Справа № 205/9514/20
Провадження 2/202/142/2022
08 квітня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Калантаєнко Д.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Сокопов Олександр Євгенович про розірвання договору про виховання дитини та сплату аліментів на дитину, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за результатами розгляду якого просив суд розірвати з 01.01.2021 договір про виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 02.10.2009, укладений між сторонами, визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , 2008 року народження, у сумі, яка складає 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що за змістом укладеного правочину, відповідач зобов'язався, окрім іншого, утримувати спільну з відповідачем дитину - ОСОБА_4 , 2008 року народження. Між тим, матеріальний стан позивача значно погіршився, в тому числі, у зв'язку із народженням іншої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створенням іншої сім'ї, перебуванні на утриманні позивача його матері, а також зменшення доходу позивача порівняно з доходом, який позивач отримував під час укладення договору (а.с. 1-2, 95-100).
Повністю заперечуючи проти заявлених вимог зі сторони відповідача надійшов письмовий відзив за змістом якого відповідач зазначила, що позивачем не доведено жодних обставин, які могли б бути підставою для розірвання договору. Крім того, відповідач зазначила, що наразі, у зв'язку із тяжкою хворобою вона отримує пенсію по інвалідності, а тому розірвання договору погіршить матеріальне забезпечення дитини, оскільки вона, за станом здоров'я, не має фізичної можливості забезпечити достатній рівень життя дитини (а.с. 25-27).
У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що окрім обставин вказаних у позові, що явно впливають на його матеріальне ставище, позивач вимушений винаймати квартиру для проживання, у зв'язку із чим він має сплачувати 4000,50 грн. на місяць. Крім того, позивач посилався на свої декларації з яких вбачається, що дохід отриманий станом на 2019, 2020 роки значно менший аніж на момент укладення договору (а.с.60-62).
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 02.10.2009 між позивачем, як батьком та платником, та відповідачем, як матір'ю та одержувачем аліментів, було укладено договір про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , договір нотаріально посвідчено (далі - договір).
За змістом вказаного вище правочину сторонами було визначено місце проживання дитини - разом із матір'ю, порядок участі батька у життя дитини, а саме порядок спілкування, спільного проведення часу, тощо.
Також, сторонами договору було визначено, що аліменти, які сплачуються платником складаються з виплати у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить не менше 180 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Виплата аліментів здійснюється платником щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць - п.4.3, 4.4 договору.
Також сторонами у договорі передбачено сплату коштів платником у розмірі одномісячної аліментної виплати для забезпечення літнього відпочинку дитини, а також 50 відсотків від сплаченої суми у разі лікування дитини - п. 4.8., 4.9. договору.
У пункті 5.1. договору передбачено, що договір діє до моменту досягнення дитиною повноліття або, у разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, - до його закінчення.
Пунктом 5.3.4. договору сторони узгодили, що у разі вступу одного з батьків у шлюб, а також виникнення інших обставин, що можуть призвести до істотних змін у звичному житті дитини, у разі зміни матеріального стану, погіршення здоров'я будь-якої зі сторін договору, якщо сторони погодились, вносяться зміни або доповнення шляхом укладення додаткового нотаріально посвідченого договору. Таким же шляхом договір може бути розірвано.
10.06.2017 ОСОБА_7 змінила прізвище у зв'язку із реєстрацією шлюбу, з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 28).
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_10 отримує пенсію по інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням (3 група), термін дії до 01.05.2022.
31.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62692092 з виконання виконавчого напису № 251, вчиненого 23.07.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщевим О.А., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 коштів у розмірі 134 187, 75 грн., що є заборгованістю за договором про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину від 02.10.2009, а саме суми основного боргу за період з 01.08.2017 по 30.04.2020 в розмірі 93 452,80 грн., пені нарахованої за прострочення фактично здійснених аліментних платежів, яка дорівнює 1718,85 грн., пені нарахованої за несплачені аліменти, яка дорівнює 37 116,10 грн., а також 1900,00 грн. відшкодування плати, сплаченої стягувачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом (а.с. 29-36).
Під час розгляду справи, а саме 16.02.2021 позивачем на користь відповідача було перераховано кошти у сумі 134 187, 75 грн., що підтверджується відповідною копією квитанції (а.с. 64).
З метою погашення боргу за виконавчим написом позивачем було взято у борг кошти, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 105).
На підтвердження зміни матеріального становища, зміни сімейного стану позивачем були надані документи з яких судом встановлені наступні обставини.
Так, 30.07.2011 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 , прізвище « ОСОБА_12 » змінено на « ОСОБА_8 » (а.с. 102).
У відповідності до копії судового наказу Бориспільського міськрайонного суду від 19.06.2020 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи з 21.05.2020 до дня досягнення дитиною повноліття (а.с. а.с. 65).
Згідно із копією довідки № 1308, виданої Виконавчим комітетом Деснянської селищної ради 05.08.2021, ОСОБА_2 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , з ним проживає матір ОСОБА_15 , 1937 року народження, яка знаходиться на його утриманні (а.с. 103).
Відповідно до довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_15 , остання дійсно перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Чернігівській області і отримує пенсію по втраті годувальника. Розмір пенсії за березень 2021 року складає 4 161, 37 грн. (а.с. 60).
