79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" квітня 2022 р. Справа №914/242/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М., Малех І.Б.,
секретар судового засідання Кострик К.,
за участю представників учасників справи:
прокурора - Винницька Л.М.,
відповідача1: Бірюкова Ю.І.,
відповідача2: адвоката Столярчука А.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрідом Авеню”, вх. суду від 11.01.2022 №01-05/178/22)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021, повний текст рішення складено 24.12.2021,(суддя Іванчук С.В.)
у справі № 914/242/21
за позовом: Заступника керівника Галицької окружної прокуратури, м.Львів в інтересах держави
до відповідача 1: Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрідом Авеню”, м.Львів
про визнання незаконним та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253, визнання недійсним договору оренди землі, застосування наслідків недійсного правочину.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У січні 2021року заступник керівника Галицької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, ТОВ «Фрідом Авеню» про:
-визнання незаконними та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТзОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21»;
-визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, укладеного Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено відповідний запис, та застосування наслідків недійсного правочину;
-повернення територіальній громаді м. Львова земельної ділянки кадастровий № 4610136600:02:005:0030 на проспекті Свободи, 21 у м. Львові площею 0,0638 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 145317946101) шляхом скасування запису № 32719194 від 05.08.2019 про інше речове право - оренду земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію індексний номер 48131518 від 07.08.2019).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ухвалою міської ради №5253 від 20.06.2019 надано ТОВ «Фрідом Авеню» земельну ділянку площею 0,0638га на про-ті Свободи, 21 в оренду терміном на 5років для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10-для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури) за рахунок земель житлової та громадської забудови. На підставі вказаної ухвали 01.08.2019 міська рада та ТОВ «Фрідом Авеню» уклали відповідний договір оренди землі №Г-1630.
Прокурор вважає вказану ухвалу незаконною, посилаючись на те, що будинок на пр-ті Свободи, 21 знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова (відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005), та є пам'яткою архітектури місцевого значення(згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №227 від 17.07.1990), тому земельна ділянка, на якій він розташований, в силу закону належить до земель історико- культурного призначення. У зв'язку з чим прокурор вказує, оспорювані ухвала та договір оренди землі не відповідають вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 19, 20, 21, 53, 54 ЗК України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а відтак, підлягають оскарженню та визнанню незаконними в судовому порядку.
Як на наявність підстав для самостійного представництва прокурором інтересів держави прокурор вказав, що Львівська міська рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у даній справі відповідачем1, а враховуючи предмет позовних вимог(визнання недійсною ухвали та договору оренди), у органів Держгеокадастру відсутні повноваження на звернення до суду з такими вимогами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 у справі № 914/242/21 позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21». Визнано недійсним договір оренди землі від 01.08.2019, укладений Львівською міською радою ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено відповідний запис. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури по 2270грн судового збору.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на імперативність ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, відтак неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення, не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Тому, встановивши порушення міською радою порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, на підставі ст. 21 ЦК України суд дійшов висновку про визнання недійсним в судовому порядку спірного рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним укладеного на підставі цього рішення договору оренди землі від 01.08.2019. Відмовляючи в решті позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину, суд вказав, що неможливо повернути вже здійснене користування земельною ділянкою за спірним договором оренди, а зобов'язання за цим договором припиняються на майбутнє; щодо позовних вимог про повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Львова шляхом скасування запису про оренду земельної ділянки, суд зазначив, що з 16.01.2020 (з урахуванням внесених змін до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" )такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому цей спосіб захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
ТОВ «Фрідом Авеню» (відповідач2) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Так, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, скаржник вказує, зокрема, що прокурор неналежним чином виконав вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», неправильно встановивши відсутність органу державної влади, до повноважень якого належить здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки таким органом у даній ситуації є Держгеокадастр, який має право звернутись до суду в усіх випадках для належного здійснення повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Також, скаржник вважає, що заявлені прокурором позивні вимоги про визнання незаконною ухвали №5253 та визнання недійсним договору оренди у разі їх задоволення не призведуть до відновлення порушеного права та захисту інтересів держави, оскільки прокурор оскаржує виключно підстави виникнення речового права-права оренди земельної ділянки у товариства, а не правові підстави формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав та виникнення у міської ради права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури за рахунок земель житлової та громадської забудови. Скаржник вказує, що заявлений позов фактично не стосується захисту цивільного права, не матиме наслідком зміни цільового призначення земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови на землі історико-культурного призначення, що свідчить про обрання прокурором неефективного способу захисту інтересів держави.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу- без задоволення.
Прокурор, посилаючись на постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №917/342/19, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, прийнятих у подібних правовідносинах, вказує, що органи Держгеокадастру можуть виконувати дві абсолютно різні функції-функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності, та функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Якщо земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справ. Тому, оскільки у даному випадку земельна ділянка відноситься до комунальної власності, право розпорядження нею належить територіальній громаді м.Львова, а функції власника якої виконує відповідно міська рада, у Держгеокадастру немає повноважень власника щодо захисту права власності на неї.
