Справа № 524/5436/20 Номер провадження 22-ц/814/580/22Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
05 квітня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шевченко Станіслава Миколайовича
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2021 року у складі судді Кривич Ж.О.
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000 грн., з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальний збиток від ДТП у розмірі 42269,84 грн. та 1500 грн. витрат на оплату проведення експертного дослідження визначення матеріального збитку, а всього 43 769 грн. 84 коп.
В обґрунтування позову вказував, що 04.11.2019 року в с. Ялинці Кременчуцького району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, ОСОБА_1 , та транспортного засобу ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно - правова відповідальність, якого була забезпечена в ПрАТ «УПСК» за договором (полісом) № АО/3667546 від 08.07.2019 року.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , який свою вину в ДТП визнав, то за його згоди на місці пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у страховій компанії ПрАТ "УПСК" за полісом № АО 3667546.
Про скоєну дорожньо-транспортну пригоду позивач повідомив ПрАТ «УПСК».
Для визначення вартості матеріального збитку позивач звернувся до експерта, згідно висновку № 140-19 від 02.12.2019, вартість матеріального збитку склала 42269,84 грн.
Позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» щодо отримання страхового відшкодування, проте листом ПрАТ «УПСК» № 91 від 30.03.2020 р. ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
Окрім того, зазначив, що діями ОСОБА_2 йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях та нервовій напрузі через пошкодження його автомобіля та неможливості ним користуватися, яку він визначив у розмірі 20000 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 43 769 грн. 84 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 577 грн. 12 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 432 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 263 грн. 28 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 568 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 адвокат Шевченко Станіслав Миколайович, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову з задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не здійснив державну реєстрацію транспортного засобу, тому він не є особою, яка на відповідній правовій підставі користувалася транспортним засобом, та відповідно є особою, яка має право на відшкодування заподіяної шкоди.
Окрім того, вказав, що повідомлення про ДТП, складене за участю позивача та відповідача ОСОБА_2 не є доказом винуватості останнього, та визнання ОСОБА_1 потерпілим від ДТП та особою, яка має право на відшкодування шкоди. Також просив вирішити питання розподілу судових витрат які були ним понесені на стадії апеляційного розгляду справи, а саме сплаченого судового збору у сумі 1261,20 грн. та витрат на оплату професійної правової допомоги.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що 04.11.2019 року в с. Ялинці Кременчуцького району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, ОСОБА_1 , та транспортного засобу ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу № АО 3667546.
На місці події за згодою сторін було укладено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) (а. с. 7).
Згідно виснову судового експерта Корягіна В.В. за № 140-19 від 02.12.2019 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 , становить 42269 грн.89 коп. (а. с. 8-10).
26.11.2019 року позивач звернувся з заявою до Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про страхове відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно листа № 30 від 28.01.2020 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» повідомило позивача про необхідність надати документи для підтвердження права на отримання страхового відшкодування (а. с. 26).
30.03.2020 року Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування став висновок експерта Скороход К.М. про невідповідність пояснень водіїв щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та механізму зіткнення з виявленими пошкодженнями транспортного засобу (а. с. 27).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд прийшов до висновку, що позивач після настання дорожньо-транспортної пригоди своєчасно звернувся до страховика із заявою про виплату йому страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , проте страхова компанія безпідставно не виплатила страхове відшкодування в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування у розмірі 42 269 грн. 84 коп. та у відшкодування витрат на оплату проведення експертного дослідження визначення матеріального збитку в розмірі 1 500 грн. 00 коп. є обґрунтованими.
Окрім того, судом встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , які виразились у порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого 04.11.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, позивачу були завдані певні моральні страждання, тому, виходячи із засад розумності та справедливості, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів повною мірою погоджується з висновками місцевого суду виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ч. 1, 2, 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд не вправі змінювати заявлені позивачем вимоги, предмет та підстави позову.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог.
Приписами частини другої ст. 264 ЦПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції розглядають справи виключно в межах заявлених сторонами вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 було стягнення з ПрАТ «УПСК» матеріального збитку від ДТП у розмірі 42 269,84 грн. та 1500 грн. витрат на оплату проведення експертного дослідження визначення матеріального збитку.
До відповідача ОСОБА_2 була заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження відповідач ПрАТ «УПСК» отримав 08.10.2020 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 49).
Правом на надання відзиву на позовну заяву, ПрАТ «УПСК» не скористалося, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, відповідач ПрАТ «УПСК» належним чином повідомлявся про судові засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 56, 74, 83, 91, 97), але жодного разу в судові засідання представника не направляли та заперечень на позов не подали.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в судові засідання не з'являвся.
В порядку ст. 178 ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву, де заперечував позов лише в частині пред'явлених до нього вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Інших заперечень, зокрема ті, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_2 місцевому суду не наводив, тому відповідно вони і не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з цього, суд першої інстанції розглянув справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог, за наявними у матеріалах справи запереченнями та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
Рішення суду відповідач ПрАТ «УПСК», згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав 06.12.2021 (а. с. 108), та в апеляційному порядку його не оскаржив.
Місцевий суд, враховуючи доводи позивача та відзив ОСОБА_2 , прийшов до висновку, що відповідач неправомірними діями, які виразились у порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого 04.11.2019 року відбулась ДТП, завдав ОСОБА_1 моральні страждання, тому виходячи з засад розумності та справедливості, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та визначив розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду з огляду на наступне.
За правилами ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ч. 2 ЦК України).
Згідно з ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Посилання ОСОБА_2 на те, що повідомлення про ДТП за участю позивача та відповідача не є доказом винуватості останнього, не відповідає обставинам справи.
Встановлено, що учасниками ДТП, яка сталася 04.11.2019 року було складено спільне повідомлення - «Європротокол».
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Вина відповідача ОСОБА_2 у заподіянні ДТП, яка мала місце 04.11.2019 року, підтверджується європротоколом від 04.11.2019 року із зазначеною схемою, з яким він погодився, зауважень не мав та свою вину визнав.
До суду відповідач ОСОБА_2 належних та допустим доказів відсутності своєї вини не надав.
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. по справі №910/18319/16 та Постанові від 16.04.2019 р. по справі №927/623/18.
Більше того, законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Такий висновок зробив ВС у постанові №753/7281/15-ц від 23 січня 2018 року.
Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Таким чином, враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, вимога апелянта про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шевченко Станіслава Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.А. Гальонкін
Г.Л. Карпушин.