Справа № 372/62/22
Провадження 1-кп-150/22
ухвала
Іменем України
11 лютого 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111230001532 від 10 грудня 2021 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Обухів, Київської області, освіта вища, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, працююча адміністратором ТОВ "СПЕКТР-АГРО", зареєстрована та проживаюча АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,-
ОСОБА_4 02.10.2020 року наказом № 3049/03 начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) призначена на посаду державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 29.10.2020 року відповідно до наказу №3263/03 від 27.10.2020 начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4 звільнено із займаної посади, за взаємною домовленістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про Державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до п. 1,9 ч.1 ст.8 Закону України «Про Державну службу» державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України , додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Частиною першою Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування, шляхом заповнення відповідної електронної форми у власному персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Абзацом другим частини другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089 (зі змінами), декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". Така декларація охоплює звітній рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Відповідно до підпункту "в" пункту першого частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_4 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", та відповідно до частини другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", примітки до статті 366-2 КК України є суб'єктом декларування та суб'єктом злочину.
Водночас, ОСОБА_4 01.04.2021 будучи суб'єктом декларування та попередженою про обов'язок подавати шляхом заповнення відповідної електронної форми у власному персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, маючи всі необхідні умови, навички та технічну можливість, припинивши свою державну службу в органах Міністерства юстиції України на посаді державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, знехтувала вимогами законодавства та не подала з 01.01.2021 по 01.04.2021 року до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями (після звільнення за 2020 рік), а саме за період з 02.10.2020 по 29.10.2020, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.
Обвинувачена та її захисник звернулися до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.
ОСОБА_4 зазначила, що вину у вчиненому визнала повністю, щиро розкаюється, раніше не була судимою, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, звільнилася з державної служби, 30.12.2021 року усунула заподіяну нею шкоду, тому просила звільнити її від кримінальної відповідальності в зв'язку із зміною обстановки.
Прокурор у судовому засіданні не заперечувала щодо закриття кримінального провадження, з підстав, передбачених ст. 48 КК України - у зв'язку з зміною обстановки, приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, віднесено до правопорушень, пов'язаних із корупцією.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки підлягає задоволенню.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
На даний час згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, відноситься до нетяжкого злочину. Проте до 21.07.2021 року санкція статті не містила покарання у виді одного року позбавлення волі, а тому кримінальне правопорушення відносилось до кримінальних проступків.
Також до 21.07.2021 року редакція ст. 48 КК України передбачала, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Згідно Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" N 1576-ІХ від 29.06.2021 року (далі Закон N 1576-IX), який набрав чинності 21.07.2021 року, санкцію ст. 366-3ККУкраїни доповнено словами "або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі строком на один рік". Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України перетворилось з кримінального проступку на нетяжкий умисний злочин.
Крім того, Законом N 1576-IX доповнено статтю 45 КК України приміткою, що кримінальним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважається і кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, чим унеможливлено звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із зміною обстановки.
Оскільки обвинувачена клопоче про її звільнення в зв'язку із зміною обстановки, суд звертається до загальних положень КК України, що визначають чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.
Згідно ч. 2,3 ст. 4КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Одночасно за ч. 2 ст. 5КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Обвинувачена ОСОБА_4 в силу приписів ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" мала обов'язок подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданим деклараціям (після звільнення за 2020 року), а саме за період з 02.10.2020 року по 29.10.2020 року за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.
Таким чином, зміни від 21.07.2021 року посилили кримінальну відповідальність за ст. 366-3КК України і погіршили становище обвинуваченої. Тому відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України ці зміни не можуть бути застосовані до ОСОБА_4 . Отже, суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, зокрема норми ст. 366-3, ст. 45 та ст. 48 КК України, що діяли на момент вчинення кримінального правопорушення.
Так в процесі розгляду клопотання, судом встановлено, що ОСОБА_4 вперше вчинила кримінальний проступок передбачений ст. 366-3 КК України, який на час його вчинення не є корупційним, а саме, неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Також судом встановлено, що обвинувачена щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, 30.12.2021 року подала декларацію за 2020 рік, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру декларацій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні підстави, передбачені ст. 48 КК України, для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 366-3 КК України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 284КПК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому, частиною 8 цієї статті передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.
Оскільки встановлено, що наявні всі підстави, передбачені ст. 48КК України для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 наполягає на закритті кримінального провадження з наведених вище підстав, суд вважає за можливе звільнити її від кримінальної відповідальності за ст. 366-3 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження - закрити .
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 48 КК України, ст.ст. 285-288 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 задовольнити.
ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.366-3 КК України - звільнити у зв'язку із зміною обстановки.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111230001532 від 10 грудня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, стосовно ОСОБА_4 - закрити.
Речові докази залишити при матеріалах кримінального провадження.
На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення учасники судового провадження можуть подати апеляційні скарги до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2022 року.
Суддя ОСОБА_1