Щодо доводів апелянта про неефективність обраного способу захисту прокурор зазначає, що зважаючи на імперативність ст. 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди, яка є пам'яткою архітектури. Тому неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення, не впливає на правовий режим цієї ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди-пам'ятки архітектури, а не рішення органу місцевого самоврядування.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у справі № 914/242/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фрідом Авеню».
Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.
Так, ухвалою від 15.03.2022 розгляд справи відкладено на 05.04.2022.
У судовому засіданні представник скаржника та представник Львівської міської ради підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив щодо апеляційної скарги та підтримав доводи відзиву на неї.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати з огляду на наступне.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» №227 від 17.07.1990 затверджено перелік пам'яток архітектури місцевого значення Львівської області, відповідно до якого будинок на проспекті Свободи, 21 у м.Львові внесено до вказаного переліку під номером 125 (том 1,а.с. 37).
Рішенням Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з цим рішенням, земельна ділянка, що знаходиться за адресою місто Львів, проспект Свободи, 21 відноситься до меж історичного ареалу міста Львова.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фрідом Авеню» стало власником будинку площею 957,9кв.м на проспекті Свободи, 21 у м.Львові на підставі укладеного 14.03.2019 з ТОВ «Ріал Естейт Україна» договору купівлі-продажу нерухомого майна (том 1.а.с. 158-172).
20.05.2019 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради(орган охорони) та ТОВ «Фрідом Авеню» (власник) уклали охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини №44/19 (том 1,а.с. 40-43).
Згідно з п. 1 договору власник бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури XIX ст., будівлі під літ «А-3», загальною площею 957,9кв.м, згідно з технічним паспортом від 18.04.2012, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159578268 від14.03.2019 (на момент купівлі будівлі, а також під час обстеження працівником управління зазначеного об'єкта бічні офіцини в подвір'ї були демонтовані), що розташована на пр.Свободи, 21 у м.Львові пам'ятки архітектури місцевого значення, занесеної до Переліку пам'яток згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» №227 від 17.07.1990, охоронний №1322.
Термін дії договору від 20.05.2019 №44/19 встановлено на період володіння пам'яткою.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером № 4610136600:02:005:0030 площею 0,0638га зареєстрована 15.05.2013, цільове призначення ділянки- 03.10, категорія земель-землі житлової та громадської забудови (том 2,а.с. 65).
Ухвалою Львівської міської ради №22491 від 27.06.2013 «Про затвердження ТОВ «Ріел Естейт Україна» технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельної ділянки на просп. Свободи, 21» вирішено, зокрема, затвердити ТОВ «Ріел Естейт Україна» технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на просп. Свободи, 21 та передати вказаному товариству в оренду на 10років земельну ділянку з кадастровим номером № 4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га на проспекті Свободи, 21 для обслуговування нежитлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови з функцією використання -землі комерції (том 1,а.с. 126-127).
В матеріалах справи наявна копія укладеного 20.08.2013 Львівською міською радою та ТОВ «Ріел Естейт Україна» договору оренди землі №Г-1217, за умовами якого ТОВ «Ріел Естейт Україна» передано в користування земельну ділянку з кадастровим номером № 4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га строком до 27.06.2023 для обслуговування нежитлового будинку, цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. (том 2,а.с. 55-58).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 29.08.2013 на вказану земельну ділянку кадастровий №4610136600:02:005:0030 зареєстровано право комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстровано право оренди ТОВ «Ріел Естейт Україна».
20.06.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу №5253 «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи,21» (том 1,а.с. 24).
Так, вказаною ухвалою вирішено:
-припинити дію договору оренди землі від 20.08.2013 №7-1217 (п.1 ухвали);
-вилучити за згодою з користування ТОВ «Ріал Естейт Україна» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) (п. 2 ухвали);
-надати ТОВ «Фрідом Авеню» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови (п. 3 ухвали);
- ТОВ «Фрідом Авеню» у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( п. 4 ухвали).
01.08.2019 Львівська міська рада (орендодавець) та ТзОВ «Фрідом Авеню» (орендар) уклали договір оренди землі(том 1,а.с. 25-28).
Згідно з п. 1 вказаного договору оренди землі орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 №5253 «Про надання ТзОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку)) з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, яка розташована у м. Львові на просп. Свободи, 21.
Відповідно до п. 2 договору оренди землі зазначено, що в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,0638 га.
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна кам'яна нежитлова будівля (п. 3 договору оренди землі).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 4610136600:02:005:0030 4 161 546,40грн (п. 5 договору оренди землі).
