18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 925/107/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., в приміщенні суду в м. Черкаси у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "САВ 92" до Михно Олександра Івановича про стягнення 8178 грн. 77 коп.,
Позивач - Приватне акціонерне товариство "САВ 92" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Михно Олександра Івановича (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № ЧК-0001 від 12.01.2021 року, 8178 грн. 77 коп. боргу та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати отриманого від позивача товару за договором поставки № ЧК-0001 від 12.01.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/107/22 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику осіб і встановилено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвала Господарського суду Черкаської області від 07.02.2022 року про призначення справи до судового розгляду, адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти поверненf суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.
Дослідивши позовну заяву, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
12.01.2021 року Приватне акціонерне товариство "САВ 92", як постачальник, та Фізична особа-підприємець Михно Олександр Іванович, як покупець, уклали договір поставки № ЧК-0001 (далі - Договір, а.с. 26-29), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах визначених у даному договорі.
Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про наступне:
п. 1.2. - найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є невід'ємними (складовими) частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару;
п. 2.1. - ціна на товар встановлюється постачальником в прайс-листі (не є додатком до даного договору), формуються у національній валюті України та зазначаються в накладних. Товар постачається та оплачується за цінами, зазначеними в накладних на товар;
п. 5.1. - покупець здійснює розрахунки за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені сторонами у додатках до цього договору, які стають невід'ємними частинами даного договору з моменту їх підписання;
п. 5.4. - сторони періодично здійснюють звірки розрахунків, при цьому сторона ініціатор звіряння оформлює зі свого боку акт звірки взаєморозрахунків та направляє його іншій стороні, а інша сторона в межах 7 робочих днів з моменту одержання ним акту звірки взаєморозрахунків оформлює акт звірки взаєморозрахунків та направляє стороні ініціатору;
п. 10.1. - договір діє протягом 3 років з моменту його підписання.
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.
Із видаткових накладних: № 2002353 від 13.01.2021 року на суму 7560 грн. 61 коп., № 2002354 від 13.01.2021 року на суму 6133 грн.58 коп., № 2002355 від 13.01.2021 року на суму 25479 грн.64 коп., № 2009119 від 13.01.2021 року на суму 278 грн.50 коп., № 2008413 від 13.01.2021 року на суму 1242 грн.24 коп., № 2008035 від 13.01.2021 року на суму 196 грн.14 коп., № 2044007 від 20.01.2021 року на суму 31497 грн. 22 коп., № 2244936 від 17.02.2021 року на суму 939 грн. 58 коп., № 2247050 від 17.02.2021 року на суму 1788 грн. 41 коп., № 2264485 від 18.02.2021 року на суму 20521 грн. 91 коп., № 2264487 від 18.02.2021 року на суму 28473 грн. 36 коп., № 2309765 від 24.02.2021 року на суму 1007 грн. 44 коп., № 2310757 від 24.02.2021 року на суму 5310 грн.80 коп., №2581632 від 31.03.2021 року на суму 19943 грн.17 коп., № 2572092від 31.03.2021 року на суму 707 грн.26 коп., № 2581659 від 31.03.2021 року на суму 29190 грн. 04 коп., №2572485 від 31.03.2021 року на суму 627 грн.84 коп., № 2842126 від 07.05.2021 року на суму 5026 грн. 37 коп., № 2842809 від 07.05.2021 року на суму 6331 грн. 49 коп., № 2890527 від 13.05.2021 року на суму 11179 грн. 26 коп. (а.с. 30-81) вбачається, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 202427 грн. 14 коп.
Із банківських виписок позивача, касових чеків (а.с. 82-99) вбачається оплата відповідачем отриманого товару частково у сумі 194248 грн. 37 коп. Борг відповідача становить 8178 грн. 77 коп.
На виконання умов Договору сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 року по 31.10.2021 року, в якому відповідачем визнано наявність боргу у розмірі 8478 грн. 77 коп. зокрема за видатковими накладними № 2842126 від 07.05.2021 року та № 2890527 від 13.05.2021 року (а.с. 102-104).
Із акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 року по 24.01.2022 року (а.с. 105-107) вбачається сплата відповідачем 12.11.2021 року заборгованості у розмірі 300 грн., решта боргу у розмірі 8178 грн. 77 коп. відповідачем не сплачена та не погоджена у відповідному акті.
27.05.2021 року відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 19).
23.12.2021 року позивач у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості звертався до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення 8178 грн. 77 коп. в порядку наказного провадження.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.12.2021 року у справі № 925/1783/21 відмовлено позивачу у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи - Михно Олександра Івановича основної заборгованості по оплаті за поставлений товар в розмірі 8178 грн. 77 коп.
За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, заборгованість відповідача станом на 26.01.2022 року становить 8178 грн. 77 коп., вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № ЧК-0001 від 12.01.2021 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Враховуючи викладене, фізична особа - Михно Олександр Іванович є належним відповідачем у даній справі.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У п. 5.1. Договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені сторонами у додатках до цього договору, які стають невід'ємними частинами даного договору з моменту їх підписання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Товар за Договором був отриманий на суму 202427 грн. 14 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 2002353 від 13.01.2021 року, № 2002354 від 13.01.2021 року, № 2002355 від 13.01.2021 року, № 2009119 від 13.01.2021 року, № 2008413 від 13.01.2021 року, № 2008035 від 13.01.2021 року, № 2044007 від 20.01.2021 року, № 2244936 від 17.02.2021 року, № 2247050 від 17.02.2021 року, № 2264485 від 18.02.2021 року, № 2264487 від 18.02.2021 року 2309765 від 24.02.2021 року, № 2310757 від 24.02.2021 року, №2581632 від 31.03.2021 року, № 2572092від 31.03.2021 року, № 2581659 від 31.03.2021 року, №2572485 від 31.03.2021 року, № 2842126 від 07.05.2021 року, № 2842809 від 07.05.2021 року, № 2890527 від 13.05.2021 року, відображений в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 року - 31.10.2021 року, що підписаний обома сторонами. Доказів в підтвердження оплати боргу у розмірі 8178 грн. 77 коп. відповідач не надав.
Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 8178 грн. 77 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача в цій частині позову відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 8178 грн. 77 коп. боргу вважає обґрунтованими і позов задовольняє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Михно Олександра Івановича , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "САВ 92", код ЄДРПОУ 42903398, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27 - 8178 грн. 77 коп. боргу, 2481 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.04.2022 року.
Суддя Грачов В.М.