Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4477/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" (62370, Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49)
про стягнення 1321095,07 грн.
за участю представників:
позивача - Савві Л.Є., довіреність б/н від 14.02.2022,
відповідача - Отрох А.В., довіреність № 16/12/2021,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" про стягнення 1321095,07 грн., що складається з: суми попередньої оплати у розмірі 1134481,00 грн.; пені у розмірі 141543,30 грн.; 3 % річних у розмірі 16158,71 грн. та інфляційних витрат у розмірі 28912,06 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №10/02-2021 від 10.02.2021 в частині здійснення постачальником поставки оплаченого покупцем товару та не повернення покупцю сплаченої ним суми попередньої оплати за непоставлений товар у добровільному порядку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2021 по справі № 922/4477/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.12.2021 о 10:30.
20.12.2021 в системі документообігу суду від відповідача зареєстровано клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №29964), мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи для надання відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/4477/21 відкладено підготовче засідання на 18.01.2022 о(б) 12:00.
12.01.2022 в системі документообігу суду від відповідача зареєстровано клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. №616), мотивоване наміром врегулювати даний спір мирним шляхом.
17.01.2022 в системі документообігу суду від позивача зареєстровано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача (вх. № 921).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2022 по справі № 922/4477/21 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №616 від 12.01.2022) відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4477/21 до судового розгляду по суті на 15.02.2022 о 12:30.
Позивач у підготовче засідання 15.02.2022 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати у розмірі 1134481,00 грн., пеню у розмірі 141543,30 грн., 3 % річних у розмірі 16158,71 грн. та інфляційні витрати у розмірі 28912,06 грн.
Відповідач у підготовче засідання 15.02.2022 з'явився, проти позову заперечив в частині заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 15.02.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 10.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Транссєрвіс” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоштамп” (постачальник) було укладено Договір поставки № 10/02-2021 (далі - Договір), відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість, терміни поставки і ціна якого визначаються згідно з відповідними специфікаціями (Додаток №2), накладними, рахунками-фактурами, що є невід'ємними частинами даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Із матеріалів справи убачається, що на виконання п. 1.1. Договору сторони уклали Додаток №2 до договору - Специфікацію від 10.02.2021 (далі - Специфікація).
Отже, за умовами укладеного договору, у відповідності до вищезазначеної специфікації відповідач зобов'язався поставити товар.
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість товару за договором становить: 5095620,00 грн. Загальною сумою Договору є сума всіх поставок, здійснених в рамках дії даного Договору і підтверджена відповідними специфікаціями, накладними, рахунками-фактурами, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з умовами п. 3.2. Договору, оплата проводиться прямим банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку: суму 3566934,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%, що складає 70% від загальної вартості товару оплатити в термін до 15.02.2021 включно; суму 1528686,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%, що складає 30% - по факту отримання товару покупцем згідно Акту приймання-передачі.
Так, із обставин справи слідує, що відповідачем було виписано рахунок-фактуру №2 від 15.02.2021, а позивачем (покупцем) 15.02.2021, у відповідності до умов п. 3.2. Договору здійснено попередню оплату 3566934,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що складає 70% від загальної вартості товару, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення №942 від 15.05.2021 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору, умови та термін поставки товару вказуються у відповідній специфікації або в рахунку-фактурі. У специфікації Сторони погодили строки поставки, а саме: поставка товару здійснюється з 09.03.2021 по 30.04.2021 включно. Доказів досягнення згоди між сторонами щодо інших строків поставки матеріали справи не містять.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає по те, що в межах строків поставки, які встановлені Договором (Специфікацією) тобто по 30.04.2021 відповідачем було частково виконано поставку товару передбаченого специфікацією.
Всього сума вартості товару, який був поставлений без порушення строків поставки становить 1609980,00 грн.
Поставка вищезазначеного товару підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: № 4 від 29.03.2021; № 6 від 02.04.2021; № 7 від 08.04.2021; № 11 від 29.04.2021; № 13 від 29.04.2021.
Разом з тим, у порушення умов Договору, відповідачем було поставлено товар з порушенням встановленого строку згідно видаткової накладної №15 від 06.05.2021; де строк прострочки поставки товару становить 5 днів; сума вартості товару за видатковою накладною №15 від 06.05.2021, поставка якого прострочена, становить 324990,00 грн. з ПДВ.
Також, відповідно до видаткової накладної №17 від 13.05.2021 відповідачем було поставлено товар із порушенням встановленого строку на 52 дні; сума вартості товару за видатковою накладною №31 від 22.06.2021 становить 320000,00 грн. з ПДВ.
Отже, всього відповідачем було поставлено товару (без прострочки строку та з про строчкою строку поставки) на загальну суму 3517790,00 грн.
З огляду на вищезазначене, відповідачем не виконано поставку наступного товару, який передбачено умовами Договору та Специфікації
Всього вартість не поставленого товару станом на 26.10.2021 становить 1577830,00 грн., а строк прострочки поставки товару становить 178 днів.
Як зазначалося судом вище, 15.02.2021 позивачем, у відповідності до умов Договору, було здійснено попередню оплату всього обсягу у сумі 3566934,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%, що складає 70% від загальної вартості товару. Здійснення попередньої оплати підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченої копією платіжного доручення №942 від 15.05.2021.