Пунктом 8 договору оренди землі, встановлено строк дії договору, який становить 5 років до 20 червня 2024 року.
Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 124846,39 гривень в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору оренди землі).
Згідно із п. 15 договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового будинку.
Цільове призначення земельної ділянки: код КВЦПЗ-03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) (п. 16 договору оренди землі).
Пунктом 17 договору оренди землі, встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки.
Договір зареєстрований у Львівській міській раді 01.09.2019 року за №Г-1630, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 вчинено запис.
05.08.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі згаданого договору оренди землі від 01.08.2019, зареєстровано інше речове право - право оренди ТзОВ «Фрідом Авеню» строком 5 років до 20.06.2024 спірної земельної ділянки кадастровий №4610136600:02:005:0030 площею 0,0638 га за цільовим призначенням: для обслуговування нежитлового будинку (номер запису про інше речове право: 32719194, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 48131518 від 07.08.2019, приватний нотаріус Стефанюк О.І., Львівський міський нотаріальний округ).
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 24.09.2019 №607-ДК/616/АП/09/01/-19, яка проведена Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, встановлено порушення вимог ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та всупереч вимогам ст.ст. 20, 53, 54 Земельного кодексу України при прийнятті ухвали Львівської міської ради від 20.06.2019 №5253 «Про надання ТзОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21», якою в межах історичного ареалу надано ТзОВ «Фрідом Авеню» земельну ділянку площею 0,0638 га на проспекті Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку). При прийнятті ухвали не враховано, що земельні ділянки, які знаходяться в межах, віднесеної до історичного ареалу м. Львова та на ній знаходиться пам'ятка культурної спадщини місцевого значення, відповідно такі земельні ділянки в силу закону належать до земель історико-культурного призначення. Таким чином, ухвала Львівської міської ради від 20.06.2019 №5253 прийнята з порушенням вимог ст. ст. 20, 53, 54 Земельного кодексу України (том 1,а.с. 7-23).
З копії витягу про нормативну грошову оцінку Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.06.2019 №551/0/199-19 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:02:005:0030 становить 4161546,40грн (том 1,а.с. 30).
Листом від 11.01.2021 № 0004-вих-1222 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило, що будинок на проспекті Свободи, 21 у м. Львові є пам'яткою архітектури місцевого значення, згідно з Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» № 280 від 21.05.1991 року. Зазначена будівля розташована в межах історичного ареалу м. Львова згідно з Рішенням виконкому Львівської міської ради №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова від 09.12.2005. Окрім того, зазначена будівля також розташована в буферній зоні об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (том 1,а.с. 36).
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини щодо відповідності оскаржуваного акта вимогам законодавства, так і обставини щодо порушення цивільних прав або інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.
Отже, оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, а передумовами та підставами для захисту права власності, у тому числі на нерухоме майно у судовому порядку, є, зокрема наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги прокурора про:
-визнання незаконними та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТзОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21»;
-визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, укладеного Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено відповідний запис, та застосувати наслідки недійсного правочину;
-повернення територіальній громаді м. Львова земельної ділянки кадастровий № 4610136600:02:005:0030 на проспекті Свободи, 21 у м. Львові площею 0,0638 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 145317946101) шляхом скасування запису № 32719194 від 05.08.2019 про інше речове право - оренду земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію індексний номер 48131518 від 07.08.2019).
Так, прокурор, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що Львівська міська рада під час прийняття спірної ухвали не врахувала, що передана відповідачу2 в оренду ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.
За приписами ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до частин 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка як об'єкт цивільних прав є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів даної справи (витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку), спірна земельна ділянка сформована ще 15.05.2013 з кадастровим номером № 4610136600:02:005:0030 із категорії земель-землі житлової та громадської забудови. Право комунальної власності на неї зареєстровано за Львівською міською радою 29.08.2013, з цільовим призначенням ділянки- землі громадської забудови.
На вказаній земельній ділянці розташований будинок загальною площею 957,9 кв м, який належав на праві власності ТОВ «Ріел Естейт Україна», яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2019 продало цей будинок ТОВ «Фрідом Авеню».
Для обслуговування вказаного будинку Львівська міська рада передала в оренду ТОВ «Ріел Естейт Україна» зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди землі №7-1217 від 20.08.2013, за умовами якого цільовим призначенням такої були землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За приписами ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
В подальшому у зв'язку з відчуженням ТОВ «Ріел Естейт Україна» будинку ТОВ «Фрідом Авеню» Львівська міська рада прийняла оспорювану ухвалу №5253 від 20.06.2019, якою припинила дію договору оренди землі від 20.08.2013 №7-1217, вилучила за згодою з користування ТОВ «Ріал Естейт Україна» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) та вирішила надати ТОВ «Фрідом Авеню» земельну ділянку площею 0,0638 га на просп. Свободи, 21 (кадастровий номер 4610136600:02:005:0030) в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлового будинку (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови.
