справа № 361/7364/20
провадження № 4-с/361/25/21
28.07.2021
Іменем України
28 липня 2021 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила визнати незаконними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС) Бабенко О.О. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим судом 15 березня 2019 року у цивільній справі № 361/5315/18 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно, у період з грудня 2018 року по червень 2019 року та зобов'язати державного виконавця Відділу ДВС Бабенко О.О. негайно відкрити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
В обґрунтування скарги зазначала, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2018 року (справа № 361/5315/18) із ОСОБА_2 на її користь було стягнуто додаткові витрати на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн., щомісячно.
15 березня 2019 року на виконання цього судового рішення судом видано виконавчий лист № 361/5315/18.
22 липня 2020 року нею на адресу Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення суду від 06 грудня 2018 року про стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 500 грн.
Усі документи (заява стягувача, оригінал виконавчого документа, копія рішення суду, копія паспорта стягувача та виписка про банківський рахунок стягувача) нею направлені цінною кореспонденцією 22 липня 2020 року на адресу Відділу ДВС.
13 серпня 2020 року на її адресу надійшов лист державного виконавця Бабенко О.О. із повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07 серпня 2020 року. Причиною повернення виконавчого листа стягувачу вказано, що він не відповідає вимогам до виконавчого документа, а саме відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначається назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я по батькові та посада посадової особи, яка його видала, хоча всі ці відомості у виконавчому листі вказані.
22 серпня 2020 року вона повторно направила оригінал виконавчого листа разом із пакетом необхідних документів, скаргою на ім'я начальника Відділу ДВС про визнання незаконним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання від 07 серпня 2020 року державного виконавця Бабенко О.О. та зобов'язання цього державного виконавця відкрити виконавче провадження за заявою стягувача про стягнення додаткових витрат на дитину.
Після повторного звернення зі скаргою до Відділу ДВС протягом двох місяців жодної відповіді вона не отримала, тому 29 вересня 2020 року змушена була звернутися зі скаргою на Урядову гарячу лінію.
15 жовтня 2020 року до неї зателефонувала державний виконавець Бабенко О.О. та погрожувала повернути їй два виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину, якщо вона не відкличе свою скаргу на бездіяльність державного виконавця, подану 29 вересня 2020 року на Урядову гарячу лінію. Також державний виконавець повідомила, що виконавче провадження відкрито та накладено арешт на майно боржника, відповідні постанови направить їй пізніше.
У період з 22 серпня до середини жовтня 2020 року виконавчі листи з пакетом усіх необхідних документів знаходились у Відділ ДВС, порушуючи передбачені законом строки виконавчого провадження та Конституцію України про обов'язковість виконання рішень суду.
22 жовтня 2020 року через відмову відкликати подану скаргу вона (заявник) у поштовій скриньці знайшла рекомендований лист, у якому знаходились повернуті їй виконавчі листи.
Такі дії державного виконавця не відповідають вимогам закону щодо виконання рішень суду та затягування строків виконавчого провадження, тому вона змушена звернутися до суду.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій зазначала, що скаргу підтримує та наполягає на її задоволенні, просила суд розглянути справу за її відсутності.
Державний виконавець Бабенко О.О. у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заперечення на скаргу не подавала.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
15 березня 2019 року заявнику ОСОБА_1 видано виконавчий лист у цивільній справі № 361/5315/18 на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на розвиток здібностей дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно, у період з грудня 2018 року по червень 2019 року.
У вказаному виконавчому листі зазначені назва і дата видачі документа, найменування органу, який його видав, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала, виконавчий лист підписаний суддею Василишиним В.О. та секретарем Лемберською О.Б.
Відповідно до повідомлення старшого державного виконавця Відділу ДВС Бабенко О.О. від 07 серпня 2020 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття його до виконання, керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”. У даному повідомленні державним виконавцем Бабенко О.О. зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого документа, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначається назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я по батькові та посада посадової особи, яка його видала.
22 серпня 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулася до начальника Відділу ДВС зі скаргою на дії державного виконавця Бабенко О.О., до якої додала оригінал виконавчого листа, заяву про відкриття виконавче провадження та інші необхідні документи.
09 вересня 2020 року начальником Відділу ДВС Ковалем В.В. за наслідками проведеної перевірки по виконавчому провадженню № 62727295 було винесено постанову від 09 вересня 2020 року, якою дії старшого державного виконавця Відділу ДВС Бабенко О.О. при виконанні державним виконавцем виконавчого провадження № 62727295 визнано такими, що вчинені відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”.
Копію цієї постанови разом із оригіналом зазначеного виконавчого листа направлено стягувачу ОСОБА_1 , після чого остання звернулася до суду з цією скаргою.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
У ст. 1291 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Вимоги до виконавчого документа викладені у ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно із п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Європейський суд з прав людини у п. 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
Старший державний виконавець Відділу ДВС Бабенко О.О., приймаючи рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, у повідомленні від 07 серпня 2020 року зазначила, що виконавчий лист № 361/5315/18, виданий 15 березня 2019 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на розвиток здібностей дитини, не відповідає вимогам до виконавчого документа, при цьому у даному повідомленні державним виконавцем Бабенко О.О. не зазначено у чому ж конкретно полягає невідповідність цього виконавчого документа вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, таке рішення державного виконавця не містить жодного обґрунтування, лише посилання на вказану норму закону.
Судом встановлено, що зазначений виконавчий документ містить назву (виконавчий лист), дату видачі (15 березня 2019 року), найменування органу, який його видав (Броварський міськрайонний суд Київської області). Виконавчий лист підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів та скріплений печаткою.
Виходячи з наведеного, невідповідності пред'явленого стягувачем ОСОБА_1 до Відділу ДВС виконавчого листа вимогам п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” судом не вбачається, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття державним виконавцем Відділу ДВС Бабенко О.О. рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що такі дії державного виконавця Бабенко О.О. не ґрунтуються на вимогах закону та є неправомірними, останньою всупереч обов'язків, передбачених ст. 18 Закону № 1404-VIII, не вжито належних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі примусового виконання рішення суду.
Щодо обраного заявником ОСОБА_1 способу захисту, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 3 п. 18 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” роз'яснив, що суд не має права зобов'язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 у частині вимог про зобов'язання державного виконавця Відділу ДВС Бабенко О.О. негайно відкрити виконавче провадження за виконавчим листом від 15 січня 2019 року у цивільній справі № 361/5315/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, виходячи зі змісту прав та обов'язків державного виконавця при вчиненні виконавчих дій, визначених Законом України “Про виконавче провадження”, суд вважає, що належним способом захисту прав заявника є покладення на державного виконавця обов'язку щодо вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання, тому скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 260, 263 - 265, 447 - 451 ЦПК України, суд
Скаргу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольги Олександрівни щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 15 березня 2019 року у цивільній справі № 361/5315/18, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісячно, у період з грудня 2018 року по червень 2019 року.
Зобов'язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгу Олександрівну вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 15 березня 2019 року у цивільній справі № 361/5315/18, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісячно, у період з грудня 2018 року по червень 2019 року.
В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Дутчак І. М.