОВ "Ліспром Полтава", почав отримувати дохід, погасив повністю заборгованість з 22.02.2021 року по листопад 2021 року у розмірі 26459 грн. 35 коп., і в даний час продовжує добросовісно сплачувати аліменти на утримання сина та заборгованості не має. Надав позивачу грошову компенсацію за час неплатоспроможності в розмірі 72500 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_3 погодилася написати заяву про повернення виконавчого документу, який фактично повернути, проте вказаний факт позивач замовчує. Зазначив, що у нього не було умислу ухилятися від сплати аліментів, заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю роботи, яку він активно шукав протягом 2021 року, працевлаштувався у листопаді 2021 року, до цього часу не отримував жодного доходу та не мав можливості навіть забезпечити власні потреби. З розрахунком розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 26000 грн. не погоджується, оскільки він не відповідає положенням ст. 196 СК України, за його розрахунком неустойка може становити 19346 грн. 08 коп. Не погоджується з вимогами про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано належних доказів сплати адвокату коштів у розмірі 7000 грн., якими є платіжні документи (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), не надано розрахунок таких витрат. В позовній заяві зазначено, що витрати на правову допомогу у даній справі за договором № 25/21 від 01.11.2021 року понесла гр. ОСОБА_6 , яка не є учасником справи, у зв'язку з чим не зрозуміло підстав вимагати з нього стягнення цих витрати на користь ОСОБА_3 . Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Роменська Т.В. надала відповідь на відзив, в якій вказала, що заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними, заборгованість по аліментам він вимушений був погасити у зв'язку необхідністю продати квартиру, співвласником якої він був, й на яку був накладений арешт в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів. Кошти в сумі 72500 грн. 00 коп. відповідач передав позивачці в рахунок погашення боргу, якій утворився за час спільного проживання подружжя, що виник в результаті кредитної заборгованості по картковому рахунку, відкритому на ім'я позивачки, спрямованої на розвиток бізнесу відповідача. Коли постало питання продажу квартири, відповідач погодився повернути частково заборгованість по кредиту та заборгованість по аліментам, позивачка пішла йому на поступки, 18.11.2021 року подала до виконавчої служби заяву про повернення судового наказу, а 19.11.2021 року знову пред'явила його до примусового виконання. На час подання даного позову до суду позивачу не було відомо про погашення відповідачем заборгованості 05.11.2021 року у розмірі 12000 грн. 00 коп. та 08.11.2021 року у розмірі 14459 грн. 40 коп. на рахунок державної виконавчої служби. Посилання відповідача на відсутність заробітку не звільняє його від відповідальності, оскільки відсутні будь-які докази того, що він вживав заходи для офіційного працевлаштування у період з лютого 2021 року по листопад 2021 року, як і докази того, що він в цей період не отримував жодного доходу. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, висловленої у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц, розмір пені становить 30133 грн. 97 коп. Враховуючи ту обставину, що відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів а погасив заборгованість лише у зв'язку необхідністю продати майно, яке перебувало під арештом, позивачка вважає за можливе просити суд стягнути з відповідача пеню.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, доручивши представляти свої інтереси адвокату Роменській Т.В.
Представник позивача адвокат Роменська Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задоволенні з підстав, викладених в позові, відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення відповідача проти позову, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.03.2021 року в справі № 553/2347/20.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.02.2017 року, виданого Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Ленінського районного суду м. Полтави від 15.03.2021 року в справі № 553/390/21 стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ Ленінського районного суду м. Полтави від 15.03.2021 року в справі № 553/390/21 звернутий до виконання до Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу № 553/390/21 від 15.03.2021 року, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , виконаного державним виконавцем Подільського ВДВС у місті Полтаві, за період з 22 лютого 2021 року станом на 01.11.2021 року заборгованість боржника становить 26459 грн. 35 коп., в цей період аліменти не сплачувались.