Товар, що був поставлений відповідачем повністю оплачений позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, а саме: №354 від 29.04.2021 на суму 100000,00 грн.; № 358 від 30.04.2021 на суму 300000,00 грн.; № 415 від 12.05. 2021 на суму 250000,00 грн.; № 2080 від 25.05. 2021 на суму 187566,00 грн.; № 549 від 17.06.2021 на суму 151771,00 грн.; № 969 від 12.08.2021 на суму 96000,00 грн.
Також, матеріали справи свідчать, що сума остаточної оплати за поставлений товар становить 1085337,00 грн.
Отже, заборгованість по остаточній оплаті за поставлений товар у позивача відсутня.
Позивачем у позові наголошено, що сума коштів попередньої оплати та сума надмірно оплаченого товару, яка безпідставно утримується відповідачем становить 1134481,00 грн.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з постачання товару у встановлені Договором строки, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №1145 від 25.10.2021 про повернення попередньої оплати.
Проте, вказана вимога залишилася з боку відповідача без задоволення, а сума коштів в сумі 1134481,00 грн. на користь позивача залишилася несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно з приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Проте, доказів повернення (сплати) грошових коштів у розмірі 1134481,00 грн. позивачу станом на момент розгляду справи відповідачем не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 906/1176/17, в якій зазначено, що частина перша статті 664 ЦК України у сукупності з умовами поставки ЕХW Інкотермс 2010 передбачають обов'язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та обов'язок покупця прийняти даний товар.
Окрім того, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було поставлений товар на загальну суму 3517790,00 грн.
Враховуючи той факт, що позивачем 15.02.2021, у відповідності до умов п. 3.2. Договору постачальником здійснено попередню оплату всієї кількості товару у сумі 3566934,00 грн., що складає 70% від загальної вартості та підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення №942 від 15.05.2021, тому сума попередньої оплати (70%) вартості фактично поставленого товару становить 2462453,00 грн.
Різниця між сумою здійсненої попередньої оплати та сумою попередньої оплати, що увійшла у вартість фактично поставленого товару становить 1104481,00 грн.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч.2 ст. 693. ЦК України)
Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 3 Контракту строку поставки, який, виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача (продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України в сумі 1134481,00 грн.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 1134481,00 грн. суми попередньої оплати як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Щодо позовних вимог в частині сплати пені за прострочку поставки товару у відповідності до п. 7.2. Договору, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662ЦК України).
Положеннями частини першої ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період прострочки поставки починається з 01.05.2021, тобто з наступного дня, після кінцевої дати поставки (30.04.2021) вказаної в Специфікації.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.
На підставі п. 7.2. Договору позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 141543,30 грн. пені за прострочку поставки товару станом на 26.10.2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 141543,30 грн., судом встановлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, вказаний розрахунок є арифметично вірним, тому вимога про стягнення пені в сумі 141543,30 грн. підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення 16158,71 грн. 3% річних та 28912,06 грн. інфляційних витрат, з наступних підстав.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
При цьому, слід врахувати, що згідно спірних правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та не передання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов'язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).
Таким чином, направивши відповідачу Вимогу від 25.10.2021 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1134481,00 грн. (згідно якої позивач вимагав повернути відповідачем суми попередньої оплати в сумі 1134481,00 грн.), позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, що передбачено законом.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 331/5054/15-ц (провадження № 14-164цс19) зазначено, що згідно з частиною першою статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 ЦК України). У зв'язку з невиконанням відповідачем договору позивач відмовився від цього договору, що створило для продавця безумовний обов'язок з повернення отриманих грошових коштів за першою вимогою покупця. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 552/90/17 (провадження № 61-361100св 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару, у зв'язку з неотримання ним звернення від покупця щодо місця відвантаження товару - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України. При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено правової природи заявленої до стягнення суми, а відмовляючи у позові з посиланням лише на приписи ст. ст. 612, 613, 664, 689 Цивільного кодексу України, судами попередні інстанцій не застосовано частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України в контексті реалізації позивачем свого права щодо стягнення коштів передоплати, на яку не було поставлено товар у визначений договором строк.
Таким чином, Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосовано частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідають нормам матеріального права.
Тобто, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Верховний Суд України зробив висновок по застосуванню частини другої статті 693 ЦК України, згідно якого покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати без попередньої відмови від договору купівлі-продажу.
Отже, оскільки 25.10.2021 направивши відповідачу Вимогу від 25.10.2021 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1134481,00 грн., позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, що передбачено законом, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 16158,71 грн. та інфляційних витрат в сумі 28912,06 грн., які нараховані позивачем за період з 01.05.2021 по 25.10.2021, задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у судовому засіданні 15.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно ч.6 ст.233 ГПК України, складання повного тексту ухвали залежно від складності справи може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Разом з цим, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ч.6 ст.233 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштамп" (62370, Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49, код ЄДРПОУ 32744649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 4, код ЄДРПОУ 30428944) - 1134481,00 грн. суми попередньої оплати; 141543,30 грн. пені та 19140,37 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "15" квітня 2022 р.
Суддя Є.М. Жиляєв