11.08.2020 між ОСОБА_2 , як орендарем, та ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , як орендодавцями, було укладено договір найму житлового приміщення, за яким передано кімнату загальною площею 9 кв.м., яка складається з 1-ї кімнат для проживання, за адресою: АДРЕСА_2 . Договір діє з моменту підписання до 11.08.2021 (а.с. 63, 64).
У відповідності до копій податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за 2017 рік загальна сума доходу за звітний період склала 197 430,00 грн., за 2018 рік - 216 044,00 грн., за 2019 рік - 274 000, 00 грн., за 2020 рік - 46 379, 00 грн. (а.с. 66-69).
Як вбачається із банківських виписок за період з 17.11.2017 по 13.01.2021 позивачем на користь відповідача, на виконання умов договору, перераховувались кошти, практично щомісячно, у розмірі 1 000,00 грн. (а.с. 70-73).
ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
В силу ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Так, договір про сплату аліментів є різновидом цивільно-правових договорів та регулюється сімейним та цивільним законодавством. Даний договір заснований на одному із загальних принципів регулювання сімейних відносин, відображеному у ст. 9 СК, якою встановлено положення про те, що регулювання сімейних відносин може відбуватися за домовленістю (договором) між учасниками цих відносин. Зазначений договір спрямований на настання правових наслідків, передбачених нормами сімейного законодавства, - на надання батьками утримання їхній дитині. Крім того, договір між батьками про сплату аліментів на дитину спрямований, насамперед, на добровільне виконання матір'ю чи батьком дитини її аліментного обов'язку.
Сторони такого договору вільні у встановлені розміру аліментів на утримання дитини. Розмір аліментів, встановлений домовленістю, визначається батьками самостійно. Таким чином, розмір аліментів може перевищувати суму, яку б встановив суд у своєму рішенні, якщо аліменти стягувалися б у судовому порядку.
Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Крім того, ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 зазначеної вище статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому частина 4 ст. 652 ЦК України передбачає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Так, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Таким чином, договір між сторонами може бути розірваний за рішенням суду лише у разі доведеності стороною Договору істотного порушення іншою стороною умов договору, що полягає у доведеності самого порушення іншою стороною договору, заподіяння цим порушенням шкоди стороні, яка просить розірвати договір, і значне позбавлення цієї сторони внаслідок понесеної шкоди того, що вона розраховувала отримати при укладенні договору.
В той же час, позивач у своїх зверненнях до суду посилається не на істотне порушення договору відповідачем, а на те, що наразі його матеріальне становище змінилось (погіршилось) у зв'язку із створенням нової сім'ї, народженням іншої дитини, необхідністю утримувати мати, яка є пенсіонеркою, зменшенням розміру доходу та потребою винаймати квартиру.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави передбачені у ст. 651, 652 ЦК України, на які посилається позивач у позові, для розірвання договору у даному випадку відсутні.
Між тим, обставини зазначені у позові, а також обставини зазначені зі сторони відповідача, є підставою для перегляду розміру аліментів, стягуваних з позивача на користь відповідача.
Так, ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Окрім того, суд звертає увагу, що матеріальне забезпечення дитини є лише однією із обов'язків батьків, серед інших - виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя, тощо.
Так, враховуючи той факт, що ОСОБА_18 , 2008 року народження проживає разом із відповідачем, дає суду підстави для висновку, що основне навантаження щодо виконання батьківських обов'язків, припадає саме на відповідача.
Доказів наявності фізичних обмежень, інвалідності у позивача, що перешкоджало б позивачу збільшити розмір його фінансового доходу для належного забезпечення його ж дітей та інших утриманців, позивач не надав, як і доказів поліпшення матеріального становища відповідача.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені судом обставини, а саме: зміну у сімейному стані платника аліментів, народження дитини у іншому шлюбі, а також те, що позивач фізично здоровий, у працездатному віці, беручи до уваги також і погіршення стану здоров'я отримувача аліментів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Інші обставини зазначені позивачем як підстави для зміни розміру стягуваних аліментів, а саме необхідність утримувати мати, яка є пенсіонеркою, зменшення розміру доходу та потребою винаймати квартиру судом відхиляються з огляду на наступні обставини.
Так, у відповідності до декларацій про дохід позивача вбачається, що за 2020 рік його річний дохід склав 46 379,00 грн., що у перерахунку на щомісячний середній дохід складає 3 864, 92 грн., вказана сума є меншою аніж розмір пенсії, яку отримує мати позивача, а тому його посилання, враховуючи відсутність інших доказів про доходи, на те, що на його утриманні перебуває мати пенсіонер нічим об'єктивно не підтверджені, при цьому докази справи навпаки свідчать про отримання пенсіонеркою більшого доходу аніж позивач.
Також, судом відхиляються посилання позивача на необхідність найму кімнати для проживання, оскільки договір найму житла, яке знаходиться у м.Києві, передбачав свою дію до 11.08.2021, в той час як копією довідки № 1308, виданої Виконавчим комітетом Деснянської селищної ради 05.08.2021, підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , з ним проживає матір ОСОБА_15 , 1937 року народження.
Щодо зменшення доходу позивача, суд також звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що дохід позивача, станом на час укладення договору (2009 рік) був більшим.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог повністю.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа: приватний нотаріус Сокопов Олександр Євгенович (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 6-Б, оф. 3) про розірвання договору про виховання дитини та сплату аліментів на дитину - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2022 року.
Суддя Г.О. Кухтін