Справа № 171/2351/18
2/171/5/22
18 квітня 2022 року м. Апостолове Дніпропетровської області
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чумак Т.А.
за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В.,
представника позивача адвоката Курдюмова М.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Кононенко
О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним,
встановив:
ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.12.2012 року між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів, укладених між банком та фізичними особами, в тому числі відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року, що був укладений між банком та ОСОБА_2 .
Вказує, що 22.02.2008 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 86з/2іп08 з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк зобов'язується надати боржнику кредит в сумі 12000 доларів США, а відповідач зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором про іпотечний кредит. Банк свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 12000 доларів США, проте відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови договору, результаті чого станом на 22.10.2018 року має заборгованість: за кредитом - 6627,77 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 186783,82 грн.; по відсотках - 3514,14 доларів США, що на дату розрахунку складає 99035,5 грн. Крім того, боржнику згідно чинного законодавства та умов кредитного договору нарахована неустойка в розмірі 3179,89 доларів США, що на дату розрахунку складає 89615,66 грн.
Зазначає, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 17з/3іп08 від 22.02.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку однокімнатну квартиру, розташовану на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,0 кв.м, житловою площею 17,8 кв.м. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 141785 грн.
На підставі умов іпотечного договору, статей 509,525,526 ЦК України, статей 3,12,33 Закону України «Про іпотеку», просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року, яка станом на 22.10.2018 року складається із заборгованості: за кредитом - 186783,82 грн.; по відсотках - 99035,5 грн.; по пені в розмірі 89615,66 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, а також стягнути витрати по справі в розмірі 2126,78 грн.
Ухвалою від 05.12.2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
12.02.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред'явлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним, в обґрунтування якого позивачі вказують, що договір іпотеки від імені ОСОБА_1 був укладений з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на основі договору споживчого кредиту № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року та додатку № 1 до вказаного договору, що повинен бути укладений з ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», проте кредитний договір споживчого кредиту № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року та додаток № 1 до вказаного договору не були укладені, а кредитні кошти ОСОБА_2 взагалі не отримувались. Вказаний факт встановлено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2018 року у справі № 640/23456/14-ц, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в зв'язку з неотриманням ОСОБА_2 коштів за кредитним договором № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року.
Зазначають, що договір іпотеки має похідний характер від основного зобов'язання, проте основне зобов'язання - кредитний договір взагалі не укладався, чим було порушено суттєві умови договору в частині невидачі коштів на споживчий кредит.
Крім того, вказують, що банк не повідомив ОСОБА_2 про зміну кредитора у кредитному зобов'язанні, позивачі не надавали своєї згоди на зміну кредитора, договір про відступлення права вимоги не посвідчений нотаріально, тому вважають вказаний договір нечинним. Просять визнати договір споживчого кредиту № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року та додаток № 1 до вказаного договору, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» недійсним.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року зустрічний позов залишено без руху для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 20.06.2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним та об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відзиви на первісний та зустрічний позов учасниками справи до суду подано не було.
Представником позивача Курдюмовим М.М. 02.05.2019, 22.10.2019, 26.11.2019 подано заяви про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним, оскільки оспорюваний договір укладено 22.02.2008 року, тобто більше 10 років тому, крім того, боржник сплачував заборгованість по кредиту до 25.10.2013 року, при цьому позивачами не наведено причин, що свідчили про поважність пропуску позовної давності.
13.01.2020 року представником позивача Курдюмовим М.М. надано додаткові пояснення щодо відступлення права вимоги, в яких вказує, що факт укладення договору відступлення права вимоги не має ніякого відношення до дійсності чи недійсності укладеного кредитного договору, крім того, згода боржника та/або іпотекодавця на відступлення права вимоги за кредитним договором не потребується, договір про відступлення права вимоги, що був укладений між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» посвідчений нотаріально.
Також 13.01.2020 року представником позивача Курдюмовим М.М. надано додаткові пояснення щодо зустрічного позову, відповідно до якого вказаний представник зазначає, що: 1) позивачами пропущено позовну давність, тому просить застосувати наслідки пропуску позовної давності; 2) рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2018 року у справі № 640/23456/14-ц не було встановлено факту не укладення кредитного договору з ОСОБА_2 , про що стверджують позивачі у зустрічному позові; 3) кредитний договір, укладений з ОСОБА_2 22.08.2008 року, відповідає вимогам закону, містить всі істотні умови, жодних зауважень чи застережень у позивача на момент укладення договору не було, кредитний договір підписано сторонами, кредитні кошти були отримані ОСОБА_2 , про що свідчить поведінка позичальника і погашення кредитної заборгованості протягом певного часу, тому вважає, що оспорюваний договір є дійсним, на підставі чого просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
12.02.2020 року надійшла заява представника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Сушко Т.В. про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним та відмову у задоволенні зустрічного позову.
