Справа № 359/2047/22
Провадження № 1-кп/359/390/2022
про обрання запобіжного заходу
21 березня 2022 року м.Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4
під час підготовчого судового засідання з технічною фіксацією кримінального провадження № 12022111100000141, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2022 р., що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Завітне Бажання Велико-Новоселковського району Донецької області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
18.03.2022 року до канцелярії суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2022 обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.03.2022 включно.
21.03.2022 в підготовчому судовому засіданні прокурором було подано клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, на момент розгляду даного питання в суді не припинили існувати, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його процесуальну поведінку.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
На час розгляду вказаного клопотання участь обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні не можлива зважаючи на бойові дії на території України з боку Російської Федерації, починаючи з 24.02.2022 року, запровадження у цьому зв'язку воєнного стану, виключення будь-якої можливості доставки засудженого до суду з ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, а також неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції (постійні повітряні тривоги в Київській області).
Суд приймає до уваги, що баланс відповідних прав та інтересів громадян, які наражаються на небезпеку при виконанні вимог КПК України щодо організації обов'язкової участі обвинуваченого та інших учасників (прокурор, захисник, представник СІЗО, працівники суду, і виконання ними своїх обов'язків в частині здійснення правосуддя, тощо) в судовому засіданні набагато переважає за право обвинуваченого бути присутнім в залі суду під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
У цьому зв'язку, наведені вище обставини є істотними, і в цілому свідчать про наявність виключних підстав для проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого, забезпечити участь якого під час розгляду клопотання прокурора не надалось можливим з причин, що не залежали від суду чи інших посадових осіб.
З цього приводу розгляд клопотання здійснено за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Вимоги статті 194 КПК України зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практика ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Зі змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. В обвинувальному акті викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини правопорушення, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочин.
ОСОБА_5 під страхом отримання реального покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Отже, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
На думку суду, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зможе унеможливити спробам переховуватись від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків.
Про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру.
Застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави у вказаному кримінальному провадженні, оскільки злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , спричинив загибель людини.
З огляду на вказане слід обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 314, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 год. 00 хв. 19 травня 2022 року.
Утримувати ОСОБА_5 у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 28 березня 2022 року о 09 год. 35 хв.
Суддя ОСОБА_1