Справа № 187/324/22
провадження № 3/0187/215/22
"18" квітня 2022 р. Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Соловйов І.М., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Єлизаветівка Дніпропетровської області; місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий 06.11.2008 Дніпровським РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області; РНОКПП НОМЕР_2 ;
за порушення частини 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До суду з відділення поліції № 10 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 . Згідно протоколу ВАВ № 308558 від 27.03.2022 про адміністративне правопорушення, встановлено, що 27.03.2022 року о 18-30 годині ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме вчинила сімейну сварку, висловлюючись в бік свого чоловіка брудною лайкою в присутності двох неповнолітніх дітей, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
В судовому засіданні ОСОБА_1 роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, свою провину не визнала, так як це її чоловік здійснив щодо неї факт насилля.
В суді ОСОБА_2 надав пояснення, що того дня він зайшов до місця помешкання дружини, де хотів взяти м'ясо, так як дружина відмовилася передати його через дітей. Коли він брав м'ясо з морозильної камери, то в кімнату зайшла дружина і взяла табурет, а він в цей час жбурнув в її сторону шматок м'яса, хоча в неї він не цілився. Факт завдання удару та як наслідок завдання тілесних ушкоджень не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_3 , суд виходить з такого.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її точної відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна ) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 (далі Закон № 2229-VIII).
Так, відповідно до п. 3 ч.1 вказаного Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою , незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , встановлено, що 27.03.2022 в неї з її чоловіком ОСОБА_2 на побутовому ґрунті виник конфлікт, в ході якого її чоловік висловлювався грубою нецензурною лайкою, хапав за одяг, погрожував, у відповідь вона також виражалась грубою нецензурною лайкою.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Судом встановлено, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 відсутня, мав місце конфлікт, однак, з боку ОСОБА_1 по відношенню до її чоловіка не було домашнього насильства у розумінні норм Закону.
Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, так як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З фабули протоколу, а також з особистих пояснень ОСОБА_2 , не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у нього побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила йому емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю.
Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Оскільки провадження у справі закривається, тобто адміністративне стягнення не накладається, судовий збір не стягується.
Керуючись статтями 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,-
Адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №308558 від 27.03.2022 - закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня винесення постанови.
Суддя І. М. Соловйов