Як вбачається з квитанції № 27 від 05.11.2021 року, відповідачем ОСОБА_4 по виконавчому провадженню № 64914576 внесена сума боргу в розмірі 12000 грн., а згідно квитанції № 30 від 08.11.2021 року - сума боргу в розмірі 14459 грн. 40 коп. Таким чином, заборгованість зі сплати аліментів за період з 22.02.2021 року по 01.11.2021 року погашена боржником у повному обсязі.
18.11.2021 року ОСОБА_3 звернулася до Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про повернення без виконання судового наказу № 553/390/21 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою державного виконавця Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 18.11.2021 року виконавчий документ судовий наказ № 553/390/21, виданий 15.03.2021 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття, - повернуто стягувачу.
На наступний день стягувач повторно пред'явила для виконання судовий наказ № 553/390/21, виданий 15.03.2021 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , та постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.11.2021 року відкрито виконавче провадження № 67603820.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що він не сплачував аліменти в період з 22.02.2021 року по 01.11.2021 року у зв'язку з відсутністю постійного місця роботи та, відповідно, доходу, достатнього для цього, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (ч. 1 ст. 15 СК України).
В ч.ч. 3, 4 ст. 15 СК України визначено, що якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Разом з тим, відповідач ОСОБА_4 не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання ним обов'язку зі слати аліментів на утримання малолітнього сина в період з 2202.2021 року по листопад 2021 року є наслідком об'єктивних та поважних причин, також не довів, що здійснював пошук роботи в цей період, що не мав доходу.
Той факт, що віні у листопаді 2021 року у повному обсязі двома платежами сплатив заборгованість з аліментів, не спростовує наявність в його вини у невиконанні обов'язку в попередній період.
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року в справі № 711/679/21.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_4 , будучи обізнаний про існування обов'язку зі сплати аліментів на користь позивачки на утримання малолітнього сина до досягнення ним повноліття, аліменти за період з 01 лютого 2021 року по 04 листопада 2021 року включно не сплачував, існування поважних причин таких дій в ході судового розгляду справи не довів, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів виникла з його вини, у зв'язку з чим позивач набула права на стягнення неустойки (пені) у відповідності з вимогами ст. 198 СК України.
Статтею 71 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно ч. 3 ст. 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
З урахуванням вищенаведеного, суд відхиляє розрахунок пені, наданий відповідачем разом з відзивом, згідно якого розмір пені становить 19346 грн. 08 коп., оскільки він не може бути прийнятий судом як належний доказ, позаяк формула застосована при обчисленні розміру неустойки не відповідає формулі, наведеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, так як розмір заборгованості за лютий, березень, квітень, травень та червень 2021 року помножено на 100 днів, а не на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати.
З урахуванням вищенаведеного, у відповідності до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за період з 22 лютого 2021 року по 01 листопада 2021 року включно, правильність якого сторонами в ході судового розгляду справи не оспорюється, вирішуючи спір в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відповідачем ОСОБА_4 згідно судового наказу № 553/390/21, виданого 15.03.2021 року Ленінським районним судом м. Полтави, за період з 22.02.2021 року по 01.11.2021 року становить 28838 грн. 24 коп., а тому числі: за лютий 2021 року - 618 грн. 10 коп. х 245 дні х 1 % = 1514 грн. 34 коп.; за березень 2021 року - 3101 грн. 00 коп. х 214 день х 1 % = 6636 грн. 14 коп.; за квітень 2021 року - 3143 грн. 75 коп. х 184 день х 1 % = 5784 грн. 50 коп.; за травень 2021 року - 3146 грн. 00 коп. х 153 днів х 1 % = 4813 грн. 38 коп.; за червень 2021 року - 3272 грн. 00 коп. х 123 днів х 1 % = 4024 грн. 56 коп.; за липень 2021 року - 3330 грн. 25 коп. х 92 днів х 1 % = 3063 грн. 83 коп.; за серпень 2021 року - 3262 грн. 50 коп. х 61 днів х 1 % = 1990 грн. 12 коп.; за вересень 2021 року - 3262 грн. 50 коп. х 31 днів х 1 % = 1011 грн. 37 коп.