31.03.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано клопотання про застосування позовної давності до вимог ТОВ «Кредитні ініціативи».
Ухвалою суду від 02.04.2020 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача Курдюмов М.М. позов підтримав в повному обсязі, просить його задовольнити, оскільки позичальник ОСОБА_2 сплачувала заборгованість за кредитним договором до 25.10.2013 року, після чого припинила виконувати взяті на себе зобов'язання. 17.12.2012 року між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача відійшли права вимоги за кредитним договором з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивач надав позичальнику ОСОБА_2 нові банківські реквізити для погашення заборгованості за кредитним договором і ОСОБА_2 майже рік сплачувала заборгованість на рахунок позивача. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити з підстав, зазначених у письмових поясненнях на позов. У разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог за зустрічним позовом, просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та пояснив, що кредитний договір він не підписував і йому невідомо, хто його підписав. В подальшому відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача та третьої особи адвокат Кононенко О.В. просить відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки ОСОБА_2 кредитний договір не підписувала і кошти на підставі кредитного договору не отримувала. Зустрічний позов підтримав з підстав, зазначених у позові.
Третя особа та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі та підтримання зустрічного позову.
17.03.2021 року представником позивача Курдюмовим М.М. подано клопотання про поновлення строку позовної давності за вимогами ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому представник вказує, що строк звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин, оскільки судові спори про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривали більше трьох років і остаточне рішення було прийнято 10.05.2018 року, при цьому ТОВ «Кредитні ініціативи» не знало і не могло знати наперед, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2018 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» буде відмовлено.
24.03.2022 року на адресу суду надійшло заперечення представника позивача адвоката Курдюмова М.М. проти клопотання відповідача за первісним позовом щодо застосування строку позовної давності до вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому представник вказує, що з 07.06.2014 року до 23.09.2021 року діяв мораторій щодо примусового звернення стягнення на спірний предмет іпотеки, тому відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про застосування позовної давності.
У судове засідання 18.04.2022 року учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не прибули, представник позивача адвокат Курдюмов М.М. подав заяву про проведення судового засідання без його участі на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Суд, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
22.02.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 86з/2іп08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит в сумі 12000 доларів США на умовах, передбачених цим договором, а саме: за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 10% річних, кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 21 лютого 2013 року, погашення кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником щомісяця у відповідності до графіку, що є невід'ємною частиною даного договору, кредит надається позичальнику на ремонт квартири.
Відповідно до п.3.1 договору банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів йому безпосередньо з позичкового рахунку банку на поточний рахунок, що належить ОСОБА_2 .
Згідно п.5.2 вищевказаного договору позичальник зобов'язується використати кредит і погасити заборгованість по кредиту та процентах перед банком відповідно до розробленого графіку погашення, своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом, суми неустойки в порядку, передбаченому цим договором, достроково погасити заборгованість за цим договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення від банку про вимогу достроково виконати зобов'язання за цим договором у випадках, передбачених п.5.3.2 договору.
Банк має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму неустойки і збитків, передбачених цим Договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості позичальника, зокрема, якщо позичальник прострочив свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов договору, у випадку перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%, у разі несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту тощо (п.5.3.2 договору).
За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні суму неустойки та збитків, передбачених цим договором. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу (п.6.1, 6.3 договору).
Додатком № 1 до договору № 86з/2іп08 встановлено графік погашення кредиту.
Вказаний договір та додаток до нього підписано сторонами.
Також судом встановлено, що 22.02.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем укладено іпотечний договір № 17з/3іп08, відповідно до умов якого договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_2 , за умовами якого остання зобов'язана в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю в кінцевий термін до 21.02.2013 року кредит в розмірі 12000 доларів США, проценти за користування ним у розмірі 10% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем чи позичальником умов кредитного договору у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки є однокімнатна квартира, розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35.0 кв.м, житлова площа - 17.8 кв.м, яка належить іпотекодавцю.
Відповідно до п.5.1 вказаного іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п.2.2 кредитного договору строку суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків, сум комісійної винагороди за управління кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя (п.5.2 договору).
Згідно п.7.3 цей договір діє до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.
Вказаний договір підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 446.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів, укладених між банком та фізичними особами. Відповідно до пунктів 2.1,2.2 даного договору банк передав (відступив), а ТОВ «Кредитні ініціативи» як новий кредитор прийняв кредитний портфель, внаслідок чого новий кредитор набув усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, при цьому передача прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки та іпотечних договорів, укладених первісним кредитором з позичальниками, оформлюються окремими договорами про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки та іпотечних договорів, які укладаються сторонами одночасно з підписанням реєстру позичальників.
Відповідно до витягу з реєстру позичальників (додатку № 1) до вищевказаного договору про відступлення прав вимоги до вказаного реєстру за № 4642 внесено договір № 86з/2іп08, укладений з позичальником ОСОБА_2 , валюта кредиту - 840, основна непогашена строкова сума кредиту у валюті кредиту станом на 17.12.2012 - 600.00, основна непогашена прострочена сума кредиту у валюті кредиту станом на 17.12.2012 - 6094.31, сума нарахованих, але не плачених строкових процентів у валюті кредиту станом на 17.12.2012 - 84.44.
17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» як цесіонарієм також укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до умов якого у зв'язку з передачею (відступленням) кредитного портфелю за договором відступлення цемент передає цесіонарію права, що передаються, та зобов'язується передати цесіонарію договори забезпечення, а цесіонарій приймає та набуває права, що передаються, та зобов'язується прийняти договори забезпечення.
Відповідно до витягу з реєстру позичальників (додатку № 1) до вищевказаного договору про передачу прав за договорами забезпечення до вказаного реєстру за № 1572 внесено договір № 86з/2іп08, укладений з позичальником ОСОБА_2 , та іпотечний договір № 17з/3іп08 від 22.02.2008, укладений з ОСОБА_1 .
З розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору позичальника ОСОБА_2 встановлено, що станом на 22.10.2018 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість в розмірі 24457,09 доларів США, яка складається з наступної заборгованості: за кредитом - 6627,77 доларів США, по відмоткам - 3514,14 доларів США, по пені - 14315,18 доларів США,заборгованість по пені за останній календарний рік - 3179,89 доларів США; по курсу НБУ станом на 22.10.2018 року загальна заборгованість складає 689249,74 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 186783,82 грн., по відсоткам - 99035,5 грн., по пені - 403430,42 грн., заборгованість по пені за останній календарний рік - 89615,66 грн.
Як вбачається зі вказаного розрахунку, позичальником ОСОБА_2 останній платіж для погашення кредитної заборгованості внесено 25.10.2013 року.
Вказана обставина також підтверджується довідкою від 12.03.2021 року, виданою АТ «Альфа-Банк».
20.09.2018 року позивачем направлено вимогу про усунення порушень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором, а у разі не усунення зазначених порушень - добровільно звільнити житлове приміщення, що є предметом іпотеки.
Згідно звіту № ВА 181010-005 вартість предмета іпотеки, а саме - квартири, належної ОСОБА_1 , станом на 10.10.2018 року складає 141785 грн.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Звернувшись із зустрічним позовом, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в обґрунтування позову зазначили, що кредитний договір споживчого кредиту № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року та додаток № 1 до вказаного договору не були укладені, а кредитні кошти ОСОБА_2 взагалі не отримувались, що встановлено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2018 року у справі № 640/23456/14-ц, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в зв'язку з неотриманням ОСОБА_2 коштів за кредитним договором № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року. Крім того, вказують, що банк не повідомив ОСОБА_2 про зміну кредитора у кредитному зобов'язанні, позивачі не надавали своєї згоди на зміну кредитора, договір про відступлення права вимоги не посвідчений нотаріально, тому вважають вказаний договір нечинним.
Вказані доводи суд відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст.203 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено в судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів, 22.02.2008 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредитний договір, при цьому вказаний договір укладено в письмовій формі, договір містить істотні умови, його підписано сторонами. Невід'ємною частиною договору є додаток № 1, який також підписано сторонами.
З наданих ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунків заборгованості за вказаним кредитним договором та виписки щодо руху коштів в ПАТ «АК «Промінвестбанк» по кредиту, наданому ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала погашення кредитної заборгованості з 14.03.2008 року по 25.10.2013 року включно, що спростовує доводи позивачів за зустрічним позовом про неотримання ОСОБА_2 коштів на підставі оспорюваного кредитного договору.
Відповідно до положень частин 1,5 та 6 статті 81, ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення вищевказаних положень ЦПК України ні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ні їхнім представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недотримання сторонами вимог, встановлених ст.203 ЦК України, під час укладення 22.02.2008 року кредитного договору.
Твердження позивачів за зустрічним позовом про те, що підставою недійсності кредитного договору є укладення договору відступлення права вимоги між ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи», суд відхиляє, оскільки в судовому засіданні встановлено, що договір відступлення прав вимоги укладено між вказаними сторонами 17.12.2012 року, тобто через 4 роки після укладення кредитного договору, а згідно приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності договору є недодержання передбачених ЦК України вимог саме в момент вчинення правочину, а не за сплином певного часу.
Також не заслуговують на увагу доводи позивачів за зустрічним позовом про те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2018 року у справі № 640/23456/14-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено факт неотримання ОСОБА_2 коштів за кредитним договором № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного рішення, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в зв'язку з не доведенням ТОВ «Кредитні ініціативи» обставин, на які вказане товариство послалося як на підставу своїх вимог. Факту, на який вказують позивачі за зустрічним позовом, судом не було встановлено.
На підставі викладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним.
В зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову по суті позовних вимог підстав для застосування заяв представника ТОВ «Кредитні ініціативи» та представника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо наслідків пропуску позовної давності не має.
Суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки з наступних підстав.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом установлено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є позивач, зі своєї сторони виконав умови взятого на себе за договором кредиту № 86з/2іп08 від 22.02.2008 року зобов'язання і надав ОСОБА_2 кредит у зазначеному вище розмірі.
Разом з тим, в порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування, внаслідок чого у неї станом на 22.10.2018 року рахується заборгованість в розмірі 24457,09 доларів США, яка складається з наступної заборгованості: за кредитом - 6627,77 доларів США, по відмоткам - 3514,14 доларів США, по пені - 14315,18 доларів США,заборгованість по пені за останній календарний рік - 3179,89 доларів США; по курсу НБУ станом на 22.10.2018 року загальна заборгованість складає 689249,74 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 186783,82 грн., по відсоткам - 99035,5 грн., по пені - 403430,42 грн., заборгованість по пені за останній календарний рік - 89615,66 грн.
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що також передбачено умовами підписаного договору іпотеки № 17з/3іп08 від 22.02.2008 року, укладеного з відповідачем.
Згідно зі ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12цього Закону.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі викладеного, враховуючи розмір заборгованості, а також невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань з погашення кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставними.
Суд відхиляє як необгрунтовані заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позову, який поясняв суду, що вказаний договір він не підписував, оскільки відповідачем в порушення вимог статей 12,81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини.
Відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог позивача.
Суд вважає слушними доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності з наступних підстав.
Відповідно до статей 256,257,261,267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як встановлено судом, позичальник ОСОБА_2 останній платіж на виконання умов кредитного договору внесла 25.10.2013 року, при цьому кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 21.02.2013 року, отже, право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача 26.10.2013 року. Відповідно до п.7.1 кредитного договору він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.
З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся 15.11.2018 року, тобто через п'ять років.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог позивача, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» зв'язку зі спливом позовної давності.
Клопотання представника позивача адвоката Курдюмова М.М. щодо поновлення строку позовної давності суд відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до частин 4,5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
На підтвердження поважності причин пропущення позовної давності представник позивача вказує, що судові спори про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривали більше трьох років і остаточне рішення було прийнято 10.05.2018 року, при цьому ТОВ «Кредитні ініціативи» не знало і не могло знати наперед, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2018 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» буде відмовлено.
Суд вважає неповажною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом в зв'язку з перебуванням у провадженні іншого суду позову ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості, оскільки наявність вказаного позову на розгляді у іншому суді жодним чином не перешкоджала позивачу звернутися з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, як встановлено судом, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» було задоволено в повному обсязі, проте рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.12.2015 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, при цьому підставою для відмови у задоволенні позовних вимог слугувало невиконання ТОВ «Кредитні ініціативи» ухвали суду щодо витребування оригіналів документів з метою проведення почеркознавчої експертизи. Ухвалою ВССУ від 19.07.2017 року вказане рішення від 25.12.2015 року було скасовано, справу передано на новий розгляд. Під час нового розгляду справи 10.05.2018 року Апеляційним судом Харківської області ухвалено постанову, якою рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.04.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, при цьому підставою для відмови у задоволенні позовних вимог знову слугувало невиконання ТОВ «Кредитні ініціативи» ухвали суду щодо витребування оригіналів документів з метою проведення почеркознавчої експертизи, при цьому суд дійшов висновку про «стійке, довготривале ухилення позивача від виконання передбачених процесуальним законодавством обов'язків доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, шляхом подання суду належних та допустимих доказів, та ухилення від виконання ухвал апеляційного суду про надання оригіналів письмових доказів із застосуванням витончених засобів створення враження про наявність об'єктивних перешкод у виконанні вказаних процесуальних обов'язків». Поведінка позивача - ТОВ «Кредитні ініціативи», якій надав аналіз Апеляційний суд Харківської області у постанові від 10.05.2018 року, спростовує доводи представника позивача у даній справі в тій частині, що позивач «не знав і не міг знати наперед, що у задоволенні позовних вимог буде відмовлено».
Безпідставним є також посилання представника позивача на приписи п.2 ч.1 ст.263 ЦК України, відповідно до якого перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом, та посилання на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що діяв до 23.09.2021 року.
Так, 7 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню (правова позиція, викладена в постанові ВП ВС від 10.04.2019 року, справа № 726/1538/16-ц).
Таким чином, мораторій було введено на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, тобто було введено мораторій на виконання рішень суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону, а не на виконання зобов'язань та на звернення до суду з відповідними позовами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони.
Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання кредитного договору на споживчий кредит недійсним відмовити.
Повне рішення виготовлено 18 квітня 2022 року.
Судові витрати покласти на сторони.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Чумак Т.А.