На підставі вказаної ухвали 01.08.2019 Львівська міська рада (орендодавець) та ТзОВ «Фрідом Авеню» (орендар) уклали договір оренди землі, який також оспорюється прокурором у даній справі.
Відтак наведені вище обставини свідчать про те, що подальші дії, які вчинялись Львівською міською радою як власником ділянки і які оспорюються прокурором у даній справі, стосуються не формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав із зазначенням відповідного цільового призначення та державної реєстрації прав на неї, а розпорядженням міської радою земельною ділянкою як самостійним об'єктом цивільних прав. Попри те, як підставою позовних вимог прокурор зазначає саме невірне визначення цільового призначення земельної ділянки, щодо якої прийнято ухвалу №5253 від 20.06.2019 та укладено договір оренди від 01.08.2019, водночас як цільове призначення ділянки було визначене ще під час її формування як об'єкта цивільних прав (відповідно до ухвали Львівської міської ради №22491 від 27.06.2013).
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № І 5-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Конституційний Суд України в п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 16 ЦК України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі N 902/377/19).
Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає обгрунтованими твердження скаржника про те, що оскільки прокурор оскаржує виключно підстави виникнення речового права -права оренди земельної ділянки у ТОВ «Фрідом Авеню», не оскаржуюючи правових підстав формування земельної ділянки та виникнення права власності на неї з відповідним цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» та визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, не призведуть до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави. Вказані обставини свідчать про обрання прокурором неефективного способу захисту, так як заявлений прокурором позов по своїй суті є встановленням обставин, що спірна земельна ділянка має цільове призначення землі історико-культурного призначення, що не матиме наслідком відновлення порушеного права, а вимагатиме, навпаки, пред'явлення у подальшому інших позовів.
Відтак апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про обрання прокурором неефективного способу захисту інтересів держави, що свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо вимог прокурора про застосування наслідків недійсності правочину та повернення територіальній громаді м. Львова спірної земельної ділянки шляхом скасування запису № 32719194 від 05.08.2019 про інше речове право- оренду земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, вказавши про неможливість повернення вже здійсненого користування земельною ділянкою за спірним договором оренди, зобов'язання за яким припиняються на майбутнє, та про обрання прокурором неналежного способу захисту, оскільки чинне законодавство (пункти1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній із 16.01.2020) не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню, апеляційний суд зазначає, що такі висновки суду першої інстанції ніким зі сторін не оскаржені, а відтак відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України судом не переглядаються.
Щодо доводів апелянта з посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, про те, що прокурор неналежним чином виконав вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», неправильно встановивши відсутність органу державної влади, до повноважень якого належить здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки таким органом у даній ситуації є Держгеокадастр, який має право звернутись до суду в усіх випадках для належного здійснення повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності колегія суддів зазначає наступне.
У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У пункті 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Як на наявність підстав для самостійного представництва прокурором інтересів держави прокурор вказав, що Львівська міська рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у даній справі відповідачем1, а враховуючи предмет позовних вимог(визнання недійсною ухвали та договору оренди), у органів Держгеокадастру відсутні повноваження на звернення до суду з такими вимогами.
В контексті наведеного апеляційний суд враховує викладену у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17 правову позицію, згідно з якою безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади, а тому правомірним є звернення прокурора та визначення міської ради одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади, не існує.
Посилання апелянта на постанову від 01.06.2021 у справі №925/929/19, на думку апеляційного суду, не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки відповідне судове рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази. Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг:
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення 23.12.2021 суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норм матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, і, як наслідок, неправомірно задоволив позовні вимоги в частині визнанння незаконними та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» та визнання недійсним договір оренди землі від 01.08.2019, укладений Львівською міською радою ТОВ «Фрідом Авеню».
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції, належить залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 264, 269, 270, 275,277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрідом Авеню”, вх. суду від 11.01.2022 №01-05/178/22) - задоволити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 у справі № 914/242/21 в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТОВ «Фрідом Авеню» земельної ділянки на просп. Свободи, 21» та визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, укладеного Львівською міською радою ТОВ « Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено відповідний запис - скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову заступника керівника Галицької окружної прокуратури до Львівської міської ради, ТОВ «Фрідом Авеню» про визнання незаконними та скасування п.п. 3, 4 ухвали Львівської міської ради №5253 від 20.06.2019 «Про надання ТзОВ Фрідом Авеню земельної ділянки на просп. Свободи, 21», визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2019, укладеного Львівською міською радою та ТОВ «Фрідом Авеню», який зареєстровано у Львівській міській раді 01.08.2019 за №Г-1630, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі Г-2 внесено відповідний запис- відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.04.2022
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя І.Б. Малех