Згідно ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З урахуванням вище викладеного, оскільки загальний розмір неустойки (пені) за невиконання зобов'язань по сплаті аліментів за період з 01 лютого 2021 року по 01 листопада 2021 року складає 28838 грн. 24 коп., що більше ніж 100 % заборгованості з аліментів за вказаний період, що складає 26459 грн. 35 коп., позивач ОСОБА_3 має право на стягнення з відповідача пені у розмірі, що дорівнює розміру заборгованості.
Разом з тим, вирішуючи спір в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 26000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як визначено в ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі за ставками, визначеними в ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" становить 908 грн. 00 коп.
У позовній заяві позивач ставить також питання про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_3 здійснювала адвокат Роменська Т.В., якою на підтвердження повноважень представника надано суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серії ПТ № 1817, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1052464 та Договір про надання правової допомоги № 25/21 від 01.11.2021 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Роменською Таїсією Валеріївною.
Як встановлено в ч. 4 ст. 58 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Таким чином, повноваження адвоката Роменської Т.В. як представника позивача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.
Наявні у справі документи безперечно свідчать про те, що ОСОБА_8 надавала правову допомогу позивачу ОСОБА_3 на підставі укладеного з нею Договору про надання правової допомоги № 25/21 від 01.11.2021 року.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом п.п. 1.1, 1.2, 3.2, 3.6-3.8 Договору про надання правової допомоги № 25/21 від 01.11.2021 року Адвокат зобов'язується надати клієнту по забезпеченню реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта та представництва його у суді першої інстанції, а Клієнт в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги. Послуги, зазначені в п. 1.1 цього Договору включаються, але не обмежуються: послуги пов'язані з наданням юридичних консультацій та роз'яснень з юридичних питань; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; складання процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, де повноваження Адвоката не обмежені та передбачені ст.ст. 43, 49 ЦПК України. Гонорар встановлений сторонами договору є фіксованим розміром в сумі 7000 грн. Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар на протязі 2 календарних днів з дня підписання Договору. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою Адвокат видає квитанцію.
Відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг, складеного 09.11.2021 року ОСОБА_3 та адвокатом Роменською Т.В., виконавець надав замовнику юридичні послуги за договором про надання правничої допомоги № 25/21 від 01.11.2021 року про надання правничої допомоги з захисту та представництва інтересів Клієнта у суді першої інстанції, а саме: послуги пов'язані з наданням юридичних консультацій та роз'яснень з юридичних питань; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; складання процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, де повноваження Адвоката не обмежені та передбачені ст.ст. 43, 49 ЦПК України. Вартість послуг визначений в п. 1 цього Акту , відповідно до п. 3.2 Договору, становить 7000 грн. 00 коп.
Сума гонорару, за договором про надання правової допомоги № 25/21 від 01.11.2021 року у розмірі 7000 грн., сплачена позивачем ОСОБА_3 адвокату Роменській Т.В. згідно квитанції № 25/21 від 09.11.2021 року.
За змістом ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір винагороди за надання правової допомоги. визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми вона запроваджена "для визначення розміру витрат", тоді як в межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного суду від 28.12.2020 року в справі № 640/18402/19 та від 31.01.2022 року в справі № 185/5421/21.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 6 ст. 136 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, доведеність того, що витрати на правову допомогу фактично понесені позивачем у сумі 7000 грн. та пов'язані саме з даною справою, беручи до уваги, що відповідачем не доведено підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, суд вважає за необхідне покласти на відповідача ОСОБА_4 витрати на правову допомогу, понесені позивачем ОСОБА_3 , у повному обсязі в сумі 7000 грн. 00 коп., що підтверджується наданими суду документами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 275-279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 22 лютого 2021 року по 01 листопада 2021 року включно в сумі 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 15.04.2022 року.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна